Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

лінійна алгебра та аналітична геометрія

.pdf
Скачиваний:
301
Добавлен:
17.03.2016
Размер:
10.08 Mб
Скачать

15. Геометрія прямої і площини

131

L(M0 ; i ) : x x0 y y0

1 0

L(M

;

 

 

) :

x x0

 

 

y y0

j

 

 

 

 

0

0

1

 

L(M

 

 

) :

x x0

 

 

y y0

;k

 

 

 

0

0

0

 

 

z z0

x , y y0, z z0 ;

 

 

0

 

 

 

z z0

 

x x0, y , z z0;

 

0

 

 

 

z z0

 

x x0, y y0, z .

 

1

 

 

Напрямний вектор прямої, що проходить через дві різні точки

M1(x1;y1; z1) та M2(x2; y2; z2 ),

 

 

 

 

 

 

 

 

x1

 

 

 

x2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

 

s M M y

 

.

1 2

 

2

1

 

 

 

 

 

 

z

 

 

 

z

2

 

 

 

 

1

 

Отже, канонічні рівняння прямої M1M2, що проходить через дві різні точки M1(x1;y1; z1) та M2(x2;y2; z2 ):

 

x x1

 

y y1

 

z z1

.

 

 

 

 

x

2

x

1

y

2

y

z

2

z

1

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

15.2. Площина

Площину P, що проходить через точку M0,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a

 

 

 

 

 

 

 

 

 

паралельно

двом неколінеарним векторам

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

P

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

u, v (позначатимемо P(M0;u, v )), можна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

v

 

 

 

 

 

M

розглядати як множину точок M, для яких

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

v

 

 

 

вектори

 

,

 

,

 

— компланарні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

M0M

 

 

M0 u

 

 

 

 

u

v

 

 

 

 

 

 

 

u

 

(рис. 15.3):

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 15.3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

M P(M0;u, v ) M0M u v.

Вектори u та v утворюють базис на площині P.

Вектор a називають паралельним площині P(M0;u, v ), якщо вектори a, u, v — компланарні (рис. 15.3).

Якщо точка Q належить площині P(M0;u, v ) та p,q — неколінеарні вектори, які паралельні площині P, то площина P (Q; p,q ) зливається з площиною P.

Твердження 15.2. Через три точки, що не лежать на одній прямій, проходить одна й лише одна площина.

132

Розділ 3. Методи й моделі аналітичної геометрії

Параметричні рівняння площини

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

P

 

 

Нехай задано ПДСК, площину P,

що проходить

 

 

 

 

 

 

 

 

 

M0

 

 

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

v

через точку M0(r0 ) M0(x0; y0; z0 ), і пару неколі-

 

 

z

r0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

неарних векторів u

 

та

 

, які паралельні площині

 

 

u

 

 

M

 

v

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

k

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

P (рис. 15.4).

 

 

 

 

 

 

 

O

 

 

 

 

 

r

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Точка M(r ) належить площині P(M0 ;u, v ) то-

 

i

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

j

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ді й лише тоді, коли вектори

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

,

 

— компланарні.

 

 

 

 

 

 

Рис. 15.4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

M0M,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

r

r0

u

v

 

 

 

 

Отже, знайдуться такі числа t1

та t2, що

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

r

r0 t1u

t2v, t1 , t2 ,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(15.2)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

r0 t1

 

 

t2

 

 

, t1 , t2 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

r

u

v

 

Рівняння (15.2) називають векторним параметричним рівнянням пло-

щини. Кожній точці площини відповідають певні значення двох параметрів t1 та t2. Навпаки, які б дійсні числа не підставити замість параметрів t1 та t2, рівняння (15.2) визначає певний радіус-вектор точки на площині.

Векторне параметричне рівняння площини еквівалентне параметрич-

ним рівнянням площини:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

u

 

 

 

v

 

 

 

 

t u t v ,

 

x

 

0

 

 

 

 

 

 

 

x x

0

 

 

 

 

 

x

 

 

x

 

 

1

x

2 x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

t1

 

 

 

t2

 

 

 

 

 

 

t1uy t2vy,

y

y0

 

uy

vy

y y0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

t u

 

t v ,

z

z

0

 

 

u

 

 

v

 

z z

0

z

 

 

 

 

 

 

 

 

z

 

 

 

z

 

1

2 z

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

t1 , t2

.

 

 

 

 

 

 

 

Загальне рівняння площини

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Із компланарності векторів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

,

 

 

випливає (п. 10.5), що

 

r

r0,

u

v

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x x0

y y0

z z0

 

(

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ux

uy

 

 

uz

0.

r

r0,

u

,

v

) (

r

 

r0,[

u

,

v

])

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

vx

vy

 

 

vz

 

Обчислімо визначник, розкладаючи його за першим рядком (п. 2.1):

 

 

 

 

 

 

 

a(x x0 ) b(y y0 ) c(z z0 ) 0,

(15.3)

де

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a

uy uz

 

 

,b

ux

uz

,c

ux uy

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

v

 

v

z

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

v

x

v

z

 

 

v

x

v

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рівність (15.3) можна розглядати як скалярний добуток ортогональних векторів

(n, M0M) 0,

15. Геометрія прямої і площини

133

де вектор

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

[u, v ]

n b

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

c

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

z

 

O

 

 

 

 

 

 

y

n

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

v

u

M

0

 

 

 

P

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

називають нормальним вектором площини P n

 

Рис. 15.5

 

(рис. 15.5).

 

 

 

 

 

 

Рівність (15.3) можна перетворити на загальне рівняння площини P

 

 

 

 

 

 

 

ax by cz d 0,

 

(15.4)

 

де d ax0 by0 cz0.

 

 

 

 

 

 

Зауваження 15.1.

 

 

,

 

утворюють базис на площині,

тобто лінійно не-

 

 

1. Оскільки вектори

 

 

 

 

 

 

u

v

 

залежні, то не всі коефіцієнти a,b,c дорівнюють нулеві.

 

 

 

2. У загальному рівнянні площини P коефіцієнти a, b, c при невідомих є

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

координатами нормального вектора n b

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

c

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ненульовий вектор називають перпендикулярним до площини, якщо він ортогональний до обох її базисних векторів або колінеарний її нормальному векторові.

Отже, площину в ПДСК можна задати лінійним рівнянням — її загальним рівнянням.

Теорема 15.3. У ПДСК у просторі будь-яке лінійне рівняння вигляду

ax by cz d 0 задає площину.

Доведімо, що лінійне рівняння вигляду (15.4), де не всі коефіцієнти a,b,c дорівнюють нулю, є рівнянням площини.

Матриця системи, що складається з рівняння (15.4), має ранг 1. Загальний

розв’язок системи (15.4)

x x0 C1e1 C2e2,

де x0 — частинний розв’язок системи (15.4); {e1,e2 } — фундаментальна система розв’язків відповідної однорідної системи; C1,C2 . Отже, рівняння (15.4) задає площину P(M(x0 );e1,e2 ).

Векторне рівняння площини

Площину можна однозначно задати її точкою M0(r0) і нормальним векто-

ром n :

P(M0) n.

134

Розділ 3. Методи й моделі аналітичної геометрії

Нехай M(r ) P (див. рис. 15.4). Тоді

M0M r r0 n.

З ортогональності векторів дістанемо векторне рівняння площини P :

(

 

 

 

 

 

) 0

(

 

,

 

) (

 

 

 

) 0.

(15.5)

r

r0,

n

r

n

r0,

n

Векторне рівняння (15.5) можна переписати так:

(r , n) d 0,

де d (r0, n).

У координатній формі це рівняння має вигляд

a(x x0) b(y y0) c(z z0) 0,

де a,b,c — координати вектора n; x, y, z — координати точки M; x0, y0, z0

— координати точки M0.

Окремі випадки загального рівняння площини

Координатні площини мають відповідно рівняння:

Oxy k : cz 0 z 0;

Oxz j : by 0 y 0;

Oyz i : ax 0 x 0.

Зауважимо, що вектор a паралельний площині P(M0) n тоді й

лише тоді, коли він ортогональний до її нормального вектора: a P a n.

Приміром, площина P паралельна векторові i , а, отже, й осі Ox, тоді

й лише тоді, коли її нормальний вектор n (a;b;c)T ортогональний до i :

(n, i ) a 0 P : by cz d 0.

Якщо в загальному рівнянні площини (15.4) деякі коефіцієнти дорівнюють нулю, то маємо неповні рівняння площини. Зведімо всі випадки ви-

родження

(рівності

нулю коефіцієнтів)

рівняння площини до таблиці

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(рис. 15.6), де 0 означає, що відповідний коефіцієнт нульовий, а 0 — відпо-

відний коефіцієнт ненульовий.

 

 

 

 

 

 

 

 

a

b

c

d

 

Висновок

a

b

c

d

 

Висновок

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

0

0

0

P

0

0

0

0

 

P Oyz

0

0

0

0

 

P Oxy

0

0

0

0

 

P Oyz

0

0

0

0

P Oxy

0

0

0

0

 

Oy P

0

0

0

0

 

P Oxz

0

0

0

0

 

P Oy

0

0

0

0

P Oxz

0

0

0

0

 

Oz P

0

0

0

0

 

Ox P

0

0 0

0

 

P Oz

0

0

0

0

P Ox

0

0 0 0

 

O P

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 15.6

15. Геометрія прямої і площини

135

Рівняння площини у відрізках

Якщо всі коефіцієнти в загальному рівнянні площини (15.4) відмінні від нуля, тоді його можна перетворити на рівняння площини у відрізках:

 

 

ax by

cz

d;

 

x

 

 

y

 

 

 

z

1;

d a

d b

d c

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

y

z

 

 

 

 

 

 

a

b c

1.

 

 

Його називають так, бо

рівняння (15.6)

справджу-

ють координати точок A(a; 0; 0), B(0;b; 0)

та C(0; 0;c),

і a , b , c — довжини відрізків, які відтинає площина

P від осей координат (рис. 15.7).

 

 

(15.6)

 

z

c

 

 

P

k

a

 

 

 

 

O j y

b

i

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 15.7

Нормоване рівняння площини

 

 

 

 

 

 

 

 

Розгляньмо площину P.

Нехай точка H — основа перпендикуляра, опу-

щеного з початку координат на площину P,

а

 

— радіус-вектор цієї

OH

точки (рис. 15.8).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Запишімо рівняння площини P у ПДСК з оди-

 

 

0

ничним нормальним вектором

 

 

 

 

H

 

 

 

 

 

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

r0

 

 

P

 

 

 

 

cos

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

cos OH

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

cos

 

 

O

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

і віддаллю p від початку координат.

Рис. 15.8

Оскільки

OH pn 0, p 0,

то, підставляючи в рівняння (15.5) координати векторів OH та n 0, дістанемо:

(r , n0 ) (pn0, n0 ) 0

 

 

(

 

,

 

0 ) p 0

(15.7)

r

n

 

 

(15.8)

 

 

x cos y cos z cos p 0.

Рівняння (15.7) називають нормованим рівнянням площини у векторній формі, а рівняння (15.8) — нормованим рівнянням площини в координатній формі.

136

Розділ 3. Методи й моделі аналітичної геометрії

У нормованому рівнянні всі коефіцієнти мають геометричний зміст: коефіцієнти при x, y та z є напрямними косинусами будь-якого вектора, перпендикулярного до площини, а вільний член — віддаль від початку координат до площини, узята зі знаком «мінус».

Зведімо загальне рівняння (15.4) площини до нормованого, помножуючи обидві частини загального рівняння площини на множник :

ax by cz d 0.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підберімо його так, щоб вектор

b став одиничним, а d 0.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

c

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тобто

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

2

 

2

2

 

2

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a

 

b

 

c

 

 

1,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a2

b2 c2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

d

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

d 0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a

 

 

 

 

 

 

 

 

sgnd

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

sgnd

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

b .

 

 

 

 

 

 

 

2

 

2

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

2

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

a

b

c

 

 

 

 

 

 

 

 

a

b

c

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

c

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тим самим загальне рівняння площини перетворено на нормоване рівняння. Множник називають нормувальним.

15.3. Пряма на площині

Параметричні рівняння прямої на площині

Пряма лінія на площині має двоїсту природу — звісно, зберігаючи всі властивості прямої у просторі, вона набуває властивостей, притаманних площині: лінійне загальне рівняння, нормальний вектор, наявність нормованого рівняння та рівняння у відрізках.

 

 

M0

 

 

 

Нехай задано

 

ПДСК Oxy.

Наслідком векторного

s

 

 

 

 

 

M параметричного рівняння прямої L(M0 ;

 

) (рис. 15.9)

r0

 

s

 

 

 

 

 

 

 

L

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

r0 ts, t

 

 

 

 

r

 

 

 

 

 

 

 

 

 

r

 

 

 

 

O

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

є параметричні рівняння прямої на площині:

 

 

Рис. 15.9

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x0

 

 

 

 

 

lt,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

l

 

 

x x

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

t

 

 

, t ,

 

 

mt, t .

 

 

 

 

 

 

 

 

y

y

0

 

m

y y

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Канонічне рівняння прямої на площині

Канонічне рівняння прямої L(M0 ; s ) на площині має вигляд

 

 

 

 

 

 

 

 

15. Геометрія прямої і площини

137

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x x0

 

 

y y0

,

 

 

 

 

 

 

 

(15.9)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

l

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

m

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

l

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

де M0(x0;y0 ) L, s

 

 

— напрямний вектор прямої L.

 

 

 

 

 

 

 

m

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Якщо l 0

 

рівняння (15.9)

задає вертикальну пряму x

x0, при

m 0 — горизонтальну пряму y y0.

 

Загальне рівняння прямої на площині

 

Перетворімо рівняння (15.9):

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

m(x x0 ) l(y y0 ) 0

 

a(x x0 ) b(y y0 ) 0 (

 

,

 

) 0,

(15.10)

 

M0M

n

 

 

 

 

 

 

 

a

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

де a m,b l

;n

 

 

 

— нормальний вектор прямої L n.

 

 

 

 

 

 

 

b

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З рівняння (15.10) дістанемо загальне рівняння прямої на площині

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(15.11)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ax by c 0,

 

 

 

 

 

 

 

 

де c ax0 by0.

Отже, будь-яку пряму на площині можна задати лінійним рівнянням. Правдиве і зворотне твердження — будь-яке лінійне рівняння (в якому або a 0 або b 0) у ПДСК на площині задає пряму.

Нехай у рівнянні (15.11) b 0, тоді за напрямний вектор прямої візьмімо

 

b

 

 

 

 

c

 

 

 

 

 

 

,

 

0;

 

 

 

 

вектор s

a

 

а точка, що належить прямій, має координати

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

b

 

 

 

 

 

 

 

 

Векторне рівняння прямої на площині

Задати пряму на площині можна її точкою M0(

r0 ) і но-

 

 

рмальним вектором n

.

 

 

Нехай M(

 

 

) L (рис. 15.10),

 

 

r

 

 

тоді

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

j

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

r0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

M0M

.

 

 

 

r

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

O

З ортогональності векторів одержимо векторне рі-

вняння прямої на площині

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(

 

 

 

) (

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(

 

 

 

 

 

 

 

) 0

 

,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

r

r0,

n

r

n

r0, n) 0.

 

 

Перепишімо рівняння (15.12) у координатній формі:

 

 

 

 

 

 

 

L :

 

a(x x0) b(y y0) 0,

 

 

 

де a,b — координати

 

;

x, y — координати точки M; x0, y0

n

точки M0.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

M0

r0 n

M r L

i

Рис. 15.10

(15.12)

— координати

138

Розділ 3. Методи й моделі аналітичної геометрії

Окремі випадки загального рівняння прямої на площині

Пряма L паралельна вектору i , а, отже, й осі Ox, тоді й лише тоді, коли її

 

 

 

 

 

 

 

a

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

нормальний вектор n

ортогональний до вектора i :

 

 

b

 

 

 

 

(n, i ) a 0 L : by c 0.

Рівняння осей на площині відповідно:

Ox j : by 0 y 0;

Oy i : ax 0 x 0.

Якщо в загальному рівнянні прямої (15.16) деякі коефіцієнти дорівнюють нулю, то маємо неповні рівняння прямої L. Зведімо всі випадки виродження (рівності нулю коефіцієнтів) рівняння прямої до таблиці (рис. 15.11), де 0 означає, що відповідний коефіцієнт нульовий, а 0 — відповідний коефіцієнт ненульовий.

a

b

c

 

Висновок

 

a

b

c

 

Висновок

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

0

0

 

L

0

0

0

 

L Oy

0

0

0

 

L Ox

0

0

0

 

L Oy

0

0

0

 

L Ox

0

0

0

 

O L

 

 

 

 

Рис. 15.11

 

 

 

 

Рівняння прямої на площині з кутовим коефіцієнтом

Якщо в рівняння (15.9) прямої L коефіцієнт l 0, то

L : x x0.

Якщо l 0, то після перетворення дістаємо рівняння прямої з куто-

вим коефіцієнтом:

 

 

 

 

 

 

m

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

y y

 

(x x

) y y

 

k(x x

)

y kx b,

 

y

 

 

 

 

0

l

0

 

 

0

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

де k m ; b y0 m x0.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

L

 

 

 

 

l

 

l

 

 

 

 

b

 

 

 

 

 

Кутовий коефіцієнт k дорівнює тангенсу кута

j

 

 

 

 

 

i

 

нахилу

прямої

 

до додатного напряму осі Ox

O

 

 

a

 

x

(рис. 15.12).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 15.12

15. Геометрія прямої і площини

139

Рівняння прямої на площині у відрізках

Нехай усі коефіцієнти в загальному рівнянні прямої (15.16) відмінні від нуля. Тоді після перетворень одержимо рівняння прямої у відрізках

(рис. 15.12):

 

 

 

 

 

 

ax by c;

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

y

1;

 

 

 

 

 

c a

c b

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

y

1.

 

 

 

(15.13)

 

 

 

 

 

 

a

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

b

 

 

 

 

 

Нормоване рівняння прямої на площині

 

Нормованим рівнянням прямої на площині називають рівняння

 

 

 

 

 

 

 

(15.14)

 

 

 

 

x cos y sin p 0,

 

cos

cos

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

де

 

 

— орт нормального вектора прямої; p — віддаль від

sin

cos

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

початку координат до прямої.

Загальне рівняння прямої (15.11) можна перетворити на нормоване,

помноживши його на нормувальний множник

 

 

sgn c

.

 

 

 

 

a2 b2

 

15.4. Взаємне розташування прямих і площин

Взаємне розташування прямих у просторі

 

 

 

Прямі L (M

; s ) та L (M

2

; s ) називають па-

 

s1

 

1

1

1

2

2

 

 

s2

ралельними, якщо їхні напрямні вектори s1 та

 

 

 

 

 

s2 колінеарні (і тому ці вектори можуть бути L

 

 

 

 

 

 

 

 

1

M1

L

M2

вибрані однаковими) (рис. 15.13):

 

2

L1(M1;

s1) L2(M2; s2 )

 

 

s2.

s1

 

 

 

 

Рис. 15.13

Якщо паралельні прямі мають хоча б одну спільну точку, то вони збігаються, оскільки пряма однозначно задається точкою і напрямним вектором. Отже, різні паралельні прямі спільних точок не мають (не перетинаються).

Твердження 15.4. Через кожну точку B простору проходить одна й лише одна пряма, паралельна заданій прямій L(A; s ).

Дві непаралельні прямі не можуть мати більше ніж одну спільну точку (якщо б вони мали дві спільні точки, то збігались би і були паралельні).

140

 

Розділ 3. Методи й моделі аналітичної геометрії

 

L3

Перетинними прямими називають непаралельні прямі,

 

 

 

які мають спільну точку (перетинаються).

 

 

 

Мимобіжними прямими називають непаралельні прямі

L1

 

 

L2 без спільних точок.

 

 

 

На рис. 15.14 прямі L1,L2 — паралельні; L1,L3 — пе-

 

 

 

 

Рис. 15.14

ретинні; L2,L3 — мимобіжні.

Теорема 15.5. Прямі L1(M1; s1) та L2(M2; s2 ):

мимобіжні (M1M2, s1, s2 ) 0;

перетинні (M1M2, s1, s2 ) 0, s1 s2;

паралельні різні s1 s2 M1M2;

збіжні s1 s2 M1M2.

Нехай дві прямі задано канонічними рівняннями:

 

x x1

 

y y1

 

z z1

та

 

x x2

 

y y2

 

 

z z2

.

 

 

l

 

m

n

 

l

 

 

m

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

n

2

 

 

 

1

 

 

 

1

1

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

Позначмо:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x1

y2 y1

z2 z1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x2

 

 

 

l

m

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

l

m

n

 

;

 

 

 

1

 

1

 

1

 

r rang

 

r rang

 

 

 

 

 

 

 

.

 

 

 

 

1

1

 

1

 

 

 

l

 

m

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

2

2

 

 

 

 

l

 

m

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Наслідок з теореми 15.5. Прямі L1(M1; s1) та L2(M2; s2 ):

мимобіжні r 3, r 2; перетинні r r 2;

паралельні різні r 2, r 1; збіжні r r 1.

Взаємне розташування площин

Площини P1 n1 та P2 n2 називають паралельними, якщо їхні норма-

льні вектори колінеарні (рис. 15.15):

 

 

 

 

 

2

 

P1 P2

 

 

 

 

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n1 n2.

 

 

 

 

P2

Нехай дві площини задано їхніми за-

 

 

1

 

гальними рівняннями:

 

 

 

 

n

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

P1 : a1x b1y c1z d1 0,

P1

 

 

 

P : a x b y c z d 0.

 

 

 

 

 

 

2

2

2

2

2

 

Рис. 15.15

 

 

 

Тоді нормальні вектори цих площин