- •1. Поняття «менеджнт» і необхідність упр-ня організ-ми.
- •2. Співвідношення категорій «управління», «менеджмент», «адміністрування», «керування».
- •3. Організація, цілі її діяльності та критерії успіху.
- •4. Поділ праці в організації та необхідність управління
- •5. Характер-ка різних поглядів на сутність менеджменту.
- •6. Менеджмент як наука і мистецтво. Функції мен-ту, цикл мен-ту.
- •7. Менеджмент як вид професійної діяльності.
- •8. Ознаки діяльності менеджера.
- •9. Ролі менеджера в організації.
- •10. Якості менеджера.
- •11. Співвідношення якостей, необх мен-ру на різн рівнях упр
- •12.Еволюція управлінської думки.
- •13.Передумови виникнення науки управління.
- •14. Класична теорія менеджменту: школа наукового управління; адміністративна школа управління.
- •15. Неокласич теор мен-ту: школа поведінки і шк люд стосункв
- •16. Кількісний підхід: школа науки управління.
- •17. Інтегровані підходи до управління.
- •18. Сучасні напрямки розвитку науки управління.
- •19. Основи теорії прийняття рішень.
- •20. Фактори, що впливають на процес прийнятя рішень.
- •23.Процес прийняття рішень. Інтуїтивна та раціональна технології прийняття рішень.
- •21. Місце прийняття рішень в процесі управління.
- •22.Моделі теорії прийняття рішень.
- •24. Етапи раціональної технології прийняття рішень.
- •25. Людський та організаційний фактори у процесі прийняті рішення. Індивіду-не та групове пр-тя рішень.
- •26. Методи творчого пошуку альтернативних варіантів.
- •27. Методи обґрунтування управлінських рішень.
- •28.Класифікація методів обґрунтування управл-ких рішень.
- •31. Сутність та цілі використання платіжної матриці.
- •29. Можливості та сфери застосування аналітичних, статистичних, теоретико-ігрових методів та методів математик-го програмування.
- •30. Інструменти обґрунтування управлінських рішень. Інструменти обґрунтування управлінських рішень
- •35. Експертні методи прийняття рішень.
- •36.Сутність планування як функції управління.
- •32. Побудова "дерева рішень" та вибір оптимального варіанту.
- •40.Етапи процесу план-ня: визначення цілей; розробка стратегії; надання стратегії конкретної форми.
- •41.Типи планів в організації.
- •38.Місце планування з-поміж функцій управління
- •33. Обґрунтування рішень в умовах невизначеності.
- •37. Поняття "планування".
- •42.Цілі управлінського планування.
- •43.Поняття "мета" в упр-ні та класція цілей організації.
- •44. Вимоги до слушно сформульованих цілей.
- •45. Традиційний процес постановки цілей.
- •46. Концепція управління за цілями (концепція мво).
- •47. Переваги та недоліки управління за цілями.
- •49. Рівні стратегії: загальнокорпоративна стратегія; стратегія бізнесу; функціональна стратегія. Піраміда стратегій.
- •48. Стратегічне планування. Поняття "стратегія".
- •50. Процес формулювання стратегії.
- •51. Визначення місії фірми.
- •52. Зовнішній аналіз: сприятливі можливості та загрози.
- •53.Внутрішній аналіз: сильні і слабк сторни орган-ції swot-ан.
- •54.Аналіз стратегічних альтернатив та вибір стратегії. Методи вибору загальнокорпоративної стратегії.
- •55. Вибір стратегії бізнесу (типові стратегії м.Портера). Функціональні стратегії. Надання стратегії конкретної форми.
- •56. Тактичні та оперативні плани. Програми. Політика. Стандартні операційні процедури. Правила.
- •57. 58. Сутність функції організації.
- •59.Поняття "організаційна діяльність". Складові організаційної діяльності.
- •60.Організаційна структура як результат організаційної діяльності: ступінь складності; ступінь формалізації, ступінь централізації.
- •61.Основи теорії організації.
- •62.Класична теорія організації: принципи організації а.Файоля; модель бюрократичної організації мВебера.
- •63.Характеристики "ідеальної бюрократії"'.
- •64.Сильні та слабкі сторони бюрократичної моделі органції.
- •65.Поведінковий підхід в теорії організації: орг теорія Лайкерта.
- •66.Переваги та недоліки поведінкового підходу в теорії організ
- •67.Ситуаційний підхід в теорії організації.
- •68. Результати досліджень взаємозв’язків технологія-структура Вудворд і пероу.
- •69. Вплив розмірів організації на її структуру.
- •70. Механістична та органічна структура Барнса і Стакера
- •71. Форми організаційних рішень за Мінцбергом
- •72. Проектування робіт в організації: аналіз виробничих ситуацій, проектування робіт
- •73. Модель характеристик роботи Хекмана.
- •76. Делегування повноважень. Елементи процесу делегування. Типи повноважень: лінійні; штабні; функціональні.
- •77. Фактори, що впливають на частоту та кільк посад зв’язків.
- •79. Механізми координації.
- •81. Нетрадиційні засоби координації.
- •82. Типи організаційних структур управління.
- •83. Лінійна, функціональна, лінійно-функціональна, девізіональна, матрична організаційні структури.
- •84. Методи вибору типу організаційної структури.
- •87. Етапи процесу організаційних змін (86 тоже сам)
- •85.Управління організаційними змінами.
- •86. Модель процесу організаційних змін к.Левіна.
- •89. Організація як соціальна система
- •88. Поняття і сутність мотивації.
- •90. Значення людського фактору в управлінні.
- •91. Поняття мотивація
- •92. Взаємозв’язок потреб, спонукань, цілей і дій робітника в модел процесу мотивації.
- •94. Теорія erg к.Альдерфера. Теорія потреб д.МакКлеланда.
- •95 Теорія “мотиваційної гігієни” ф.Герцберга.
- •98 Теорія “очікувань” Врума. Теорія справедливості Адамса.
- •96 Процесні теорії мотивації.
- •97 Сутність процесного підходу до мотивації.
- •99 Модель Портера-Лоулера.
- •100 Поняття і сутність лідерування.
- •101 Поняття “повноваження”, “вплив” та “влада”.
- •102 Форми влади та впливу, їх переваги та недоліки.
- •103 Поняття “лідерування”.
- •104 Класифікація підходів до вивчення процесів лідерування в організації.
- •106 Поведінковий підхід до лідерування.
- •107 Поняття “стиль керування” та “континуум стилів керування”.
- •Автокр - демок континуум стилів керу Танненб-Шмідта.
- •Ліберальний стиль керування.
- •Континуум стилів керування р.Лайкерта.
- •Двомірне трактування стилів кер вченими шт Огайо.
- •Осн та додаткові стилі керування за Блейком та Моутон.
- •Ситуаційний підхід до лідерування.
- •Ситуаційна модель керування ф.Фідлера.
- •Теорія життєвого циклу п.Херсі та к.Бланшара.
- •Поняття “контроль” та його місце в системі управління організацією.
- •Модель процесу контролю.
- •Етапи процесу контролю.
- •Вимірювання реальних процесів, що здійснюються в організації (основні методи вимірювання, їх переваги і недоліки; об’єкти управлінського контролю).
- •Види управлінського контролю: упереджувальний; поточний; заключний. Харак ефективної системи контролю.
- •Дисфункціональний ефект системи контролю.
- •Інструменти управлінського контролю.
- •Цілі складання бюджетів.
- •Типологія бюджетів. Процедура скл бюджетів (бюджетув
- •Переваги та недоліки бюджетного контролю.
- •Зовнішній та внутрішній аудит.
- •Механізм складання графіку Гантта.
- •Сутнісна характеристика сітьового графіку.
- •Метод оцінки та перегляду планів (метод pert).
- •Метод критичного шляху (cpn)
- •Загальна характеристика систем управління запасами та методів статистичного контролю якості.
- •Підходи до оцінки діяльності виконавців в організації.
- •Складові прямого управл контролю поведінки робітників.
- •Процес комунікації. Поняття “комунікація” та її роль в системі управління. Модель процесу комунікації.
- •138. Основні етапи процесу комунікації.
- •Міжособові та орг ком. Основні методи міжособових ком: усна;пис;неверб.Переваги і недол кожного з методів міжос ком.
- •Поняття «організаційні комунікації». Формальні і неформальні комунікації в організації.
- •Міжрівневі, горизонтальні та діагональні ком. Ком мережі.
- •Базові типи комунікаційних мереж і критерії ефективності їх застосування. Мережа неформальних комунікацій.
- •Управління комунікаційними процесами.
- •Перешкоди на шляху до ефективної комунікації. Методи подолання перешкод до ефективної комунікації.
- •Стратегії підвищення ефективності комунікацій.
- •105 Підхід до лідерування з позиції особ якостей керівника.
- •39. Основні елементи системи планування
-
Стратегії підвищення ефективності комунікацій.
1. "Стратегія експозиції" (стратегія розкриття). Збільшення "поля арени" і відповідне зменшення "поля фасаду" вимагає від відправника більшої відкритості і чесності у доведенні інформації. Така стратегія називається експозицією тому, що відправник, передаючи правдиву інформацію ніби-то розкриває (викриває) себе, залишає незахищеними свої вразливі позиції.
2. "Стратегія зворотнього зв’язку". Поле "темної плями" можна зменшити шляхом удосконалення зворотнього зв’язку. Але при цьому необхідна: – згода одержувача результативно слухати;
– згода відправника результативно (з більшою експозицією) викладати інформацію, незрозумілу одержувачу.
Це означає, що: 1) налагодження зворотнього зв’язку залежить від активної кооперації між відправником і отримувачем; 2) підвищення експозиції залежить від активної поведінки тільки відправника.
Практикою напрацьовано багато різних підходів до підвищення ефективності комунікаційних процесів в організації. Один з найвідоміших – це підхід, запропонований Американською асоціацією менеджменту, який називається "10 настанов щодо ефективної комунікації".
1. Прояснюйте свої ідеї перед початком комунікації. Це означає системне усвідомлення та аналіз питань, проблем та ідей, які є предметом комунікації. Чим глибше ви обмірковуєте свої майбутні повідомлення, тим прозорішим і чіткішим буде процес комунікації.
2. З’ясовуйте дійсну мету комунікації. Менеджеру треба чітко визначити, чого він бажа досягти своїм повідомленням. Якщо така мета чітко ідентифікована, тоді комунікації легко проектувати.
3. Приймайте до уваги сі елементи середовища комунікації, як фізичні, так і людські. Запитання: що сказати; кому сказати; як сказати; коли сказати завжди сприяють успіху комунікації. При цьому такі запитання слід пропускати крізь "сито" фізичних умов комунікації, соціального клімату, досвіду минулої комунікації, і адаптувати все це до сучасної ситуації комунікації.
4. Намагайтеся отримати допомогу від інших в процесі комунікації. Консультації з іншими людьми можуть бути корисним методом кращого розуміння важелів управління комунікаціями. Більш того, той хто допомагає формулювати повідомлення, як правило, є тією силою, яка активно підтримує комунікацію.
5. Слідкуйте за інтонаціями голосу в процесі передавання повідомлення так само ретельно, як і за змістом повідомлення. На слухачів впливає не тільки те, що сказано, але і як сказано. Гучність голосу, вираз обличчя, вибір слів – все це впливає на реакцію слухача в процесі комунікації.
6. Передавайте якомога більше корисної інформації. Люди запам’ятовують такі повідомлення, які є корисними для них. Менеджер має формулювати свої повідомлення так, аби вони враховували інтереси та потреби як підлеглих, так і організації.
7. Відслідковуйте процес комунікації. Менеджеру потрібно дбати про встановлення гарного зворотнього зв’язку, знати чи є для підлеглих зрозумілим повідомлення, що передається.
8. Підтверджуйте свої слова конкретними діями. Коли менеджер сам собі суперечить, говорячи одне, а роблячи інше, він дискредитує свої власні вказівки. Підлеглі завжди критично оцінюють поведінку менеджера і швидко реагують на подібні ситуації.
9. Майте на увазі, що сучасні комунікації впливають на майбутнє. Більшість комунікацій відбиває потреби поточної ситуації, але вони одночасно мають бути спрямовані у майбутнє.
10. Намагайтеся бути гарними слухачами.