18.Повітряно-газовий режим

Повітря - джерело вуглекислого газу і кисню, необхідних для процесів фотосинтезу і дихання. Для нормального фотосинтезу потрібне постійне оновлення повітря. Це забезпечується помірним рухом повітряних мас, тобто вітром. Вітер різнобічно впливає на плодові рослини. Небажані як зайво сильні вітри, так і безвітря.

Сильні вітри (швидкістю більше 7-10 м / с) послаблюють фотосинтез листя, погіршують ріст дерев, перешкоджають льоту бджіл, заважають запиленню квіток, пошкоджують листя, збивають плоди, розгойдують і нахиляють дерева, висушують грунт. Зимові вітри посилюють дію морозів, підвищують втрату води рослинами і викликають іноді висушування приростів і нирок. Теплі сухі вітри (фени) у період спокою викликають передчасне цвітіння мигдалю, абрикоса та інших культур, збільшуючи ризик загибелі квіток і зав'язалися плодів від заморозків.

Шкідлива дія сильних вітрів можна послабити правильною і своєчасною посадкою садозащітних насаджень, збільшенням густоти посадки плодових дерев, установкою шпалер та ін

Недостатнє провітрювання насаджень призводить до поганого запиленню вітрозапилюваних рослин, сприяє поширенню грибних хвороб, послаблює асиміляцію вуглекислого газу, збільшує силу та частоту радіаційних заморозків.

19.Грунтово-поживний режим.

З грунту плодові та ягідні рослини поглинають багато азоту, менше фосфору і калію, в невеликій кількості залізо, цинк, марганець, магній, бор, сірку і ін При нестачі навіть одного з елементів рослини хворіють, погано ростуть, знижують урожай і погіршують якість плодів .

Азот плодові рослини використовують більше інших елементів. Від нестачі азоту бліднуть листя, іноді навіть передчасно осипаються, сповільнюється ріст пагонів і коренів, плоди гірше визрівають і не досягають нормальної забарвлення. При надлишку цього елемента живлення молоді дерева бурхливо ростуть, відсувається початок плодоношення, влітку затягується ріст пагонів і рослини йдуть у зиму з невизревшей деревиною.

Фосфор малорухомий в грунті, стимулює плодоношення, підвищує посухостійкість і морозостійкість рослин. При його недоліку пагони стають тонкими, і пурпур, відтінку, а листя - тьмяними з бронзовим відтінком і восени передчасно опадає.

Калій сприяє засвоєнню листям вуглекислого газу і підвищує зимостійкість рослин. Від нестачі калію листя спочатку жовтіють, а потім покриваються коричневими плямами. Якщо в грунті не вистачає заліза, рослини хворіють хлорозом (листя жовтіє в результаті руйнування хлорофілу).

20.Ріст та розвиток плодових рослин. Основні етапи онтогенезу.

Ріст – збільшення лінійних розмірів, поверхні, об’єму, маси організму, новоутворень цитоплазми(хлоропласти,мітохондрії), які відбувається в клітинах. Розвиток –якісні, фізіологічні, біохімічні і морфологічні зміни при новоутворених елементах структури організма, які обумовлюють проходження організмом етапів життєвого циклу.

І.В.мічурин установив наявність в індивідуальному розвитку плодових рослин періодів, чи етапів, протягом яких морфологічні і біологічні ознаки і властивості рослин розрізняються. 1.Ембріональний – з моменту запліднення і утворення зиготи до появи перших справжніх листків.2.Юнацький – від перших справжніх листків до3-5 років плодоношення. 3.Продуктивний – після 3-5 років плодоношення сіянця (коли отримують врожай) 4.Відмирання – продуктивність зменшується, відмирають гілки і в цілому

31.Рано навесні при температурі 6-10 відбувається набрякання і розп.бруньок у більшості плод. Порід, у деяких зокрема у смородини при темп. 2-6. Розміри бруньок помітно збільшуються, на їх верхівках розсовуються покривні луски,- з їх набрякання починається вегетація. При розпусканні бруньок покр. Луски ще більше розпускаються, на верхівках зявляються кінчики листочків чи квіткових бутонів. У абрикоса, мигдалю, фундука та ін. порід квіткові бруньки розпускаються раніше, ніж ростові, а у яблуні і груші- одночасно.

32.Починається їх ріст з набрякання бруньок і відбувається за рахунок ділення меристем конусів наростання. У процесі росту на стебловій частині утвор. листки, бруньки, міжвузля, а закінчується ріст формуванням верхівкової бруньки. Інтенсивність апікального росту пагонів зумовлюється активністю ендогенних стимуляторів росту, зокрема ауксину, та кількістю запасних пож. реч., нагромаджених у стовбурі і гілках минулої вегетації. Тривалість фенофази залежить від зовн. Еколог. Факторів, біолог. Особливостей, сортів і підщеп, віку і фізіолог. Стану росл. Зазвичай триває 45-90 діб. Довжина добового приросту може досягти 2-3 см, за вегетацію до 80-100см.

33. Починається у 2 дек. Червня-1 дек. Липня, після закінчення активного росту пагонів. Спочатку форм. Вегетативні бруньки- з меристем них тканин на верхівці конуса наростання утвор. зачатки стебла і листків. Потім виникає генеративна меристема, опуклості на верхівці конуса нарост. , пізніше відокремлюються квіткові горбики. Згодом утвор.квітколоже, оцвітина. Диференціація кв.брукВок триває до 6 місяців. У зерняткових – починається в період інтенс. росту плодів. У кісточкових-диф. Бруньок почин. Коли ріст плодів закінчився.

34. Протягом 4-5 тижнів після запліднення ріст плодів відбувається за рах.поділу клітин, а потім маса і розмір плодів збільшується внаслідок розростання клітин і утвор.міжклітинників. У хлоропластах синтез.хлорофіл, різні кислоти та зольні ел.В міру достигання плодів руйнується хлорофіл, тому зелене забарвлення зникає і зявляється жовте чи біле, зумовлене нагромадженням каротиноїдів. Крохмаль перетвор. в цукри, протопектин у розчинений у воді пектин. При цьому у плодах зменшується вміст дубильних речовин, синтезуються білки, ароматичні реч.та пігменти, що надає їм рожевого чи малинового кольору. Фаза залежить від зовн.умов. Тривалість від біолог.особлив. сортів і порід.

35.Процес визрівання пагонів починається після закінчення активного росту. Під час визрівання відбувається здерев’яніння, лігнізація тканин пагонів, у тому чеслі верхівок, за рахунок запасних фенольних сполук, зокрема флоридину. Внаслідок перетворення вуглеводів у кореневій паренхімі нагромаджуються жири і ліпоїди, а в тканинах-крохмаль та інші речовини. Закінчується формування верхівкових бруньок. Визрівання тканин краще відбувається при коротких світлових днях та невисоких до 12 С температурах в осінній період. Високі температури, недостатнє водо забезпечення чи перезволоження грунту негативно позначаються на визріванні тканин.

36. Період спокою починається після листопаду і триває до набубнявіння бруньок весною. Період спокою П.А.Гендель і Є.З.Окніна поділили на такі фази: попереднього, глибокого і вимушеного спокою.Фазапопер.спокою починається восени з початку припинення ростових процесів і закінчується листопадом. Під час гл.спокою у рослин відбувається внутрішні зміни і знижується інтенсивність обміну речовин, в пунктах росту припиняється поділ меристем, відбуваються складні біохімічні процеси. Крохмаль перетворюється в цукор чим підвищується стійкість до низьких температур.

37.При закладанні плодових насаджень садять зовнішні захисні смуги і вітроломні лінії.Такі насадження поліпшують водний режим в саду, сприяють нагромадженню снігу, захищають від суховіїв, у 8-10 разів зменшують вітрові падалиці.Садозахисні смуги створюють навколо саду і по межах кварталів.За конструкцією розрізняють непродувні(щільні, багаторядні з підліском і чагарником) продувні (одноярусні, склад.з високорослих дерев, вони більш щільні зверху і розряжені знизу) і ажурні (склад.з високорослих порід та кущів у нижньому ярусі, їх вплив поширюється на відстань більшу ніж висота у 40-50разів)смуги.Кращими є ажурні і продувні, вони зменшують швидкість вітру у 1,5-2рази на відстань у 10-15 разів більше їх висоти.

38.Період.плодоношення – це чергування років з високим урожаєм і неврожайних, тобто коли в один рік плодові дерева інтенсивно цвітуть і дають високі врожаї, а в наступні 1-2 роки не плодоносить або формують невисокий урожай.В різних сортів він неоднаковий, в одних проявляється різко, в інших слабше, у третіх майже не спостерігається.Індекс періодичності плод. визнач.за формулою П=,%. Уурожайність в урожайний, У2-урож.в малоурож. Рік. На період.плод. впливає технологія вирощування. Причиною є перевантаження дерев урожаєм, в наслідок чого вони недостатньо забезпечуються водою і мін.реч, зокрема азотом.

39.Щоб запобігти пер.плод., в насадженнях підбирають сорти, схильні до щорічного плодоношення в оптимальних умовах. Технології вирощування повинні забезпечити щорічний активний ріст пагонів, здорову листкову поверхню, утворення молодих плодових гілочок, нормальне але не надмірне цвітіння і оптимальне навантаження дерев урожаєм. Для цього впроваджують раціональні системи удобрення, утримання і обробітку грунту, боротьби з хворобами і шкідниками, обрізування, регулювання водного режиму, забезпечують запилення, нормують кількість квіток і зав’язей, проводять боротьбу з приморозками.

40.У садівництві використовують насінне і вегетативне розмноження плодових і ягідних культур. Насінний спосіб використовують в основному у селекційній роботі під час виведення нових сортів, для вирощування сіянців-підщеп. Особливістю насінного розмноження плодових культур є обов'язкове стратифікування насіння перед висіванням. Фізіологічна суть стратифікації полягає у забезпеченні післязбирального дозрівання насіння, яке відбувається за низьких додатних температур у вологому середовищі.В умовах виробництва найбільш поширене вегетативне розмноження, яке ґрунтується на здатності плодових і ягідних культур до відновлення (регенерації) втрачених органів або їх частин. У садівництві використовують такі види вегетативного розмноження, як щеплення, живцювання, відсадками, кореневими паростками, поділом куща, сланкими пагонами тощо. Щеплення - зрощення частини однієї рослини з іншою. Цим способом розмножують всі деревні та кущові форми плодових і ягідних культур тощо. Живцювання передбачає укорінення частини пагона (живця) культури. Так можна розмножувати виноград, смородину, аґрус та ін. Розмноження відсадками передбачає загортання ґрунтом пагона материнської рослини з метою утворення на ньому нової кореневої системи, після чого такий пагін відділяють. Розрізняють вертикальні (айва, парадизка, дусен), горизонтальні та дугові (малина, смородина, порічки та ін.) відсадки. Кореневими паростками розмножують рослини, які утворюють кореневу поросль (вишня, слива, малина тощо). Поділом куща можна розмножувати всі кущові форми плодових і ягідних культур. Сланкими пагонами, або вусами, розмножують рослини, що мають стебла, які стеляться поверхнею землі і здатні у вузлах укорінюватись. У такому випадку на кожному вузлі утворюється нова самостійна рослина. Цей спосіб широко використовують для розмноження суниці садової.