Класифікація о. І. Воєйкова

Тип І. Річки, які одержують воду від танення снігу на рівнинах і невисоких горах (до 1000 м). Це річки північної частини Азії (Колима, Нижня Тунгуска) і Північної Америки (Юкон та ін.), де сніговий покрив лежить 8–10 місяців.

Тип ІІ. Річки, які одержують воду від танення снігу й льоду в горах (літнє водопілля). Це річки Середньої й Центральної Азії (Амудар’я, Сирдар’я та ін.).

Тип ІІІ. Річки, які одержують воду від дощу і мають водопілля влітку. Цей тип річок властивий регіонам із тропічними й мусонними дощами (Амазонка, Конго, Ганг, Амур та ін.).

Тип ІV. Річки, в яких водопілля буває внаслідок танення снігу навесні або на початку літа, проте значну частину води вони одержують і від дощу. Це більшість річок Східної Європи, річки Скандинавії, північної частини США.

Тип V. Річки, які живляться переважно за рахунок дощів узимку. Це річки Середньої й Західної Європи, частково Британських островів та ін.

Тип VI. Річки, які мають дощове живлення. Водопілля на них узимку, в літню пору стік невеликий, можливе пересихання річок. Це річки Південної Європи, Північної Африки, Каліфорнії, Чилі, Нової Зеландії та ін.

Тип VII. Відсутність річок унаслідок посушливості клімату. Це річки пустель Сахара, Каракуми, Кизилкум, плоскогір’їв Центральної Азії та Північної Америки.

Тип VIII. Річки, які пересихають. Це річки Північного Криму, Східного Закавказзя, частини Монголії та ін.

Тип ІХ. Країни без річок, внаслідок того, що їхня територія повністю вкрита снігом і льодовиками. До такого типу країн можна віднести Гренландію.

Виділені О. І. Воєйковим типи річок можна об’єднати в 4 групи:

1 – річки, які живляться талими водами (типи Ι, ΙΙ, ΙV);

2 – річки, які живляться дощовими водами (типи ΙΙΙ,V,VΙ, VΙΙ);

3 – річки, які пересихають (тип VΙΙΙ);

4 – річки льодовикового живлення (тип ΙХ).

Класифікація м. І. Львовича

Для визначення ступеня переважання того чи іншого виду живлення прийнято три градації. Якщо один із видів живлення дає більше 80 % річного стоку річки, то необхідно казати про виняткове значення даного виду живлення. Якщо на долю даного виду живлення припадає від 50 до 80 % стоку, то цепереважне значення даного виду живлення (інші види живлення враховуються лише тоді, коли на їх долю припадає більше 10 % річного стоку). Якщо жоден із видів живлення не дає більше 50 % річного стоку, то такеживлення називають змішаним.

4.4. Водний баланс басейну річки

Водний баланс– співвідношення надходження, витрат води з урахуванням зміни її запасів протягом певного проміжку часу для певного об’єкта. Обчислюють для ділянки території, річкового басейну, водойми.

Рівняння водного балансу– це математичний вираз, що характеризує водний баланс. Складники водного балансу визначають надходження, витрати та зміни запасів води (рис. 7).

Рівняння водного балансу річки:

х + у₁+₁+ z₁= у₂+₂+ z₂ ± ∆u,

де х – опади (дощ і сніг);

у₁– поверхневий притік з-за меж басейну;

₁– підземний притік з-за меж басейну;

z₁– конденсація водяної пари;

у₂– поверхневий стік за межі басейну;

₂– підземний стік за межі басейну;

z₂– випаровування з поверхні басейну;

± ∆u – зміна запасів води в басейні за проміжок часу (позитивна – за збільшенням запасів води, від’ємна – за їх зменшенням).

Рис. 7. Схема водного балансу басейну: 1 – опади; 2 – інфільтрація; 3 – підземний стік; 4 – поверхневий стік; 5 – випаровування; 6 – капілярне підняття та випаровування

У багатьох випадках можливі деякі спрощення рівняння водного балансу. Частіше можна не враховувати конденсацію. Для великих річкових басейнів часто не враховують підземний притік і стік. У таких випадках і за відсутністю штучного перерозподілу стоку між басейнами рівняння водного балансу має таке рівняння:

х = у + z ± ∆u

Нарешті, якщо зневажати зміни запасів води в межах річкового басейну, то рівняння водного балансу має такий вигляд:

х = у + z

Структура водного балансу басейну річки– це співвідношення між різними прибутковими і витратними складовими частинами рівняння водного балансу.

Відношення стоку до опадів – коефіцієнт стоку(= у/х). Цей коефіцієнт показує, яка частка опадів перетворюється на стік. Відношення випаровування до опадів можна назватикоефіцієнтом випаровування(= z/x). Суматаповинна дорівнювати одиниці.

Діапазон можливої зміни коефіцієнта стоку для багаторічного періоду такий: 0 1.

В умовах надмірного і достатнього зволоження (тундра, лісотундра, ліси) значення знаходиться зазвичай у межах 0,4–0,6. В умовах недостатнього зволоження (лісостеп, степ) величина коефіцієнта стоку менша – 0,4–0,1. Нарешті, в умовах посушливого клімату (напівпустелі, пустелі) величинаблизька до нуля.