2.3. Класифікація фразеологічних одиниць говірок Центральної Слобожанщини

Існує чимала кількість класифікацій фразеологічних одиниць. Залежно від того, за якою ознакою розподіляють фразеологізми на групи, по-різному їх і класифікують.

Загального визначення в науковій літературі набула семантична класифікація В.Виноградова, в основу якої покладено принцип нерозкладності семантики фразеологічних одиниць. Становлячи собою єдине значеннєве ціле, фразеологічні одиниці не є однаковими з погляду з'єднаності компонентів і співвіднесеності семантики усього вислову з семантикою його окремих складників-компонентів. На цій підставі він виділяє три типи одиниць – фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення [21].

(В.Д. і Д.В. Ужченки також називають це семантичною класифікацією [65:122].)

Фразеологічні зрощення – семантично неподільні фразеологічні одиниці, у яких цілісне значення невмотивоване, тобто не випливає із значень їх компонентів. Із словами однакового звучання, що виступають у вільному вжитку, компоненти фразеологічних зрощень перебувають у зв'язках омонімічності. [70:122]. До цього типу автор наводить такі приклади: отри́мувати перемо́гу (перемагати), прийма́ти рі́шення (вирішувати) і под. [70:141].

За визначенням В. В. Виноградова, фразеологічні зрощення - це «своєрідні складні синтаксичні слова» [70:141]. Компоненти фразеологічних зрощень нагадують морфеми у словах. Як і слова з невивідною основою, вони позбавлені внутрішньої форми. Лише глибоке етимологічне дослідження може допомогти розкрити механізм становлення фразеологічних зрощень і з'ясувати, чому саме ці слова-компоненти спонукали появу цілісного значення [70:122].

Тож, спираючись на всі ці ознаки, можемо виділити центральнослобожанські фразеологізми, які належать до фразеологічних зрощень. Це такі як ле́жі справля́ть (ледарювати), да́ти ку́чми (побити), лови́ти окуні́в(дрімати),ложи́ти в штани́(лякатися),ложи́ти ла́пу(привласнювати),ме́мелів дава́ть(лупцювати) і подібні, бо вони є семантично неподільними і їхнє цілісне значення не випливає із значень їх компонентів. Наприклад:Хва́те ле́жн'і спраўл'а́т' – пора́ й за лопа́ту бра́ц':а;На́да част'і́ше ме́мел'іў дава́т' – тод'і́ д'і́тки слу́хайуц':а.

В. Виноградов стверджує, що семантична неподільність виникає або підтримується у фразеологічних зрощеннях рядом фактів:

а) наявністю у складі фразеологічних одиниць застарілих чи взагалі незрозумілих для загалу слів (ме́мелів дава́ть, годува́ть бе́бехами, дава́ть джо́су (чо́су));

б) наявністю граматичних архаїзмів (зи́зе о́ко, зи́зий взгляд);

в) нерозкладністю як лексичною, так і семантичною (куди́ тобі́, почо́м здря, а шоб вас).

Фразеологічні єдності – теж семантично неподільні фразеологічні одиниці, але цілісне значення їх умотивоване значенням компонентів. Мотивованість фразеологічних єдностей опосердкована. Більшість із них є образними висловами, причому образний стрижень, на якому вони виникають, може відчуватися більш чи менш виразно. [70:122]. До цього типу фразеологізмів автор наводить такі приклади: танцюва́ти під чужу́ ду́дку, без ножа́ рі́зати, із па́льця ви́смоктати, пе́рший блин ко́мом і под.[70:141].

Отже, враховуючи всі ці ознаки, можемо виділити центральнослобожанські фразеологізми, які належать до фразеологічних єдностей (загорі́лась в жо́пі ва́тка, змі́шувать в одну́ ку́чу, знать своє́ кори́то(я́сла,сті́йло, бу́дку, за̀городку), і бли́зько не припа́рювать, ї́хать оди́надцятим но́мером, ка́ждому (ка́жному) стовбу́ кла́няться).

В. Виноградов стверджує, що семантична замкненість фразеологічних єдностей може створюватися також евфонічними чи формально-граматичними засобами – римою, алітераціями (здоро́в, дро́зде, а я о́сьде, здра́стуй, Ва́ся, я знесла́ся) тощо [70:142].

Фразеологічні єдності можуть виникати і внаслідок синтаксичної спеціалізації фрази, вживання її у певній граматичній формі, наприклад: центральнослобожанський фразеологізм но́ль на ма́су, внаслідок наявності експресивних відтінків значення, наприклад: гро́шики ко́тються. Крім того, у фразеологічних єдностей граматичні стосунки між компонентами відносно легко розрізнити і можна звести до живих сучасних зв’язків. До цього розряду В. В. Виноградов залучає «фразові штампи, кліше, типові для різних літературних стилів, і літературні цитати, і крилаті вислови, і народні прислів'я та приказки». Важливим є те, що образність значення, яка сприяє нерозкладності фразеологічного зрощення і фразеологічної єдності, не допускає заміни компонентів фразеологізму без втрати значення цілого, а значить і втрати виразу як мовної одиниці. У той же час фразеологічні єдності і зрощення можуть бути замінені іншими синонімічними фразеологізмами або словами. Саме завдяки такій їх властивості В.В. Виноградов умовно називає фразеологічні єдності та зрощення ― потенційними еквівалентами слів [70:123].

Фразеологічні сполучення – тип фраз, створюваних реалізацією зв'язаних значень слів. Фразеологічні сполучення не є безумовними семантичними єдностями, оскільки характеризуються певною самостійністю складових частин [70:124]. Наприклад, автор наводить такі фразеологізми: ви́мити го́лову, нами́лити го́лову, би́тися з ким-не́будь з-за куска́ хлі́ба; бра́ти в свої́ ру́ки і подібні. Одне слово у фразеологічному сполученні є стрижневим, воно фразеологічно зумовлене й не може бути замінене іншим, а ті слова, що його характеризують допускають взаємну заміну й підстановку.

Тож до цього типу налжать такі центральнослобожанські фразеологізми:

бедовий на витівки – «дотепний» (Бедо́ва на ўс′а́к′і ви́т′іўки – усе́ска́же і прикаже); ноль биз па́лочки – «незначна людина» (Хто ти таки́й – нол' биз па́лочки); моро́з по ко́жі – «про відчуття страху» (В’і́тир ста́ўн'ами сту́ка, а ў мали́х аж моро́з по ко́ж’і); вуго́л свій – «свій будинок» (Тре́ба стара́ц':а св’ій вуго́л ім’і́т', а ни пирибива́ц':а по кватирах) і под..

Слова з фразеологічно зв'язаним значенням можуть поєднуватися з одним словом чи з обмеженим рядом слів (страх, жаль, зло, доса́да бере або ра́дість, задово́лення, насоло́да бере).

Синтаксичний зв'язок компонентів фразеологічних сполучень, відповідаючи живим нормам мови, позбавлений гнучкості (мертве́цьки п’яний, але не можна сказати мертве́цьке п’янство).

Класифікаційна схема В. В. Виноградова – важливий етап у становленні фразеологічної теорії. Але в процесі вивчення фразеологічного фонду багатьох мов стали очевидними її вразливі місця, зокрема нечіткість критерію умотивованості значення, неможливість застосувати його до всіх одиниць, залучених до категорії фразеологічних єдностей тощо. наприклад В. Л. Архангельський слушно зауважив, що багатство різноманітних типів стійких словосполучень, ідіоматичних виразів не можливо вмістити в схему трьох основних фразеологічних понять [6:28].

У зв’язку з цим М. М. Шанський, зберігши три основні класи фразеологічних одиниць за схемою В. В. Виноградова, виділив четвертий клас – фразеологічні вирази, до яких належать такі фразеологічні звороти, які не тільки є семантично подільними, але й складаються цілком із слів з вільним значенням [70:124]. До них можна віднести такі центральнослобожанські фразеологізми: бо́бик ша́рика ганя́– «про людину легковажну, нерозумну» (Таки́й роди́ўс'а – бо́бик ша́рик ган'а́, прибитий); з больно́їголови́ на здоро́ву вали́ти– «перекладати провину на когось» (Сам хаза́йство запусти́ў, а тепе́р ва́ле з бол'но́йі голови́ на здорову); ду́рень ду́мкою, а ста́рець су́мкоюбагаті́є(Ду́рин' ду́мкойу, а ста́риц' су́мкойу багат'ійе).

Характером зв'язків слів, що входять до їх складу, і загальним значенням фразеологічні вирази нічим не відрізняються від вільних словосполучень і речень, зазначає М. М. Шанський. Специфікою їх є те, що вони не створюються мовцями, а відтворюються як готові структурні і значеннєві одиниці.

Серед фразеологічних виразів М. М. Шанський розрізняє дві групи:

1) фразеологічні вирази комунікативного характеру, що являють собою предикативні словосполучення, рівноцінні реченню, є цілим висловленням, виражають те чи інше судження (ду́рень ду́мкою, а ста́рець су́мкою багаті́є, здоро́в дро́зде, а я о́сьде);

2) фразеологічні вирази номінативного характеру, що є сполученням слів, ідентичним лише певній частині речення, є словесною формою того чи іншого поняття і, як і слова, виконують у мові номінативну функцію (ба́бський ополо́ник, блиго́мий світ, желі́зна люди́на, зи́зий взгляд та інші) [70].

Як і класифікація В. В. Виноградова, класифікація М. М. Шанського широко використовується у спеціальній, зокрема науково-методичній літературі. Проте, як зазначають науковці, вона також не позбавлена вад. Визначаючи відтворюваність як основну релевантну ознаку, М. М. Шанський відносить до фразеологічних одиниць такі словосполуки, які не можуть бути предметом фразеології. Це, зокрема, стосується назв установ, організацій та ін., оскільки подібні мовні одиниці не характеризуються диференційними ознаками, які властиві фразеологізмам. Наприклад, їх значення відрізняється від значення фразеологічної одиниці, де воно виникає на підставі метафоризації вільного словосполучення [70:124].

Прокласифікувавши фразеологічні одиниці центральнослобожанських говірок за семантичною класифікацією Виноградова-Шанського, ми бачимо, що найбільше фразеологічних одиниць Харківщини – це фразеологічні єдності, саме ті фразеологізми, які є семантично неподільними, але цілісне значення їх умотивоване значенням компонентів.

Питанню стилістичної класифікації фразеологізмів приділяли увагу В.В. Виноградов, Л.А. Булаховський, І.К. Білодід, Б.О. Ларін, О.І.Єфімов, О.М.Бабкін, І.Г.Чередниченко Г.П.Їжакевич та інші. Учені пропонують різні методи стилістичного дослідження стійких словосполучень: семантичний, структурний, тематичний. Питання стилістичної диференціації фразеологічних одиниць має включати насамперед оцінно-експресивні особливості, яких набувають фразеологізми внаслідок переважного або навіть виняткового їх використання в тих чи інших сферах людського існування. Стилістична класифікація фразеологізмів, таким чином, повинна забезпечувати два аспекти дослідження: функціонально-стильовий і власне стилістичний [70].

Функціонально-стильовий план вивчення фразеології ґрунтується на співвіднесенні окремих фразеологізмів або їх груп з окремими функціональними стилями чи їх різновидами. Власне стилістичний план вивчення фразеології повинен враховувати передусім закріпленість чи переважне вживання сталого сполучення у певній сфері мовлення [70].

Спробу систематизації стійких сполук у функціональному аспекті здійснив С. Г. Гаврин, виділивши шість основних типів:

1. Образно-виразні стійкі сполуки, до яких належать метафоричні одиниці (йо́жика рожа́ть), сполуки з метафоричними компонентами (ходя́ча смерть), сталі порівняння (як о́ка берегти́, як кіт навсѝдячки, як кі́сто рознесло́), евфонізми (із гря́зі в кня́зі), сталі гіперболи і літоти (за день не оббіжи́ш; ви́їденого яйця́ не сто́є), тавтологічні сполуки (дуб ду́бом , дура́к дурако́м, дурно́м дурни́й) сполуки, що створюються на основі поетичного синтаксису (одне́ везе́, друге́ – поганя́, оди́н як два, а два - як ні о́дного).

Такі експресивно-емоційно забарвлені сполуки відзначаються певною художньою своєрідністю. Вони утворилися не тільки внаслідок звичайного добору слів, але і внаслідок вияву фантазії, гри уяви, що виражається у вдалому переносному вживанні слів, влучності зіставлення, порівняння тощо.

2. Еліптичні сполуки, що об'єднують усічені стійкі сполуки слів: як ті́ки, так і сра́зу, хоч ти шо хоч.

3. Термінологічні фразеологізми, що охоплюють складені терміни науки, техніки, мистецтва та інші: вода́ питтьова́, са́харний буря́к, гадю́чий лук .

4. Афористичні фразеологізми, що виражають узагальнюючі умовиводи: друззя́ узнаю́ться в біді́.

5. Контекстологічні сполуки, які ототожнюються із стійкими утвореннями, що в класифікації В.В. Виноградова називаються фразеологічними сполученнями.

6. Ідіоми – всі стійкі словосполуки, що втратили внутрішню форму: ви́трішки щита́ть, джóсу (чо́су) дава́ть, кастру́ля не ва́ре і подібні.

Така систематизація, на думку автора, розкриває природу творення стійких сполук, механізм формування фразеології, вказуючи одночасно на ті функції, які фразеологічний масив мови виконує в мовленні.

Тож, прокласифікувавши фразеологічні одиниці центральнослобожанських говірок за семантичною класифікацією С.Г.Гаврина, ми бачимо, що найбільше фразеологічних одиниць Центральної Слобожанщини належать до розряду образно-виразних стійких сполук.

Заслуговує на увагу класифікація фразеологічних одиниць за граматичною формою і семантичними ознаками, опрацьована в ряді праць В.Л. Архангельським . У ній фразеологічні одиниці поділяються на фраземи і стійкі фрази. Термін фразема охоплює фразеологічні одиниці з структурою словосполучень, а термін стійка фраза охоплює фразеологічні одиниці з структурою речень [70]. Наприклад: до фразем можна віднести такі фразеологічні одиниці говірок Харківщини як закопі́рчувати носа – «зазнаватися, задаватися» (Нóса не закоп’íрчуй, а то хлóпц'і набйýт'), заку́сювать рукаво́м – «нічим не закушувати» (Ви́пили, а закуси́ли рукавами), ізвіря́ти ду́шу – «довіратися, звіратися, покладатися» (Ізв’ір'а́ла ду́шу до посл'і́дного), у кі́мляхи́ грать - «грати у крем’яхи» (Бири́ свойі́, й бу́дем грат' у к’імл'ахи́), а до стійких фраз такі: Васи́ль ба́бі рі́дний Фе́дір, Зро́бене в гу́зні – не перекує́ш у ку́зні.

Помітне місце в теоретичних дослідженнях посідає граматичний принцип класифікації фразеологічних одиниць [70]. Фразеологізми класифікують за співвіднесеністю з окреми­ми частинами мови, тобто за їхнім сукупним лексич­ним і граматичним значенням (за тим, шо вони позначають — предмет, ознаку, дію, обставину чи почуття, емоції — і якими членами речення виступають) на такі:

1. іменникові — це ті, які називають предмет чи явище. Наприклад: ба́бский ополоник, вуго́л святи́й, ді́тський ба́тько, лє́ві гро́ші, мину́тне ді́ло; у реченні, як і іменники, виступають підметами, до­датками, іменними частинами складених присудків тощо: У магаз'і́н за бути́лкойу – мину́тне д'і́ло зб’і́гат';

2. прикметникові — називають ознаки: глиста́ в тома́ті, як лє́звіє, як ли́жа, бедо́вий на ви́тівки. У реченні звичайно виступають означеннями або іменними частинами складених присудків: І той, і той пета́, а в’ін, йак го́лий у дериз'і ́– ни зна́, шо й каза́т';

3. дієслівні – називають дію предмета чи явища: бала́нду трови́ть, ба́ляси тача́ти, бе́ньки вилу́плювать, викида́ть шту́ки, галушо́к об’ї́стися, годува́ти гарбуза́ми, ґвалт зніма́ть, дава́ть джо́су, загляда́ти у поти́лицю; у реченні звичайно виступають у ролі присудків: Ма́ло йому́ ў поти́лиц'у загл'ада́ли ў д'е́цтв’і; Нагодува́ла Га́лка гарбуза́ми і Петра́, і сватач’і́ў; або в ролі обставин (у формі дієприслівника): А в’ін так і засти́ў ,вилу́пиўши на бе́н'ки, на́че ме́не ни ўзнаў;

4. прислівникові — характеризують дію, стан чи ознаку: з ба́тька, з ді́да, біз що́ту, без відди́шки, в одну́ мину́ту, давно́м давно́, ка́ждий бо́жий день; у реченні виступають у ролі різних обставин: З ба́т'ка, з д'і́да в’ін ковал'ува́ў; За́йц'іў було́ б’із шчо́ту; Без в’ід:и́шки гони́ пройшла́; В одну́ мину́ту в’і́тир кри́шу з'ірва́ў; Даўно́м даўно́, шче д'ід буў живи́й, пожа́р спи́хнуў; Вони́ ж гризу́ц':а ка́ждий бо́жий ден', з са́мого ран':а́ і аж по́ки со́нце не поверне;

5. вигукові — вказують на почуття, емоції: будь я бе́стия, к євгє́ні-фє́ні, к сви́ням, а хай вам, а шоб вас, біс його́ ба, бо́же сохрани́, я тобі́ дам, хіба́ ж так, от тобі́ й на, от тобі́ й раз, хай йому́ грець, не доведи́ Го́споди, і тре́ба ж; у тексті використовуються нарівні із звичайними вигука­ми: Бу́дь я бе́стия, коли́ такі́ і до́ма їв!; Я вже вас так буду шанувати, як нікого в світі, по­би́й мене́ грім! (М. Стельмах).

(В.Д. і Д.В. Ужченки називають це лексико-граматичною класифікацією. [66:130]).

Фразеологізми в реченні сприймаються як один член ре­чення. Наприклад, у реченні «Заві́ў собі́ ле́ву жі́нку, а до зако́н:ойі ўже й рі́дко хо́де.» — фразеологізм ле́ва жі́нка виступає в ролі додатка (коханка).

Однак не всі фразеологізми можна однозначно співвіднес­ти з певними частинами мови. Це передусім стосується тих фразеологізмів, які мають форму предикативних словосполу­чень, тобто в складі яких є підмет і присудок: Не можу я сидіти над цими уроками – в мне вже ум за розум зачіпається. Такі фразеологізми, маючи неподільне, цілісне лексичне значення, граматично співвідносяться з реченням.

На основі проведеної граматичної класифікація можемо зробити висновок, що найбільше фразеологічних одиниць Харківщини співвідносяться з дієсловом.

Отже, такими є основні типи класифікацій фразеологічних одиниць, які широко використовуються фразеологами. Проклафікувавши за ними фразеологізми Центральної Слобожанщини, ми бачимо, що за семантичною класифікацією Виноградова-Шанського найбільше фразеологічних одиниць Харківщини – це фразеологічні єдності, саме ті фразеологізми, які є семантично неподільними, але цілісне значення їх умотивоване значенням компонентів; за семантичною класифікацією С. Г. Гаврина найбільше фразеологічних одиниць Центральної Слобожанщини належать до розряду образно-виразних стійких сполук; закласифікацією фразеологічних одиниць за граматичною формою і семантичними ознаками, що опрацьована В.Л. Архангельським, ми визначили, що в харківських говірках переважна кількість фразеологічних одиниць; а за граматичною класифікацією ми побачили, щонайбільше фразеологізмів Харківщини співвідносяться з дієсловом.