2 .Діагностичні критерії функціонального розладу жовчного міхура

Діагностичні критерії функціонального розладу жовчного міхура: біліарний біль у поєднанні з нормальними показниками печінкових ферментів, кон’югованого білірубіну, амілази /ліпази (при гіпокінетичному типі дисфункції можливий помірно виражений біохімічний синдром холестазу - підвищення рівня сироваткового холестерину, лужної фосфатази, ГГТП, загального білірубіну за рахунок прямої фракції); дисфункція жовчного міхура за результатами УЗД.

3. Діагностичні критерії функціонального біліарного розладу сфо

Біліарний біль у поєднанні з нормальними показниками рівня амілази /ліпази; можливо

підвищення рівня трансаміназ, лужної фосфатази, прямої фракції білірубіну, за часом

пов’язаних із нападами болю; розширення ЗЖП після проведення стимульованого жирною їжею теста – ознака дисфункції СФО (гіпертонус).

4. Діагностичні критерії функціонального панкреатичного розладу

Епігастральний біль у поєднанні з підвищенням рівня амілази / ліпази сироватки крові.

Лікування.

1.Дієта стіл № 5, прийом їжи|їда|4-5 разів на добу.

2. При гіперкінетичній дискінезії:холеспазмолітики|у поєднанні з холеретиками на тлі|на фоні|седативної|терапії. Холеспазмолітіки: міотропні (дротаверин|– но-шпа, галідор|, бускопан|, мебеверін|, метеоспазміл|у вікових дозах на 2-3 тижні. Холеретики: холензім|, нікодін, фламін|, дехолін|, аллохол|, оксафенамід|перед їжею|їдою|на 2-3 тижні. Після|потім|дійсних холеретиків можливе призначення гидрохолеретиків|, які підсилюють|посилюють|жовчоутворення переважно за рахунок водного компоненту: уротропін, саліциловий натрій, мінеральні води, збори лікарських трав. До дійсних холеретиків рослинного походження відносяться: барбарис звичайний, безсмертник піщаний, кукурудзяні рильця, м'ята перцева, полин гіркий, календула, шипшина. Холеспазмолітіки рослинного походження: м'ята перцева, барбарис, чистотіл. У дітей успішно застосовується гепабене|, що володіє спазмолітичним і гепатотропним|ефектом по 1к|. 3 рази в день 2-3 тижня.

Фізіотерапевтичні процедури: теплові (озокерит, парафіновіаплікації, діатермія) на область правого підребер'я. Використовують також індуктотермію, електрофорез спазмолітиків на область правого підребер'я, ультразвук

3. При гіпокінетичній| дискінезії:холекінетіки|у поєднанні з холеретиками. Холекінетіки: магнію сульфат, сорбіт, ксиліт, сирий яєчний жовток, рослинні масла|мастила|. Ксиліт або сорбіт призначають по 1-2 ст. л. 3 рази на день за 30 мин. до їжі|їди|3-4 тижні. Одночасно проводять «сліпі» зондування (тюбажи|) не рідше 2 разів на тиждень. Після|потім|курсу терапії призначають холекінетіки|рослинного походження: горобина звичайна, квітки ромашки, трава золототисячника і збори з|із|них (хофітол|). Одночасно з холекінетіками|призначають холеретіки.

Перелік препаратів холеретичної та холекінетичної дії

Гіперкінетичний (гіпертонічний) тип:

• холеретики (препарати, що стимулюють синтез жовчі, у тому числі, що містять

екстракт жовчі): істинні (стимулюючі синтез жовчних кислот) – урсодезоксихолева

кислота у вигляді суспензії (індукує холерез збагаченням бікарбонатами), призначають

в дозі 5-10 мг/кг на добу, добову дозу розділяють на 2 прийоми (в одній мірній ложці

знаходиться 250 мг УДХК) та гідрохолеретики (стимулюючі синтез водяного

компонента жовчі) – мінеральні води по 3 – 5 мл на кг ваги три рази на день. Тривалість

курсу – 2 - 3 тижні.

Гіпокінетичний (гіпотонічний) тип:

• холеретики (препарати, що стимулюють синтез жовчі, у тому числі, що містять

екстракт жовчі.): істинні (стимулюючі синтез жовчних кислот) – урсодезоксихолева

кислота у вигляді суспензії призначають у дозі 5-10 мг/кг на добу, добову дозу

розділяють на 2 прийоми та гідрохолеретики (стимулюючі синтез водяного компонента

жовчі) – мінеральні води по 3 – 5 мл на кг ваги три рази на день. Тривалість курсу – 2 -

3 тижні.

• холекінетики (препарати, що стимулюють скорочення жовчного міхура): порошок

кореня куркуми 50 – 100 мг 3 рази на добу, екстракт листя артишоку по 1/4 - ½ ч.л. 3

рази на добу, сульфат магнію 25 % дітям до 3 років – по 1 ч. л., 3 – 7 років по 1 дес. л., 8

– 14 років по 1 ст.л. 2 - 3 рази на добу; сорбіт 20 % розчин, ксиліт 20 % розчин (0,1-0,2 г

на кг маси на прийом) 2 - 3 рази на добу, олії рослинні (соняшникова, кукурудзяна,

маслинова), насіння льону. Тривалість курсу – 2 - 3 тижні.

Фізіотерапевтичні процедури:гальванізація жовчного міхура|пузиря|, діадінамотерапія|, ЛФК.

ХРОНІЧНИЙ ХОЛЕЦИСТИТ

– захворювання жовчного міхура, в основі якого лежать запальні зміни стінки жовчного міхура різної етіології.

Хронічний холангіт – хронічне рецидивуюче запальне захворювання жовчних проток.

Хронічний холецистохолангіт – хронічне поліетіологічне запальне захворювання жовчного міхура і жовчних шляхів, що сполучається з функціональними порушеннями у жовчному міхурі та жовчних протоках, змінами фізико-хімічних властивостей і біохімічної структури жовчі (форма запального захворювання біліарного тракту, за локалізацією, що зустрічається у дітей переважно).

Етіопатогенетичні фктори формування хронічного запального процесу біліарного тракту: інфекція (ентерогенний, гематогенний та лімфогенний шляхи), функціональні розлади біліарного тракту, аномалії розвитку ЖВШ, холелітіаз, панкреатобіліарний рефлюкс, захворювання шлунково-кишкового тракту, ендокринні розлади, паразитарні інвазії, аутоімунні процеси.

Розповсюдженість серед дитячого населення в Україні досягає 12 ‰

КЛАСИФІКАЦІЯ ХРОНІЧНОГО ХОЛЕЦИСТИТУ

(І.В. Маєв і співавт., 2003 р.)

1. За ступенем важкості:

а) легка,

б) середньої важкості,

в) важка форма.