5.8. Оптичні явища в озері

Вода в озера ніколи не буває абсолютно чистою, в ній завжди є завислі мінеральні частки і розчинені солі, мікроорганізми, рештки планктону, речовини в колоїдному стані. Вода, насичена завислими частками, поглинає насамперед сині промені, а вглиб проникають зелені промені. При значній кількості наносів інтенсивно розсіюються не тільки сині, а й зелені промені, вода набуває синьо-зеленого кольору. При ще більш значній мутності починається розсіюватись і червона частина спектра, вода стає жовтого або бурого кольору.

Прозорість озерних вод– це властивість води пропускати вглиб світові промені і залежить від фізичних властивостей води, наявності у воді завислих наносів, планктону тощо. Прозорість озерних вод змінюється в широких межах залежно від географічної широти місцевості, яка визначає умови освітленості поверхні води сонцем, від наявності у воді завислих наносів та планктону. Найбільш прозорі глибокі озера розташовані в гірських районах: їх вода дуже повільно розчиняє кристалічні породи озерної улоговини. Найпрозорішим озером у світі є оз. Байкал, прозорість якого становить 40.2 м. Мала прозорість у мілких озерах, де дрібні частки донних відкладів легко піднімаються при перемішуванні, а також в озерах з великим вмістом планктону і в озерах, які живляться болотними водами. Найменша прозорість у цих озерах коло берегів, на відмілинах, найбільша – в центральних частинах озер.

Найменша прозорість спостерігається навесні та влітку і пов’язана з повенями та паводками, а на мілких озерах – із цвітінням води. Найбільша прозорість характерна для озер у зимовий період, коли вони вкриті льодом. Прозорість озерних вод змінюється з глибиною. В мілководних озерах найменша прозорість коло дна завдяки підійманню донних відкладів. У глибоких озерах найменша прозорість у поверхневих шарах відкритої частини озера в зв’язку з розвитком планктону.

Від прозорості води залежить її колір. Колір води різнобарвний: від синього, синьо-зеленого в глибоких озерах із чистою водою до жовто-синьо-зелених відтінків у мілководних і менш чистих озерах та коричневих – у болотних озерах.

5.9. Донні відклади озерної улоговини

На дні та схилах улоговин озер весь час відбувається накопичення відкладів. Матеріалом для формування озерних відкладів є продукти ерозії ґрунтів, руйнування берегів, рештки відмерлих організмів, господарська діяльність людини тощо. Отже, рівняння балансу наносівмає такий вигляд:

R⁺_річ+ R_бер+ R_е+ R_від= R^-_річ+ R_ак ±∆R,

де Rріч^± – надходження та винесення наносів із річковим стоком;

R_бер– унаслідок руйнування берегів;

R_е– еолове принесення;

R_від– рештки відмирання живих організмів;

R_ак– акумуляція на дні;

±∆R – зміна вмісту суспензій у воді.

Акумуляція наносів на дні приводить до формування донних відкладів, які за походженням часток, що їх складають, поділяються на теригенні(переважно це мінеральні частки, що надходять із водозбору і берегів озера),біогенні й хемогенні, які є результатом гідробіологічних і гідрохімічних процесів у водній товщі озера.

За складом донні відкладиподіляють намінеральні(пісок, мінеральний мул, солі),сапропелі(біогенні мули) іторф’янисті мули.Сапропель(гнилий мул) містить переважно рештки нижчих рослин і тварин із більш-менш значними домішками мінеральних часток та вищих рослин. Мінеральна частина сапропелю містить значну кількість продуктів життєдіяльності організмів (стулки діатомових, вапнякові раковини молюсків тощо). З часом сапропелі в глибинних шарах мінералізуються і утворюють сапропеліти. Мули типу сапропелю характерні для евтрофних озер, багатих на поживні речовини, це озера лісової зони. Потужність їх мулу може досягати 30 м. Сапропель використовується як добриво, додають до корму для худоби.

Торф’янистий мулхарактерний для озер дістрофного типу, бідних на органічні речовини. Вода дістрофних озер бідна на завислі тверді частки, мінеральні речовини, але багата на органічні гумінові речовини, які створюють кисле середовище. Часто озера заростають у вигляді сплавин. Торф’янистий мул складається з решток сплавин і прибережної рослинності, мохів, листя, стовбурів та гілок дерев. Зольність цього мулу мала. Він використовується як паливо, добриво та в хімічній промисловості.

У розподілі відкладів в озерній улоговині існує певна закономірність, що пов’язана з механічним складом наносів. Крупність наносів зменшується в напрямку від берегів до центра улоговини: галечник, галечниково-піщані відклади, мулисто-піщані відклади.