5. «Повість временних літ» про введення християнства

Перш за все, треба зазначити, що у літописі релігійна реформа Володимира 988 р. змальовується художньо-легендарним чином, відверто прославляючи князя та не беручи до уваги низку факторів, які рівно з легендарною основою мають право на існування.

Скорочений зміст «Повість минулих літ» про хрещення Русі.

Проработано и упрощенно мной

Запросив до себе Володимир представників різних народів, що сповідують віру в єдиного бога – іслам, юдаїзм, християнство. Вислухавши виклад засад кожного віровчення, Володимир іще зволікав з оголошенням своєї волі. Щоб остаточно впевнитися у правильності вибору, він розіслав «мужів»(посланців) до різних країн для «випробування віри».

Поїздили посланці і до мечеті болгар, і до Німеччини, і, нарешті, прибули до християнського Цесареграда(Візантії), де їх щедро зустріли, повели до храму, показали красоти та з багатими дарами відпустили до Києва.

Володимир, загадаши ще свою бабусю Ольгу, яка була християнкою, остаточно переконався у тому, що потрібно Русь хрестити.

Постало питання «ДЕ?»

Пішов Володимир з військом на Корсунь, город грецький. Оточив його, катуючи спрагою та голодом. Пригрозив, що якщо корсуняни на здадуться – буде хоч три роки стояти. Один корсунянин Анастас відправив до Володимира стрілу з повідомленням "За тобою, зі сходу, є колодязі, з яких іде вода по трубі. Перекопавши [їх], ви переймете воду". «Якщо так буде, - вирішив князь, - точно охрещусь». І так справді вийшло, і містяни, знемагаючи від спраги, здались.

Увійшовши в Корсунь, Володимир відправив послів до Візантії:

«Оце я ваше славне місто взяв. Чув, що у вас є сестра, дівчина. Так от, якщо за мене її не віддасте – теж саме зроблю і з вашим городом [Константинополем]».

Почувши це, опечалилися цесарі візантійські. Відправили йому вість: «Не можемо ми віддати нашу християнську сестру за погана [язичника]. Охрестись – тоді віддамо, і з нами єдиновірцем будеш».

«Я охрещусь, адже і до цього мені віра ваша була до вподоби, і мужі мої, відвідавши вас, залишилися в захваті».

«Охрестись, тоді пошлемо сестру свою до тебе»

«Нехай, прийшовши із сестрою вашою, охрестять мене».

Погодились цесарі, зібрали свою сестру та деяких сановників та пресвітерів. Анна плакала, не хотіла їхати до погана, але тілько як почула, що станеться з Цесареградом, якщо умова не буде досягнута, сіла в корабель та відплила.

І охрестився Володимир у церкві святої Софії, що стояла в центрі Корсуні.

Прибувши до Києва, велів він скинути усіх поганських ідолів, порубати та спалити. Спочатку люди опалкували своїх кумирів, адже ще не прийняли християнство, натомість, Володимир діяв надто рішуче.

Скликав він увесь люд до Дніпра: "Якщо не з’явиться хто завтра на ріці—багатий, чи убогий, чи старець, чи раб,— то мені той противником буде". Люди віришили, що якщо то сам князь та бояри запропонували – значить, то є благо.

«А назавтра вийшов Володимир з попами на Дніпро, і зійшлося людей без ліку, і влізли вони у воду, і стояли—ті до шиї, а другі — до грудей. Діти ж (не відходили] од берега, а інші немовлят держали. Дорослі ж бродили [уводі], а попи, стоячи, молитви творили» . Володимир, рад бувши, що пізнав він бога сам і люди його, і глянувши на небо, сказав: "Боже великий, шо сотворив небо і землю! Поглянь на новії люди свої! Дай же їм, господи, узнати тебе, істинного бога, як ото узнали землі християнськії, і утверди в них віру правдиву і незмінную. [А] мені поможи, господи, проти врага-диявола, щоб, надіючись на тебе і на твою силу, одол і в я підступи його".

Після цього Володимир почав будувати церкви та храми по всій Русі і хрестити людей по всіх містах та селах, руйнуючи повсюдно кумирів дерев'яних.