- •3.Еволюція суспільно-політичного та економічного устрою укр. Земель доби раннього та розвинутого середньовіччя
- •4. Соціально-політичний портрет київських князів доби середньовіччя
- •5. «Повість временних літ» про введення християнства
- •6. Соціально-політичний портрет шляхти 15-17 стол.
- •10.Магдебурзьке Право в Україні:причини поширення,особливості функціонування
- •11.Соціально-економічні наслідки перебування українських земель у складі Речі Посполитої
- •12.Причини та характер Національно – Визвольної війни українського народу під керівництвом Богдана Хмельницького
- •16. Гадяцький трактат: причини, зміст, значення
- •17. Руїна: криза Української козацької держави
- •18. Соц.-політ. Портрет української козацької старшини
- •21. Національно-культурне Відродження кінця хvііі – першої половини хіх століття як суспільне явище: українські особливості
- •22. «Історія Русів - політичний памфлет чи перша історія України
- •23. «Закон Божий. Книга буття українського народу»: характеристика основних положень
- •25. Тарас Шевченко оцінка суспільно-політичного значення творчості поета.
- •26.Соціально-політичний портрет українського селянина (друга половина 19-поч. 20 ст.)
- •27.Соціально-політичний портрет представника української інтелігенції (друга половина 19- початок 20 ст.)
- •33.«Історія України-Руси» м. Грушевського: особливості концепції
- •34. Революція 1917: здобутки, наслідки, уроки
- •35. Конституція унр (1918): модель розвитку демократії, уроки для сьогодення
- •37. Петлюра: політична діяльність в роки революції.
- •38. Раковський
- •40. М. Хвильовий «Україна чи Малоросія?»
- •41. Порівняльна характеристика модернізації та індустріалізації
- •42. Постанова про голодомор
- •44. Ковпак
- •45. Партизани
- •47. Довженко «Щоденникові записи»
- •50. Дисидент
16. Гадяцький трактат: причини, зміст, значення
Причини |
Підтримка Московією гетьманської опозиції(Мартина Пушкаря та Яківа Барабаша), неприйняття методів московської політики і як наслідок пошук іншого союзника. |
Зміст |
Україна, Польша і Литва – федерація з трьох самостійних країн, обєднаних спільно обраним на загальному сеймі королем. Україна (Київське, Брацлавське, Чернігівське воєводство) – Велике Князівство Руське. Все незалежне: судова, фінансова, податкова система. Своє військо, своя мова, своя релігія(=католики). Вища законодавча влада належить Національним Зборам. Гарантовані права та вольності козакам. Свобода слова, друку. Польскі та литовські війська можуть перебувати на території тількі за крайньою необхідністю та під наглядом гетьмана. Повертаються польскі магнати, відновлюється кріпацтво, податки селян. Гетьман не має право на самостійні міжнародні звязки. |
Значення |
Видатна памятка державної правової думки, українська національна програма. Фактично, памятка стала відмовою від незалежності. Підштовхнув Україну до соціальних та політичних конфліктів, знищивши усі соц-ек. здобутки ВВВ. |
17. Руїна: криза Української козацької держави
Доба Руїни – надзвичайно важкий для України період, коли після смерті Б. Хмельницького здобутки часів визвольної війни були значною мірою втрачені. Слід звернути увагу на те, що у вітчизняній історіографії немає одностайності щодо її хронологічних меж. Як правило, її датують 60–80-ми роками ХVІІ ст. Питання залишається відкритим, особливо щодо початку цього періоду. Закінчення Руїни пов’язують з гетьмануванням І. Мазепи.
Причинами Руїни були:
− розкол серед старшини – правлячої верстви українського суспільства;
− посилення антагонізму між різними станами українського населення;
− слабкість гетьманської влади, не здатної консолідувати народ;
− боротьба геополітичних інтересів Російської держави, Турецької імперії, Речі Посполитої тощо.
Можна виділити такі характерні ознаки Руїни:
− загострення соціальних конфліктів як наслідку соціального егоїзму старшини, її зловживань, намагання реанімувати старі шляхетські порядки, ігнорування соціально-економічних інтересів не лише селян, а й простих козаків;
− початок громадянської війни, що вела до розколу України за територіальною ознакою;
− зміцнення у свідомості політичної еліти небезпечної тенденції до відмови від національної державної ідеї й висунення на перший план регіональних, а то й приватних політичних інтересів; згасання державної ідеї, повернення до ідеї автономізму;
− звертання до урядів іноземних країн при розв’язанні внутрішньополітичних проблем України, які вміло грали на суперечностях, використовуючи їх у власних цілях;
− жорстока боротьба за владу, зокрема за гетьманську булаву, в ході якої доходило навіть до знищення суперників (Чорна Рада, 1663 р. тощо).
Одночасно Україна мала два, а то й три-чотири гетьмани (згадаймо 1668 р.: П. Дорошенко, П. Суховій, М. Ханенко, Д. Многогрішний), які ворогували між собою і у своїй політиці орієнтувалися на різні країни;
− поступове зменшення конструктивності і все більш деструктивний характер дій Запорозької Січі (небажання підпорядковуватися гетьманській владі, ігнорування загальноукраїнських інтересів, віддання переваги лише власним інтересам тощо).
Як це не гірко, але доводиться визнати слушність оцінки А. Потоцьким тодішньої ситуації в Україні, яку він дав у листі до короля. Прислухаймось: “…тепер там самі себе поїдають, містечко проти містечка воює, син батька, батько сина грабує”.
Отже, в добу Руїни сталася трагедія розчленування українських земель між Річчю Посполитою і Росією згідно з договором між ними у селі Андрусів у 1667 р. Україна зникає як суб’єкт міжнародної політики і стає розмінною монетою в політичній грі її агресивних сусідів, об’єктом їхньої колонізації. Правда, на Лівобережжі в складі Російської держави ще зберігалась обмежена внутрішня автономія. Кожен новий обраний гетьман укладав окремий договір (статті) з московським урядом. В основі цих договорів лежали так звані “Статті Б. Хмельницького”, але з кожним наступним договором вводились все нові обмеження української автономії. Досить проаналізувати Переяславські Статті 1659 р. – Ю. Хмельницького, Московські Статті 1665 р. – І. Брюховецького, Глухівські Статті 1669 р. – Д. Многогрішного (певний виняток, бо були трохи кращими, ніж попередні), Конотопські Статті 1672 р. – І. Самойловича тощо.