Депозиті [9]

Така схема застосовується при приховуванні джерела «брудних» коштів (на етапах маскування та інтеграції). Ця схема є особливою, бо депозитні кошти виступають у формі застави під банківський кредит, а відсотки, що одержуються за депозитним внеском, частково компенсують витрати, пов’язані з користуванням кредитом.

У таких схемах можлива участь підкуплених працівників фінансової установи, які надають недостовірну інформацію для отримання кредиту.

Схему можуть виявити банківські установи в ході аналізу стану та динаміки банківських рахунків, фінансового аналізу [10].

Потрібно враховувати, що основною метою злочинних організацій є одержання надприбутку. Таким чином «відмиті» гроші у руках злочинців дають значні переваги в легальній конкуренції: встановлення надзвичайно високих цін на торгах й аукціонах, мати необмежений доступ до кредитів та можливість одержувати неоподаткований капітал через свої закордонні банки, користуючись неоподаткованими накопиченнями. А інвестування «відмитих» грошей у легальні підприємства відкриває шлях до легального повернення відмитого капіталу і забезпечує невичерпне джерело "чистих" грошей на покриття повсякденних витрат [11].

Як видно процес «відмивання» «брудних» грошей має негативний вплив. Так, зростання операцій з легалізації «брудних» грошей впливає на стан податкових платежів до бюджетів різних рівнів. Вище наведені тіньові схеми з використанням цінних паперів знижують рівень інвестиційної привабливості вітчизняного ринку капіталу з боку іноземних інвесторів. Все це разом призводить до підриву довіри фізичних та юридичних осіб до фінансових установ. А наслідком підриву довіри вкладників і акціонерів може бути світова криза соціального-економічного розвитку.

Тому боротьба з «брудними» грошима являється одним із самих дієвих механізмів протидії тіньовій економічній системі, а легалізація «брудних» грошей є необхідним елементом, який зв’язує кримінальний тіньовий сектор та відкриту економіку. І тільки розірвавши цей ланцюг можна забезпечити сталий розвиток економіки країни.

1.3. Нормативно-правове забезпечення протидії відмивання “брудних грошей”

Щодо законодавчих важелів, які використовує Україна для протидії відмиванню брудних грошей, то до них можна віднести Кримінальний кодекс, який передбачає карну відповідальність за діяльність, пов'язану з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом. Важливі механізми протидії отриманню незаконних доходів містить і прийнятий у травні 2002 р. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг». На посилення правової основи протидії відмиванню брудних грошей працює і Закон України «Про банки і банківську діяльність». В Україні створений і постійно діє Координаційний комітет з боротьби з організованою злочинністю і корупцією. До його компетенції, крім зазначених у самій назві завдань, входить також боротьба з відмиванням брудних грошей. Також діє ЗУ "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму", який встановлює яким чином, якими способами та у яких випадках має здійснюватись моніторинг фінансових операцій. Органом уповноваженим на здійснення таких функцій є Державна служба фінансового моніторингу України.

Українське законодавство закріпило ряд базових принципів, визначених «Сорока рекомендаціями ФАТФ». Але через зволіканням з прийняттям цих принципів Україна 1 вересня 2001 р. була включена до «чорного списку» ФАТФ. [7] Причини щодо включення України були такі:

Повна відповідність критеріям

№4 – обов’язковий моніторинг усіх фінансових систем,

№8 – відсутність законів з приводу регулювання фінансових інститутів,

№10 – не надання фінансової звітності, щодо підозрілих фінансових операцій,

№11 – не бажання фінансового сектору допомагати відповідним органам з приводу перешкоджання відмивання брудних грошей,

№14 – фіктивні компанії,

№15 - складність визначення власників компаній, їхню особу тощо,

№16 - складність визначення керівного складу компаній,

№23 – участь злочинних угруповань у відмиванні грошей,

№24 – відсутність законів, які б регулювали обмін інформацією між міжнародними правовими організаціями,

№25 – небажання приймати адекватні заходи у відповідь на порушення законодавства.

Ці та інші заходи, яких вжили законодавчі та виконавчі гілки влади нашої країни, дали підстави ФАТФ на пленарному засіданні в Парижі в лютому 2003 р. скасувати дію додаткових заходів протидії (санкцій) щодо України.