24. Вокально-хорова робота на уроці музичного мистецтва.

- від слова до співу, доцільно виконувати ігрові мовні вправи

розвиток дитячого голосового апарату(діапазону,дихання, артикуляції );

б) розвиток інтонаційної виразності;в) формування початкових співацьких умінь та навичок;г) робота над створенням хорового унісону;д) виховання інтересу до співацької діяльності

- Формування культури унісону. Підготовка до двоголосного співу, може використовувати ритмодикламацію.

а) робота над диханням, артикуляцією, динамікою, тембровим ансамблем ;б) осмисленість розспівування голосних, виразність фразування;в) розуміння диригентського жесту;г) формування кантиленного співу;д) розвиток слухової уваги, вміння працювати в групах;е) розвиток поліфонічного та гармонічного слуху.

- напрямок роботи удосконалювати культуру унісонного співу та формувати навички двоголосного та триголосного співу

а) володіння навиками ланцюжкового дихання;б) розвиток вміння співати акапельно;в) виконання канонів;г) виконання пісень з підголосками;д) удосконалення навичок двоголосного співу.

Хоровийспів– найбільш доступна виконавська діяльність школярів. Правильний співочий розвиток з врахуванням вікових особливостей та закономірностей становлення голосу сприяє розвитку здорового голосового апарату. Щоб розвивати і виховувати дитячі голоси, вчителю необхідно знати співочі можливості школярів.Вокально-хорові навички:Співоче дихання.верхньореберне (ключичне);нижньореберне (діафрагматичне).У вихованні навичок красивого та виразного співу особлива роль належить таким навичкам, як,артикуляція та дикція.Основа співу– голосні звуки. На них виховуються всі вокальні якості голосу. Від правильного утворення голосних залежить краса тембру. Непересічне значення для правильного співу мають ансамбль і стрій.Для розучування пісні на слух варто використовувати такі етапи роботи: Ознайомлення з піснею(вступне слово вчителя;виконання пісні вчителем; бесіда про виконану пісню) Засвоєння літературного тексту.Розучування мелодії та робота над виразністю співу.Закріплення та повторення.

25. Методика проведення слухання музики на уроці

Слухання музики включає такі функції:

слухання творів спеціально написаних для даного виду діяльності;

слухання в процесі розучування пісень, хороводів, танців, п'єс для дитячого оркестру;

слухання з метою вивчення музичної грамоти.

Це не просто слухання музики, це - складний багатогранний процес сприйняття музики, емоційної чутливості до неї, процес формування навичок аналізу музичних творів, засвоєння повного комплексу знань.

Учити слухати музику слід послідовно і систематично. Для збереження стійкого інтересу учнів до цього виду діяльності потрібно використовувати різні методи навчання.

Уміння слухати і чути музику не є вродженою рисою. Пізнавально творчі можливості учнів розвиваються у спілкуванні з музикою, в процесі цілеспрямованого аналізу музичних творів. Адже власна діяльність є запорукою глибоких переживань, естетичної насолоди, високих художніх смаків.

Музичне сприймання – основний вид музичної діяльності, оскільки саме воно передує всім іншим. Навіть коли діти на уроках зайняті здебільшого хоровим співом, то перш ніж розучувати пісню, її треба сприйняти.

Слід враховувати, що вплив музики на особистість складається з численних слухацьких вражень, які накладаються одне на одне, поступово збагачуючись і поглиблюючись. Робота над кожним твором має вводити школярів у світ глибоких почуттів і роздумів: про добро і зло, любов і ненависть тощо.

Слід пам’ятати, що на музичний розвиток учнів благотворно діють два чинники: багатство музичних вражень, з одного боку, та повторність вражень – з другого.