5.12. Гідробіологічна характеристика озера
Озеро багате на водні організми (гідробіонти). Місце знаходження організмів називаютьбіотопом. У водоймах суші виділяють два біотопи – дно (бенталь) і водну товщу (пелагіаль).
Залежно від пристосування біотопів до умов існування розрізняють чотири групи: нейстон, планктон, нектон і бентос.
До нейстонуналежать організми, які населяють область між атмосферою і водою. Це мікроорганізми, які живуть у плівці поверхневого натягу та організми, що частково виходять за межі поверхневої плівки у повітря й воду (подібно до ряски). Нейстон має значний вплив на хід обміну газами між атмосферою і водою.
Планктон – це організми, які не здатні самостійно рухатися в товщі води (бактерії, водорості, макроскопічно малі істоти). Вони пасивно пересуваються турбулентним потоком.
Нектон – це організми, що населяють водну товщу і здатні самостійно рухатися. Представниками нектону є риби.
Бентос– це населення дна озера, яке пристосувалося до життя на дні або відривається від дна на незначну висоту (рослини прибережних заростей, хробаки, молюски).
Представники всіх груп розміщуються у водній товщі залежно від освітлення, умов прогрівання, кисневого режиму тощо.
Серед мешканців вод озер розрізняють організми, що живляться мінеральними речовинами і утворюють органічні речовини (автотрофні), й організми, які живляться готовими органічними речовинами(гетеротрофні).
Заростання озер– це нормальний процес їхнього розвитку. В міру заповнення озерної улоговини наносами створюються умови для поселення рослин спочатку в прибережній смузі, а потім і по всьому озеру. Поблизу урізу води селятьсявологолюбні рослини(осоки, жовтець), які затоплюються водою тільки під час високих весняних вод. Далі розміщуєтьсясмуга земноводних рослин
(рогіз, озерний хвощ, стрілиця, півники), за ними оселяються представники високих надводних рослин(очерет, водяний рис). На глибині 2,5–3 м з’являєтьсялистя та квіти напівзанурених рослин(латаття, водяна гречка, купавка та ін.). Ще ближче до центру містятьсязанурені у воду рослини(рдест, елодея), які вдень перенасичують воду киснем, а вночі викликають його дефіцит. Найближче до центру розташованіпідводні луки, утворені нижчими рослинами, які невибагливі до світла, а також мікроскопічні водорості (рис. 20).
Часто озера заростають у вигляді сплавин. Сплавини складаються з рештки різних мохів і рослин, на яких оселяються земноводні та інші рослини. Утворюються сплавини на поверхні озер лісової зони. Відмирання рослин є однією з причин підвищення дна й обміління озера, а внаслідок цього, в свою чергу, складаються несприятливі умові для проростання рослин. Завдяки цьому одна рослинна зона змінюється на іншу доти, поки озерна рослинність не зміниться на болотну.
Рис. 20. Схема розміщення рослинності в прибережній частині озера та заростання озера: 1 – осока, 2 – тростяник, 3 – очерет, 4 - латаття, 5 – рдест, 6 – торф, 7 – сапропель
Для озер в умовах помірного клімату характерні також внутрішньорічні зміни гідробіологічних процесів. Підвищення температури повітря і води у весняний період приводить до початку вегетації макрофітів, у водній товщі – до розвитку фітопланктону (першому «цвітінню» води). У другій половині літа при максимальній температурі води настає новий період бурхливого розвитку фітопланктону і друге «цвітіння» води. Вслід за розвитком фітопланктону відбувається і збільшення кількості зоопланктону. Влітку активно розвивається і бентос. Зі зниженням температури повітря і води восени починають відмирати макрофіти, скорочується біомаса озера. Випробують сезонний цикл життєдіяльності і риби, у яких нерест відбувається зазвичай навесні та влітку; взимку багато риб впадає в так зване холодне заціпеніння.
Загальна кількість органічних речовин у живих організмах, яка припадає на одиницю поверхні дна або об’єму води в озері та виражена у вагових одиницях, називається біомасою. Збільшення біомаси пов’язане з ростом і розмноженням організмів, зменшення – із їх відмиранням.
Біологічна продуктивність– це властивість водойми відтворювати органічну речовину у вигляді живих організмів.