Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпоры и всякое такое / 1-3_vopros_istoria_ukrainy_2.docx
Скачиваний:
114
Добавлен:
13.03.2016
Размер:
183.21 Кб
Скачать

26.Соціально-політичний портрет українського селянина (друга половина 19-поч. 20 ст.)

Політичні уподобання селян того часу були різними. Селяни, які проживали на Лівобережжі та на Півдні були прихильниками соціалістичних партій.

Найбільш потужною на той час була партія Федералістів-революціонерів.

Сел. Кількість володінь

Кількість землі(дес..)

Дворян. Землі (дес.)

1877р. 1,9 млн

19,5млн

(0,8 млн-приватна)

18,9 млн

1905р. 3млн

25,7 млн

(5,6 млн-приватна)

10,9 млн

1917р. 3,9 млн

27,9 млн

(8,1 млн –приватна)

8,9 млн

Середній прибуток селянина – 167р./рік

Для прикладу : в Катеринославі 1 десятина землі коштувала 200-300 рублів

Віл, кінь- 150 р.

Соціальне розшарування на селі.

Напередодні 1914 р. : 30% селян –середньозаможні

12%- заможні(куркулі)

58%-бідняки

Наслідки реформи : колосальний прогрес для суспільства

Психологія людей була така, що вони залишалися відданими землі, не хотіли покидати свою справу і не хотіли бути найманими робітниками тому, що:

1.Менталітет українського селянина формувався на протязі довгого періоду часу (недовіра , психологічна ворожість до мешканців міста)

2.Самосвідомість українського селянина ( на питання «хто ти?» український селянин відповідав «ми – християни», «ми – люди», а селянин, який мешкав на Півдні на уточнюючі питання відповідав так: «ми степовики», на Правобережжі: «ми - шляхтичі» (через поширення поляками католицизма)

Поруч і паралельно із цим поставала інша ідентифікація селян , в основі якої лежали декілька понять:

Селяни ідентифікували себе з козаками.

Найпоширенішими книгами на той час були книги на такі тематики:

  1. аграрна

  2. козаки

також буда дуже поширена інформація про Шевченка. Ці фактори вплинули на самовизначення селян себе як козаків.

На питання «якою мовою ви спілкуєтесь?»

Більшість селян відповідали «малоросійською»

Пани- «великоросійською»

27.Соціально-політичний портрет представника української інтелігенції (друга половина 19- початок 20 ст.)

Одним із наслідків реформ в Російській та австро-Угорській імперіях стало формування такого прошарку населення як інтелігенція.

Українці, які визнавали себе українцями у 1897 р. налічували 47тис.

Інтелігенція ж складала – 0,2-0,3%

Представниками української інтелігенції були робітники канцелярій, фельдшери, присяжні, повірені, адвокати тощо.

Цензова інтелігенція – професура, провідні адвокати; рівень забезпеченості- непоганий (3000р./рік)

Творча інтелігенція – літератори, театрали, шкільні вчителі( 2000р. за рік + дім за кошт країни, дрова на опалення будинку).

Канцелярист (400-500 р. за рік)

Для інтелігенції притаманна «подвійна лояльність» - в умовах втрати державності українська старшина наприкінці 17 ст. та їхні нащадки в 18ст. стали людьми з «подвійною лояльністю». Вони лишалися «малоросійськими патріотами у тому розумінні, що не цуралися своїх коренів, зберігали симпатію до своєї культури, до України, як території, де вони народилися й росли. Одночасно в політичному розумінні вони ставали патріотами Великої Росії, куди включали і свою Україну, але як територію, а не як суспільство, що прагне політичної самостійності. (прикладом людини з подвійною лояльністю може слугувати Гоголь, який народився в Україні, але писав свої твори російською мовою).

Це поняття поширилося серед української інтелігенції.

Українці, ідентифікуючи себе однаково, опинилися під час I-ї світової війни по різні боки.

Ідеї соціалізму поширені серед укр. інтелігенції:

Марксизм

Більшовицький варіант соціалізму

Соц- дем. у Нім.

(демократія+ соціальна справедливість)

Одним із соціал-демократів був В. Антонович , який у 1862р. у своїй роботі «Моя сповідь» обґрунтував завдання української інтелігенції.

Обов`язок інтелігентної людини працювати на країну в якій вона живе..

28. Соціально-політичний портрет робітника 2 пол. 19-поч. 20 ст.

У промисловості панувала наздоганяюча модернізація та відбувалося колосальне підняття промислового розвитку, про що розповідають факти. Укр.землі – осередок розвитку промисловості (металообробка, машинобудування, вугледобування, добув. нафти): 60-70% продукції вугільної та металообробної галузі промисловості вироблялося на тер-ії Укр. 23% виробництва паровозів – Харків, Луганськ 5% світового видобутку нафти – Галичина

Риси: -в Укр. землях дуже повільно з’являється власна буржуазія – суб’єкт промислового розвитку і над швидкими темпами ↑ робітничий клас: 60 рр 19 ст.- не було 1895 – 205 тис 1900 – 327 тис 1917 – 893 тис ↑ - чисельність робітничого класу на тер-ії Укр. - фабрично-заводський пролетаріат -найшвидшими темпами роб. клас виникає пд. та сх. районах Укр. Найб. осередками були : Харків, Юзівка, Одеса, Миколаїв, Київ, Маріуполь, Катеринослав. -виникають диспропорції в розвитку суспільства -специфіка самосвідомості робітничого класу полягає в тому, що вони ставляться вороже до держави та інтелігенції, хоча при цьому ведуть себе амбіційно і намагаються отримати все і одразу - в Донбасі робітн. клас – вихідці з Р.і. Катеринославщина – 66% робочих –вихідці з Р.і., російські селяни близ. 30% - вихідці із України, селяни -Російські селяни-більш соціально-мобільна верства українські селяни – звикли працювати на землі -Оплата праці: → шахти Донбасу -500 рубл\рік – висококваліфіковані кадри -80 коп-1.25 рубл\день – чорнороби → Харків середньокваліф. кадри – 30-35 рубл\міс. висококваліф кадри – 70 рубл\міс

Для порівняння з цінами того часу: хліб – 3 коп\фунт, м’ясо – 19 коп\фунт.

29. Культура Украины 2 половины XIX- начала XX века.

Формування української нації викликає рух за розвиток національної культури, посилює процес пробудження національної свідомості, інтерес суспільства до свого історичного минулого, усної народної творчості, етнографії, мови.

Після реформи 1861 р. швидко розвивався український національний рух, який значною мірою спирався на «громади». Практична робота «громад» переважно складалася із культурницьких заходів, участі в роботі недільних шкіл, видання підручників, публікацій усної народної творчості.

Розвиваються українська класичну музика та реалістичне образотворче мистецтво. Високого рівня досягає реалістичний театр (М. Кропивницький, І. Карпенко-Карий, М. Садовський, П. Саксаганський, М. Заньковецька та ін.).

У літературі розвивається реалізм. Визначним її досягненням було створення широкої галереї узагальнених соціальних типів.

Характеристика розвитку культури:

  1. Розвиток культури відбувався за умов існування імперських режимів, денаціоналізації та асиміляції українського народу

  2. Вплив територіальної роз’єднанності українських земель

  3. Рушійною силою культурного розвитку стала діяльність національної свідомої інтелігенції

  4. Значна роль меценатів – цукрозаводчиків Терещенків, Симиренків, які виділяли мільйоні кошти на відкриття шкіл, утримання закладів охорони здоров’я, матеріальну підтримку діячів культури, діяльність театрів, тощо

  1. ОСВІТА

Була перебудована на струнку і послідовну. В основі лежали початкові школи. Далі йшла середня і вища школа. Такий підрозділ на школи існував в залежності від фінансових(матеріальних) можливостей держави та суспільства. А-У(Австро-Угорщина) була багатшою за Р.і. (Російську імперію). А-У Р.і. -початкова школа початкова школа представлена 3-ма класами представлена (+1 клас з початку 20 ст., потім +1) 6 класами (потім +1 клас) була запланованою і почала впроваджуватися -середня школа домінуючий тип-гімназія. Серед предметів більшість займали гуманітарні. Також викладали історію. Існували реальні училища – середні навч. заклади, де головна увага приділялася предметам фізико-математичного профілю, новітнім мовам: французькій, німецькій, англійській. Наприклад були технологічні гірничі інститути.

-вища школа представлена університетами. Був відкритий Одеський університет, Харківський технологічний інститут (нині ХПІ)

Опрацьовувалися різні моделі освіти:

А-У

Р.і.

Народна (за частковим розподіленням україномовних та іншомовних людей; за націон. ознакою ↓ учні знали гарно мову свого народу, але іншими мовами не володіли)

←мова→

Російська

(викладання в школах іншою мовою було заборонено) ↓ мова виступала як: -єдина можливість швидкої модернізації - допомога об’єднанню людей з різних регіонів

-спроба підготувати людей до певної мобільності

-повага до держави і любов до монарха -«модернізація вимагає уніфікації»

-треба любити царя по-руськи

-Вессель «модернізація може призвести до колосальних встрат», бо люди повинні спілкуватися мовою с родини. Вессель також говорив про важливість свідомої освіти (в Укр-українською мовою…)

Укр. Землі в складі А-У 20% освіченого населення

Рівень грамотності

Українські землі в складі Р.і. 30% освіченого населення

3000 початкових шкіл 13 державних приватних середніх навч. закладів 6 українських середніх навч. закл.

Кошти в освіту

1300 поч. шкіл згодом цифра виросла до 17 000

В Р.і. 129 гімназій 19 реальних училищ

Український університет має відкриватися другим до Львівського університету за державний кошт.

Міні-висновки: Через освіту формувався громадянин, бо це викликало різні політичні позитивні і негативні відношення населення до різних країн.

Люди, що здобули середню освіту могли переїхати до Львова і вивчатися в українському університеті, що сприяло б формуванню української громадянської ідентичності.

Р.і. висунула протест щодо відкриття українського університету в вважала, що це є привід до війни.

2) ЛІТЕРАТУРА

Існував попит на газети та книги.

Газети

Книги

В цей час створюються першу модерні газети укр.. мовою: -З\у (західно-українські)землі газета «Діло» (з 1880) з 1887 стає щотижневою загально-політичною газетою, існує до 1939

-Наддн У(Наддніпрянська Україна) газета «Рада» з 1906

Газети: -оперативно інформують про події у всіх сферах життя сус-ва (суспільства): новинки, бізнес… -виникає дрібність матеріалу (з’являються окремі заголовки для кожних статей, що мають зацікавити читача)

В основному в даний період часу найбільшого розквіту мала художня літ-ра, яка сприяла появі літ-ри українською мовою.

-І. Франко – перший укр. літератор, який заробляв на життя своєю працею -В.Винниченко створив новий образ жінки

Відбувся перехід від реалістичної до модерної літератури

Міні-висновок:

Українська література займає своє місце в літературі нашої країни та в світовій культурі.

Реалізм – фотографічне зображення дійсності, домінування авторського тексту при поясненні обставин життя людей, їх поведінки (розлогі пояснення спираючись на соціальні обставини). Представники: Б. Грінченко «Під тихими вербами»

Модерна літ-ра – автор передає історію персонажів через репліки або відгуки про нього інших героїв твору, при чому авторський текстах в цих творах – мінімальне явище, а головна увага приділяється спробі показати внутрішній світ людини і обумовити людські вчинки психологією, а не соц. Обставинами. Представники: М. Коцюбинський «Fata Morgana»

В літературі відбувається розширення жанрової системи: з’являються новели (Винниченко, Стефаник), відбувається поява художньої історичної літератури.

  1. ТЕАТР

Розвиток театру бере свій початок із створення у 1864 Руської бесіди, які тільки у 1881\82 почали виступи. До I св. війни існувало вже 30 театральних труп, а в 1906 був створений перший український стаціонарний театр, який отримав назву «Театр Корифеїв»

Риси розвитку театру:

-відбувся перехід від музичного водевільного репертуару до драми -важливу роль займали п’єси на історичну тематику -поява перекладів з інших мов дозволяла збільшити репертуар

30. Праця «Листи на Наддніпрянську Україну» М. Драгоманова про завдання українського національного руху.

М. Драгоманов – вихідець із дворянської родини, закінчив Київський університет, друкувався в різних журналах, перший український соціолог (на думку пана Чорного). Видавав збірники «Громада», розробляв справи українського руху.

«Листи на Наддніпрянську Україну» (1893 р.) ↓ -полеміка із представниками течії націоналістів

Специфіка робіт: -бере будь-яке питання і намагається його обговорити, запрошуючи читача до роздумів і не даючи прямих відповідей -закликає думати над проблемами: «Чому Р.і. в 2 полов. XIX пригнічує Україну?». Вірив, що правильно відповідь на запитання залежить від вибору форм боротьби з цією проблемою -пов’язує развиток держав:

Росія зразка 19 ст.

Британія зразка 18 ст.

В Україні відбулася «заборона рідної мови» ↓ маємо об’єднання за демократичними прошарками російського сус-ва

В Шотландії відбулася «заборона носити кітли» ↓ збройна війна, перемога англійців, дозвіл носити кітли + створення шотл. Підрозділу англ. армії

-«Майбутнє Укр. і Росії – які вони?» Дати однозначну відповідь на це питання не можна, тому Драгоманов розглядає світовий досвід Британії та Франції в управлінні державою. Але наголошує на тому, що Швейцарія, яка рівноправно населена німцями, італійцями та французами, гарантує права та свободи для громадян і втілює ії у життя. Тому Швейцарію, на думку Драгоманова, «можна вважати зразком управління і втілити в життя в Україні».

«Листи на Наддніпряньску Україну» ↓ слабка література; заклик до піднесення інтелектуального рівня; потреба в розвитку своєї літератури: -висококласні переклади з інших мов←для цього потрібно уміння адекватно перекладати ← багато років праці -наукова проза – дослідження, проведені вченими;

→ Українців\Україну пригноблюють, але якщо ми хочемо стати справді незалежними, то маємо стати культурно більш вищими за наших гнобителів → маємо перетворитися із українофілів на європейців української нації, тоді будемо на рівні з іншими (за конспектом) -Драгоманов підкреслює, що всі вияви української ідеї висловлювалися російською мовою, а іноді й росіянами. -прагне довести, що український національний рух пов’язаний з російським національним рухом і залежить від нього -протиставить європейські лібералізм та демократію етнографічному українському націоналізму, зв’язаному з мовою, з національним почуттям, що має етнічне походження, з вимогою національної незалежності.

-шукає в історії України випадки російсько-українського співробітництва, войовничо захищаючи російську політику стосовно України . -доходить до показу позитивних аспектів царизму — визволителя від турецько-татарського та польського ярма. -схвалює присягу гетьмана Б.Хмельницького московському цареві як "акт не тільки натуральний, але цілком національний" (стор. 20), тобто вигідний для українців. І він навіть заявляє, що Катерина II "дуже була популярна серед нашого народу, як й інтелігенції" (стор. 19).

-Драгоманов заперечує створений Грінченком образ поетичного генія Шевченка, який мріяв про національну й незалежну літературу. Для десакралізації ролі Шевченка він намагається довести впливи на нього Куліша й Костомарова і підпирає точку зору останнього, який обмежував українську літературу "хатнім ужитком", тобто призначав її нижчим класам.

-Драгоманов подає позитивний підсумок українських досліджень 1870-х рр., періоду, коли панували космополітичні тенденції, і в той же час критикує літературну продукцію 1880-х рр., пройняту націоналістичними ідеями.

-Політико-соціальний поділ на три групи, запропонований Грінченком, Драгоманов вважає неповним, він хоче додати групу співробітників "Нової ери", котра вдалася до спроби порозуміння між українцями і поляками в Галичині у 1890-х роках, яка, поза малими здобутками на культурному полі, була сервілістична щодо австрійської політики. -Драгоманов солідаризується з програмою групи радикалів, яку надихають інтернаціоналістські космополітичні ідеї, а не національні інтереси, які розбурхують ненависть до інших націй. Він підтверджує свою керівну ідею: "космополітизм в ідеях і цілях, національність в ґрунті й формах культурної праці" (стор. 38). -він вважає, що "автономія політична і національна можлива й без державної відрубності. -Драгоманов пропонує порозуміння між тими, хто обрав вихідним пунктом універсальні ідеї та інтереси, і тими, хто має національні цілі. Він виключає лише компроміс між прогресом і реакцією, між інтересами цілого народу і каст. -Драгоманов доповнює свої "Листи" новою серією, яку публікує в часописі "Буковина". Він пояснює свою точку зору на розвиток української літератури за допомогою дивної концепції, згідно з якою існує одна література для інтелігенції, спільна для росіян і українців, і друга література, народна, українською мовою. - Відповідаючи Грінченкові, який назвав його "москвофілом", Драгоманов ще раз уточнює свій погляд на національне питання. Він відкидає будь-яке "-фільство" і оголошує себе просто українцем з універсальними тенденціями, додаючи: "політична прихильність наша до Москви зводиться лишень на те, що ми, не бачачи ніяких серйозних підстав для українського державного сепаратизму в Росії, шукаємо виходу для українського автономізму в лібералізмі, спільнім з освіченими Великорусами, як також і членами других народів Росії" (стор. 82).

-концепція Драгоманова, сконцентрована на політиці, висуває ідею територіальної автономії, підкреслюючи інтернаціональний, космополітичний аспект політичної та культурної діяльності, та віддає перевагу російсько-українському співробітництву. - "Листи" допомогли кристалізації політичної думки на Україні на світанку творення українських політичних формацій, а згодом і української держави. Наприкінці XIX й на початку XX ст. панувала концепція Драгоманова, його ідеї надихали провідних діячів національної революції 1917-1920 рр. Після поразки української держави, під впливом націоналізму нових поколінь — на Західній Україні під польським, румунським та чехословацьким пануванням і в еміграції — надихаючою стає концепція Грінченка.

31

УСДРП

УДРП

  • Головними цілями програми було встановлення в Росії демократичної Республіки й автономії України з власним сеймом, який повинен займатися земельними питаннями та питаннями освіти;

  • Розділяли владу між дворічним парламентом і місцевими і крайовими органами самоврядування;

  • Безкоштовна і обов’язкова освіта;

  • Рівноправ’я мов;

  • Перехід армії до міліції;

  • Всі казенні, удільні, кабінетські, монастирські, церковні маєтки передаються до приватно-власницьких крайових самопорядкувань;

  • Виборність і відповідальність чиновників;

  • Знищення усяких привілеїв класів, верств, походження, статі, релігії й нації

  • Виборності і незалежності суддів.

  • УДРП хотіла бачити федеративну державу та Україну у складі автономії;

  • Розподіл влади між загальнодержавним парламентом і крайовими сеймами;

  • Орієнтувалися на республіканський устрій;

  • Безкоштовна і обов’язкова освіта;

  • Рівноправ’я мов;

  • Перехід армії до міліції;

  • Всі землі державні, удільні, монастирські і церковні стали крайовим земельним фондом під порядкуванням самоврядних громад чи округ і той фонд використовувався за для потреб хліборобів;

  • Обійшла стороною питання взаємовідносин з іншими націями, які жили в України;

  • Примусовий викуп землі та промислових підприємств у приватних власників, підприємства. Земля з часом повинна була бути націоналізована

Соседние файлы в папке шпоры и всякое такое