9. Ситуативне завдання: створити модель аналітичного прес-peлізy.

10. Структура журналістської професії та удосконaлення технологій ЗМІ.

11. Кореспонденція. Історія жанру.

Кореспонденція. журналістський аналітичний текст, що розкриває об’єктивну природу конкретних фактів дійсності, об’єднаних однією проблемою і обмежених часом, місцем, кількістю діючих осіб. У цетрі — соцситуація, як проблема, закономірності теми на осн. життєвої ситуації, Авт судження із аналізу фактів. В аналітичній к. (вона ж критична, вона ж проблемна — її підвид, на основі глибокого аналізу висувається для обговорення важливе питання (проблема), їй властива спрямованість вперед, погляд у майбутнє) мова йде про якусь одну подію. Вона всебічно обговорюється, виявляються її якості, їй виноситься оцінка, прогнозується її розвиток, вказуються її причини, нарешті, може містити постановку проблеми, може бути передвісником статті, до якої при поглибленні аналізу та розширенні масштабу описуваних подій може перерости. Інформаційна к. (вона ж позитивна) - це вид кореспонденції, який містить повідомлення про факт або групі фактів, пов'язаних один з одним часом і місцем подій., завдання - повідомити деякі параметри відображуваного явища, які знаходяться на поверхні.

Цей жанр хіба що трохи молодший за жанр замітки. Його назва походить від латинського слова correspondeo, що в перекладі українською мовою означає "повідомляю". У XIX ст. кореспонденція зі значення «листування» розвинулася у поняття «повідомлення, прислані в газету з різних місць». Під цією назвою об’єднувалося все, що надходило для опублікування. Далі називалися повідомлені дописувачами новини з місць. А кореспондентами стали називати повідомлювачів новин.

12. Ситуативне завдання: створити модель кіно-рецензії.

13. Журналістика - покликання, ремесло, професія?

Велика частина позначених параметрів, що утворюють «каркас» професії, так чи інакше пов'язана з понятіемдеятельності - специфічно людської форми ставлення до навколишнього світу, спрямованої на його доцільна зміна.

Діяльнісний підхід до професії журналіста принципово важливий з кількох причин. Діяльність невіддільна від свідомості - вищого рівня сприйняття і осмислення дійсності людиною. Свідомість - це стан, при якому ми здатні описувати словами, представляти справами або образами свої відчуття, почуття, думки. У розвиненому свідомості чуттєві образи переплавляються в значення, що формуються під впливом соціальної практики. Особистість завжди співвідносить значення зі своїми потребами, і звідси виникає упередженість свідомості. Поза цих процесів журналістика немислима: при «непрацюючому» свідомості порушуються вищі форми інтелектуального і морального поведінки.

Відомо, що поняття творчості по-різному трактується вченими і художниками; в найзагальнішому вигляді - це поява нового в будь-якій області людської практики. Творчість проявляється в тих ситуаціях, коли людина сама, без точної інструкції вирішує, як йому вчинити. У такому випадку журналістика пронизана творчістю: співробітнику ЗМІ доводиться приймати рішення в конкретних умовах, часом спростовують схеми, раніше стійко існували і в соціальній практиці, і в суспільній свідомості, не вкладаються в рамки нашого повсякденного досвіду.

Але праця журналіста професійний, тобто підпорядкований заданими алгоритмами, залежний від знань, підготовки, практичних навичок, корпоративних традицій. Для газетяра (як і для будь-якого іншого фахівця) необхідний досвід вирішення подібних завдань, що дозволяє заощадити сили, час і уникнути типових помилок.

І індивідуальні, і колективні компоненти професійної культури журналіста, що підкоряються стандартам і способу трудової поведінки, так чи інакше не є відстороненими від людини. Людина вносить у професійну діяльність утримання свого внутрішнього світу.

Як і багато інших категорій, поняття «внутрішній світ» тлумачиться по-різному, іноді воно позначає людини як жива істота в цілому. Якщо розглядати проблему внутрішнього і зовнішнього в їх співвіднесеності з особистістю, то можна прийти до висновку, що внутрішнє життя людини обумовлена ​​як вродженими якостями, так і середовищем, його навколишнього. Внутрішнє і зовнішнє не відокремлені один від одного нездоланним бар'єром: їх взаємозв'язок проявляється насамперед у діяльності, в процесі якої людина здатна досягти самоактуалізації -максимально повного виявлення своїх творчих можливостей.

14. Проблемна кореспонденція. Її специфічні жанрові ознаки.

Кореспонденція. журналістський аналітичний текст, що розкриває об’єктивну природу конкретних фактів дійсності, об’єднаних однією проблемою і обмежених часом, місцем, кількістю діючих осіб. У цетрі — соцситуація, як проблема, закономірності теми на осн. життєвої ситуації, Авт судження із аналізу фактів. В аналітичній к. (вона ж критична, вона ж проблемна — її підвид, на основі глибокого аналізу висувається для обговорення важливе питання (проблема), їй властива спрямованість вперед, погляд у майбутнє) мова йде про якусь одну подію. Вона всебічно обговорюється, виявляються її якості, їй виноситься оцінка, прогнозується її розвиток, вказуються її причини, нарешті, може містити постановку проблеми, може бути передвісником статті, до якої при поглибленні аналізу та розширенні масштабу описуваних подій може перерости. Інформаційна к. (вона ж позитивна) - це вид кореспонденції, який містить повідомлення про факт або групі фактів, пов'язаних один з одним часом і місцем подій., завдання - повідомити деякі параметри відображуваного явища, які знаходяться на поверхні.

Цей жанр хіба що трохи молодший за жанр замітки. Його назва походить від латинського слова correspondeo, що в перекладі українською мовою означає "повідомляю". У XIX ст. кореспонденція зі значення «листування» розвинулася у поняття «повідомлення, прислані в газету з різних місць». Під цією назвою об’єднувалося все, що надходило для опублікування. Далі називалися повідомлені дописувачами новини з місць. А кореспондентами стали називати повідомлювачів новин.