- •1. Поняття «менеджнт» і необхідність упр-ня організ-ми.
- •2. Співвідношення категорій «управління», «менеджмент», «адміністрування», «керування».
- •3. Організація, цілі її діяльності та критерії успіху.
- •4. Поділ праці в організації та необхідність управління
- •5. Характер-ка різних поглядів на сутність менеджменту.
- •6. Менеджмент як наука і мистецтво. Функції мен-ту, цикл мен-ту.
- •7. Менеджмент як вид професійної діяльності.
- •8. Ознаки діяльності менеджера.
- •9. Ролі менеджера в організації.
- •10. Якості менеджера.
- •11. Співвідношення якостей, необх мен-ру на різн рівнях упр
- •12.Еволюція управлінської думки.
- •13.Передумови виникнення науки управління.
- •14. Класична теорія менеджменту: школа наукового управління; адміністративна школа управління.
- •15. Неокласич теор мен-ту: школа поведінки і шк люд стосункв
- •16. Кількісний підхід: школа науки управління.
- •17. Інтегровані підходи до управління.
- •18. Сучасні напрямки розвитку науки управління.
- •19. Основи теорії прийняття рішень.
- •20. Фактори, що впливають на процес прийнятя рішень.
- •23.Процес прийняття рішень. Інтуїтивна та раціональна технології прийняття рішень.
- •21. Місце прийняття рішень в процесі управління.
- •22.Моделі теорії прийняття рішень.
- •24. Етапи раціональної технології прийняття рішень.
- •25. Людський та організаційний фактори у процесі прийняті рішення. Індивіду-не та групове пр-тя рішень.
- •26. Методи творчого пошуку альтернативних варіантів.
- •27. Методи обґрунтування управлінських рішень.
- •28.Класифікація методів обґрунтування управл-ких рішень.
- •31. Сутність та цілі використання платіжної матриці.
- •29. Можливості та сфери застосування аналітичних, статистичних, теоретико-ігрових методів та методів математик-го програмування.
- •30. Інструменти обґрунтування управлінських рішень. Інструменти обґрунтування управлінських рішень
- •35. Експертні методи прийняття рішень.
- •36.Сутність планування як функції управління.
- •32. Побудова "дерева рішень" та вибір оптимального варіанту.
- •40.Етапи процесу план-ня: визначення цілей; розробка стратегії; надання стратегії конкретної форми.
- •41.Типи планів в організації.
- •38.Місце планування з-поміж функцій управління
- •33. Обґрунтування рішень в умовах невизначеності.
- •37. Поняття "планування".
- •42.Цілі управлінського планування.
- •43.Поняття "мета" в упр-ні та класція цілей організації.
- •44. Вимоги до слушно сформульованих цілей.
- •45. Традиційний процес постановки цілей.
- •46. Концепція управління за цілями (концепція мво).
- •47. Переваги та недоліки управління за цілями.
- •49. Рівні стратегії: загальнокорпоративна стратегія; стратегія бізнесу; функціональна стратегія. Піраміда стратегій.
- •48. Стратегічне планування. Поняття "стратегія".
- •50. Процес формулювання стратегії.
- •51. Визначення місії фірми.
- •52. Зовнішній аналіз: сприятливі можливості та загрози.
- •53.Внутрішній аналіз: сильні і слабк сторни орган-ції swot-ан.
- •54.Аналіз стратегічних альтернатив та вибір стратегії. Методи вибору загальнокорпоративної стратегії.
- •55. Вибір стратегії бізнесу (типові стратегії м.Портера). Функціональні стратегії. Надання стратегії конкретної форми.
- •56. Тактичні та оперативні плани. Програми. Політика. Стандартні операційні процедури. Правила.
- •57. 58. Сутність функції організації.
- •59.Поняття "організаційна діяльність". Складові організаційної діяльності.
- •60.Організаційна структура як результат організаційної діяльності: ступінь складності; ступінь формалізації, ступінь централізації.
- •61.Основи теорії організації.
- •62.Класична теорія організації: принципи організації а.Файоля; модель бюрократичної організації мВебера.
- •63.Характеристики "ідеальної бюрократії"'.
- •64.Сильні та слабкі сторони бюрократичної моделі органції.
- •65.Поведінковий підхід в теорії організації: орг теорія Лайкерта.
- •66.Переваги та недоліки поведінкового підходу в теорії організ
- •67.Ситуаційний підхід в теорії організації.
- •68. Результати досліджень взаємозв’язків технологія-структура Вудворд і пероу.
- •69. Вплив розмірів організації на її структуру.
- •70. Механістична та органічна структура Барнса і Стакера
- •71. Форми організаційних рішень за Мінцбергом
- •72. Проектування робіт в організації: аналіз виробничих ситуацій, проектування робіт
- •73. Модель характеристик роботи Хекмана.
- •76. Делегування повноважень. Елементи процесу делегування. Типи повноважень: лінійні; штабні; функціональні.
- •77. Фактори, що впливають на частоту та кільк посад зв’язків.
- •79. Механізми координації.
- •81. Нетрадиційні засоби координації.
- •82. Типи організаційних структур управління.
- •83. Лінійна, функціональна, лінійно-функціональна, девізіональна, матрична організаційні структури.
- •84. Методи вибору типу організаційної структури.
- •87. Етапи процесу організаційних змін (86 тоже сам)
- •85.Управління організаційними змінами.
- •86. Модель процесу організаційних змін к.Левіна.
- •89. Організація як соціальна система
- •88. Поняття і сутність мотивації.
- •90. Значення людського фактору в управлінні.
- •91. Поняття мотивація
- •92. Взаємозв’язок потреб, спонукань, цілей і дій робітника в модел процесу мотивації.
- •94. Теорія erg к.Альдерфера. Теорія потреб д.МакКлеланда.
- •95 Теорія “мотиваційної гігієни” ф.Герцберга.
- •98 Теорія “очікувань” Врума. Теорія справедливості Адамса.
- •96 Процесні теорії мотивації.
- •97 Сутність процесного підходу до мотивації.
- •99 Модель Портера-Лоулера.
- •100 Поняття і сутність лідерування.
- •101 Поняття “повноваження”, “вплив” та “влада”.
- •102 Форми влади та впливу, їх переваги та недоліки.
- •103 Поняття “лідерування”.
- •104 Класифікація підходів до вивчення процесів лідерування в організації.
- •106 Поведінковий підхід до лідерування.
- •107 Поняття “стиль керування” та “континуум стилів керування”.
- •Автокр - демок континуум стилів керу Танненб-Шмідта.
- •Ліберальний стиль керування.
- •Континуум стилів керування р.Лайкерта.
- •Двомірне трактування стилів кер вченими шт Огайо.
- •Осн та додаткові стилі керування за Блейком та Моутон.
- •Ситуаційний підхід до лідерування.
- •Ситуаційна модель керування ф.Фідлера.
- •Теорія життєвого циклу п.Херсі та к.Бланшара.
- •Поняття “контроль” та його місце в системі управління організацією.
- •Модель процесу контролю.
- •Етапи процесу контролю.
- •Вимірювання реальних процесів, що здійснюються в організації (основні методи вимірювання, їх переваги і недоліки; об’єкти управлінського контролю).
- •Види управлінського контролю: упереджувальний; поточний; заключний. Харак ефективної системи контролю.
- •Дисфункціональний ефект системи контролю.
- •Інструменти управлінського контролю.
- •Цілі складання бюджетів.
- •Типологія бюджетів. Процедура скл бюджетів (бюджетув
- •Переваги та недоліки бюджетного контролю.
- •Зовнішній та внутрішній аудит.
- •Механізм складання графіку Гантта.
- •Сутнісна характеристика сітьового графіку.
- •Метод оцінки та перегляду планів (метод pert).
- •Метод критичного шляху (cpn)
- •Загальна характеристика систем управління запасами та методів статистичного контролю якості.
- •Підходи до оцінки діяльності виконавців в організації.
- •Складові прямого управл контролю поведінки робітників.
- •Процес комунікації. Поняття “комунікація” та її роль в системі управління. Модель процесу комунікації.
- •138. Основні етапи процесу комунікації.
- •Міжособові та орг ком. Основні методи міжособових ком: усна;пис;неверб.Переваги і недол кожного з методів міжос ком.
- •Поняття «організаційні комунікації». Формальні і неформальні комунікації в організації.
- •Міжрівневі, горизонтальні та діагональні ком. Ком мережі.
- •Базові типи комунікаційних мереж і критерії ефективності їх застосування. Мережа неформальних комунікацій.
- •Управління комунікаційними процесами.
- •Перешкоди на шляху до ефективної комунікації. Методи подолання перешкод до ефективної комунікації.
- •Стратегії підвищення ефективності комунікацій.
- •105 Підхід до лідерування з позиції особ якостей керівника.
- •39. Основні елементи системи планування
23.Процес прийняття рішень. Інтуїтивна та раціональна технології прийняття рішень.
Найпростішою технологією прийняття рішень є інтуітивна, яка у спрощеному схематичному вигляді представлено:
Реєстрація змін→Селекція рішень, які містять пам'ять суб’єкта управління→Прийняття рішення
Зміна стану висуває проблему, необхідність позбавитися якої і вимагає прийняття рішення. За інтуітивної технології досвід прийняття рішень в аналогічних (подібних) ситуаціях, що накопичив даний суб’єкт управління й визначає саме рішення. Отже, якщо у минулому накопиченому досвіді суб’єкта управління не було прийнято аналогічних рішень, імовірність прийняття помилкового рішення зростає. Перевага інтуітивної технології полягає у швидкості прийняття рішень, а основний недолік – у значній імовірності помилки.
Спрощена модель раціональної технології прийняття рішень: Діагноз проблеми→Накопичення інформації з проблеми→Розробка альтернативних варіантів→Оцінка альтернатив→Прийняття рішення
У наведеній моделі представлена логіка реалізації раціональної технології прийняття рішень, але не відображено конкретний порядок проходження окремих етапів. У процесі підготовки рішення часто виникає необхідність уточнення або коригування результатів попередніх етапів.
21. Місце прийняття рішень в процесі управління.
прийняття рішення – процес, який починається з констатації виникнення проблемної ситуації та завершується вибором рішення, тобто вибором дії, яка спрямована на усунення проблемної ситуації. У вузькому розумінні прийняття рішень розглядається лише як вибір кращого рішення з чисельних альтернатив.
Кінцевим результатом прийняття рішення є саме управлінське рішення, яке постає, як первісний, базовий елемент процесу управління, що забезпечує функціонування господарської організації за рахунок взаємозв’язку формальних та неформальних, інтелектуальних та організаційно-практичних аспектів менеджменту.
Управлінське рішення є інструментом впливу на об’єкт управління та окремі його підсистеми, важливою ланкою формування та реалізації відношень управління в організації; складає основу реалізації кожної функції менеджменту.
22.Моделі теорії прийняття рішень.
прийняття рішення – процес, який починається з констатації виникнення проблемної ситуації та завершується вибором рішення, тобто вибором дії, яка спрямована на усунення проблемної ситуації. У вузькому розумінні прийняття рішень розглядається лише як вибір кращого рішення з чисельних альтернатив.
В теорії управління виділяють три основні моделі прийняття рішень: класична модель; поведінкова модель; ірраціональна модель.
Класична модель спирається на поняття “раціональності” в прийнятті рішень. Передбачається, що особа, яка приймає рішення повинна бути абсолютно об’єктивною і логічною, мати чітку мету, усі її дії в процесі прийняття рішень спрямовані на вибір найкращої альтернативи.
Отже, основні характеристики класичної моделі такі:
особа, яка приймає рішення, має чітку мету прийняття рішення;
особа, яка приймає рішення, має повну інформацію щодо ситуації прийняття рішення;
особа, яка приймає рішення, має повну інформацію щодо всіх можливих альтернатив і наслідків їх реалізації;
особа, яка приймає рішення, має раціональну систему впорядкування переваг за ступенем їх важливості;
мета особи, яка приймає рішення, завжди полягає у тому, щоб зробити вибір, який максимізує результат діяльності організації.
Отже, класична модель передбачає, що умови прийняття рішення повинні бути достатньо визначеними. Маючи повну інформацію, менеджери можуть вибирати альтернативу, яка щонайкраще відповідає потребам організації. Проте на практиці на процес прийняття рішень впливають чисельні обмежуючі та суб’єктивні фактори. Сукупність таких факторів у процесі прийняття рішень враховує поведінкова модель.
Поведінкова модель. Навідміну від класичної, поведінкова модель має такі основні характеристики:
особа, яка приймає рішення, не має повної інформації щодо ситуації прийняття рішення;
особа, яка приймає рішення, не має повної інформації щодо всіх можливих альтернатив;
особа, яка приймає рішення, не здатна або не схильна (або і те, і інше) передбачити наслідки реалізації кожної можливої альтернативи.
Враховуючи ці характеристики Г.Саймон сформулював два ключових поняття поведінкової моделі:
1) поняття “обмеженої раціональності”, яке означає, що люди можуть тільки намагатися прийняти раціональне рішення, але їх раціональність завжди буде обмеженою (теоретично завжди існує рішення краще за прийняте);
2) поняття “досягнення задоволеності”. Оскільки досягти “повної раціональності” неможливо, менеджери бажають аби їх “страх” щодо прийняття не найкращого рішення пересилив намагання досягти оптимального рішення. Саме такий стан (той момент, коли приймається рішення) Г.Саймон охарактеризував як “досягнення задоволеності”, розуміючи під цим вибір, який є достатньо добрим за даних умов.
Прагнення менеджерів “досягти задоволеності” може бути обумовлено кількома причинами:
вони можуть просто не хотіти ігнорувати власні інтереси, тобто продовжувати пошук нових альтернатив, коли вже ідентифіковані декілька прийнятних;
вони можуть бути не здатними зважити та оцінити велику кількість альтернатив;
можливо також втручання в процес прийняття рішень особистих, суб’єктивних факторів.
Ірраціональна модель грунтується на передбаченні, що рішення приймаються ще до того, як досліджуються альтернативи. Ірраціональна модель найчастіше застосовується:
а) для вирішення принципово нових, незвичайних рішень, таких, які важко піддаються вирішенню;
б) для вирішення проблем в умовах дефіциту часу;
в) коли менеджер або група менеджерів мають достатньо влади, аби нав’язати своє рішення.