- •5. Програма самопідготовки студентів:
- •Програма самостійної позааудиторної роботи студента:
- •Основні поняття:
- •Класифікація (за Kaplan)
- •Легка форма
- •Тяжка форма
- •Несприятливі прогностичні ознаки при гус
- •Принципи терапії гус Показання до екстренного діалізу:
- •Вихідний рівень знань та вмінь
- •8. Форми і методи самоконтролю:
- •Рекомендована література:
ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ
Кафедра госпітальної педіатрії №2 і неонатології
Методичні вказівки
для самостійної позааудиторної роботи
студентів VІ курсу медичного факультету
(спеціальність „лікувальна справа”) по темі:
“Гемолітико-уремічний синдром”
Автор асистент Т.А.Бордій
Методична розробка затверджена на засіданні кафедри “_______”_________________2008 р.
Протокол №________
Зав.кафедри__________Ю.К.Больбот
Перезатверджена “_______”_________________200 р. Протокол №________
Перезатверджена “_______”_________________200 р. Протокол №________
Перезатверджена “_______”_________________200 р. Протокол №________
Перезатверджена “_______”_________________200 р. Протокол №________
Перезатверджена “_______”_________________200 р. Протокол №________
Перезатверджена “_______”_________________200 р. Протокол №________
2008 р.
Тема: Гемолітико-уремічний синдром – 5 год.
Мета: Вміти діагностувати гемолітико-уремічний синдром (ГУС) в дитячому віці, проводити диференційну діагностику ГУС з іншими причинами гострої ниркової недостатності, надавати невідкладну допомогу.
Професійна орієнтація студентів: ГУС є головною причиною розвитку гострої ниркової недостатності у дітей у віці до 3-х років. 70% ГУС діагностується у дітей раннього віку на тлі кишкових та респіраторних інфекцій, але цей синдром може ускладнювати цілий ряд інших патологічних станів, серед яких системні васкуліти, гломерулонефрити, поширені оперативні втручання та ін. В 45-60% випадків ГУС закінчується летально. Прогноз для життя при розвитку ГУС напряму залежить від швидкості та точності встановлення діагнозу, а також від своєчасності надання адекватної невідкладної допомоги. Тому вивчення принципів діагностики та лікування ГУС є важливим та актуальним для майбутніх лікарів-педіатрів.
Базовий рівень знань та вмінь:
№ п/п |
Дисциспліна |
Знати |
Уміти |
1. |
Нормальна анатомія, гістологія |
Будову нирок та ниркових судин, структуру нефрону |
Оцінювати форму, розміри, положення, рухомість нирок за даними рентгенограм |
2. |
Нормальна фізіологія, біохімія |
Основні функції нирок та механізми їх забезпечення |
|
3. |
Патологічна анатомія |
Морфологічний субстрат розвитку гострої ниркової недостатності |
|
4. |
Патофізіологія |
Патогенез функціональної та органічної гострої ниркової недостатності |
Оцінювати показники загального аналізу сечі, ниркових проб, стан функції нирок за даними біохімічних досліджень |
5. |
Пропедевтика дитячих хвороб |
Семіотику захворювань нирок |
Уміти зібрати анамнез, провести об’єктивне обстеження нефрологічного хворого, віділити провідний патологічний синдром. |
6. |
Фармакологія |
Механізм дії основних груп препаратів для корекції виявлених порушень гомеостазу |
Розрахувати дозу лікарської речовини в умовах порушення функції нирок |
7. |
Факультетська педіатрія |
Основні клініко-лабораторні прояви гострої ниркової недостатності |
Оцінювати тяжкість стану дитини, визначати об’єм додаткових методів обстеження, оформлювати історію хвороби дитини |
5. Програма самопідготовки студентів:
Визначення поняття “гемолітико-уремічний синдром”, класифікація ГУС
Вивчити основні причини розвитку ГУС у дітей раннього віку та в старшому віці
Вивчити основні клінічні та лабораторні ознаки ГУС у доануричному та ануричному періодах
Скласти алгоритм оцінки функціонального стану нирок при ГУС
Вивчити принципи лікування ГУС та показання до гемодіалізу
Програма самостійної позааудиторної роботи студента:
Алгоритм засвоєння теми
Основні поняття:
Класифікація (за Kaplan)
ГУС визначається
тріадою симптомів: гемолітичною анемією,
тромбоцитопенією та азотемією У
дорослих та дітей старше 3-х років ГУС
– синдром, а не хвороба У
дітей раннього віку ГУС, що розвинувся
після кишкової інфекції – самостійне
захворювання Типовий
ГУС – діарея+ Атиповий
ГУС – діарея- А.
Гемолітична анемія, тромбоцитопенія,
азотемія без анурії Б. Вказана
тріада, ускладнена судомним
синдромом та/або артеріальною
гіпертензією А.
Гемолітична анемія, тромбоцитопенія,
азотемія з анурією більше 1 доби Б. Вказана
тріада на фоні анурії у сполученні з
судомним синдромом та/або
артеріальною гіпертензією
Легка форма
Тяжка форма
Етіологічний фактор, що призводить
до ГУС повинен мати здатність пошкод-
жувати ендотеліальні клітини:
Ш
Рецептори до веротоксину знаходять у дітей до 3-х років та не знаходять у дорослих
ига-подібний або веротоксин;нейрамінідаза;
ліпополісахариди;
мітоміцин-С;
циклоспорин А.
Мікроорганізми, що сприяють розвитку ГУС |
|
Продукуючі веротоксин |
Не продукуючі веротоксин |
Escherichia coli O157: H7 Shigella disenteria tipe I Streptococcus pneumoniae |
Salmonella typhi Campylobacter jejuni Yersinia pseudotuberculosis Pseudomonas Bacteroides |
Несприятливі прогностичні ознаки при гус
Вік
до 6 місяців та старше 3 років (висока
імовірність розвитку атипових форм
ГУС) Продрома
у вигляді ГРВІ Тромбоцитопенія,
що довго утримується Рецидивуючий
перебіг Спадковий
характер захворювання, тобто атипові
форми ГУС Висока
нейтрофілія на початку синдрома Ранній
розвиток артеріальної гіпертензії Судоми
та кома Анурія
довше ніж 3 тижні
Принципи терапії гус Показання до екстренного діалізу:
І. Патогенетична
терапія: Антиагреганти
(курантил) Антиоксиданти
(вітаміны А та Е) Гепарин Антитромбін
3 або свіжезаморожена
плазма Плазмаферез
(по показаннях) II.
Симптоматична терапія: Корекція
анемії Антибактеріальна
терапія Лікування
серцевої та легеневої недостатності Терапія
артеріальної гіпертензії та енцефалопатії III.
Діаліз
Анурія
тривалістю більше 1 доби Олігурія,
ускладнена: артеріальною
гіпертензією; порушеннями
з боку ЦНС; гіперволемією
з серцевою недостатністю та/або
набряком
легень; гіперкаліємією
(більше 7 ммоль/л), що не піддається
консервативній терапії; декомпенсованим
метаболічним ацидозом; постійним
приростом показників азотемії
(прирост креатиніну більше 120 мкмоль/л
на добу)