5.2 Теоретичне опитування кожного студента з оцінкою на визначені питання.

Контрольні питання для теоретичного опитування.

1. Основні анатомо-фізіологічні особливості травної системи у дітей.

2. Основні положення про функціональні захворювання травної системи у дітей.

3. Класифікація функціональних захворювань у дітей згідно Римським критеріям ІІІ.

4. Функціональні захворювання дітей раннього віку. Причини розвитку, основні клінічні прояви синдрому циклічної блювоти, кольки, функціональної діареї та функціонального закрепу..

4. Методика об'єктивного обстеження хворого з функціональними захворюваннями органів травлення.

6. Основні лабораторні та інструментальні методи обстеження хворого з функціональними захворюваннями органів травлення.

7. Основні принципи диференціальної діагностики функціональних захворювань органів травлення.

8. Методи лікування функціональних захворювань органів травлення у дітей раннього віку.

5.3. Оцінка виконання кожним студентом вивчених практичних навичок.

Студент повинен вміти:

- визначати етіологічні та патогенетичні фактори найбільш поширених соматичних захворювань динячого віку (відповідно ОКХ, списку 2, додатка А, за програмою педіатрії IVкурсу);

- збирати скарги, анамнез хвороби та життя у дітей із з функціональними захворюваннями органів травлення;

- збирати сімейний анамнез у родичів хворої дитини;

- вміти провести загальний огляд, пальпацію, перкусію та аускультацію органів і систем дитини з функціональними захворюваннями органів травлення з урахуванням вікових особливостей дитячого організму;

- вміти обґрунтувати та поставити найбільш вірогідний або синдромний діагноз при функціональних захворюваннях органів травлення у дітей раннього віку;

- вміти за уніфікованими протоколами призначити лабораторне та/або інструментальне обстеження хворої дитини та інтерпретувати отриманні дані;

- вміти трактувати та обґрунтовувати загальні принципи лікування, реабілітації та проф.ілактики захворювань у дітей раннього віку з функціональними захворюваннями органів травлення .

6. Інформаційна частина методичної розробки

6.1.Організація змісту учбового матеріалу

Функціональні порушення шлунково-кишкового тракту це стани, при яких не в змозі виявити морфологічних, генетичних, метаболічних або інших змін, які могли б пояснити спостережувані клінічні симптоми.

Відповідно до сучасних уявлень ФП - це різноманітна комбінація гастроінтестинальних симптомів без структурних або біохімічних порушень (DADrossman, 1994). Функціональні порушення (ФП) шлунково-кишкового тракту займають одне з ведучих місць в структурі патології органів травлення. Діагностика ФП часто викликає значні труднощі у практичних лікарів, які призводять до великого числа непотрібних обстежень, а головне, до нераціональної терапіі. У термінологічному плані слід диференціювати функціональні порушення та порушення функції, два співзвучних, але кілька різних поняття, найтіснішим образом пов'язаних між собою. Порушення функції того чи іншого органу може бути пов'язано з будь-якою причиною, у т.ч. із органічним його пошкодженням. Функціональні порушення можна розглядати як окремий випадок порушення функції органу, не пов'язаного з органічним його пошкодженням.

Причини функціональних порушень лежать поза органу, функція якого порушена, і пов'язані з порушенням регулювання данного органу. Найбільш вивчені механізми порушень нервової регуляції, обумовлені або вегетативними дисфункціями, нерідко пов'язаними з психоемоційними і стресовими чинниками, або органічним ураженням центральної нервової системи та вторинної вегетативної дистонії. Гуморальні порушення вивчені в меншій мірі, але досить очевидні в ситуаціях, коли на тлі захворювання одного органу, розвивається дисфункція сусідніх: наприклад, дискінезія жовчевивідних шляхів при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки.

На симпозіумі в рамках гастроентерологічного тижня 23 травня 2006 року в Римі, який спонсорувався Американською асоціацією гастроентерологів, була прийнята класифікація і нові критерії діагностики функціональних гастроїнтестінальних розладів (ФГР) у дітей (Римські критерії діагностики ІІІ).

Згідно прийнятої класифікації, функціональні гастроінтестінальні розлади у дітей були розділені на 2 групи: GіH. До групиGбули віднесені ФГР, які зустрічаються у новонароджених і дітей раннього віку, а до групи Н – ФГР, які зустрічаються у дітей і підлітків.

Класифікація функціональних гастроінтестінальних розладів у дітей

G. Дитячі функціональні гастроінтестінальні розлади: Новонароджені/діти раннього віку

G1. Регургітація у новонароджених

G2. Синдром румінації у новонароджених

G3. Синдром циклічної блювоти

G4. Коліки у новонароджених.

G5. Функціональна діарея.

G6. Дішезія у новонароджених.

G7. Функціональний закріп

Н. Дитячі функціональні гастроінтестінальні розлади:Діти/підлітки

Н1. Блювота і аерофагія

Н1а. Синдром румінацї у підлітків.

Н1в. Синдром циклічної блювоти.

Н1с. Аерофагія.

Н2. Абдомінальний біль, пов'язаний з функціональними гастроінтестінальними розладами

Н2в. Синдром роздратованого кишечника.

Н2с. Абдомінальна мігрень.

Н2d. Дитячий функціональний абдомінальний біль.

Н2d1. Синдром дитячого функціонального

абдомінального болю.

Н3. Закріп і нетримання калу.

Н3а. Функціональний закреп.

Н3в. Нетримання калу.

РУМІНАЦІЯ – це постійна регургітація недавно з’їденої їжі, яку дитина знову пережовує й повторно ковтає, але при цьому відсутні ознаки якого-небудь явного органічного захворювання. Розрізняють синдром румінації у немовлят і підлітків.

Діагностичні критерії: діагноз установлюють на підставі Римських критеріїв III. Синдром румінації у немовлят діагностують за наявності повторюваних протягом не менше 3 місяців періодичних приступів скорочень м’язів черевного пресу, діафрагми та язика, що призводять до закиду шлункового вмісту в ротову порожнину, де він знову пережовується й проковтується. Характерним є початок у віці 3–8 місяців й відсутність ефекту від зміни характеру харчування, вигодовування через соску або гастростому. Ознаки дискомфорту відсутні.

У дітей раннього віку найбільш поширеною патологією серед функціональних гастроінтестінальних розладів зустрічаються циклічна блювота, функціональний закріп і функціональна діарея.

СИНДРОМ ЦИКЛИЧНОЇ БЛЮВОТИ - захворювання переважно дитячого віку, яке виявляється стереотипними повторними епізодами блювоти, яка змінялася періодами повного благополуччя. Синдром циклічної блювоти (cyclicvomitingsyndrome–CVS) був описаний відомим педіатромSamuelGeeще в 1882 році, проте патогенез цього захворювання остаточно не визначений, а клініка достатньо вивчена. У 82% пацієнтів в анамнезі є вказівка на сімейні випадки мігрені. У клінічній картині синдрому циклічної блювоти розрізняють чотири періоди:

1. Міжнапад.

2. Продромальний.

3. Напад (тривалість від 3 до 10 днів).

4. Одужання.

У періоді міжнападу діти відчувають себе добре. Продромальний період – це проміжок часу протягом якого пацієнт починає відчувати наближення епізоду циклічної блювоти, але в цей період є можливість перешкоджати переходу в наступний період за допомогою прийому медикаментів перорально Цей період закінчується одночасно з початком блювоти у хворого. Продромальний період може тривати від декількох хвилин до декількох годин і навіть декількох днів. Іноді цей період може бути взагалі відсутнім.

У продромальний період характерні скарги на нездужання, сонливість, млявість, головний біль, порушення апетиту, субфебрільну температуру тіла.

Блювота частіше носить повторний характер, при цьому запропонована дитині рідина і лікарські препарати виводяться з організму. Частота блювоти може коливатися від декількох разів до 20 і більше разів за добу («неприборкна блювота»), блювота може бути з домішкою жовчі (76%) і крові (32%). У важких випадках епізоди блювоти продовжуються протягом декількох днів. Поступово з'являються і наростають ознаки зневоднення, інтоксикації, втрата маси тіла. Дитина збуджена, неспокійна, зростає задишка, іноді судорожні сіпання. Шкірні покриви бліді, може бути наявність слинотечі.

Практично у всіх хворих під час нападу виявляються ознаки вегетативних порушень. Летаргія (патологічний стан, який характеризується ослабленням всіх проявів життя) спостерігається у 93% дітей. Діти загальмовані, сонливі, хворі можуть бути не здатні пересуватися або говорити, деякі з них можуть виглядати коматозними.

Частота неврологічних симптомів при синдромі циклічної блювоти у дітей

Неврологічні симптоми	Частота, %
1. Головний біль	42
2. Фотобоязнь	16-38
3. Фонофобія	30
4. Запаморочення	26

Частота гастроінтестінальних симптомів при синдромі циклічної блювоти у дітей

Гастроінтестінальні симптоми	Частота %
1. Біль в животі	58-80
2. Анорексія	74-100
3. Нудота	72
4. Діарея	36

У частини хворих може спостерігатися лихоманка, дегідратація, гіперсалівація, пітливість і підвищення артеріального тиску. У більшої частини пацієнтів напади повторюються кожні 2-4 тижні з епізодами вночі і вранці.

У періоді одужання наголошується підвищення активності дитини, відновлення апетиту, нормалізація кольору шкірних покривів, поступово відновлюється водно-електролітний баланс.

Діагностика.

В даний час для постановки діагнозу «синдром циклічної блювоти» (СVS) використовують критерії діагностики Міжнародної асоціації СVS:

Обов'язкові симптоми:

1. Мінімум 3 типових рецидивуючих важких нападу блювоти і/або нудоти і блювоти.

2. Більш ніж чотирикратна блювота у фазі розпалу захворювання.

3. Епізоди тривалістю від декількох годин (в середньому 24-48 годин), мінімум 2 години, але іноді до 10 днів і більше.

4. Частота нападів менше 2 епізодів в тиждень, в середньому кожні 2-4 тижні.

5. Періоди повністю нормального самопочуття різної тривалості.

6. Відсутність очевидної причини блювоти при обстеженні.

Додаткові критерії:

1. Стереотипність: для конкретного пацієнта, кожен епізод схожий за часом початку, інтенсивності, тривалості, частоті, асоційованими ознаками і симптомами.

2. Можливість самоліквідації (напади можуть закінчитися спонтанно і без лікування).

3. Анамнез (випадки мігрені або СVSв сім'ї хворого).

4. Анамнестичні дані про необхідність внутрішньовенного введення рідини протягом нападу.

Обгрунтування діагнозу СVSвимагає ретельного вивчення анамнезу, даних об'єктивного і лабораторного обстежень, необхідності виключення інших захворювань, які можуть супроводжуватися блювотою, подібно СVS.

Римські критерії III діагностики синдрому циклічної блювоти у дітей

Діагноз встановлюють при наявності всіх нижче перерахованих ознак:

1. Два або більш за періоди інтенсивної нудоти і тривалої блювоти або тривалої блювоти в перебігу декількох годин або днів.

2. Повернення до звичайного стану здоров'я протягом декількох тижнів або місяців.

Лікування.

Стратегія медикаментозного лікування ґрунтується на тому, що лікування, яке застосовується, залежить від періоду захворювання.

При нападі застосовується:

1. Очисна клізма з подальшим промиванням кишечника 1-2% розчином

гідрокарбонату Na.

2. Оральна регідратація. Використовується призначення розчинних сольових сумішей, які відновлюють водно-електролітний баланс при блюванні, прискорюють відновлення метаболізму в організмі хворої дитини. Доцільно комбінувати розчини для оральної регідратації із негазованою лужною мінеральною водою, холодним чаєм з лимоном. Добовий об’єм розчинів для оральної регідратації (мл) повинен складати залежно від віку дитини – 100-130 мл на кг маси тіла.

У важких випадках доводиться вдаватися до призначення інфузійної терапії – глюкоза, фізіологічний розчин (загальна кількість рідини складає 40-50 мл/кг маси тіла на добу).

3. Дієта – стіл № 3, потім стіл № 5, що містить легкозасвоювані вуглеводи.

4. Спазмолітіики (за необхідністю) при вираженому абдомінальному больовому синдромі – но-шпа, дуспаталін, діцетел, ріабал.

5. Ентеросорбенти (ентеросгель, смекта). Хворим дітям доцільно призначати ентеросорбенти 4-го покоління(діоксид кремнію), який покращує детоксикаційний ефект, поліпшує евакуаційну функцію шлунку.

6. В окремих випадках призначається протиблювотна терапія (ондансетрон).

ФУНКЦІОНАЛЬНА ДІАРЕЯ - це безболісна дефекація 3 і більше разів на добу більшою

кількістю неоформлених випорожнень, що тривають 4 і більше тижнів із дебютом у періоді новонародженості. При цьому відсутнє відставання росту, якщо раціон досить калорійний.

За наявними даними в 60-80 % випадків в основі персистуючої діареї у дітей лежать функціональні розлади. У основі функціональної діареї лежить прискорення транзиту кишкового вмісту, пов'язане з посиленням рухової активності кишечнику.Порушення моторики пов'язане з наступними основними чинниками:

1. Підвищена чутливість рецепторного апарату стінки кишечнику до розтягування → позиви на дефекацію виникають при незначному розтягуванні кишечника.

2. Нервово-психічні чинники (психоемоційні стреси) → порушення центральної регуляції моторної, секреторної і інших функцій кишечника → гіперкінетична дискінезія кишечника, підвищена збудливість і скоротлива активність кишкової мускулатури як у спокої, так і під впливом емоційних і харчових навантажень.

3. Прискорений пасаж вмісту тонкої і товстої кишок призводить до того, що частина вуглеводів, особливо легкозасвоюваних, не розщеплюється повністю, не всмоктується і в товстій кишці піддається мікробному зброджуванню → виникають сприятливі умови для появи і швидкого розмноження патогенної мікрофлори → розвивається дисбактеріоз кишечника.

4. Посилені процеси бродіння → надмірна концентрація в просвіті кишечника органічних осмотичних активних речовин → транссудація і ексудація (за наявності вторинного запалення) в просвіт кишки.

5. Надмірне газоутворення, збільшення об'єму вмісту кишечника викликають розтягування стінок і збудження перистальтики товстої кишки → виникає хронічна діарея, яка у ряду хворих може чергуватися із закрепами унаслідок дисрегуляторної гіпокінетичної дискінезії кишківника.

Клініка

Клінічні симптоми	Характеристика
1. Болі і /або дискомфорт в животі (локалізуються частіше в бічних і нижніх відділах живота)	- нападоподібний характер - нетривалі - м.б. болі, відчуття розпирання і тяжкості внизу живота
2. Зміна частоти стільця	2-4 рази на день, в період загострення може бути і частіше, зазвичай в денний час і вранці
3. Зміна консистенції калу	- рідкий; - кашицеподібний; - може бути гетерогенний характер калу: услід за щільним слідує кашицеподібний і рідкий
4. Наявність домішок в калі	Не характерний
5. Збільшення об'єму кишкового вмісту	Не характерний
6. Чергування закрепу і проносу	Характерний
7. Неповне спорожнення кишечника	Характерний
8. Здуття живота, метеоризм, бурчання	Характерний
9. Хворобливість при пальпації	В області сигми або по ходу товстого кишечника.

Діагностика:

Діагноз функціональної діареї встановлюють методом виключення. Оскільки клінічні прояви діареї не специфічні і можуть супроводити різним захворюванням, необхідне комплексне обстеження хворих, що включає сімейний, харчовий, лікарський анамнез, лабораторні і інструментальні дослідження (загальноклінічні аналізи крові, копрограмму і аналіз калу на приховану кров, бактеріологічне дослідження калу і аналіз калу на дисбактеріоз, ректоскопію, при необхідності – морфологічне дослідження біоптата слизистої оболонки термінального відділу сигмовидної кишки для виключення запального характеру захворювання)

При встановленні функціонального характеру діареї необхідно звернути особливу увагу

на:

1. Дані анамнезу: тривалість діареї, час її початку і імовірна причина її виникнення (виключення харчової погрішністі, контакта з хворою дитиною і ін.); кількість дефекації за добу і об'єм калових мас; наявність болю в животі і метеоризму, тенезмів і дефекації в нічний час; наявність в калі патологічних домішок – слизу, крові; частота і вираженість кишкової перистальтики, зміна маси тіла дитини.

2. Дані об'єктивного обстеження.

3. Лабораторні дані: макро- і мікроскопічне дослідження калу (скупчення лейкоцитів і

слущенного епітелію, характерні для запальних захворювань інфекційної природи,

бактеріологічне дослідження калу для виявлення можливих збудників захворювання).

4. Інструментальні методи обстеження – ректоскопічне дослідження.

Лікування.

1. Дієта з обмеженням вуглеводів, особливо легкозасвоюваних з метою зменшення бродильних процесів в кишечнику; виключення молочних продуктів на період загострення (можна спробувати з крайньою обережністю включати молочні продукти в період ремісії з урахуванням індивідуальної переносимості).

2. Психотерапія, направлена на корекцію психоемоційних розладів і на нормалізацію моторної функції кишечника. Важливу роль грає огорожа дитини від психотравмуючих ситуацій, створення сприятливого мікроклімату в сім'ї і дитячому колективі, забезпечення можливості регулярних прогулянок, водних процедур, занять лікувальною фізкультурою.

Важливо стежити за регулярністю спорожнення кишечника в певний час («рефлекс на горщик»).

3. Антидіарейні препарати. Для лікування функціональної діареї рекомендується застосовувати смектит, який завдяки своїм адсорбуючим і мукоцитопротекторним

властивостям є досить ефективним лікарським засобом та гідрогель метилкремнієвої кислоти..

4. Пробіотіки: ентерол, біфідумбактерін, лактробактерін, лінекс, біфі-форм, хілак форте і ін.

5. Вітамінотерапія.( інколи місцево з використанням мікроклізм).

ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ЗАКРЕП - порушення функції кишечника, що проявляється

збільшенням інтервалів між дефекаціями (порівняно з індивідуальною нормою) або систематичним недостатнім спорожнюванням кишечника.

Функціональний закреп (ФЗ) є однією найбільш частих патологій шлунково-кишкового

тракту у дітей. Звертання до педіатра з приводу ФЗ становлять 3 % від всіх візитів та близько 30% - до дитячого гастроентеролога.

Етіологія.

1. Аліментарний чинник – порушення режиму і характеру живлення, ранній переклад дитини на змішане або штучне вигодовування.

2. Психогенний чинник – за наявності у дітей-невропатів астенічного, депресивного, істеричного або фобічного синдромів.

3. При хронічних захворюваннях травної системи, ендокринної патології, нервової системи.

Патогенез.

Порушення моторної діяльності кишечника→гіпокинетична дискінезія→ зниження тонусу кишкової стінки→порушення центральної і вегетативної регуляціїтравлення→гормональні порушення→хронічна гіпоксія→мязова гіпотонія, гіподинамія.

1. Діагноз встановлюють при наявності у дітей до 4-літнього віку протягом 1

місяця не менше 2 із наступних ознак:

• Два або менше спорожнювання кишечника на тиждень;

• Принаймні 1 епізод у тиждень нетримання після придбання гігієнічних

навичок;

• Наявність епізодів затримки дефекації;

• Наявність хворобливого спорожнювання кишечника або твердих

випорожнень;

• Присутність великої кількості фекальних мас у прямій кишці;

• Утворення «калових каменів», які можуть утруднювати дефекацію.

2. Наявність вищеперерахованих ознак супроводжується:

• Дратівливістю;

• Зниженням апетиту;

• Почуттям раннього насичення

3. Зазначені ознаки зникають відразу після дефекації.

Види функціональних закрепів і їх клінічні симптоми

Вигляд	Характеристика	Клінічні прояви
1. Кологенний закріп	Уповільнення пасажу по товстій кишці	1. Синдром інтоксикації: зниження апетиту, слабкість, стомлюваність, субфебрільна температура тіла 2. Диспептичний синдром: відрижка, неприємний смак в роті, здуття живота, метеоризм, бурчання живота). 3. Симптоми вегетативних дисфункцій: головний біль, болі в області серця. 4. Больовий синдром: гіперкінетична форма – переймоподібний біль по всьому животу;гіпокінетична форма – відчуття важкості, зникаюче після акту дефекації.
2.Проктогенний закріп	Порушення акту дефекації	1.Дискомфорт, відчуття тиску або розпирання в прямій кишці, відчуття неповного її спорожнення. 2.Утруднення і хворобливість акту дефекації: може бути кілька разів в день малими порціями. 3.Виділення твердого сухого калу, часто фрагментованого.
3. Змішаний (колопроктогенний) закріп	Порушення акту дефекації і уповільнення пасажу по товстій кишці	Поєднання симптомів кологенного і проктогенного закріпів.

Лікування.

– Основні принципи лікування.

Лікування ФЗ залежить від причини, видів порушення моторики товстої кишки та акту дефікації. У профілактиці та лікуванні ФЗ у дітей важливо дотримуватися режиму дня та достатньої рухової активності дитини. Призначаються лікувальна фізкультура, масаж,які крім загальнозміцнювальної та оздоровлюючої дії на весь організм дитини, сприяють поліпшенню кровопостачання в органах черевної порожнини та кишечнику, стимулюють рухову активність кишечника, зміцнюють м м'язи черевної стінки, сприятливо діють на нервово-психічну сферу.

1.Дієтотерапія. Важливе значення у лікуванні ФЗ надається дієтичним заходам. При закрепах призначається стіл №3. Для дітей важливо забезпечити достатній прийом рідини.Дітям першого року життя в раціон варто включити харчові волокна у вигляді висівок, фруктів (фруктове пюре: яблучне,абрикосове, персикове, пюре із чорносливу) та овочів, до складу яких входить целюлоза.

При цьому вважають, що адекватна доза харчових волокон визначається як вік (у

роках) + 5 (у грамах).

2.Фармакотерапія. При ФЗ використовуютьтримебутін, який за допомогою енкефалінергічних механізмів нормалізує моторику шлунково-кишкового тракту. Препарат призначають із розрахунку: дітям від 6 міс. 5 мг на кг на добу в 2-3 прийоми за 30 хв. до їжи. Лише при неефективності зазначених єаходів у терапію ФЗ можуть бути включені окремі проносні препарати. Перевагу надають послаблюючим препаратам, які містять пребіотичні речовини- целюлозу,лактулозу(нормазе-сироп, дюфалак). При лікуванні ФЗ широко застосовуютьсяпробіотичні препарати(ентерол, біфідумбактерін, лактробактерін, лінекс, біфі-форм), та прокінетики.

КИШКОВА КОЛІКА- це одна з найбільш частих причин абдомінального больового синдрому у дітей раннього віку. Більше 23% дітей до 6-тижневого віку кричать по ночах, страждаючи від кишкових колік. Термін коліка походить від грецького «kolike», що означає «біль в товстій кишці». Коліки - наподоподібні болі в животі, що супроводжуються вираженим занепокоєнням дитини, підтягування ніжок до живота, сучення ніжками, пронизливим криком, почервонінням обличчя, метеоризмом. Існує певна закономірність в прояві коліки, так званеправило «ТРЬОХ»:коліки починаються дотрьохтижнів життя; тривають близькотрьохгодин на день; зустрічаються переважно у дітей першихтрьох місяців життя.

Коліки у дітей грудного віку можуть виникати найчастіше в результаті заковтування повітря при смоктанні грудей або при годуванні через соску, при перегодовуванні, при утрудненні носового дихання, застосуванні деяких медикаментозних препаратів, що викликають сухість порожнини рота. Виникненю частих кишкових коліки у дітей раннього віку сприяють анатомо-фізіологічніособливості дитячого організму: функціональна незрілість нервово-м'язового апарату і ферментативної системи травного тракту, висока всмоктуюча здатність і недосконала бар'єрна функція кишечнику, схильність до підвищеного газоутворення, висока ступінь анатомічної свободи кишечнику з-за щодо довгої брижейки, незрілість міжм'язового і підслизових сплетень.

Факторами, що сприяють до частих кишковим коліки у дітей перших місяців життя, є: куріння матері під час вагітності, гестаційний вік дитини і маса при народженні (чим менше, тим вище ризик розвитку дитячих коліки ), підвищена тривожність або невропатія матері. Патологічні пологи, пошкодження шийного відділу хребта, в тому числі мінімальні пошкодження в шийному відділі, наприклад, внаслідок неправильного проведення масажу, є причиною виражених резистентних до звичайної терапії кишкової коліки у дітей 3-6 місяців. У більш пізньому віці такі коліки можуть трансформуватися у функціональні захворювання кишечника - функціональна абдомінальній біль, синдром подразнення кишечнику.

Причинами кишкових коліки можуть бути: ранній перехід на штучне вигодовування; неправильний раціон матері при грудному вигодовуванні (використання харчових продуктів з підвищеним газоутворенням в кишечнику), недолік вироблення або особливості метаболізму в материнському організмі прогестерону; реакція організму дитини на деякі компоненти сумішей. Існує також друга група причин кишкових коліки - це захворювання самого шлунково-кишкового тракту (лактазна недостатність, алергія до білків коров'ячого молока, інших компонентів їжі, кишкові інфекції та ін) або синдром токсикозу на тлі ГРВІ та інших захворювань. У цих випадках кишкова коліки є одним з симптомів основного захворювання.

Для кишкової коліки характерно нападоподібний перебіг і тривалість больового синдрому не меньше 10 відсотків від часу доби (від 15-20 хв. до 3-5 годин). Клінічна картина дитячих колік достатньо характерна. Зазвичай, коліки вперше проявляються на 3-4-му тижні життя дитини. Найбільш характерний час доби для колік –вечірні години. У дітей в місячному віці кишкові коліки повторюються 1-2 рази на тиждень і тривають до 30 хвилин, потім збільшується їх інтенсивність і тривалість.

Напад колік, як правило, починається раптово, дитина голосно і пронизливо кричить. Так звані пароксизми можуть тривати довго, може відмічатися почервоніння обличчя або

блідість носо-губного трикутника. Живіт піддутий і напружений, ноги підтягнуті до живота і можуть миттєво випрямлятися, стопи часто холодні на дотик, руки притиснуті до тулуба. В процесіоб'єктивного обстеженняможна виявити здуття живота, бурчання і хворобливість по ходу відділів товстого кишечника У важких випадках напад іноді закінчується тільки після того, коли дитина повністю виснажена. Напади виникають під час або відразу після годування.Приступ коліки стихає після відходження газів та / або калу.

В період між нападами загальний стан дитини непорушений, вона спокійна, нормально прибавляє в масі тіла, має добрий апетит.

Лікування.Терапія при кишкових коліки включає кілька етапів.

1.Психотерапія - нормалізація психоемоційного стану матері та оточуючих родичів. Необхідно провести бесіду з родичами, оточуючими маму і дитину, пояснити, як важливий психологічний клімат для правильного розвитку маленької людини. .

2. Важливо нормалізувати раціон матері- виключити незбиране коров'яче молоко (при цьому кисломолочні продукти обов'язково повинні входити в раціон), обмежити вживання продуктів, які викликають надмірне газоутворення.

3. Дієтотерапію дітей перших місяців життя з кишковою колікою починають з обмеження обсягу харчування до 100 - 120 мл / кг / доб. Разовий об'єм харчування також повинен бути зменшений з відповідним режимом годувань - не рідше, ніж через 3 години. Необхідно виключити перегодовування дітей грудного віку і забезпечити вертикальне положення дитини після грудного годування.(постуральна терапія).

При штучному вигодовуванні рекомендуються суміші, що містять в якості жирового компонента коротко ланцюжкові тригліцериди, При виражених проявах малюкової кольки можливе застосування суміші з частково гідролізованним білком. Не слід поїти дитину соками або солодким чаєм - тільки кип'яченою водою. При введенні прикорму перевагу віддають каші (рисової, вівсяній, гречаного) і лише через місяць вводять овочі. Для нормалізації процесів травлення при штучному вигодовуванні важливо правильно підібрати суміш. Якщо кишкові коліки супроводжуються зригуваннями або запорами, слід віддати перевагу сумішей які збагачені пребіотиками (галакто-і фруктоолігосахаридами), які сприяють відновленню нормальної кишкової мікрофлори: Стежити за регулярним щоденним спорожненням кишечнику.

4. Медикаментозна терапіяпри кишкової коліки повинна бути спрямована на нормалізацію моторики кишечнику і зняття спазму. Перевагу необхідно віддавати препаратам, дозволеним до застосування в ранньому дитячому віці і мають форму випуску, зручну для новонароджених і дітей раннього віку. Обґрунтоване застосування нейротропних спазмолітичних препаратів, а саме, селективних М-холіноблокаторов. Препаратом вибору може служитипріфініум бромід- селективний М-холіноблокатор з групи четвертинних аммонієвих сполук. Активація парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи призводить до скорочення гладких м'язів, посиленню перистальтики і секреції органів травного тракту, а пріфініум бромід, вибірково блокуючи М-холінорецептори, робить їх нечутливими до ацетилхоліну.

Наслідком цього є зниження тонусу гладких м'язів стравоходу, шлунка, кишечника, жовчного міхура, жовчних проток і сечових шляхів, а також зменшення секреції соляної кислоти, пепсину, зниження зовнішньо секреторної активності підшлункової залози. На відміну від М-холіноблокаторів змішаного типу, периферичний М-холіноблокатор пріфініум бромід не викликає таких побічних дій, як параліч аккомодаціі, прискорено серцевих скорочень,сонливість.

При лікуванні кишкових колік у немовлят можливе застосування ферменту лактази.

Початкова доза ферменту лактази - 3000 Од750 Од (1/4 капсули) на 100 мл молока. При

кожному годуванні додавати фермент у невелику кількість зцідженого грудного молока або молочної суміші (10-15 мл),залишити на 5-10 хвилин для ферментації та давати дитині на початку годування, після чого дитину догодовують до необхідного обсягу, розрахованого за віком дитини. З метою лікування дитячих колік рекомендують використовувати симетикон, який входить до складу різних лікарських препаратів. Препарати симетикону, щоволодіють вітрогінною дією, знижують поверхневий натяг бульбашок газу в хімусі та в слизі в просвіті кишківника, призводячи до їх розриву або злиття, зменшуючи газоутворення і метеоризм. Гази, що вивільняються при цьому, можуть поглинатися стінками кишківника або виводитися з організму завдяки перистальтиці. Враховуючи механізм дії, ці препарати навряд чи можуть служити засобом профілактики колік.