15. Геометрія прямої і площини |
131 |
L(M0 ; i ) : x x0 y y0
1 0
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
L(M |
; |
|
|
) : |
x x0 |
|
|
y y0 |
|
j |
|
|
|
|
|
|
0 |
0 |
1 |
|
|
|
L(M |
|
|
) : |
x x0 |
|
|
y y0 |
|
;k |
|
|
|
|
|
0 |
0 |
0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
z z0 |
x , y y0, z z0 ; |
|
|
0 |
|
|
|
z z0 |
|
x x0, y , z z0; |
|
0 |
|
|
|
z z0 |
|
x x0, y y0, z . |
|
1 |
|
|
Напрямний вектор прямої, що проходить через дві різні точки
M1(x1;y1; z1) та M2(x2; y2; z2 ), |
|
|
|
|
|
|
|
|
x1 |
|
|
|
x2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
y |
|
s M M y |
|
. |
1 2 |
|
2 |
1 |
|
|
|
|
|
|
z |
|
|
|
z |
2 |
|
|
|
|
1 |
|
Отже, канонічні рівняння прямої M1M2, що проходить через дві різні точки M1(x1;y1; z1) та M2(x2;y2; z2 ):
|
x x1 |
|
y y1 |
|
z z1 |
. |
|
|
|
|
x |
2 |
x |
1 |
y |
2 |
y |
z |
2 |
z |
1 |
|
|
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|
15.2. Площина
Площину P, що проходить через точку M0, |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
a |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
паралельно |
двом неколінеарним векторам |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
P |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
u, v (позначатимемо P(M0;u, v )), можна |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
v |
|
|
|
|
|
M |
розглядати як множину точок M, для яких |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
v |
|
|
|
вектори |
|
, |
|
, |
|
— компланарні |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
M0M |
|
|
M0 u |
|
|
|
|
u |
v |
|
|
|
|
|
|
|
u |
|
(рис. 15.3): |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Рис. 15.3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
M P(M0;u, v ) M0M u v.
Вектори u та v утворюють базис на площині P.
Вектор a називають паралельним площині P(M0;u, v ), якщо вектори a, u, v — компланарні (рис. 15.3).
Якщо точка Q належить площині P(M0;u, v ) та p,q — неколінеарні вектори, які паралельні площині P, то площина P (Q; p,q ) зливається з площиною P.
Твердження 15.2. Через три точки, що не лежать на одній прямій, проходить одна й лише одна площина.
132 |
Розділ 3. Методи й моделі аналітичної геометрії |
Параметричні рівняння площини |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
P |
|
|
Нехай задано ПДСК, площину P, |
що проходить |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
M0 |
|
|
|
n |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
v |
через точку M0(r0 ) M0(x0; y0; z0 ), і пару неколі- |
|
|
z |
r0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
неарних векторів u |
|
та |
|
, які паралельні площині |
|
|
u |
|
|
M |
|
v |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
k |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
P (рис. 15.4). |
|
|
|
|
|
|
|
O |
|
|
|
|
|
r |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Точка M(r ) належить площині P(M0 ;u, v ) то- |
|
i |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
y |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
j |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
x |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ді й лише тоді, коли вектори |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
, |
|
— компланарні. |
|
|
|
|
|
|
Рис. 15.4 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
M0M, |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
r |
r0 |
u |
v |
|
|
|
|
Отже, знайдуться такі числа t1 |
та t2, що |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
r |
r0 t1u |
t2v, t1 , t2 , |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(15.2) |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
r0 t1 |
|
|
t2 |
|
|
, t1 , t2 . |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
r |
u |
v |
|
Рівняння (15.2) називають векторним параметричним рівнянням пло-
щини. Кожній точці площини відповідають певні значення двох параметрів t1 та t2. Навпаки, які б дійсні числа не підставити замість параметрів t1 та t2, рівняння (15.2) визначає певний радіус-вектор точки на площині.
Векторне параметричне рівняння площини еквівалентне параметрич-
ним рівнянням площини: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
x |
|
|
|
|
u |
|
|
|
v |
|
|
|
|
t u t v , |
|
x |
|
0 |
|
|
|
|
|
|
|
x x |
0 |
|
|
|
|
|
x |
|
|
x |
|
|
1 |
x |
2 x |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
t1 |
|
|
|
t2 |
|
|
|
|
|
|
t1uy t2vy, |
y |
y0 |
|
uy |
vy |
y y0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
t u |
|
t v , |
z |
z |
0 |
|
|
u |
|
|
v |
|
z z |
0 |
z |
|
|
|
|
|
|
|
|
z |
|
|
|
z |
|
1 |
2 z |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
t1 , t2 |
. |
|
|
|
|
|
|
|
Загальне рівняння площини |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Із компланарності векторів |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
, |
|
|
випливає (п. 10.5), що |
|
r |
r0, |
u |
v |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
x x0 |
y y0 |
z z0 |
|
( |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ux |
uy |
|
|
uz |
0. |
r |
r0, |
u |
, |
v |
) ( |
r |
|
r0,[ |
u |
, |
v |
]) |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
vx |
vy |
|
|
vz |
|
Обчислімо визначник, розкладаючи його за першим рядком (п. 2.1): |
|
|
|
|
|
|
|
a(x x0 ) b(y y0 ) c(z z0 ) 0, |
(15.3) |
де |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
a |
uy uz |
|
|
,b |
ux |
uz |
,c |
ux uy |
. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
v |
|
v |
z |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
v |
x |
v |
z |
|
|
v |
x |
v |
y |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
y |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Рівність (15.3) можна розглядати як скалярний добуток ортогональних векторів
(n, M0M) 0,
15. Геометрія прямої і площини |
133 |
|
називають нормальним вектором площини P n |
|
Рис. 15.5 |
|
(рис. 15.5). |
|
|
|
|
|
|
Рівність (15.3) можна перетворити на загальне рівняння площини P |
|
|
|
|
|
|
|
ax by cz d 0, |
|
(15.4) |
|
де d ax0 by0 cz0. |
|
|
|
|
|
|
Зауваження 15.1. |
|
|
, |
|
утворюють базис на площині, |
тобто лінійно не- |
|
|
1. Оскільки вектори |
|
|
|
|
|
|
u |
v |
|
залежні, то не всі коефіцієнти a,b,c дорівнюють нулеві. |
|
|
|
2. У загальному рівнянні площини P коефіцієнти a, b, c при невідомих є |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
a |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
координатами нормального вектора n b |
. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
c |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Ненульовий вектор називають перпендикулярним до площини, якщо він ортогональний до обох її базисних векторів або колінеарний її нормальному векторові.
Отже, площину в ПДСК можна задати лінійним рівнянням — її загальним рівнянням.
Теорема 15.3. У ПДСК у просторі будь-яке лінійне рівняння вигляду
ax by cz d 0 задає площину.
Доведімо, що лінійне рівняння вигляду (15.4), де не всі коефіцієнти a,b,c дорівнюють нулю, є рівнянням площини.
Матриця системи, що складається з рівняння (15.4), має ранг 1. Загальний
розв’язок системи (15.4)
x x0 C1e1 C2e2,
де x0 — частинний розв’язок системи (15.4); {e1,e2 } — фундаментальна система розв’язків відповідної однорідної системи; C1,C2 . Отже, рівняння (15.4) задає площину P(M(x0 );e1,e2 ).
Векторне рівняння площини
Площину можна однозначно задати її точкою M0(r0) і нормальним векто-
ром n :
P(M0) n.
134 |
Розділ 3. Методи й моделі аналітичної геометрії |
Нехай M(r ) P (див. рис. 15.4). Тоді
M0M r r0 n.
З ортогональності векторів дістанемо векторне рівняння площини P :
( |
|
|
|
|
|
) 0 |
( |
|
, |
|
) ( |
|
|
|
) 0. |
(15.5) |
r |
r0, |
n |
r |
n |
r0, |
n |
Векторне рівняння (15.5) можна переписати так:
(r , n) d 0,
де d (r0, n).
У координатній формі це рівняння має вигляд
a(x x0) b(y y0) c(z z0) 0,
де a,b,c — координати вектора n; x, y, z — координати точки M; x0, y0, z0
— координати точки M0.
Окремі випадки загального рівняння площини
Координатні площини мають відповідно рівняння:
Oxy k : cz 0 z 0;
Oxz j : by 0 y 0;
Oyz i : ax 0 x 0.
Зауважимо, що вектор a паралельний площині P(M0) n тоді й
лише тоді, коли він ортогональний до її нормального вектора: a P a n.
Приміром, площина P паралельна векторові i , а, отже, й осі Ox, тоді
й лише тоді, коли її нормальний вектор n (a;b;c)T ортогональний до i :
(n, i ) a 0 P : by cz d 0.
Якщо в загальному рівнянні площини (15.4) деякі коефіцієнти дорівнюють нулю, то маємо неповні рівняння площини. Зведімо всі випадки ви-
родження |
(рівності |
нулю коефіцієнтів) |
рівняння площини до таблиці |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(рис. 15.6), де 0 означає, що відповідний коефіцієнт нульовий, а 0 — відпо- |
відний коефіцієнт ненульовий. |
|
|
|
|
|
|
|
|
a |
b |
c |
d |
|
Висновок |
a |
b |
c |
d |
|
Висновок |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
0 |
0 |
0 |
0 |
P |
0 |
0 |
0 |
0 |
|
P Oyz |
0 |
0 |
0 |
0 |
|
P Oxy |
0 |
0 |
0 |
0 |
|
P Oyz |
0 |
0 |
0 |
0 |
P Oxy |
0 |
0 |
0 |
0 |
|
Oy P |
0 |
0 |
0 |
0 |
|
P Oxz |
0 |
0 |
0 |
0 |
|
P Oy |
0 |
0 |
0 |
0 |
P Oxz |
0 |
0 |
0 |
0 |
|
Oz P |
0 |
0 |
0 |
0 |
|
Ox P |
0 |
0 0 |
0 |
|
P Oz |
0 |
0 |
0 |
0 |
P Ox |
0 |
0 0 0 |
|
O P |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
15. Геометрія прямої і площини |
135 |
Рівняння площини у відрізках
Якщо всі коефіцієнти в загальному рівнянні площини (15.4) відмінні від нуля, тоді його можна перетворити на рівняння площини у відрізках:
|
|
|
ax by |
cz |
d; |
|
|
x |
|
|
y |
|
|
|
z |
1; |
|
d a |
d b |
d c |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
x |
|
y |
z |
|
|
|
|
|
|
|
a |
b c |
1. |
|
|
|
Його називають так, бо |
рівняння (15.6) |
справджу- |
|
ють координати точок A(a; 0; 0), B(0;b; 0) |
та C(0; 0;c), |
і a , b , c — довжини відрізків, які відтинає площина
P від осей координат (рис. 15.7).
|
|
(15.6) |
|
z |
c |
|
|
P |
k |
a |
|
|
|
|
O j y |
b |
i |
|
x |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Рис. 15.7 |
Нормоване рівняння площини |
|
|
|
|
|
|
|
|
Розгляньмо площину P. |
Нехай точка H — основа перпендикуляра, опу- |
щеного з початку координат на площину P, |
а |
|
— радіус-вектор цієї |
OH |
точки (рис. 15.8). |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Запишімо рівняння площини P у ПДСК з оди- |
|
|
0 |
ничним нормальним вектором |
|
|
|
|
H |
|
|
|
|
|
|
n |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
r0 |
|
|
P |
|
|
|
|
cos |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
n |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
cos OH |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
cos |
|
|
O |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
і віддаллю p від початку координат.
Рис. 15.8
Оскільки
OH pn 0, p 0,
то, підставляючи в рівняння (15.5) координати векторів OH та n 0, дістанемо:
(r , n0 ) (pn0, n0 ) 0
|
|
( |
|
, |
|
0 ) p 0 |
(15.7) |
r |
n |
|
|
(15.8) |
|
|
x cos y cos z cos p 0. |
Рівняння (15.7) називають нормованим рівнянням площини у векторній формі, а рівняння (15.8) — нормованим рівнянням площини в координатній формі.
136 |
Розділ 3. Методи й моделі аналітичної геометрії |
У нормованому рівнянні всі коефіцієнти мають геометричний зміст: коефіцієнти при x, y та z є напрямними косинусами будь-якого вектора, перпендикулярного до площини, а вільний член — віддаль від початку координат до площини, узята зі знаком «мінус».
Зведімо загальне рівняння (15.4) площини до нормованого, помножуючи обидві частини загального рівняння площини на множник :
ax by cz d 0.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
a |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Підберімо його так, щоб вектор |
b став одиничним, а d 0. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
c |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Тобто |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
2 |
|
2 |
2 |
|
2 |
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
a |
|
b |
|
c |
|
|
1, |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
, |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
a2 |
b2 c2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
d |
0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
d 0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
a |
|
|
|
|
|
|
|
|
sgnd |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
sgnd |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
n |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
b . |
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
2 |
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
2 |
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
a |
b |
c |
|
|
|
|
|
|
|
|
a |
b |
c |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
c |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Тим самим загальне рівняння площини перетворено на нормоване рівняння. Множник називають нормувальним.
15.3. Пряма на площині
Параметричні рівняння прямої на площині
Пряма лінія на площині має двоїсту природу — звісно, зберігаючи всі властивості прямої у просторі, вона набуває властивостей, притаманних площині: лінійне загальне рівняння, нормальний вектор, наявність нормованого рівняння та рівняння у відрізках.
|
|
|
M0 |
|
|
|
Нехай задано |
|
ПДСК Oxy. |
Наслідком векторного |
|
s |
|
|
|
|
|
|
M параметричного рівняння прямої L(M0 ; |
|
) (рис. 15.9) |
|
r0 |
|
|
s |
|
|
|
|
|
|
|
|
L |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
r0 ts, t |
|
|
|
|
|
r |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
r |
|
|
|
|
|
O |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
є параметричні рівняння прямої на площині: |
|
|
|
Рис. 15.9 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
x0 |
|
|
|
|
|
lt, |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
x |
|
|
|
l |
|
|
x x |
0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
t |
|
|
, t , |
|
|
mt, t . |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
y |
y |
0 |
|
m |
y y |
0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Канонічне рівняння прямої на площині
Канонічне рівняння прямої L(M0 ; s ) на площині має вигляд
|
|
|
|
|
|
|
|
15. Геометрія прямої і площини |
137 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
x x0 |
|
|
y y0 |
, |
|
|
|
|
|
|
|
(15.9) |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
l |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
m |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
l |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
де M0(x0;y0 ) L, s |
|
|
— напрямний вектор прямої L. |
|
|
|
|
|
|
|
m |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Якщо l 0 |
|
рівняння (15.9) |
задає вертикальну пряму x |
x0, при |
m 0 — горизонтальну пряму y y0. |
|
Загальне рівняння прямої на площині |
|
Перетворімо рівняння (15.9): |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
m(x x0 ) l(y y0 ) 0 |
|
a(x x0 ) b(y y0 ) 0 ( |
|
, |
|
) 0, |
(15.10) |
|
M0M |
n |
|
|
|
|
|
|
|
a |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
де a m,b l |
;n |
|
|
|
— нормальний вектор прямої L n. |
|
|
|
|
|
|
|
b |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
З рівняння (15.10) дістанемо загальне рівняння прямої на площині |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
(15.11) |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ax by c 0, |
|
|
|
|
|
|
|
|
де c ax0 by0.
Отже, будь-яку пряму на площині можна задати лінійним рівнянням. Правдиве і зворотне твердження — будь-яке лінійне рівняння (в якому або a 0 або b 0) у ПДСК на площині задає пряму.
Нехай у рівнянні (15.11) b 0, тоді за напрямний вектор прямої візьмімо
|
b |
|
|
|
|
c |
|
|
|
|
|
|
, |
|
0; |
|
|
|
|
вектор s |
a |
|
а точка, що належить прямій, має координати |
|
. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
b |
|
|
|
|
|
|
|
|
Векторне рівняння прямої на площині
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Задати пряму на площині можна її точкою M0( |
r0 ) і но- |
|
|
рмальним вектором n |
. |
|
|
Нехай M( |
|
|
) L (рис. 15.10), |
|
|
r |
|
|
тоді |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
j |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
r0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
M0M |
. |
|
|
|
r |
n |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
O |
З ортогональності векторів одержимо векторне рі- |
вняння прямої на площині |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
( |
|
|
|
) ( |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
( |
|
|
|
|
|
|
|
) 0 |
|
, |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
r |
r0, |
n |
r |
n |
r0, n) 0. |
|
|
Перепишімо рівняння (15.12) у координатній формі: |
|
|
|
|
|
|
|
L : |
|
a(x x0) b(y y0) 0, |
|
|
|
де a,b — координати |
|
; |
x, y — координати точки M; x0, y0 |
n |
точки M0. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
M0
r0 n
M r L
i
Рис. 15.10
(15.12)
— координати
138 |
Розділ 3. Методи й моделі аналітичної геометрії |
Окремі випадки загального рівняння прямої на площині
Пряма L паралельна вектору i , а, отже, й осі Ox, тоді й лише тоді, коли її
|
|
|
|
|
|
|
a |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
нормальний вектор n |
ортогональний до вектора i : |
|
|
b |
|
|
|
|
(n, i ) a 0 L : by c 0.
Рівняння осей на площині відповідно:
Ox j : by 0 y 0;
Oy i : ax 0 x 0.
Якщо в загальному рівнянні прямої (15.16) деякі коефіцієнти дорівнюють нулю, то маємо неповні рівняння прямої L. Зведімо всі випадки виродження (рівності нулю коефіцієнтів) рівняння прямої до таблиці (рис. 15.11), де 0 означає, що відповідний коефіцієнт нульовий, а 0 — відповідний коефіцієнт ненульовий.
a |
b |
c |
|
Висновок |
|
a |
b |
c |
|
Висновок |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
0 |
0 |
0 |
|
L |
0 |
0 |
0 |
|
L Oy |
0 |
0 |
0 |
|
L Ox |
0 |
0 |
0 |
|
L Oy |
0 |
0 |
0 |
|
L Ox |
0 |
0 |
0 |
|
O L |
|
|
|
|
Рис. 15.11 |
|
|
|
|
Рівняння прямої на площині з кутовим коефіцієнтом
Якщо в рівняння (15.9) прямої L коефіцієнт l 0, то
L : x x0.
Якщо l 0, то після перетворення дістаємо рівняння прямої з куто-
вим коефіцієнтом:
|
|
|
|
|
|
m |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
y y |
|
(x x |
) y y |
|
k(x x |
) |
y kx b, |
|
y |
|
|
|
|
0 |
l |
0 |
|
|
0 |
0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
де k m ; b y0 m x0. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
L |
|
|
|
|
l |
|
l |
|
|
|
|
b |
|
|
|
|
|
Кутовий коефіцієнт k дорівнює тангенсу кута |
j |
|
|
|
|
|
i |
|
нахилу |
прямої |
|
до додатного напряму осі Ox |
O |
|
|
a |
|
x |
(рис. 15.12). |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
15. Геометрія прямої і площини |
139 |
Рівняння прямої на площині у відрізках
Нехай усі коефіцієнти в загальному рівнянні прямої (15.16) відмінні від нуля. Тоді після перетворень одержимо рівняння прямої у відрізках
(рис. 15.12):
|
|
|
|
|
|
ax by c; |
|
|
|
|
|
|
|
x |
|
|
|
y |
1; |
|
|
|
|
|
c a |
c b |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
x |
|
y |
1. |
|
|
|
(15.13) |
|
|
|
|
|
|
a |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
b |
|
|
|
|
|
Нормоване рівняння прямої на площині |
|
Нормованим рівнянням прямої на площині називають рівняння |
|
|
|
|
|
|
|
(15.14) |
|
|
|
|
x cos y sin p 0, |
|
cos |
cos |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
де |
|
|
— орт нормального вектора прямої; p — віддаль від |
sin |
cos |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
початку координат до прямої.
Загальне рівняння прямої (15.11) можна перетворити на нормоване,
помноживши його на нормувальний множник
15.4. Взаємне розташування прямих і площин
|
Взаємне розташування прямих у просторі |
|
|
|
|
Прямі L (M |
; s ) та L (M |
2 |
; s ) називають па- |
|
s1 |
|
|
1 |
1 |
1 |
2 |
2 |
|
|
s2 |
|
ралельними, якщо їхні напрямні вектори s1 та |
|
|
|
|
|
|
|
s2 колінеарні (і тому ці вектори можуть бути L |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
M1 |
L |
M2 |
|
вибрані однаковими) (рис. 15.13): |
|
|
2 |
L1(M1; |
s1) L2(M2; s2 ) |
|
|
s2. |
s1 |
|
|
|
|
Рис. 15.13 |
Якщо паралельні прямі мають хоча б одну спільну точку, то вони збігаються, оскільки пряма однозначно задається точкою і напрямним вектором. Отже, різні паралельні прямі спільних точок не мають (не перетинаються).
Твердження 15.4. Через кожну точку B простору проходить одна й лише одна пряма, паралельна заданій прямій L(A; s ).
Дві непаралельні прямі не можуть мати більше ніж одну спільну точку (якщо б вони мали дві спільні точки, то збігались би і були паралельні).
140 |
|
Розділ 3. Методи й моделі аналітичної геометрії |
|
L3 |
Перетинними прямими називають непаралельні прямі, |
|
|
|
які мають спільну точку (перетинаються). |
|
|
|
Мимобіжними прямими називають непаралельні прямі |
L1 |
|
|
L2 без спільних точок. |
|
|
|
На рис. 15.14 прямі L1,L2 — паралельні; L1,L3 — пе- |
|
|
|
|
Рис. 15.14 |
ретинні; L2,L3 — мимобіжні. |
Теорема 15.5. Прямі L1(M1; s1) та L2(M2; s2 ):
мимобіжні (M1M2, s1, s2 ) 0;
перетинні (M1M2, s1, s2 ) 0, s1 s2;
паралельні різні s1 s2 M1M2;
збіжні s1 s2 M1M2.
Нехай дві прямі задано канонічними рівняннями:
|
x x1 |
|
y y1 |
|
z z1 |
та |
|
x x2 |
|
y y2 |
|
|
z z2 |
. |
|
|
l |
|
m |
n |
|
l |
|
|
m |
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
n |
2 |
|
|
|
1 |
|
|
|
1 |
1 |
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
Позначмо: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
x1 |
y2 y1 |
z2 z1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
x2 |
|
|
|
l |
m |
n |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
l |
m |
n |
|
; |
|
|
|
1 |
|
1 |
|
1 |
|
r rang |
|
r rang |
|
|
|
|
|
|
|
. |
|
|
|
|
1 |
1 |
|
1 |
|
|
|
l |
|
m |
|
n |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
2 |
2 |
|
|
|
|
l |
|
m |
n |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Наслідок з теореми 15.5. Прямі L1(M1; s1) та L2(M2; s2 ):
мимобіжні r 3, r 2; перетинні r r 2;
паралельні різні r 2, r 1; збіжні r r 1.
Взаємне розташування площин
Площини P1 n1 та P2 n2 називають паралельними, якщо їхні норма-
льні вектори колінеарні (рис. 15.15):
|
|
|
|
|
2 |
|
P1 P2 |
|
|
|
|
|
n |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
n1 n2. |
|
|
|
|
P2 |
Нехай дві площини задано їхніми за- |
|
|
1 |
|
гальними рівняннями: |
|
|
|
|
n |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
P1 : a1x b1y c1z d1 0, |
P1 |
|
|
|
P : a x b y c z d 0. |
|
|
|
|
|
|
2 |
2 |
2 |
2 |
2 |
|
Рис. 15.15 |
|
|
|
Тоді нормальні вектори цих площин |