10.11. Водні маси океану

Водна маса– порівняно великий об’єм води, що відрізняється від оточуючої водної товщі індивідуальними фізичними, хімічними і біологічними ознаками, яких набув у визначених районах океанів і морів і котрі зберігаються при переміщенні за межі області свого формування. В кожній водній масі виділяють її ядро з найбільш чітко вираженими показниками. Зміна значень характеристик водної маси, її трансформація відбувається з трьох причин: переходу з однієї кліматичної зони в іншу, зміни зовнішніх умов у районі розміщення водної маси і змішування із сусідніми водними масами.

Зональна трансформація– перехід водної маси з однієї кліматичної зони в іншу (холодні й теплі течії).

Сезонна трансформація– водна маса пов’язана із сезонною зміною гідрометеорологічних характеристик на місці і тому новоутворену водну масу можна назвати модифікацією першої, наприклад, літня модифікація.

Трансформація змішування– в результаті перемішування двох водних мас утворюється третя з проміжними значеннями характеристик.

Суміжна область двох мас називається фронтальною зоноючифронтом.

У Світовому океані виділяють основні й вторинні водні маси. Основні водні масизаймають великі простори і мають однорідну будову на великій відстані. Центри формування цих мас пов’язані з головними рисами клімату земної кулі, океанічною та атмосферною циркуляцією. Тому виділяють такі основні водні маси:екваторіальні,тропічні,субтропічні,помірних широт,субполярнііполярні(табл. 10.7, рис. 36).

Таблиця 10.7

Характеристики поверхневих водних мас Світового океану

(за В. Степановим)

Водні маси	Товщина шару, м	Темпера тура,оС	Солоність %0	Густи -на,ум. од.	Вміст кисню, мг/л	Вміст фосфатів, мг/л
Екваторіальні	150–300	+26, +28	33–35	22–23	3–4	0,5–0
Тропічні	300–400	+18, +27	34,5–35,5	24–26	2–4	1,0–2,0
Субтропіч- ні	400–500	+15, +28	35–37	23–26	4–5	0,5
Субполярні	300–400	+15, +20	34–35	25–27	4,6–6,0	0,5–1,5
Полярні	100–200	+5, -1,8	32–34	27–28	5–7	1,5–2,0

Оскільки водні маси у різних океанах за умовами формування неоднакові, їх виділяють і по кожному океану. У вертикальному напрямі розрізняють чотири структурні водні зони: поверхневу, проміжну, глибинну і придонну.

Поверхнева зона(на глибині 100–400 м) – надзвичайно динамічна. Мінливість властивостей вод зумовлена сезонними коливаннями температури і вітровим хвилюванням. Об’єм води у поверхневій зоні 68,4 млн км³, або 5,1 % від загального об’єму Світового океану.

У проміжній зоні(200–2000 м) поверхнева циркуляція води змінюється глибинною, в якій переважає меридіональне переміщення водних мас. Об’єм води в цій зоні 414,2 млн км³, або 31 %.

Глибинна зона(2000–4000 м) – це зона меридіонального перенесення води та енергії, водообміну між океанами. У глибинній зоні зосереджено більше половини (50,7 %) усієї водної маси океанів – 680,0 млн км³.

Придонна зона(понад 4000 м) утворюється водами полярного походження. Найпотужніша вона в Антарктиці через високе положення її верхньої межі. Об’єм води в придонній зоні – 176,3 млн км³, або 13,2 %.

Вторинні водні маси– це води змішування основних водних мас і вод, які принесені в океан з інших водойм (наприклад, середземноморська водна маса в північній частині Атлантичного океану).

Рис. 36. Області поширення поверхневих водних мас (за В. М. Степановим)