3.3.2. Структурні трансформації

Трансформація є засобом адаптації вихідного тексту цільової мови, а відтак допомагає досягти адекватності його сприйняття читачем. Синтаксичні трансформації диктуються нормами та узусом мови перекладу, вимогами логічного викладу думки, особливостями образної системи твору та індивідуальним стилем перекладача [43, c.38].

Серед основних типів трансформацій формальної структури речення можна зазначити такі: синтаксичні уподібнення, що полягають у калькуванні вихідної структури речення, членування вихідного речення, об’єднання речень та граматичні заміни, що полягають у зміні форм слова, частин мови або членів речення [23, c.172].

Необхідність членування вихідного речення зумовлена тим, що французька мова має тенденцію до довгих речень, ускладнених зв’язками сурядності та підрядності. Саме тому трансформації об’єднання та членування речення забезпечують легкість сприйняття перекладу.

Pendant toute son enfance la fillette a été brimée et mutilée ; mais, cependant, elle se saisissait comme un individu autonome ; dans ses relations avec ses parents, ses amis, dans ses études et ses jeux, elle se découvrait au présent comme une transcendance : elle ne faisait que rêver sa future passivité [2, c.89]. – Протягом усього дитинства дівчина зазнає кепкувань, глуму. А проте сама вона завжди почувається незалежним індивідуумом. У стосунках з батьками, друзями, у навчанні та іграх дівчина поступово виявляє в собі здатність до трансценденції. Та попри все, вона тільки те й робить, що мріє про свою майбутню пасивність [6, c.275].

Специфіка художнього перекладу як засобу передачі насамперед художнього образу, а також необхідність приведення перекладу у відповідність до граматичних та синтаксичних норм мови перекладу зумовлює необхідність широкого застосування граматичних замін. Відтак, заміна дієприслівниковий зворот французького речення трансформується при перекладі в складнопідрядне атрибутивне речення.

« Non, la femme n'est pas notre frère ; par la paresse et la corruption, nous en avons fait un être à part, inconnu, n'ayant d'autre arme que son sexe, ce qui est non seulement la guerre perpétuelle mais encore une arme pas de bonne guerre…» [2, c.643]. – «Ні, жінка нам не посестра; лінощами й розбещеністю ми зробили з неї своєрідну невідому істоту, котра не має іншої зброї, крім своїх статевих органів, – призвідника не лише вічної війни, а й війни поза правилами…»[7, c.373].

Загальна тенденція української мови до вираження в реченні дії, а не номінації предмету, спричиняє взаємозаміну підмета та присудка, а також розширення речення.

«…adorant ou haïssant, mais pas compagnon franc, un être qui forme légion avec esprit de corps, franc-maçonnerie — des défiances d'éternel petit esclave.» [2, c.643]. – «…здатна любити або ненавидіти, вона не може бути щирим товаришем; істота, котра завдяки своєму тілу перетворюється на легіон, табір, франкмасонство, – це недовіра вічної рабині» [7, c.373].

Варто відзначити, що граматичні трансформації в романі мають комплексний характер, тобто практично не відбуваються окремо від лексичних трансформацій. До таких комплексних трансформацій відносяться: антонімічний переклад, експлікація (описовий переклад) та компенсація [23, c.173].

Отже, ключовими аспектами, що зумовлюють необхідність застосування синтаксичних трансформацій є: явище міжмовної асиметрії, тобто можливість вираження елементів денотативної ситуації різними членами речення; а також необхідність виконання адекватного перекладу, що полягає в збереженні глибинної структури речення і, в той же час, приведення формальної структури у відповідність до граматичних та синтаксичних норм мови перекладу.