
- •В. Г. Клименко загальна гідрологія Навчальний посібник для студентів
- •Вступ. Модуль 1. Фізико-хімічні властивості води. Гідрологія річок Вступ
- •Блок 1. Гідрологія як наука. Її місце у вивченні географічної оболонки
- •1.4. Фізичні основи гідрологічних процесів
- •1.5. Розвиток гідрології як науки
- •Блок 2. Розподіл води на земній кулі. Кругообіг води
- •2.1. Розподіл води на земній кулі
- •2.2. Зміна кількості води на земній кулі
- •2.3. Кругообіг води в природі
- •2.4. Водний баланс
- •2.5. Водні екосистеми
- •2.6. Водні ресурси України
- •3.1. Хімічний склад води
- •3.2. Фізичні властивості води
- •4.1. Типи річок
- •4.2. Морфологія й морфометрія річки та її басейну
- •4.2.1. Водозбір і басейн річки
- •4.2.2. Морфометричні характеристики басейну річки
- •4.2.3. Фізико-географічні й геологічні характеристики басейну річки
- •4.2.4. Річка і річкова мережа
- •4.2.5. Річкова долина й русло річки
- •4.2.6. Поздовжній профіль річки
- •4.3. Живлення річок
- •Класифікація о. І. Воєйкова
- •Класифікація м. І. Львовича
- •4.4. Водний баланс басейну річки
- •4.5. Водний режим річок
- •4.5.1. Види коливання водності річок
- •4.5.2. Рівневий режим річок
- •4.5.3. Фази водного режиму
- •4.5.4. Розчленування гідрографа за видами живлення
- •4.5.5. Класифікація річок за водним режимом
- •4.6. Річковий стік
- •4.6.1. Складові річкового стоку
- •4.6.2. Основні характеристики стоку
- •4.7. Рух води в річках
- •4.8. Річкові наноси
- •4.10. Руслові процеси
- •4.11. Термічний режим річок
- •4.12. Льодовий режим річок
- •4.13. Гідрохімічний режим річок
- •4.14. Гідробіологічні особливості річок
- •Модуль 2. Характеристика водойм (озер, водосховищ, боліт) та особливих водних об’єктів (підземних вод, льодовиків)
- •5.1. Типи озер
- •5.2. Морфологія і морфометрія озер
- •5.3. Водний баланс озер
- •5.4. Коливання рівня води в озерах
- •5.5. Рух озерної води
- •Хвилювання на озерах
- •Течії в озерах
- •Температурна класифікація озер
- •5.7. Льодовий режим озер
- •5.8. Оптичні явища в озері
- •5.9. Донні відклади озерної улоговини
- •5.10. Водні маси озер
- •5.11. Хімічний склад озерних вод
- •5.12. Гідробіологічна характеристика озера
- •5.13. Значення озер
- •6.1. Типи водосховищ
- •6.2. Основні характеристики водосховищ
- •6.3. Водний режим водосховищ
- •6.4. Термічний і льодовий режим водосховищ
- •6.5. Гідрохімічний і гідробіологічний режим водосховищ
- •6.6. Замулення водосховищ і переформування їх берегів
- •6.7. Водні маси водосховищ
- •6.8. Значення водосховищ та їх вплив на річковий стік і природне середовище
- •7.1. Типи боліт
- •7.2. Морфологія та гідрографія боліт
- •7.3. Водний баланс боліт
- •7.4. Рух води в болотах
- •7.5. Термічний режим боліт
- •7.6. Вплив боліт на стік річок. Практичне значення боліт і їх вивчення
- •8.1. Походження льодовиків та їх поширення на земній кулі
- •8.2. Типи льодовиків
- •8.5. Баланс льоду і води в льодовику
- •8.7. Робота льодовиків
- •8.8. Поширення та значення льодовиків
- •9.1. Походження підземних вод
- •9.2. Фізичні властивості ґрунтів
- •9.3. Водні властивості ґрунтів
- •9.4.Види води в порах ґрунту
- •9.5. Фільтраційні властивості порід і рух підземних вод
- •9.6. Класифікація підземних вод
- •9.7. Умови залягання підземних вод
- •9.8. Водний баланс і режим підземних вод
- •9.8.1. Водний баланс підземних вод
- •9.8.2. Режим підземних вод
- •9.9. Особливості хімічного складу підземних вод
- •9.10. Роль підземних вод у фізико-географічних процесах
- •9.11. Розповсюдження підземних вод
- •10.1. Світовий океан та його частини
- •10.2. Основні особливості будови земної кори під морями та океанами
- •10.3. Рельєф дна океанів
- •10.4. Донні відклади
- •10.5. Сольовий склад вод Світового океану
- •10.6. Солоність морської води
- •10.7. Водний баланс Світового океану
- •10.8. Густина і тиск морської води
- •10.9. Термічний режим океанів і морів
- •10.10. Лід в океанах і морях
- •Класифікація морської криги
- •Дрейф льоду
- •10.11. Водні маси океану
- •10.12. Оптичні та акустичні властивості морської води
- •Швидкість звуку (у м/с) в морській воді при різній солоності і температурі
- •10.13. Рівень океанів і морів
- •10.14. Хвилювання в океанах і морях
- •10.15. Течії в океанах і морях
- •10.16. Припливи і відпливи
- •10.17. Ресурси Світового океану та їх використання
- •10.18. Проблеми охорони вод Світового океану
- •Робоча програма навчальної дисципліни
- •Опис навчальної дисципліни
- •Мета та завдання навчальної дисципліни
- •За модулем 1
- •За модулем 2
- •За модулем 3
- •Також студенти повинні вміти: За модулем 1
- •За модулем 2
- •За модулем 3
- •Програма навчальної дисципліни
- •Тема 2. Кругообіг води у природі й водні ресурси Землі. Розподіл води на земній кулі. Єдність гідросфери. Зміна запасів води на Землі. Кругообіг води в природі та його енергетичні фактори.
- •2.1.1. Нормативні навчальні елементи за модулем 1
- •Тема 5. Гідрологія льодовиків. Вивчення умов й особливостей похо-
- •2.1.1.Нормативні навчальні елементи за модулем 2
- •Тема 1.Світовий океан та його частини. Класифікація морів. Гіпотези виникнення Світового океану. Будова, рельєф дна океанів і морів. Донні відклади в океанах і морях.
- •Тема 2.Термічний режим океанів і морів. Загальна схема теплообміну в системі океан-атмосфера-літосфера. Тепловий баланс океану. Розподілення температури води у Світовому океані.
- •Тема 3.Перемішування та обмін в океані. Види перемішування в морському середовищі: молекулярне, турбулентне. Методи розрахунку перемішування та обміну.
- •2.1.2. Нормативні навчальні елементи за модулем 3
- •4. Структура навчальної дисципліни
- •6. Теми лабораторних занять
- •7. Самостійна робота
- •8. Індивідуальне навчально –дослідне завдання
- •9. Методи навчання
- •10. Методи контролю
- •11. Розподіл балів, які отримують студенти
- •Шкала оцінювання
- •12. Методичне забезпечення
- •13. Рекомендована література Базова
- •Допоміжна
- •14. Інформаційні ресурси
- •Виконання роботи
- •Питання для самоперевірки
- •Лабораторна робота № 2 Побудова поперечного профілю русла річки і обчислення його морфометричних характеристик
- •Зміст роботи
- •Виконання роботи
- •Порядок виконання
- •Питання для самоперевірки
- •Лабораторна робота № 3 Середній багаторічний стік
- •Зміст роботи
- •Виконання роботи
- •Порядок виконання
- •Питання для самоперевірки
- •Лабораторна робота № 4 Розчленування гідрографа річкового стоку
- •Зміст роботи
- •Виконання роботи
- •Питання для самоперевірки
- •Лабораторна робота № 5 Розподіл температури води в озері з глибиною
- •Зміст роботи
- •Виконання роботи
- •Питання для самоперевірки
- •Питання для самоперевірки
- •Лабораторна робота № 7 Зміна температура води у Світовому океані
- •Зміст роботи
- •Виконання роботи
- •Питання для самоперевірки:
4.10. Руслові процеси
Руслові процеси– процеси і явища, що відбуваються внаслідок дії руслового потоку на річкове ложе; русло змінює свій напрямок, у ньому утворюються руслові форми рельєфу: перекати, острови, гриви та ін. Води, що протікають у річці, викликають зміни в обрисах її русла, розподілі глибин і характері поздовжнього профілю річки. Зі свого боку, русло впливає на структуру потоку. Отже, потік і русло перебувають у постійній взаємодії. Усі зміни, які відбуваються в руслі річки, тісно пов’язані з динамікою руслового потоку, з його структурою.
Розподіл швидкостей по живому перерізу потоку і по довжині його досить складний, тому що крім постійного переміщення водних мас, властивого турбулентному руху, характерна ще й наявність циркуляційних течій. Так, М. М. Лелявський вперше помітив, що на стрижні, завдяки великим швидкостям на поверхні води, відбувається втягування водних струменів, внаслідок чого виникає деяке підвищення рівнів. У результаті цього у площині, перпендикулярній до напрямку течії, утворюються дві циркуляційних течії по замкнутих контурах, які сходяться коло поверхні і розходяться коло дна. Ці циркуляційні течії набувають гвинтоподібного характеру у зв’язку з поступальним рухом водної маси. Поверхневу течію, спрямовану до стрижня, Лелявський назвав -збійною, а донну, яка розходиться, –віялоподібною.На зігнутих ділянках річокструмені води, зустрічаючись із ввігнутим берегом, або рухаються вздовж нього, або відкидаються від нього. Сусідні з ним струмені зустрічаються уже не з берегом, а з відкинутим струменем. Останні під тиском з річки поверхневих струменів спускаються вниз і утворюють придонну течію від берега до середини річки.
На прямолінійних ділянках річкиструмені на берег не набігають, тут відбувається зміна напрямку циркуляційної течії на зворотну. Така зміна має безладний характер, струмені розкидаються, і течія стає віялоподібною.
Основними факторами руслових процесів є стік води, геологічна будова, рослинність, вітри, льодові явища, зсуви, а також господарська діяльність. Конкретні прояви руслових процесів у вигляді змін розмірів і положення русла, заплави річки та окремих руслових утворень, тобто у вигляді розмиву або намиву дна і берегів, називають русловими деформаціями.
Руслові деформації поділяють на вертикальні, котрі спричиняють зміну позначок дна русла;горизонтальні, коли спостерігаються поперечні зміщення русла, які спричиняють розмиви або нарощування берегів та утворення заплави;пересування донних гряд, які виникають незалежно від розвитку вертикальних і горизонтальних змін в руслі, в їхніх руслах утворюються акумулятивні форми рельєфу дна різних розмірів, а згодом змінюється все русло.
Руслові деформації і руслові процеси поділяють на періодичнійтривалі. Перші відбуваються короткий час і мають тенденцію повторюватися (наприклад, за період водопілля). Другі розвиваються протягом історичних і геологічних відрізків часу.
За спрямованістю руслові деформації поділяють на два види: розмив (ерозія) і намив (акумуляція наносів). Розмив русла (ерозія)– це процес захоплення й перенесення потоком частинок ґрунту, що утворюють руслові та заплавні відклади.Намив (акумуляція наносів)– це процес накопичення в природних та штучних водних об’єктах продуктів ерозії й абразії, донних відкладень тощо.
Руслові утворення, які піддані деформаціям, – це накопичення наносів, які визначають морфологічну будову русла річки. Виділяють мікро,– мезо– і макроформи в річковому руслі.
Мікроформи– цедонні гряди– найпростіші руслові утворення, висота яких може змінюватися від декількох сантиметрів до 4-6 метрів.
До мезоформвідносять: річкові перекати, осередки, невеликі острови.
Річкові перекати(форми донного рельєфу рівнинних річок, що сформовані наносами, здебільшого у формі широкого пасма, яке перетинає русло під кутом до загального напрямку течії, ділянки з малими глибинами). Перекати за своєю будовою бувають трьох видів:нормальний– фарватер (лінія найбільших глибин вздовж річки) плавно переходить з одного плеса в друге; якщо ізобати плес зсунуті одна відносно одної в поперечному напрямку і фарватер являє собою криву лінію, то такий перекат називаєтьсязсунутим; перекати, які внаслідок або малих глибин на гребні, або значного скривлення фарватеру створюють перепони судноплавству, називаютьлімітуючими.
Плесо – це глибоководна ділянка річки, що здебільшого розташовується між перекатами.
Осередки– рухомі, відокремлені від берегів накопичення наносів у руслі річки у вигляді невисоких, зазвичай позбавлених рослинності, затоплених або частково оголених рухомих островів і обмілин, переважно довгастої форми.
Макроформи – це найбільші руслові утворення, характерним видом яких є звивини (меандри).
Звивини (меандри)– це ділянки звивистого русла річки, розташовані між двома суміжними точками перетину його умовної осьової лінії. Через наявність закрутів русло може переміщуватись на окремих ділянках паралельно самому собі. Меандруючі русла складають понад 80 % довжини русел усіх рівнинних річок України. Решта русел утворюють постійні рукави.
Причини утворення меандр можна пояснити так. На прямій ділянці річки під впливом якихось причин, наприклад, за наявності легко розмивних ґрунтів, водний потік відхиляється від свого початкового напрямку. Струмені води поступово збільшують розмив, який посилюється під впливом сили Коріоліса, відцентрової сили і циркуляційної течії. Продукти розмиву відкладаються на протилежній стороні, трохи нижче розмиву, де швидкості течії менші. Цей процес продовжується доти, поки русло річки не набере мандруючої форми (рис. 15).
Рис. 15. Схема розвитку річкових меандр
Збільшення кривизни русла веде до подовження річки, а, отже, до зменшення похилу і швидкості течії. Зменшення швидкості приводить до того, що потік не може розмивати русло навіть на заокругленнях і тому процес меандрування припиняється.
Меандри можуть зблизитися одна з одною настільки, що проміжок між ними прорветься, і утвориться нове, більш коротке русло. На кінцях меандри, залишеної потоком, почнуть відкладатися наноси, і утвориться стариця (рис. 16). Стариці пов’язані з рікою тільки під час розливу, внаслідок чого вони заростають, і там відбувається бурхливе утворення органічних речовин.
Рис. 16. Робота річки
Рукав– це відгалуження русла річки, якому притаманні всі властиві річковому руслу особливості морфологічної будови. Розрізняють заплавну й руслову багаторукавність.
Старорічище– видовжена водойма, що виникла на заплаві річки внаслідок відокремлення ділянки річкового русла.
На рівнинних річках розподіл глибин річки пов’язаний з її обрисами в плані. Ці закономірності можна сформулювати таким чином:
найглибша частина плеса і наймілкіша частина перекату зсунуті по
відношенню до точок найбільшої й найменшої кривизни русла вниз за течією приблизно на чверть довжини між вершинами двох послідовних увігнутостей плес;
чим більша кривизна, тим більша глибина;
плавна зміна кривизни відповідає плавній зміні глибини; різка зміна
кривизни викликає різку зміну глибини;
із збільшенням довжини кривої меандри глибини до певної межі
спочатку зростають при даній кривизні, а потім зменшуються; для кожної ділянки річки існує деяке середнє значення довжини кривої, при якій глибини стають найбільшими. Ці закономірності руслових процесів називаються законами Фарга.
Основною умовою деформації русла річок під впливом потоку є не зарегульованість його водного режиму. Річки із зарегульованим режимом, виробивши своє русло, протягом тривалого часу зберігають його майже незмінним. Прикладом може бути Нева.
Зміна водного режиму (витрат, рівнів, похилів, швидкості) призводить до змін обрисів русла і його глибини. Ці процеси по довжині річки мають різний характер. У верхній течії, де швидкість найбільша, розмив перевищує відкладання і русло поступово поглиблюється. У середній течії розмив і відкладання звичайно урівноважуються, але не завжди. Зі збільшенням водності потоку в середній частині течії може спостерігатися значний розмив русла. У нижній частині течії переважає відкладання намулів і боковий розмив. Така загальна схема руслових процесів по довжині річки, але в дійсності ці процеси набагато складніші.
Деформація русла річки залежить від швидкості течії, яка, у свою чергу, залежить від похилу і шорсткості русла. Шорсткість, у свою чергу, залежить від розмірів часток, з яких складається русло річки. При одному й тому ж похилі, але різній величині часток ґрунтів русла деформації можуть бути різними.
Гирлові процеси. Гирло річки– місце, де річка впадає в іншу річку, озеро або море. У нижніх частинах річок руслові процеси розвиваються в умовах, пов’язаних із взаємодією морських та річкових вод, тому вони отримали назву гирлових процесів. Ділянки річок, на яких проявляється вплив моря, називаютьгирловимиобластями, верхня межа яких знаходиться на відстані прояву згінно-нагінних явищ, припливів і відпливів. Якщо одна річка впадає в іншу, то виникає підпір, найбільший у період повеней і паводків. Під впливом підпору швидкості течії зменшуються, відкладаються наноси, що в низці випадків веде до утворення перекатів, а іноді – рукавів у гирлових ділянках приток. У періоди, коли рівні води приток вищі, ніж на головній річці, може спостерігатися розмив русла приток. У результаті утворюються перепоглиблені ділянки русла приток.
На річках, які впадають в озера, при високій воді на пригирлових ділянках також можуть виникати перепоглиблення русла, а при низькій воді – утвориться дельта, подібна до морської.
Гирла річок поділяють на два основних типи: дельту та естуарій. Дельта річки– гирло річки з рукавами, протоками та мілинами, які формуються внаслідок інтенсивного відкладення наносів.Естуарій має однорукавне розширення та часто глибоке гирло, утворене головним чином припливами на узбережжі. Естуарії, які не зазнають дії припливів, називаютьлиманами. Наноси, принесені річкою, відкладаються у гирлах річок і утворюють коси, острови та мілководдя, яке називаєтьсябаром.
Типи дельт:
Малорукавна дельта– дельта річки з кількістю рукавів меншою, ніж п’ять.
Багаторукавна дельта– дельта річки з кількість рукавів більшою, ніж п’ять.
Безрукавна дельта– гирло річки, яка впадає до водойми чи моря одним руслом.
Дельти виповнення– виникають тоді, коли річка впадає в яку-небудь затоку або бухту; наноси заповнюють захищену від хвилювання бухту і лише потім виходять на узмор’я (Дніпро, Дон, Кубань).
Висунуті дельтивиникають на відкритих берегах з опуклістю, спрямованою в море (Дунай, Волга, Лена).
Лопатеві дельтиутворюються при великій кількості наносів. Дельта росте вузькими і довгими акумулятивними валами за рахунок розвитку пригирлових кіс (Кура, Міссісіпі).
Дзьобовидні дельтихарактерні для річок, котрі виносять відносно небагато наносів; збільшується довжина пригирлових кіс, форма яких нагадує дзьоб птаха (Дністер).
Складні дельтивиникають при злитті двох дельт (Терек, Судак).
Найбільшу в Україні дельту і одну з найбільших в Європі утворює Дунай. Її площа становить 5 640 км2. Щороку дельта висувається в Чорне море на 30 м. Вона порізана численними протоками, вкрита озерами, поросла очеретом. Це – дунайські плавні.