3.3.3. Відтворення елементів художньої експресивності

Стилістичні фігури є одним з найнеобхідніших компонентів художнього тексту, оскільки саме вони значною мірою обумовлюють естетичне сприйняття твору. На думку І. В. Смущинської, фігура – це таке «відхилення» від загальноприйнятого вжитку, що повинно привертати увагу слухача/читача, «вразити» його, і основною метою якого є смислове конотативне збагачення тексту. Більшість дослідників погоджується з класичним поділом фігур на чотири основні категорії: фігури змісту (тропи), де має місце певний семантичний «трансфер»; фігури слова, при яких відбувається зміна форми слова; фігури конструкції, які «працюють» на зміні синтаксису речення; фігури думки, які стосуються одиниці більшої, ніж речення, і перш за все її референції чи модальності [42, c.285]. В нашому дослідженні головну увагу приділено саме фігурам змісту.

Серед фігур змісту особливе місце посідають метафори, що базуються на подвійній актуалізації, тобто використанні як прямого, так і переносного значення слова [47, c.261]. Метафора в романі слугує засобом підкреслення художньої образності. За наявності аналогічного виразу в мові перекладу використовується прийом еквівалентності або калькування.

Les femmes d'aujourd'hui sont en train de détrôner le mythe de la féminité [2, c.9].– Сучасні жінки руйнують міф про жіночність [6, c.216].

…depuis l'enfance, la fillette, qu'elle souhaitât se réaliser comme femme ou surmonter les bornes de sa féminité, a attendu du mâle accomplissement et évasion… [2, c.89]. – Уже в дитинстві дівчинка прагне реалізуватися як жінка чи просто подолати обмеження жіночого талану, чекає чоловіка, який допоміг би їй утекти з дитинства й досягти виплеканої мети [6, c.275].

Велике значення в романі відіграють епітети та порівняння, що найчастіше слугують засобом вираження суб’єктивної думки, і, таким чином, виконують оцінну функцію. Множина епітетів, застосована до певного образу, створює його цілісність і багатогранність, тож при відтворенні епітетів перекладач послуговується відповідниками, що відтворюють не тільки семантику слова, але і його стилістичне забарвлення та, як наслідок, прагматичний ефект. Зростання рівня емоційного забарвлення створює ефект градації.

Inerte, impatiente, rusée, stupide, insensible, lubrique, féroce, humiliée, l'homme projette dans la femme toutes les femelles à la fois [1, c.35]. – У жінці – інертній, нетерплячій, хитрій, дурній, байдужій, хтивій, злій, кровожерливій, упокореній – чоловіки вбачають проекцію всіх самиць водночас [6, c.44].

Переклад фігури уособлення або персоніфікації відбувається методом дослівного перекладу, що полягає в збереженні структури вихідного речення, а також методом колокації, що полягає у забезпеченні сполучуваності слів. Як будь-який стилістичний прийом, персоніфікація має високий ступінь експресивності, тому насамперед характерна для художнього стилю, проте уособлення може бути ознакою публіцистичного стилю, якому притаманна експресивність [15, с.41].

Une fois pubère, l'avenir non seulement se rapproche : il s'installe dans son corps ; il devient la plus concrète réalité. Il garde le caractère fatal qu'il a toujours eu… [2, c.89]. – Тільки-но вона досягає статевої зрілості, майбутнє не лише наближається — воно оселяється в її тілі, стає частиною її буття, найконкретнішою реальністю, де жевріє фатальна неминучість [6, c.275].

Вищезазначені приклади дають уявлення про одну з основних засад стратегії перекладача – максимальне відтворення тропів заради збереження не лише художньої образності першотвору, а і збереження експресивності тексту та авторської інтенції.

Відтворення у перекладі фразеологізмів та риторичних фігур, тобто засобів експресивності, які найбільш виявляються на рівні цілого речення – складний процес, що потребує надзвичайної перекладацької уваги.

La querelle du féminisme a fait couler assez d'encre, à présent elle est à peu près close : n'en parlons plus. On en parle encore cependant. Et il ne semble pas que les volumineuses sottises débitées pendant ce dernier siècle aient beaucoup éclairé le problème. D'ailleurs y a-t-il un problème? Et quel est-il? Y a-t-il même des femmes? [1, c.11] – Адже витрачено чимало чорнила, відколи точаться феміністські бойовища. Нині цю тему нібито вичерпано. Отож чи варто знову порушувати її? Однак розмови усе-таки не вщухають. І, по-моєму, багатотомне глупство, всілякі вигадки, поширені з початку століття, не пролляли світла на цю проблему. Та чи є проблема взагалі? В чому її сутність? І чи є на світі самі жінки? [6, c.23]

При перекладі фразеологічних сполук перекладач часто послуговується методом калькування. Такий переклад стає можливим за умови достатньої прозорості фразеологізму, і в разі, якщо калькування зберігає образність. Наприклад, фразеологізм « fait couler assez d'encre » , вжитий у вищезазначеному прикладі, був перекладений як «витрачено чимало чорнила». Перекладач змінює модальність фрази « n'en parlons plus », вводячи риторичне запитання «чи варто знову порушувати її?». З іншого боку, зберігається модальність і ступінь експресивності наявних риторичних запитань: послідовність «проблема» - «сутність проблеми» - «існування жінок» зберігає ефект градації, яким часто послуговується перекладач.