Розділ 1. Теоретичні засади боротьби з відмиванням “брудних грошей”

1.1.Сутність процесів відмивання “брудних грошей”

Гроші – невід`ємна частина будь-якої справи. Це універсальний еквівалент, який використовує кожний з нас для здійснення будь-яких розрахункових операцій, купівлі товарів та послуг, погашення боргу.

Появу грошей можна пояснити як об`єктивно-причинний наслідок розвитку товарного виробництва та обміну, розвитку суспільного поділу праці, майнового відособлення власників товарів та необхідності якісного та кількісного виміру вартості товарів.

Упродовж століть форма і зміст грошей постійно змінювалися – від товарних до металевих, від паперових до електронних [1].

З середини ХХ століття почалося вводитися в обіг відносно нове поняття, яке пов`язане з грошима – «брудні гроші». Історія походження даного терміну пов`язана із соціальними та економічними проблемами, які існували в минулому столітті – зростанням злочинності, поширенням незаконного продажу наркотиків та зброї, ростом кількості терористичних випадків, активним інвестуванням капіталів сумнівного походження в економіку інших держав [2].

Однозначного трактування ж сутності «брудних» грошей на сьогодні не існує. Тому, щоб більш повноцінно пізнати його сутність необхідно проаналізувати це явище як з наукового так і з історичного контексту.

Поняття «відмивання» або «чищення» грошей з'явилося в 20-ті роки ХХ століття. Його авторство належить американцям, а точніше — чиновникам правоохоронних органів США. Виникнення даного терміну пов'язане з прийняттям у країні закону, який забороняв вільний продаж алкогольних напоїв. Тоді ж наслідком так званого «сухого закону» стала контрабанда алкоголю, доходи від якої частіше були під «прикриттям» мереж пралень, отримуючи таким чином легальний статус. А засновником цього бізнесу вважають славетного гангстера Аль Капоне.

Саме відтоді терміном «брудні гроші» – money laundering («відпирання») загальноприйнято називати гроші, які були зароблені злочинним шляхом, а сукупність дій, які переслідують мету приховання справжніх джерел походження таких грошей та надають їм ознак легального походження, одержала назву ― «відмивання» грошей.

Найбільш точне і ширше тлумачення «брудних» грошей пояснюється в економічній і юридичній літературі [3].

На міжнародному рівні юридично закріплено цей термін було 20 грудня 1988 року на Віденській конференції в Конвенції ООН ― «Про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин».

Згідно зі статтею 3 конвенції легалізація («відмивання») доходів від злочинної діяльності – конверсія або переведення власності, що отримана внаслідок будь-якого правопорушення з метою приховування незаконного джерела власності з тим, щоб вона могла ухилитися від відповідальності за свої дії.

Саме прийняття конвенції було пов`язане з тим, що зростання тенденцій незаконного виробництва, попиту і обігу наркотичних засобів і психотропних речовин почали становити серйозну загрозу для здоров'я і добробуту людей і справляти негативний вплив на економічні, культурні й політичні основи суспільства, а все це разом підриває економіку і створює загрозу для стабільності, безпеки і суверенітету держав. Тому наприкінці ХХ ст. світова спільнота заговорила про необхідність і важливість прийняття певних нормативно-правових актів міжнародного характеру, що визначали б загальні рекомендації щодо боротьби з відмиванням грошей та їх легалізації . (із статусу Конвенції) [4].

Існують й інші підходи щодо визначення сутності відмивання «брудних грошей». Одним із таких є підхід представлений німецьким дослідником Клаусом Котке у праці «Грязные деньги». Згідно із ним «брудні гроші» – гроші, отриманні в результаті ухилення від сплати податків. Бо, якщо гроші «чисті», то й приховувати їх від оподаткування немає сенсу [5].

Якщо проаналізувати все вище зазначене, то «відмивання» грошей – це фінансові операції, де предметом «відмивання» виступає майно, отримане незаконним шляхом з метою надання цьому майну формально законного характеру.

Говорячи про визначальні фактори, які обумовлюють зростання кількості «брудних» грошей, необхідно виходити з економічно обґрунтованої структури й джерел їх виникнення.

Серед основних джерел (каналів) «відмивання» грошей виділяють такі:

1. Хабарі.

2. Ринок цінних паперів та коштовних металів.

3. Терористичні угруповання.

4. Ігровий бізнес.

5. Наркобізнес.

6. Нелегальна торгівля зброєю та людьми.

7. Використання електронних грошових переказів.

8. Використання сектору страхування для «відмивання» коштів, тощо.

Українські науковці С. Вовк та В. Кисель вважають, що «у країні, де більша частина ВВП знаходиться у тіні, «відмивателів» слід шукати саме у національних галузях економіки (нафтогазовому комплексі, електроенергетиці, металургії), а найбільшими каналами відмивання «брудних» грошей завжди є сфера послуг, банківський сектор та сектор небанківських фінансових установ [5].