11.Практичні методи музичного навчання.

Практичні методи навчання– це методи, при яких учень отримує знання та виробляє вміння, виконуючи практичні дії. Ці методи передбачають різні види діяльності учнів і вчителя, але потребують великої самостійності учнів у навчання.До них належать: вправи, лабораторні роботи, практичні, графічні, дослідні тощо.На уроці музичного мистецтва до цих методів відносимо: спів у хорі, робота над піснею, пластичне інтонування, гра на дитячих музичних інструментах, тобто активну взаємодію з музикою, її написання, відтворення у різних формах виконавської діяльності, моделювання інтонаційно-звукового процесу.Спів, головний метод розвитку сприйняття. Його доповнюють пластичне інтонування, нотний, графічний запис, які дають змогу точніше зрозуміти музику, краще запам’ятати.Рухи. За допомогою рухів дітям легше «увійти в образ», відчути музику «всім тілом».Музично-рухові вправичасто застосовуються для фізичної розрядки дітей.Вільне диригування. З перших уроків музики, розучуючи пісні, діти вчаться відгукуватися на диригентські жести вчителя.Інсценування п’єс. на уроках можна „розігрувати” пісні, що мають зображальну основу. Танцювальні рухи.сприяє засвоєнню танцювальних рухів – кружляння у вальсі, кроків польки, реверансів у менуеті, підстрибувань, дрібних кроків у народних танцях.Гра в оркестрі. створює в дітей враження участі у виконанні музики, що активізує сприйняття та дуже їм подобається .Малюванняпісля прослуховування твору можна запропонувати дітям намалювати картинку, що виникла в їхній уяві під час сприйняття.

12. Класифікація методів музичного навчання і виховання.

Метод- це сукупність педагогічних способів, які направлені на рішення певних завдань і освоєння змісту музичної освіти.

Метод порівняння(Гродзенська) – порівняння на основі контрасту та повторності.

Метод руйнування: (Н.А.Терентьева),який дозволяє виявити значимість того чи іншого засобу музичної чи загальної художньої виразності.(наприклад Бабу–Ягу одіти в біле плаття, чи царівну лебідь в чорне).

Метод художнього вправляння– (Г.Падалка ) – багаторазове повторення мистецьких дій з метою досягнення досконалості їх виконання, закріплення на рівні автоматизму.

Метод виконання етюдів- фрагментарне виконання( 1 куплет та приспів) музичного твору з метою відпрацювання окремих його деталей.

Метод створення ескізів- слугує фіксації художнього замислу,отриманню попереднього уявлення щодо художнього змісту твору,розробці плану його музичному навчанні,без доведення виконання до досконалості.

Метод інтерпретаційного опрацювання–художнього твору орієнтує учня на власне тлумачення художніх образів, створених автором.

Метод варіантної розробки– залучення учнів до створення різних варіантів вирішення художнього задуму.

Метод імпровізації– застосовується з метою спонукання учня до творчої діяльності,активізації його творчих схильностей,здатності не тільки відтворити, а й виявити спроможності до власних творчих знахідок.

Метод створення художніх образів(Г. Падалка) - зaлучення учнів до створення нового в мистецтві.

Метод створення композицій(Д. Кабалевський, Л. Горюнова) - об'єднання різних форм спілкування учнів з музикою при виконанні одного твору.

Метод роздумів про музику(Д. Кабалевський) - особистісне, творче індивідуальне привласнення учнями духовних цінностей.

Метод запобігання вперед і повернення назад(Д. Кабалевський) або метод перспективи і ретроспективи (Е. Абдуллін) зв'язки між темами програми, формуючи цілісне уявлення про музику у школярів.

Метод музичного узагальнення(Е. Абдуллін) засвоєння дітьми ключових знань про музику.

Метод емоційної драматургії(Д. Кабалевський, Л. Предтеченская, Е. Абдуллін) - спрямований на активізацію емоційногo ставлення школярів до музики.

Метод створення художнього контексту(Л. Горюнова) - спрямований на розвиток музичної культури школярів через «виходи» за межі

Метод «створення вже створеного»(В. Усачова, Л. Школяр) вимагає: самостійності в добуванні і присвоєнні