61. Проектування закладки саду.

Сучасні промислові інтенсивні сади створюються і реконструюються за науково обґрунтованими проектами, розроблюваними інститутом Укргіпросад (м.Сімферополь) та його Закарпатським, Донецьким, Чернігівським філіалами. У промислових спеціалізованих господарствах розміри плодових насаджень визначають відповідно до виробничих завдань з урахуванням місцевих організаційно-економічних і природних умов та напряму розвитку господарства. Оптимальні площі промислових насаджень в Степу становлять – 900-1000 га. У неспеціалізованих господарствах площу саду доцільно визначити не менш як 150-170 га, щоб можна було організувати спеціалізовану окрему бригаду або відділення.

62.Конструкції інтенсивних садів для Півдня України. За породним складом бувають: зерняткові, кісточкові,горіхоплідні, ягідні. За силою росту-сильнорослі, середньо рослі і слаборослі. Силу росту визначають висотою дерева, діаметром крони. Сильнорослі сади мають висоту дерев 4-4,5 м, середньо рослі -3-4 м і слаборослі – 2,5-3 м. За часом вступу в товарне плодоношення сади поділяються на: швидкостиглі -3-4 рік, середньостиглі -5-6 рік, пізньостиглі -6-8 рік. За віком життя і тривалістю продуктивного періоду сади поділяють на довго вікові-продуктивний період 25-35 років і більше; середньовікові -18-25; короткого циклу –до 12-18 років. У виробничих умовах слід надавати перевагу садам короткого циклу. Ступінь інтенсивності саду визначається густотою і схемою посадки, формою і розмірами та освітленістю крони, швидко стиглістю, врожайністю. До інтенсивного типу належать сади, які на третій-шостий рік після садіння дають перші врожаї по 50-120 ц/га і більше, в наступні роки по 200-350 ц/га. Рекомендуються сади всіх плодових порід, оптимально загущені, з прямокутним розміщенням дерев, максимально можливим обмеженням розмірів і добре освітлених крон. Насадження цього типу, дерева яких щеплені на сіянцевих і середньо рослих клонових підщепах, належать до інтенсивних

63. Вибір місця під сад. Вибирати місце під сад потрібно:основні вимоги до грунтів, він повинен бути потужний, пухкий, родючий шар, який має відповідно легкий механічний склад, високу вологоємкість. Обираючи місце під плодові і ягідні насадження, необхідно мати докладні плани грунтів, либину залягання підґрунтових вод, х-ку їх механічного і хімічного складу. При виборі місця під плодові і ягідні насадження в Пд. Районах слід врахувати можливість зрошення. При виборі місця під сад слід врахувати біологічні особливості і вимогливість плодових порід, сортопідщепних комбінацій до грунтів, рельєфу, зволоженості, освітленості, захищеності від шкідливих вітрів, можливості зрошення, повітря, наявності населених пунктів, реалізації продукції та її тривалого зберігання. Наявність близько розташованих річок, озер впливає позитивно. Грунти річкових долин мають багато поживних речовин. Ділянки під сад повинні розміщуватись на великих площах, щоб забезпечити умови для механізації. При виборі місця під сад треба використати і метеорологічні дані. З кліматичних умов визначають: мін. температури взимку, їх тривалість, заморозки осінні, амплітуду температур, опади за рік, сніговий покрив, вологість повітря.

64. Організація території саду. Правильно організована територія плодових і ягідних насаджень забезпечує раціональне й економічне використання земельної площі, робочої сили, засобів механізації, водо забезпечення, зрошувальної і дорожної мереж, садозахисних насаджень, протиерозійних заходів. Всі ці ланки господарство повинне займати не більше 12-15% усієї площі. Основою розробки площіі виконання є топографічні і грунтові карти території. Земельний масив, відведений під сад, ділять на квартали площею 6—10 га. Квартали повинні мати прямокутну форму, із співвідношенням довжини сторін 1:1,5; 1:2. Між подовжніми сторонами кварталів залишають проміжок 20 м, між торцевими — 25 — 28 м для доріг і ветроломних ліній. Квартали орієнтують довгою стороною із заходу на схід. Усередині ділянки прокладають одну або декілька магістральних доріг шириною 7 — 8 м. Між групами кварталів владнують міжквартальні дороги шириною 3-4 м. Вітрозахисні смуги з 3—5 лав високорослих порід розміщують по кордонах саду, а в колективному саду — по його кордонах і уздовж магістральних доріг. Відстань між рядами 3—4 м, між деревами у ряді 2—3 м. Вітрозахисні насадження покращують в саду мікроклімат. Вони сприяють рівномірному накопиченню снігу, необхідного для оберігання коріння від лютих морозів.

65. Розміщення кварталів та їх розміри. Розбивку площі на квартали проводять залежно від розмірів саду, особливостей рельєфу, грунтових умов, зволоженості ділянкм і панівних вітрів. Від розмірів, розміщення і форми кварталів залежать умови для виконання механізованих агротехнічних заходів по догляду за грунтом, деревами, збирання і вивезення врожаю.Площа і форми залежать від рельєфу, напрямку і сили вітрів. Найкращою формою кварталу є прямокутник. Довжина 400-600 м, ширина – 250-300м. Довшою стороною квартал слід розміщувати проти панівних вітрів. На крутих схилах необхідно робити тераси, а потім висаджувати дерева. Відведену для сада площу розбивають на квартали і по кутах закопують стовпи з позначенням номера кварталу. Можна розміщувати ряди з сходу на захід. При закладанні саду на рівних площах і на великих схилах до 3-4º необхідно забезпечити прямолінійність рядів і правильне розміщення дерев у рядах і міжряддях.

66. Дорожня мережа в саду. Дорожня мережа в саду організовується водночас із створенням садозахисних смуг і мережі зрошення. Магістральну дорогу прокладають між основними садовими ділянками в напрямку від центральної садиби, щоб забезпечити зручність руху транспорту. Окружну-між садовим узбіччям захисної смуги і садом. Магістральні дороги залежно від рельєфу можуть бути прямолінійними, мати уступи довжиною прямої частини. Магістральна дорога повинна бути профільована, тверда. Ширина магістральної дороги з двостороннім рухом транспорту 7-9 м, Відстань від штамбів першого ряду дерев до між квартальної дороги – 5-6 м, а магістральної -6-7 м. Міжквартальні дороги розміщують з обох сторін вітроломних смуг шириною - 4-6 м. Зрошувальну мережу розміщують по внутрішніх межах кварталів вздовж вітроломної та захисних смуг.

68. Підготовка грунту перед закладкою саду. Правильно і своєчасно проведена підготовка грунту перед садінням забезпечує сприятливі умови для нормального росту і плодоношення дерев протягом тривалого часу та застосуваня механізації виробничих процесів. Грунт повинен бути пухким, без пеньків, чагарників. Виконують корчування. Викорчовані пеньки, каміння вивозять. Після очищення від залишків площу планують, вирівнюючи поверхню. Вирівнювання проводять бульдозерами. При середньому плануванні з метою збереження орного родючого шару на підвищеннях проводять оранку з обертанням скиби. Потім менш родючий шар пресувають у знижені місця, вирівнюючи площу. Глибоке панування застосовують для обєднання в один масив розчленованих площ глибокими впадинами, промоїнами, високими горбами. Після середнього і глибокого планування грунт повинен осісти. На перезволожених ділянках і при наявності водонепроникного шару в підґрунтях споруджують дренажну систему, яка може бути відкрита і закрита.

69. Система розміщення дерев у плодовому саду. Підбір і розміщення порід і сортів: Перш за все необхідно зазначити, що в любительському саду різно великої чорної - вельми бажана явище, а зайва багато сортність неприпустима. Наявність в саду різних порід, дозрівання врожаю яких відбувається не одночасно, дає можливість рівномірно отримувати плоди. Багато сортність ж створює деякі труднощі у догляді за садом, не сприяє поступовому надходженню врожаю. Зазвичай садять по 5-6 сортів яблуні і по 2-3 сорти інших плодових порід. Підбирають ці сорти з числа стандартних, які зарекомендували себе в умовах району. При розміщенні сортів і порід в саду треба враховувати їх специфічні вимоги. Зокрема, більш теплолюбні породи і сорти необхідно висаджувати на схилах південного напрямку. Груша і зливу, наприклад, більш теплолюбні рослини, ніж яблуня і вишня, черешня а, абрикос і персик, у свою чергу, за своєю високою вимогливістю до тепла перевершують всі інші плодові рослини. Зерняткові породи з глибоко залягає кореневою системою (груша, яблуня) вимагають і більш глибоких грунтів. Кісточкові ж породи (вишня, слива) можуть миритися з менш глибокої грунтом , тому що коренева система у них порівняно більш поверхнева. Але зате кісточкові породи пред'являють підвищені вимоги до поживності грунту. Яблуня , груші і сливи потрібна зволожена грунт, а вишня, черешня та персик в цьому відношенні менш вимогливі. Порівняно посухостійких породами є абрикос і мигдаль. Особливу увагу при розміщенні сортів в саду треба звертати на здатність їх до взаємного запилення. Якщо основні сорти і сорти-запилювачі взаємно запилюють один одного, їх садять, чергуючи. Дуже важливо при розміщенні порід і сортів в саду правильно встановити відстань між рослинами. Для кожної породи окремо відстань визначають залежно від сили розвитку рослин. Різниця ця очевидна. Помітна вона і всередині порід, по сортах. Позначається на силу розвитку рослин також і підщепа. Дерева яблуні, щеплені на сіянця яблуні або дички, будуть сильнорослі, а щеплені на дусене і парадізке - середньорослі і карликовими.

70. Розміщення плодових порід у кварталах. Основні сорти та їх запилювачї. Раціонально розмістити породи і сорти на виділеній ділянці можна тільки при взаємному врахуванні природних умов і біоло ¬ гічних властивостей рослин. На кварталі розміщують тільки одну породу, одну групу сортів - зимових, осінніх або літніх. Технологічно не виправдано розміщення на кварталі великого числа сортів. Посадка всередині кварталу декількох сортів пояснюється необхідністю перехресного запилення. На кварталі розміщують три-чотири сорти, подібних за силою росту, термінами цвітіння і початку плодоношення дерев. Майже всі сорти яблуні, груші, айви, черешні, переважна частина сортів вишні самобезплідні. Перехресно запилюються алича, мигдаль і значна частина сортів сливи. Навіть при сильно вираженій самоплідності персика та абрикоса спільна на кварталі посадка декількох сортів дає позитивний ефект. Для забезпечення умов перехресного запилення ентомофільних плодових культур необхідна система спеціальних заходів. Наприклад, бджоло-пасіка. Сильна бджолосім'я запилює 1 - 1,5 га плодових насаджень. Тут доцільність розташовувати вулики невеликими групами при радіусі літа бджіл до 400-500м, а пасіки для «зустрічного запилення», на відстані 2-2,5 км одна від іншої.

52. Вирощування клонових підщеп. Садивний матеріал для маточників повинен бути суперелітним із добре розвиненими кореневою системою та надземною частиною. Схеми садіння в інтенсивному маточнику 1,25–1,5 м на 0,2–0,25 м. Оптимальним строком закладання маточника вважається перша — друга декади квітня, хоча морозостійкі форми підщеп, такі як 54–118, 62–396, Б9, висаджують і восени (жовтень — перша декада листопада). Перед садінням підщепи вкорочують на 60 см вище умовної кореневої шийки і висаджують у завчасно зроблені щілини під кутом 45. Після вкладають вздовж ряду на дно борозенки глибиною 5–8 см, переплітаючи стебла між собою . Бічні розгалуження при цьому вкорочують на 1–1,5см. На зиму маточну косу вкривають шаром землі (приблизно 10см), щоб запобігти її підмерзанню. Весною, до початку вегетації, землю відгортають. По всій довжині маточної коси масово відростають молоді пагони, які, при досягненні висоти 15–20 см, підгортають субстратом із ґрунту і розрихлюючих матеріалів Продуктивність маточника, закладеного горизонтальним способом, у 2–3 рази вища , ніж закладеного традиційним вертикальним способом.

59. Вересень місяць – період розмноження чорної смородини і порічок здерев’янілими живцями.Для цього, з апробованих маточних кущів, заготовляємо сильні однорічні здерев’янілі пагони з добре розвиненими бруньками. Перед тим як зрізати пагін, потрібно з нього видалити листя. Після видалення листя, однорічний пагін зрізуємо при землі залишаючи пеньок заввишки 1-2 см. Пошкоджені склівкою пагони - вибраковуємо. Зрізані пагони зв’язуємо у пучки, навішуємо етикетку з назвою сорту і заносимо у прохолодне приміщення або підвал Приступаємо до нарізання живців. Беремо пагін і видаляємо його нижню частину до першої добре сформованої бруньки. Ріжемо живці довжиною 18-20 см і завтовшки 8-10 мм. В залежності від довжини пагона виходить 2-4 живця і більше. Верхівка пагона також відкидається. Зрізи робимо рівні особливо у нижній частині живця. Готові живці зв’язуємо у пучки по 50-100 штук. Нижні зрізи повинні бути на одному рівні. Пучки переносимо до траншеї , застеленою поліетиленовою плівкою, і вкладаємо один біля одного, кожен сорт окремо. Після цього живці заливаємо водою на 2-3 дні. У добре підготовлений ґрунт висаджуємо замочені живці. Попередньо нарізавши щілини. Живці запихаємо в землю повністю під кутом 45 градусів на відстані 5 см один від одного в ряду. Відстань між рядами 60-80 см. Після посадки ґрунт біля живців ущільнюємо і зверху засипаємо землею утворюючи горбок заввишки 5-7 см.

56. Інтеркалярні вставки застосовуються для зменшення розміру дерева, прискорення початку плодоносіння, усунення несумісності підщепи і прищепи. Саджанці з проміжною вставкою одержують шляхом щеплення на підщепі бруньки клонової підщепи або сорту, а потім повторного щеплення на вставці необхідного сорту. Вставку розміщають у нижній частині штамба. Чим довше інтеркаляр, тим сильніше ефект карликовості. При подовження інтеркаляра до 30-40 см можна одержати майже ті ж рослини, як і при безпосередньому щепленні на карликову підщепу. Застосування вставки дозволяє сполучити позитивні якості обох прищеп. Нижня підщепа сприяє гарному закріпленню дерев у грунті, менше вимоглива до умов зростання. У той же час рослини завдяки проміжній підщепі низькорослі і швидкостиглі.

60. Добре розмножується зимовими живцями. Для цього їх до початку вегетації нарізають завдовжки 40 см. У викопаний рівчак (ширина — 10, глибина — ЗО см), засипаний сумішшю річкового піску і гумусованого грунту (1 : 1), живці закопують на відстані 3 см один від одного, залишаючи зверху дві бруньки (у перші роки обліпиха дає стрижневий корінь і мало розростається). Верхній зріз живців змазують садовим варом. Для кращого укорінення живці затінюють і часто поливають. Можна також розмножувати обліпиху насінням і відсадками.

57. Для садіння використовують стандартну, добре розвинену розсаду з діаметром кореневої шийки - 9-10 мм.Схема розташування рослин 0,9х0,2-0,4 м. Така ширина міжрядь забезпечує оптимальне застосування механізмів для обробітку ґрунту. На невеликих площах розсаду висаджують з міжряддям 0,6-0,7 м і відстаню між рослинами в ряду 0,20-0,25 м.Суницю висаджують на весні або в кінці літа. Найкраще проводити літню посадку - у липні - першій половині серпня. Щоб проводити посадку в цей час, необхідно на рік раніше закласти маточник або мати однорічну виробничу плантацію, з якої можна одержувати розсаду у ранні строки.Суниця посаджена в кінці серпня - середині вересня непогано вкорінюється, але гірше плодоносить порівнюючи з посадженою раніше. Більш пізні посадки гірше вкорінюються, підмерзають взимку, погано плодоносять. Ранньовесняні строки посадки кращі, ніж пізньоосінні.

58. Аґрус можна розмножувати горизонтальними, дугоподібними відсадками та зеленими або здерев'янілими живцями. Під аґрус треба вибирати добре освітлене місце біля інших кущових ягідників. Садити аґрус найкраще в рядок. При цьому відстань між кущами має бути не менше 1—1,25 м. Якщо на вашій ділянці більше одного ряду, то відстань між ними витримати не меншою 1,5 м. В кожну ямку внести 5—6 кг органічних добрив, які перемішують у ямі на всю глибину. Найкраще приживлюються саджанці, які, висаджено у кінці вересня — початку жовтня. Садити треба так, аби коренева шийка була в землі хоча б на 5—10 см. Висаджені рослини обов'язково полити. Стебла після весняного садіння зрізують, залишаючи тільки 2—3 бруньки. Якщо садили восени, то зрізати пагони теж треба весною.Під час обрізування обов'язково видалити низькопродуктивні гілки з малим приростом, яким уже понад 7—8 років. При обрізуванні у кущі обов'язково залишити 2—3 сильнорослих прикореневих пагони. Найкраще обрізувати аґрус восени або на початку зими.

53. Саджанці багатьох плодових культур вирощують на насіннєвих підщепах. Насіннєві підщепи вирощують у шкілці сіянців – окультуреної в спеціальній сівозміні. Основні технологічні схеми вирощування підщеп: а) – посів стратифікованого насіння у шкілці підщеп; б) – посів нестрафікованого насіння у шкілку підщеп; в) – посів частково стратифікованого насіння у шкілку підщеп; г) – пікіровка ключками; д) – зелена пікіровка; е) – висадка в шкілку рослин з надземною частиною частиною до 7,0…10,0 см довжиною, які вирощували в горщиках у закритому грунті. Насіннєві підщепи – Груша: сильноросла- г. лісова, г. звичайна, середньо – г. сніжна, слабо- айва звичайна; Яблуня: сильно- я. домашня, я лісова, середньо- ранетки, слабо- я.ягідна; Айва: середньо- а. звичайна; Абрикос: сильно- а. звичайний; Алича (слива): сильно- алича, середньо- тернослива, карликова- с. колюча(терн); Вишня(черешня): сильно-в. пташина, в.магалебська, середньо- в.кисла, в.звичайна, слабо- в.степова, карликова- в.повстяна, в.піщана; Персик: сильно- абрикос звичайний, алича, мигдаль, дружба, персик.

54. Ревізія окулірувань. Рано на весні підщепи звільняють від перевязунь. Прививання вічок реєструють у польові журнали. Зріз підщепи «на бруньку» («на шип»).Рано на весні до початку сокоруху підщепи зрізують на шип. Шип має висоту 13-15 см, кут зрізу 30-35˚. Підокулірування (щеплення живцеп . Зрізують підщепи до початку. Догляд за окулянтами. Проріджування 1 раз, коли висота сягне 12 см , друге 18-25 см. У першій вегетації розрихлюють грунт, боротьба з бурянами. Видалення порослі. Яка поросла з власних вічок, а не з окульованого живця, своєчасне прищипування бічних пагонів сприяє росту і дозрівання дерев. Кронування окулянтів. Коли пагони досягають висоти 18-22см у бічних пагонів відбирають дві гілки, які утворилися до вкорочення верхівки відповідають з вибраною форми крони. Апробація. За 1,5 міс. до використання проводять інвентаризацію для забезпечення чисто сортових насаджень. Етикетування. На кожен саджанець чіпляють етикетку з назвою сорту, датою апробацій. Ошмигування листків. Для меншого підсушування перед використанням у саджанців видаляють листя або застосовують до 2 і більше поділяють до викопування дефолісенти. Викопування саджанців. Сорування. До настання морозів викопують плугами ВПІ-2, ВП-2. Після оббивання коренів, рихлення грунту на 30см саджанців вибирають вручну, сортують. Фумігація. При виявленні пошкоджень, хвороб, весь посадковий матеріал обробляють фумігантами в спец. Камерах. Зберігання. Саджанці прикопують в траншеях глиб. 50 і ширина 120см. Укладають рядками засипаючи до половини саджанців грунтом, ущільнюють і поливають. Узагальнення. Кожну партію саджанців в посадковому матеріалі супроводжування сортів свідоцтвом.

51. Потрібно забезпечити розсадник високоякісним насінням, відводками і інш. являється закладка спеціального маточнр-підщепного саду і маточника відводочних підщеп одночасно з організацією розсадника. Маточно-насіннєвий сад закладають при розсадниках, або спеціалізованих плодо-насіннєвих господарствах елітними саженцями. Висажують рослини як культурних, так диких форм плодових, районованих в якості підщеп. Для маточно-піщепних садів підбирають більш сухі і менш з захищені від вітрів ділянки. Висажують 3-4 сорти одного виду(по 4-6 рядків кожного). Підщепи від гібридного насіння володіють хорошою сумісністю з культивующими сортами і високою морозостійкістю. Суперелітні і елітні посадки черешні, вишні повині мати просторову ізоляцію 2 км. Маточник відвідних підщеп закладають для отримання клонових підщеп яблунні і груші строком на 15-20 років методом вертикальних і горизонтальних відсадок.За 4-6 міс до закладки маточника грунт орють на глибину 50-60 см і вносять гній(40-100 т/га) P і К(по 50-10 кг д.р. на 1га). Ділянку виділяють під маточник розбивають на клітки площею 0,5-1га. Дожина клітки в довжину рядка 50-100м ширина 100м, між клітками залишають дороги шириною 3-4 м в поперек рядів і 5-6 м в довжину рядів. Схема розміщення 1,5×0,3-0,5м.

55. Для яблуні в середній смузі найбільш відповідним для ськелетообразователей вважається сорт Шаропай. У районах з суворим кліматом як ськелетообразователя використовуються дрібноплодні сорти типа ранеток, наприклад Добриня. Кращі ськелеутворювачі для груші - лукошовки і перш за все сорт Тема. Дерево з штамбоутворювачем отримують, щепивши держак з чотирма-п'ятьма нирками (покращуваною копуліровкой) сорта-штамбоутворювачем на той, що підвіяв, що районує. Отримані однолітки в кінці квітня - початку травня щеплять держаком потрібного сорту. Кращий спосіб - щеплення в розщіп. Однолітку штамбоутворювача для щеплення зрізають на висоті 70-80 сантиметрів від рівня грунту. Держак використовують з шістьма-сім'ю бруньками. Щеплення може бути зроблена черенком навесні і черенком або брунькою під час літнього сокорухом. Кращі терміни весняного щеплення - від розпускання бруньок до кінця цвітіння. Дерева перед перещепленням обрізують, дотримуючи при цьому підчиненість гілок, оскільки гілки одного ярусу мають бути щеплені на одній висоті від рівня грунту, а центральний провідник - на 40-50 сантиметрів вище за щеплення, зроблені на гілках верхнього ярусу. Найбільш надійна і проста щеплення покращуваною копуліровкой. Щеплення роблять на відстані 30-40 сантиметрів від розвилки. Це, по-перше, дозволяє отримати стійкі підстави скелетних гілок, а по-друге, дає гарантію того, що навіть при повній загибелі щеплення залишається сильний штамб з підставою скелетних гілок, і нові втечі, що виросли на них, можна буде знову перещепити.

21.Онтогенез або життэвий цикл-сукупність генетично зумовлених фізіологічно біохімічних і морфологічних змін що відб.в рослині від її виникнення із зачатка і до природ.смерті. Розрізн.осн.проц:ріст, розвиток, старіння і омолодження .Розвиток-якісні зміни структ.і ф-й рослини, окремих її частин, орг..,ткан.,кліт.Поділ.на вегет. (формування бруньок, листків, пагонів, гілок) Репродуктивний (сукупність змін що зумовлюють перехід від утвор.вегет орг. до статевих)Генеративний-розвиток вищих рослин що зумовлює цвітіння і плодон.Старіння-сукупн. змін структури і процесів що проявляються в зниженні синтезу і сомооновленні білків, послаблення всіх фізіолог.ф-й.

Омолодження-тимчасове посилення життєздат.клітин,тканин,органів,утворень і рослини вцілому внаслідок активізації метаболізму під впливом корелятивних процесів.

22.Кореляція-певне спріввіднош.їх росту розвитку і старіння в зв’язку з анатом.і фізіол.взаємовідношенням між ними(явище полярності рослин утворень і органів.Інтенс.ріст кор..сис-ми активізує ріст надз.ч-ни і навпаки,оскільки існує тісна кореляційна залежність.Оптимізація водного і пож.реж, посилюючи діял.всисних коренів, порушує кореляцію що зумовлює активізацію ростових процесів.Локалізація-функціонально обмеженість утворень, частин надз.чи кор..с-ми рослин пагони забезпечується пластичними речовинами за рах.власних листків що зумовлює різницю активності їх росту.Проявом локалізації є реакція гілок на подразнення внаслідок яких збудження сплячих бруньок зміна активності росту спостер.біля місць подразнення.

23. Ярусність-власт.плодових рослин утворюв.на одних ділянках стебла(стовбура гілок)групи (яруси)гілок з акт.ростом, а на інших-короткі слабкорослі гілочки.Зумовлюється полярністю стеблових утворень та різною життєзд.вегет.бруньок.Більш чітко проявляється на цент.провіднику.Морфол.паралелізм-схожість галуження росту і формоутв.в подібних мікроумовах надз.с-ми.Використов.в практиці при формуванні крон.Наприклад при омолодж.обрізув.спочатку встановл.ступінь укорочування окремих гілок в нижній сер.і вер.частинах.

24.Циклічна зміна гілок-закономірний процес еволюційного пристосування полікарпічних плодових рослин до тривалого життя в обмеженому просторі виражений у систем.форм.і відмир.орг.утворень і частин надз.та кор..с-ми.У дерев з актив.ростом пагонів утвор.нових гілок домінує над їх відмир.В період повного плодон.поступальний ріст майже припиняється, домінуючим є проц..відмир.оброст.гілок, внутр..ч-ни крони оголюються, плодоносні утворен.форм.на периферії крони,згодом відмир.верхівки гілок 3-4 порядківводночас від верхівок бічних гілок утвор.нові пагони а ближче до основи – вовчки.

25.Вікові періоди-послідовні зміни в інд.розв.плод.дерев.:1.період росту-(від винекнен.рослин і до 1 врожаю, 2-6 років)2.росту і плодон. (від 1 врожаю до регулярного плодон.2-8 років.)3.плод.і росту-(від настання регул.плодон.до найбільш продукт.плодон.6-15 років.4.плодонош.(рослини формують макс.врожаї але якість плодів погіршується 10-15 років)5.плодон.і всихання(помітне знижен.врож.відмир.верх.час-н 3-10 років.6.усихання,плодон.і росту.від відмирання невеликих осн.ч-н до часткового відмир.великих гілок, в перифир.ч-ні відновл.крона5-8рок.7.усихання росту і плодон.(масово відмир.великі скел.гілки, поступов.розвиток сильних вовчків у нижн.ч-ні крони6-7рок.8усихання і росту-відмир.осн.гілок 1 порядку, винен.осн.гілок з вовчків5-6 років.9.росту-закінч.відмир.крони, зберіг лише основа стовбура, утвор.паросль на пеньках.

26.Органогенез-формування вегет бруньки з якої утвор.надземна сис-ма.Молодість-ріст і вегет.розв.(від пророст.бруньки до плодон.Продуктивний – інтенс.генерат.розвиток плодоношу.і активний ріст, що забезпечує макс.обєм надз.сис-ми.Старіння і відмирання –сповільнення процесів росту і плодоношу.та поступове відмиран.надз.сис-ми.Залежно від породи коливається від3-15 років.

27.росту та плодон.-необхідно закінчити формування крон,активізувати розвиток вегетат.і плодоносних частин крони, підтримувати опт.активність росту доглядати за врожаєм.Після закінчення формуван.крони обмежують її висоту а згодом і діаметр відповідним обрізув.забезпечують належне освітлення та опт.актив.росту і утвор.плодосн.гілочок.

28.Плодонош-активізація росту пагонів, забезпечення значних регулярних урожаїв та високої якості плодів-основна мета технології цього періоду.ЇЇ досягають омолоджуючи обрізування і прорідж.,нормуванням квіток чи завязі, посиленим удобренням та належним водо забезпеченням.

30. Щорічне генетично зумовлене утворення нових морфоструктур та їх зміни протягом певного проміжку часу в період вегетації при відповідних зовнішніх умовах . Розрізняють такі фенофази:набрякання і розпускання бруньок. Ріст пагонів. Цвітіння. Запилення і запліднення. Закладання і диференціація кВ бруньок. Опадання і квіток і плодів. Ріст і достигання плодів. визрівання тканин і листопад.

1.Плодівництво-галузь с/г, об.єктами якої є багаторічні полікарпічні рослини, що формують їстівні плоди. Наукове плодів вивчає біологію плодових і ягідних рослин, їхне місце і роль в екосистемі,закономірні зв.язки з факторами зов. Середовища і на цій основі розробляє теоретичну базу , необхідну для визначення перспектив розвитку галузі та створення диференційов технології вирощування високопродуктивних насаджень. Вирощування плод культур має велике народногосподарсь значення, зумовлене харчовою і лікувальною цінністю плодів.споживання плодів зменшує потребу в інших продуктах, позитивно впливає на обмін речовин в організмі людини, сприяє підвищеню стійкості організму до хвороб, радіаційних уражень.Плодівництво дає свіжу продукцію протягом року завдяки наявності літніх,осінніх та зимових сортів яблуні і груші з тривалими строками зберігання. У харчовій промисловості плоди використовують для виготовлення соків, сиропів, варення,повидла, джему, мармеладу, цукатів, сухофруктів, компотів.Сади мають велике значення як медоноси, відіграють значну естетичну роль, прикрашаючи міста і села, сприяють поліпшенню мікроклімату, очищенню атмосферного повітря.Плодівництво одна з важливих економічно ефективних галузей сільського господарства.

2.На території теперішньої України плодові насадження вирощували ще в 7-6 ст до н.е. Збереглися описи садів 5 ст. н.е.Розвиток садівництва у Київській Русі майже до кінця15 ст.був припинений татарською навалою.У 16 ст знову відроджуеться. До серед 19 ст плодівництво здебільшого мало споживчий характер і розвив.в поміщицьких маєтках і монастирях, присадиб землі селян.Наприкінці 19 ст.плодівництво стає товарною галуззю с/г.Найбільше садів було на Київщині,Поділлі , Полтавщині, Крим.Під час 2 світової війни було знищено близько 196000 га переважно молодих насаджень, однак вже скоро була відновлена. Плодівництво розвивалось екстенсивним шляхом- валові збори плодів і ягід зростали за рахунок розширення площ під садами.Протягом 1971-1995 р відбулось розкорчовування садів у неспеціалізованих громадських господарствах і площа зменшилась до 0,8млн га.На перспективу основними напрямами розвитку плод-ва є: спеціалізація, концентрація та інтенсифікація.спеціалізація-створ приватних, кооперативних та інших типів господарств, осн завданням яких євирощ продукції плодівництва. Концентрація-зосередження плод культ і ягідних насаджень у спеціалізованих господарствах. зональна концентр-розміщ тих чи інш культ у природ клімат зонах найбільш сприятливих. Інтенсифікація-об,активний і динамічний розвиток внаслідок якого значне підвищення врожайності, якості плодів та економ ефективності галузі забезп на основі послідовного вкладення коштів і праці на одиницю площі саду.Розвиток має здійснюватись введенням прийомів прогресивних інтенсивних технологій:раціональні способи удобрення, введення високоврожайних сортів, боротьба з хворобами, шкідниками, утримання і обробіток грунту.

4.зерняткові- відносять плодові листопадні породи із родини Розанні (Rosaceae Juss) що належать до підродини яблуневі (Pomoideae Focke).Плід соковитий, яблуко подібний з розрослим їстівним оплоднем, багатонасінне вий.основна частина оплодня мезокарп, що поступово переходить у зовнішній м,якуг екзокарп. Найпоширеніші роди малюс, пирус, цидония, сорус, арония,Меспилюс, Кратаегус.( айва, бояришник, груша, рябина,яблуня, арония)

5.Кісточкові-відносять плодові листопадні породи із родини Розанні(Rosaceae Juss), що належать до підродини сливові (Pomoideae Focke) Плід кістянка соковита, звичайно однонасінна.Ендокарп оплодня дуже дерев,яніє й утворює кісточку.Мезокарп соковитий,їстівний.Екзокарп представлений шкірочкою плода.найпоширеніші роди: Армениака, Персика, Церазуз,Прунус, Присепиа.(абрикос, вишня, слива)

6.Ягідні-відносять плодові листопадні породи різних ботанічних родин.Об,єднуючим початком є наявність у рослин соковитого ягодоподібного плоду, що звичайно не витримує тривалого зберігання й часто мало транспортабельний.Найпошир роди: Фрагарія,рубус,Рібес,роса, лоніцера, актинідія, верберіс, Вацініум. (актинідіяЮ брусника, бузина, голубика, жимолость, земляника, калина, кріжовник, лимонник, малина, морошка, обліпиха, роза, смородина)

7.Горіхоплідні- відносять плодові листопадні й вічнозелені породи різних ботанічних родин, що формують плоди-горіхи і сухі кістянки.Господарсько цінною частиною у горіхоплідних є насіння, яке часто називають ядром.Ядро оточує здерев,янілий оплодень(фісташка)або тільки екзокарп( мигдаль, горіх волоський)Найпош роди:Амигдалус, корулюс, пистасіа, кастанея, Кариа.(каштан, кедр, лешина, мигдаль, сосна пиния, орех греческий)

8.Субтропічні- відносять плодові вічнозелені рослини з різних ботанічних родин, яким необхідні для росту й плодоношення майже цілорічна вегетація.Однак у них виражена сезонність, що припадає на зимовий період. Найпош родини : розані тутові, маслинні, верескові, нранатові.(інжир, кизил, лох, маслина, мушмула,рожкове дерево)

9. Плодове дерево складається з двох основних частин - підземної і надземної. Підземна частина - це корінь, а надземна -стебело, листя. Ці органи називаються вегетативними. Окрім них, є ще репродуктивні органи, відтворюючі потомство. До них відносяться плодова брунька, квітка, насіння і плід. Коренева система - основа рослини, на ній тримається уся надземна частина. Корені надають стійкість рослині, поглинають з грунту воду з розчиненими в ній мінеральними солями, накопичують пита? Коренева система складається із скелетних і обростаючих частин. Скелетна частина - це основа, на якій розвиваються бічні і додаткові корені. Головний, або стержневий, корінь з'являється з центрального зародкового корінця. Від нього відходять бічні корені другого порядку, від яких, у свою чергу, корені третього, четвертого і інших порядків. Деревні плодові культури мають потужну кореневу систему. Найглибше в грунт йдуть корені яблуні, груші і вишні.. Чим вище рівень агротехніки в саду, тим краще діяльність коренів. У зоні поширення коренів розвивається мікрофлора. Це має величезне значення для життя дерева. Надземна частина плодової рослини складається з кореневої шийки і стебла. Коренева шийка знаходиться у поверхні грунту між надземною і підземною частинами рослини, то-есть .де корені переходять в ствол. У рослин, що розвиваються з насіння(у сіянців),вона утворюється з подсемядольного коліна і називається в цьому випадку типовою кореневою шийкою. У рослин, отриманих шляхом вегетативного розмноження(живцями, відведеннями) кореневої шийки, природно, не може бути, під кореневою шийкою мають на увазі межу між коренями і стеблом і називають її тому умовною. Стебло складається з вертикальної частини(ствола), яка несе на собі- усі інші частини дерева; суччя, гілки, листя, бруньки, квіти і плоди.

10.Складовими частинами пагона є стебло та розміщені на ньому бруньки і листки. Види спеціалізованих пагонів: неспеціалізовані(слабкий розвитокфлоральної зони, пізнє цвітіння в облиственному стані) слабо спеціалізовані, неспеціалізовані,спеціалізовані з редукованою зоною.Генеративні пагони ці стебла мають різний вік і морфологію на них формуються генеративні чи вегетативно-генеративні і вегетативні бруньки та основна маса урожаю.вони утворюються на обростаючих та усіх інших гілках, у тому числі і на центральному провіднику.від вегетативних пагонів вони відрізняютьсяі за анатомією-більшою кількістю нездерев,янілих живих тканин кори, лубу і меншою чисельністю твканин деревини що сприяє нагромадженню більшої кількості запасних поживних речовин.у плодових культур розрізняють такі типи плодоносних утворень: кільчатки, плодушки, плодухи, списики, прутики, довгі однорічні плодоносні гілки, шпорці.

13