2.2. Масштаби масштабів відмивання “брудних грошей” в Україні

В Україні передумови поширення тінізації економічних відносин та відмивання «брудних» грошей почали зароджуватися ще за часів СРСР, особливо за роки «перебудови» (1985—1991 рр.). А після здобуття незалежності, Україна отримала у спадок вже сформований тіньовий сектор.

На сьогоднішній день Україна перебуває в умовах загострення фінансово-економічної ситуації, все більше розширюються масштаби тіньової економіки , при цьому гроші через бюджет не спрямовуються на соціальні потреби, а отже проблема «брудних» грошей для нас також є актуальною.

Економіка України швидко інтегрується в систему тіньових фінансових потоків, використовуючи стандартні інструменти легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом.

Державна служба фінансового моніторингу виділила наступні елементарні схеми відмивання брудних коштів, що найчастішевикористовуються в Україні. Вони не відрізняються від тих, що використовуються й у інших країнах:

1) операції з дорогоцінними металами та цінними паперами;

2) операції з нерухомістю;

3) операції з використанням підроблених документів;

4) операції з використанням грошей, незаконно отриманих з бюджету (через відшкодування ПДВ (податку на додану вартість)).

5) фіктивні операції у сфері страхування;

6) продаж товарів через підставні фірми;

7) фіктивний експорт товарів з метою відшкодування заборгованості з ПДВ;

1) кредитування під заставу «брудних» коштів, розміщених на депозиті, тощо [26].

Тією ж службою у 2013 році було виокремлено найбільш поширені сфери економіки, де «відмиваються» гроші :

1) зовнішньоекономічна діяльність;

2) кредитно-фінансова сфера;

3) паливно-енергетична галузь;

4) ринок металу та корисних копалин.

В Україні існує своя специфіка з «відмивання» грошей, бо легалізацією в основному займаються політики, чиновники і навіть правоохоронці. І це є прямим наслідком глибокої тінізації економіки (50,2 % ВВП, що знаходиться в тіні). Щоб підтвердити таку думку подивимося на динаміку росту обсягів «відмивання» грошей в Україні за 2003-2012 рік. та порівняємо її з динамікою росту рівня тінізації економіки, що зображено на рис. 2.1. та 2.2. .

Рис.2.1 – Динаміка росту обсягів «відмивання» грошей в Україні за 2002-2012 рік (млн.дол.США) [28]

Рис. 2.2 – Динаміка росту рівня тінізації економіки в Україні за 2003-2012 рік (% ВВП) [28]

За даними Global Financial Integrity відтік «брудних» грошей з України за 2003-2012 роки склав $ 6,2 млрд. Половина з цієї суми припала на 2010 рік (з країни пішов майже мільярд доларів) та 2011рік – більше двох мільярдів. Саме з цих років рівень тонізації почав збільшуватися ( з 38% до 45%).

У 2002-2003 роках відтік грошей не перевищував 900 млн. доларів на рік, у 2004-2006 роках він був майже нульовим, а в 2007-2009 рр. коливався від $ 137 млн. до $ 741 млн. [27,28].

Тому, сьогодні нікого не дивує, що працівник міліції при офіційній зарплаті 5 тис. грн. їздить на дорогому автомобілі, а заступник мера може дозволити собі купити віллу за кордоном, а найчесніший депутат,за рік роботи в Раді купує собі декілька квартир.

Нажаль, економічна злочинність посідає одне з перших місць серед всіх інших видів злочинів, які здійснюються в Україні і має такі ознаки :

1) найпоширеніші види економічної злочинності – незаконне привласнення майна, корупція та хабарництво;

2) 40% злочинів скоюється вищим керівництвом.

3) кожний п’ятий, який скоїв економічний злочин не поніс покарання.

Отже, «відмивання» грошей продовжує заподіювати економіці України велику матеріальну і моральну шкоду. Безкарність злочинців надає їм більшої можливості вільно та відкрито приймати участь у кримінальній діяльності.

Головною умовою для поширення цього явища залишаються безконтрольованість, відсутність нагляду за здійсненням фінансових операцій в Україні. Часто для представників низових верств суспільства іноді саме організована злочинна діяльність виступає в більшості єдиним доступним засобом для життя щоб піднятися «догори», проникнути в «середній» і «верхній середній» класи та досягти матеріального успіху.

Тому, щоб повноцінно стати на шлях по боротьбі з економічною злочинність потрібно по-перше почати з формування якісно нового стану суспільства за допомогою ефективного управління соціальними сферами життя, постійним вдосконаленням об’єктивних процесів розвитку, змін і зрушень суспільства.