лінійна алгебра та аналітична геометрія

184 Розділ 3. Методи й моделі аналітичної геометрії

Оскільки дохід від продажу x (тисяч одиниць) продукції ціною p

гривень за одиницю визначатиметься функцією доходу yд px, то для

рівноваги доходів і витрат потрібно, щоб виконувалась умова рівноваги yв yд.

Розв’язуючи рівняння px ax b, знаходимо точку рівноваги x p b a .

Розгляньмо можливості компанії. Прибуток P компанії визначаємо за рівністю

P yд yв px ax b x(p a) b.

Отже, точка рівноваги — це коли прибуток компанії P 0.

Якщо 0 x x , то графік функції доходу проходить нижче за графік функції витрат yв, тобто yд yв. Тоді P 0, і компанія зазнає збитків.

Якщо x x , то графік функції доходу проходить вище за графік фу-

нкції витрат yв, тобто yд yв. Тоді P 0, і компанія одержує прибуток.

Отже, область збитків компанії становить [0;x ), а область прибутків —

(x ; ).

20.4. Криві і поверхні у природі і техніці

Еліпс

Йоган Кеплер (1571–1630) показав, що орбіти планети Сонячної системи є еліпсами із Сонцем в одному з фокусів (рис. 20.5 та 20.6).

Оптичну властивість еліпса використовують для побудови «галерей шепотіння». У такій кімнаті слово, вимовлене пошепки в одному з фокусів можна добре почути, перебуваючи в іншому фокусі (рис. 20.7).

Ґрунтуючись на оптичній властивості, працює і медичний прилад — літотриптер. Він використовує ультразвукові ударні хвилі для подрібнення каміння у нирках. Хвилі створюють в одному з фокусів еліпса і відбивають їх на камінець, розташований у другому фокусі (рис. 20.8).

Місяць

Земля

Сонце

Гіпербола

Коли реактивний літак летить з надзвуковою швидкістю, ударна хвиля створює звуковий удар. Хвиля має конічну форму, але досягає земної поверхні як гілка гіперболи.

Галеєва комета, яка стала складовою Сонячної системи, рухається навколо Сонця еліптичною орбітою. Інші комети пролітають Сонячну системи лише один раз, рухаючись гіперболічною орбітою із Сонцем у фокусі.

Охолоджувальні вежі атомних станцій мають у перерізі еліпси і гіперболи (тобто є однопорожнинними гіперболоїдами) (рис. 20.10). Інколи архітектурні перекриття мають гіперболічну форму.

Використовуючи гіперболи, працювала навігаційна система LORAN (до появи GPS-навігації). Ця система використовує передавальні станції у трьох точках і надсилає одночасні сигнали кораблю або літаку. Різниці часу проходження сигналу від першої та другої пар передавачів записують. Для кожної пари обчислюють різницю віддалей кожного члена пари від корабля або літака. Якщо кожна пара різниць є сталою, можна зобразити дві гіперболи. Кожна з них має пари передавачів своїми фокусами, корабель або літак тоді розташований на перетині двох їхніх гілок (рис. 20.11).

Парабола

Світлові промені від фар машини, електричні ліхтарики (рис. 20.12), прожектори (рис. 20.13) мають параболічну форму. Параболічна антена та польові мікрофони, які використовують на спортивних змаганнях, мають параболічні перерізи (рис. 20.14). Оптичну властивість параболи збирати паралельні пучки світла у фокусі використовують у телескопах (рис. 20.15). Деякі ж телескопи мають і параболічні, і гіперболічні дзеркала (рис. 20.16).

Троси підвісних мостів мають форму парабол (у разі ж вільного провисання трос матиме форму ланцюгової лінії) (рис. 20.17).

Гіпербола

Парабола

Кардіоїда

Форму кардіоїди має діаграма напрямленості мікрофона однобічного напрямлення (рис. 20.18)

Модифікації мікрофонів, що мають ще вужчу напрямленість, ніж кар-

діоїдні, називають суперкардіоїдними та гіперкардіоїдними (рис. 20.19),

проте ці різновиди, на відміну від кардіоїдних мікрофонів також чутливі до сигналів з протилежного боку.

Кардіоїду можна побачити як відбиток від точкового джерела світла у чашці чорної кави (рис. 20.20).

Циклоїда

Серед багатьох чудових властивостей циклоїди найважливіші дві — ця крива є брахістохроною (лінією найшвидшого спускання) і таутохроною (лінією однакового часу).

Виявляється, що кулька скотиться найшвидше саме циклоїдним жолобом (рис. 20.21, 20.22); з’їжджати на санчатах із циклоїдної гірки небезпечно — адже всі санчата досягнуть найнижчої точки одночасно (рис. 20.23), незалежно від точки старту.

Логарифмічна спіраль

У техніці часто використовують обертові ножі. Сила, з якою вони тиснуть на розрізуваний матеріал, залежить від кута різання, тобто кута між лезом ножа і напрямом швидкості обертання. Для сталості тиску потрібно, щоб кут різання зберігав стале значення, а для цього треба , щоб леза ножів мали форму логарифмічної спіралі (рис. 20.24).

Архімедова спіраль

Архімедова спіраль дозволяє перетворювати обертовий рух у рівномірний зворотно-поступальний рух. Для цього треба виготовити ексцентрик, профіль якого складають дві дуги архімедової спіралі (рис. 20.30). Під час рівномірного руху цього ексцентрика стрижень NM, який ковзає кінцем уздовж його профілю, рівномірно рухається то вгору, то вниз (віддаль OM пропорційна величині кута повороту).

Такий ексцентрик має одну ваду, спричинену загостреннями у точках перетину спіралей,— швидкість рухомої точки змінюється під час змінювання напрямку стрибком, що призводить до ударів і швидкого руйнуванню машини. Її можна усунути, скориставшись гладким ексцентриком у формі паскалевого завитка (20.31). Це дозволить швидкості змінюватися плавно, причому рівномірний рух ексцентрика перетвориться на гармонічні коливання стрижня.

Спіральні компресори, зроблені за допомогою двох вкладених архімедових спіралей того самого розміру використовують для стискання рідин та газів (рис. 20.32). Витки балансирної пружини годинника і боріздки ранніх грамплатівок мали форму архімедової спіралі (рис. 20.33).

Гвинтова лінія

Більшість рослин, які в’ються (приміром, в’юнок, квасоля), завиваючись навколо вертикальної опори, набувають форми правих гвинтових ліній (рис. 20.34). Натомість, хміль набуває форми лівої гвинтової лінії (рис. 20.35). Форму правих та лівих спіралей мають різні молекули ДНК (рис. 20.36).