9.9. Особливості хімічного складу підземних вод

Хімічний склад природних вод залежить від цілого комплексу факторів, серед яких одним з головних є склад порід, в яких вони залягають.

В результаті складних процесів взаємодії між водами, породами і газами формуються підземні води, які різні за мінералізацією, іонним та газовим складом. Мінералізація підземних вод– сумарний вміст речовин, що перебувають у розчиненому стані у підземних водах (г/дм³або мг/дм³).

Порівняно з поверхневими водами, незвичайний розподіл основних компонентів у вертикальному розрізі артезіанських басейнів. У верхній частинірозміщуються прісні, переважно гідрокарбонатно-кальцієві води,в середній– солоні, в яких переважають сульфати магнію, ів нижній– розсоли хлоридно-натрієвого складу.

У межах України спостерігається тенденція до зростання мінералізації підземних вод з північного заходу на південних схід у зв’язку з підвищенням посушливості клімату, зміною хімічного складу та зростанням ступеня засоленості порід водоносних горизонтів.

Серед підземних вод широко відомі мінеральні води. Мінеральні води– підземні води, що містять мінеральні компоненти (рідше органічні) та гази у підвищених концентраціях або які мають певні особливі фізичні властивості (підвищена температура, радіоактивність тощо), внаслідок чого вони діють на організм людини як лікувальні.

Мінеральні лікувальні води використовують для лікування з давніх часів. Так, на території сучасної України, в Криму в період Боспорського царства (2 тис. років тому) використовували підземні мінеральні води. На Закарпатті мінеральні джерела були відомі в 16 ст.

За вмістом біологічно активних компонентів В. В. Іванов, Т. О. Невраєв та ін. виокремили 7 груп мінеральних лікувальних вод. Серед монокомпонентних вод розрізняють 10 бальнеологічних типів мінеральних лікувальних вод: вуглекислі, сірководневі, радонові, кременисті, залізисті, йодні, бромні, борні, води з підвищеним вмістом органічних речовин, води без специфічних компонентів і властивостей (лікувальна дія яких зумовлена їхнім іонно-сольовим складом).

9.10. Роль підземних вод у фізико-географічних процесах

Під дією підземних вод розвиваються фізико-географічні процеси, які ведуть до формування складних форм рельєфу. Найбільш відомими явищами є: карст, суфозія, зсуви, заболочування.

Карст– це природне явище, спричинене взаємодією води з вапняками, доломітами, гіпсами, солями, що призводить до поступового розчинення і руйнування цих порід. Унаслідок розвитку карстового процесу виникають поверхневі (кари, жолоби і рови, лійки, блюдця і западини, улоговини, порожнини, останці) та підземні карстові (колодязі, шахти, прірви, печери) форми рельєфу. В Україні карст відомий у Криму, на Волині, Поділлі, Донецькому Кряжі та в інших місцях.

Суфозія– це просідання земної поверхні на певних ділянках у результаті вилуговування і виносу підземними водами гірських порід. Внаслідок такого виносу в породах утворюються пустоти, які потім заповнюються відкладами, що лежать зверху. На поверхні Землі результати цих процесів виражаються у вигляді подів, суфозійних лійок та провалів. Суфозійні процеси відомі в районах розвитку лесових порід – на півдні України.

Зсув– сповзання перенасичених вологою мас гірських порід під дією сили земного тяжіння. Причинами зсуву є природні та антропогенні чинники, дія яких ослаблює сили зчеплення у гірському масиві. На території України найбільше уражені західні Кримські гори, Карпати та узбережжя моря, менше - Передкарпаття, Закарпаття, Донецький кряж.

Заболочування– це місця, де рівні ґрунтових вод залягають близько від поверхні Землі або підземні води виходять на денну поверхню у вигляді джерел і часто формуються болота та перезволожені землі.

Полої – це підняті ділянки, які утворюються в результаті сукупності процесів замерзання гірських порід і частини підземних вод, міграції води, утворення горбів, розтріскування їх, виливів води та подальшого її замерзання. Характерним типом полою єгідролаколіти, які під впливом тепла можуть руйнуватись, утворюючи лійки, заповнені водою. Найчастіше полої спостерігаються на південних схилах височин, де є найбільші можливості для танення і виходу підземних вод.