Методичні вказівки

Роботу по складанню кормового балансу пасіки проводять наступним чином:

• враховують видовий склад основних медоносів господарства;

• визначають розміри посівних площ ентомофільних культур;

• визначають медовий запас місцевості;

• розраховують кількість сімей, які можна тримати на даних площах;

• визначають потребу бджолиних сімей і відсоток забезпеченості в запиленні ентомофільних культур господарства.

Роботу починають з визначення видового складу медоносних рослин, що ростуть поблизу пасіки (у радіусі 2 км) та їх спільної медової продуктивності. На посівах сільськогосподарських культур медову продуктивність визначають виходячи з фактичної площі посіву або посадок і медової продуктивності 1 га. На луках і в лісі підраховують число рослин за видами і визначають займану окремими видами площу (%). Підрахунок проводять на 25-50 облікових ділянках площею для трав’янистих рослин 0,25-1 м², дерев і чагарників 25 м², які відміряють через рівні проміжки (60 кроків). На кожному з угідь роблять 2-3 маршрути. Дані про площу древоносних медоносів (наприклад акації, липи, клена) можна дізнатися в лісництві (з таксаційних описів лісових кварталів). Потім обчислюють площі, в середньому, що зайняті медоносами кожного виду, і, знаючи медову продуктивність 1 га, визначають їх медові запаси. Зробивши підсумок отриманих результатів, підраховують загальний медовий запас місцевості, що досліджується (кг).

Прийнято вважати, що бджоли використовують наявні медові запаси не більш, ніж на 50 %. Тому для визначення кількості меду, яку вони можуть зібрати, загальний медовий запас зменшують удвічі. Розділивши отримане число на 140 кг (110 кг (90-120 кг) – приблизна річна потреба в кормі однієї бджолиної сім’ї + 30 кг – товарний мед), отримують число бджолиних сімей, яке доцільно утримувати на пасіці.

Завдання 1. Складіть кормовий баланс пасіки Вашого господарства. У господарстві є наявність та площа певних медоносів які необхідно запилити бджолами (кількість медоносів господарства (не менше п’яти) їх площу та нектарну продуктивність (додаток 5), студент обирає самостійно).

Приклад розрахунку складання кормового балансу пасіки господарства.

Наприклад у господарстві є наявність таких медоносів які необхідно запилити бджолами – сади вишень та груш загальною площею 50 га. Також у господарстві на запилення у минулому році було посіяно 250 га ріпаку озимого. У поточному році планується висіяти 25 га люцерни, 125 га гречки посівної та 500 га соняшнику. Разом площа посівів, яку необхідно буде запилити бджолами складатиме 950 га, таблиця 19.

Таблиця 19

Кормовий баланс пасіки

Назва медоносів	Площа, га	Медова продуктивність, кг			Потреба в запиленні б/с			Тип взятку		Забезпеченність у запиленні, %
		на 1га	всього	на 1га		всього
Плодові: Кістянкові та сім’янкові (вишня, груша)	50	20-40	1500	2-3		150	підтри-муючий		101,3
Ріпак озимий	250	40-50	10000	0,5-1		250	головний		60,8
Люцерна	25	80-300	5000	8-10		250	підтри-муючий		60,8
Гречка посівна	125	70-200	18750	2		250	головний		60,8
Соняшник	500	30-40	15000	0,5-1		250	головний		60,8
Разом	950		50250

З довідникових данних (додаток 5) нам відомо, що медова продуктивність плодових, зокрема вишень та груш складає 20 кг на гектар, ріпаку озимого – 80 кг/га, люцерни – 130 кг/га, гречки посівної – 90 кг/га, соняшнику – 40 кг/га.

Розрахунок медової продуктивності (кг) посіву:

1. Плодові: Кістянкові та сім’янкові (вишня, груша)

50 га х 30 кг/га = 1500 кг

2. Ріпак озимий 250 га х 40 кг/га = 10000 кг

3. Люцерна 25 га х 200 кг/га = 5000 кг

4. Гречка посівна 125 га х 150 кг/га = 18750 кг

5. Соняшник 500 га х 30 кг/га = 15000 кг

Разом медова продуктивність усіх медоносів господарства складатиме 50250 кг, таблиця 19.

З довідникових данних (додаток 6) нам відомо, норма потреби бджолиних сімей на запилення одного гектару плодових, зокрема вишень та груш складає 2-3 бджолині сім’ї. Для ефективного запилення одного гектару ріпаку озимого необхідно використати 0,5-1 бджолині сім’ї, гречки посівної – 2 бджолині сім’ї і для соняшнику – 0,5-1 бджолині сім’ї.

Розраховуємо загальну потребу у запиленні бджолиних сімей відповідно площі посіву конкретного медоносу нашого господарства (бджолиних сімей):

1. Потреба бджолиних сімей у запиленні плодових культур (вишня, груша)

50 га х 3 б/с/га = 150 бджолиних сімей

2. Потреба бджолиних сімей у запиленні озимого ріпаку

250 га х 1 б/с/га = 250 бджолиних сімей

3. Потреба бджолиних сімей у запиленні люцерни

25 га х 10 б/с/га = 250 бджолиних сімей

4. Потреба бджолиних сімей у запиленні гречки посівної

125 га х 2 б/с/га = 250 бджолиних сімей

5. Потреба бджолиних сімей у запиленні соняшнику

500 га х 0,5 б/с/га = 250 бджолиних сімей

Оскільки бджоли здатні використати лише половину – 50% медового запасу місцевості, то доступний медовий запас господарства складає 25125 кг, при запланованому зборі 55 кг товарного меду кількість бджолиних сімей, що необхідно утримувати у господарстві складатиме 152 бджолині сім’ї.

25125 кг : 165 кг/б/с = 152 бджолині сім’ї

Відсоток забезпеченості у запиленні плодових культур розраховуємо наступним шляхом:

150 б/с – 100% 152 б/с – х %

х = 152 б/с х 100% = 101,3% 150б/с

Аналогічно розраховуємо потребу у запиленні для інших культур.

Для 100 %-вого запилення плодових насаджень господарства вистачить власної кількості бджолиних сімей, але для ефективного запилення іньших медоносів господарства необхідно залучати (арендувати) додатково 98 бджолиних сімей.

Після проведення розрахунку креслимо графік строків і періодів цвітіння та продуктивності основних медоносів і пилконосів (додаток 7).

Кормовий баланс пасіки – це співвідношення між кількістю бджолиних сімей на пасіці та медоносними ресурсами місцевості.

Взяток (медозбір) – період цвітіння медоносних рослин та інтенсивного збору бджолами нектару та пилку.

Припинення виділення нектару одним медоносом та не початок цвітіння іншого, або припинення цвітіння медоносу в наслідок підвищення температури повітря у червні (південь України) може призвести до порушення безперервності медового конвеєру пасіки. Тривалий безвзятковий період від відцвітання акації білої до початку цвітіння соняшнику – 30-40 діб згубно діє на силу бджолиної сім’ї та її медову продуктивність. Зупинка надходження нектару до бджолиної сім’ї прямо впливає на зменшення кількості яєць, що відкладає матка, що в свою чергу призводить до зменшення сили самої сім’ї та недоотримання продукції.

Тому тривалі (більше 3-7 діб) перебої у надходженні нектару до бджолиної сім’ї під час активного періоду життєдіяльності бджолиної сім’ї не припустимі.

З метою виправлення безвзяткового періоду, що виник у господарстві в наслідок відомих причин, необхідно вжити заходів щодо його усунення, а саме:

1. Перевезення пасіки на інші медоноси, можливо інших господарств;

2. Якщо немає можливості для перевезення пасіки на медозбір, то бджолині сім’ї підгодовують цукровим сиропом 50% концентрації (імітація взятку в природі), – 500 мл на одну бджолину сім’ю щодоби. Сироп згодовують в вечорі після припинення активного льоту бджіл. Така підгодівля не спричинить зменшення відкладання маткою яєць та сили сім’ї перед головним медозбором;

3. Розширюють посівні площі цінних продовольчих культур;

4. Розширюють або створюють посіви нектаро-кормових сумішок забезпечує тваринництво різними видами кормів, а бджіл додатковим медозбором (соняшник з кукурудзою на зелений корм та силос, буркун білий з кукурудзою, фацелія з люпином кормовим, гірчиця біла з горохом);

5. Вирощування високопродуктивних медоносів у суміші з продовольчими культурами – фацелія з горохом вирощуваним на зерно, фацелія з гречкою;

6. Створюють поукісні та пожнивні посіви медоносів – гречка, яку висівають після весняного або раньолітнього збирання кормових культур. Висівають також соняшник із горохом або кукурудзою та редьку олійну на корм тваринам і як медоноси, забезпечують бджолині сім’ї кормом наприкінці сезону, тому важливі.

7. Вирощування медоносних культур у міжряддях саду;

8. Впровадження високонектароносних сортів сільськогосподарських культур;

9. Висівання медоносів на непридатних землях – схили балок, горбів, круч;

10. Використання в полезахисних, придорожніх, протиерозійних і озеленювальних насадженнях дерев і кущів, що добре нектароносять (клен гостролистий, польовий, липа серцеподібна, акація біла, софора та ін.);

11. Підсівання на луках і посовищах кормово-медоносних рослин (конюшина біла, лугова, люцерна хмелевидна та ін.);

12. Рекультивація земель під медоносні дерева та кущі після добування корисних копалин;

13. Відновлення у лісах цінних медоносних порід, дерев і кущів (липа, акація біла).