13. Основні принципи навчання музики у школі (б. Асаф’єв, н. Гродзенська, с. Шацький, в. Шацька, о. Апраксіна, д. Кабалевський)

Засновник радянської музичної педагогіки Б.Асаф’євосновними принципами навчання музики в школі вважав: 1) контраст у музиці та музичному вихованні; 2) художність (збагачення музичної свідомості); 3) імпровізацію.

Пізніше Н.Гродзенськаакцентувала увагу на розвитку музичного сприйняття учнів, в основі якого є єдність виконавської та музично-пізнавальної діяльності, взаємозв’язок різних форм роботи, розвиток музичних асоціацій. Однією з перших у вітчизняній музичній педагогіці вона висунула тезу про комплексність масової музичної освіти.

За С.Шацькиму центрі музичної освіти мають бути такі положення: 1) ключовими позиціями виховного процесу є фізична праця, розумова діяльність, мистецтво та гра; 2) виховання дітей має відбуватися у соціальному середовищі; 3) в основі керівництва школою має бути принцип демократизму; 4) учитель має бути не тільки організатором шкільного процесу, а й організатором життя дитини; 5) ядром, що організує шкільне життя, є естетичне виховання, яке охоплює світ прекрасного

В. Шацькапроголосила такі тези: ознайомлення учнів з кращими зразками музичної творчості - основа ідейного та морального виховання, формування музичного смаку; емоційний відгук на музику формується разом із розвитком спеціальних музичних здібностей; першою умовою розвитку цих здібностей є правильний відбір музичних творів.

О.Апраксіна.комплексний підхід до навчання та розвитку, коли без оволодіння навичками музикування неможливе повноцінне засвоєння естетичних критеріїв музики.

Д.Кабалевський вважав, що без перегляду основних принципів викладання музики, без значного розширення змісту та завдань уроків школа не може виконувати тих вимог, які висуває до неї життя.

14. Принципи музичного навчання і виховання, які сприяють кращому засвоєнню знань і розумовому розвитку учнів

- принцип систематичного та послідовного навчання– це те спільне, що пов’язує музичну педагогіку з іншими видами навчання, оскільки не можна оволодіти предметом навчання, якщо вивчати його нерегулярно. Заняття мають бути регулярними, викладати предмет потрібно послідовно, згідно з логікою розвитку даного предмета. Цей дидактичний принцип включає такі вимоги, як пов’язування незнайомого матеріалу зі знайомим; викладення від простого до складного, з підведенням до необхідних узагальнень.

- принцип усвідомленого засвоєння знань- антипод авторитарних методик викладання, наслідування поведінки педагога та бездумного тренування, за формулою “чим більше, тим краще”. Цей принцип потребує від учня вмінь самостійно розібратися в загальній і спеціальній музичній термінології, у структурі та змісті твору, що виконується.

- принцип міцності знань- це послідовне накопичення музичних знань і вмінь, що потребує ретельного опрацювання кожного твору та виконавських навичок для хорошої підготовки до виступу на концерті чи до іспиту.

- принцип доступності навчання- передбачає урахування вікових особливостей учнів. Проте музичний розвиток відрізняється від загального тим, що він не так жорстко пов’язаний із віковими нормами.

- принцип наочності навчання- є зовнішньою опорою внутрішніх дій, що їх реалізує дитина під керівництвом вчителя в процесі оволодіння знаннями. У музичній педагогіці використовуються два основних види наочності: показ (ілюстрація) та пояснення.

- принцип індивідуального підходу- в музичній педагогіці посідає перше місце, тому що він пов’язаний із завданням розвитку властивих для кожного учня рис та особливостей, які становлять творчу музичну індивідуальність.

принцип активності- висувається як ознака провідної ролі педагога в музичному розвитку та як потреба в активній діяльності учнів на всіх стадіях навчального процесу.

- принцип єдності виховання, освіти і розвитку - реалізується в процесі засвоєння художніх стилів через усвідомлення художньо-естетичного, морального, духовного потенціалу музичного твору.

- принцип зв΄язку навчання з життям- Д.Кабалевського. внутрішній, творчий і життєвий зв΄язок існує між всіма мистецтвами, адже мистецтва виникають не на порожньому місці, не з одного лише випадкового уявлення їхніх творців.