3. Базовий рівень підготовки:

N	Назви попередніх дисциплін	Отриманні навички
1. 2. 3. 4. 5. 6.	Фізіологія Пат. Фізіологія Пропедевтична педіатрія Факультетська педіатрія Біохімія Клінічна фармакологія	Визначати особливості шкіри підшкірної клітковини і імунітету новонароджених. Оцінювати морфологічні і функціональні особливості новонародженого. Виявити патологічні стани при гнійно-запальних захворюваннях новонароджених. Виявити безумовні фізіологічні рефлекси. Класифікувати гнійно-запальні захворювання; провести диференційну діагностику; аналізувати особливості перебігу гнійно-запальних захворювань у доношених новонароджених з малою масою тіла. Визначити причини та вхідні ворота гнійно-запальних захворювань. Скласти діагностичний алгоритм і алгоритми лікування. Провести інтерпретацію параклінічних обстежень. Визначити план профілактичних обстежень при гнійно-запальних захворюваннях у новонароджених.

4.Зміст навчального матеріалу.

1. Везікулопустульоз – захворювання, переважно стафілококової природи, виявляється вже в середині раннього неонатального періоду і характеризується запаленням вічок еккринових потових залоз.

Основними симптомами захворювання є дрібні поверхневі пухирці розміром до декількох міліметрів у діаметрі, наповнені спочатку прозорим, а потім каламутним вмістом. Найбільш улюбленним місцем їхнього розташування е шкіра сідниць, стегон, природних складок і голови.

Перебіг захворювання доброякісний. Пухирці лопаються через 2-3 дня з моменту появи. Маленькі ерозії, що утворилися, покриваються сухими кірочками, що після відпадання не лишають рубців або пігментації.

Лікування полягає в корекції режимних моментів, проведенні гігієнічних ванн (з урахуванням стану пупочної ранки) із застосуванням дезинфікуючих засобів (розчин КМnO₄ 1:10000, чистотіл, рум”янок). До ванн гнійнички видаляють стерильним матеріалом, змоченим у 70% розчині спирту).

Показано дворазове в день місцеве застосування 1-2% спиртових розчинів анілінових фарб або діамантового зеленого. Застосовують присипку ксероформу, УФ – опромінення.

При наявності значної кількості шкірних елементів в ослаблених немовлят, температурної реакції і запальних змін в аналізі крові – госпіталізація, призначається антибіотикотерапія.

2. Пухирчатка новонароджених (пемфігус) – доброякісна форма характеризується появою на фоні ерітематозних плям пухирців і пухирівдо 0,5-1 см у діаметрі, наповнених серозно-гнійним вмістом. Навколо пухівців є вінце гіперемії. Локалізація: нижня половина живота, ділянка пупка, кінцівки, природні складки. Симптом Нікольського - негативний.

Злоякісна форма за течією нагадує сепсіс. Ії основні прояви: на шкірі богато млявих пухирів розмірами до 2-3 см у діаметрі (фліктени), важкий загальний стан, фебрильна температура, лейкоцитоз із нейтрофільозом і з сувом вліво до молодих форм, збільшена ШОЕ, анемія, лімфоаденопатія, іноді гепатомегалія. Симптом Нікольського частіше позитивний.

Диференцюють пухирчатку новонароджених від піодермій, уродженого бульозного епідермоліза, вродженого сифілісу, ерітродермії Лейнера.

Лікування: проколюють пухирі після чого опрацьовують спиртовими розчинами анілінових фарб, проводять інфузійну терапію (5-10% глюкози, ізотонічний розчин NaCl 2:1, 10-15мл/кг), призначається антибіотикотерапія (використовують метіцилін, оксацилін, цефалоспоріни першого покоління), спеціфічна імунотерапія (антистафілококкові імуноглобуліни, плазма). При важкому перебігу показані аміноглікозиди – гентаміцин, амікацин, тобраміцин у вікових дозах курсами 7-10 днів.

3. Ексфоліативний дерматит Ріттера – важка форма стафілококкових піодермій немовлят, розгядається як септичний варіант пемфігуса.

Визивається золотистим стафілококком, який продукує екзотоксин – ексфоліатин. Захворювання починається на прикінці 1-ого – початку 2-ого тижня життя.

Основні клінічні прояви: почервоніння і мокнуття шкіри, тріщини в ділянці пупка, пахових складок і навколо рота. У важких випадках – тенденція до поширення яскравої ерітеми на шкіру живота, тулуба, кінцівок. Пізніше з”являються мляві пухирі, великі ерозії, тіло новонародженого приймає вид обпаленого окропом. Нерідко виникають інші осередки гнійної інфекції (омфаліт, отит, пневмонія й ін.), діти відмовляються від грудей, беспокійні. Температура фебрильна, є нейтрофільний лейкоцитоз, збільшена ШОЕ, глухість тонів серця, гепатомегалія, рідше – спленомегалія. Симптом Нікольського частіше позитивний.

Лікування:

1. підхід, що щадить шкіру (стерильні пелюшки й ін.), помістити дитину під лампу-солюкс або спеціальний каркас, кувєз із контролем температури тіла кожні 2-3 години, після виміру якої підтримують або знижують температуру навколишнього повітря;

2. якщо дозволяє стан дитини, його 1-2 рази в день купають у стерильній воді при температурі 35-36 С^о з додаванням настоїв рум”янку, чистотілу, череди.;

3. ділянки невраженої шкіри змащують 1-2% водяними розчинами анілінових барвників, на уражені ділянки накладають компреси з рідиною Бурова або стерильним ізотонічним розчином NaCl з додаванням 0,1% розчину AgNO_3; змашують їх 0,5% розчином KMnO₄;

4. при великих мокнуттях, із метою адсорбції серозного вмісту і захисту шкіри від подразнення пелюшкою, застосовують присипку з 5% окису цинку з тальком;

5. антібактеріальна, інфузійна, симптомотична терапія (анттибіотики ті ж, що і при злоякісній формі пухирчатки).

4. Стафілококковий синдром обпаленої шкіри (ССОШ)

Збудники: стафілококки ІІ фагової групи, що продукують екзотоксини –ексфоліатин.

Клініка: генералізована ерітема, набряки навколо очей і обличчя, пізніше з‘являються пухирі, відшарування епідермісу (позитивний синдром Нікольського) на обличчі й інших ділянках тіла, явища токсикозу (занепокоєння, поганий апетит, лихоманка) і ознаки ексікозу. Через 2-3 дні після ексфоліації оголені ділянки підсихають і гояться без слідів.

ССОШ по симптоматології богато в чому нагадує клініку дерматиту Ріттера, але при ньому не уражаються базальні прошарки шкіри, а перебіг більш доброякісний і частіше усе ж сепсіс не розвивається.

Лікування ідентичне, як при дерматиті Ріттера.

5. Псевдофурункульоз Фігнера – захворювання, початок і прояв якого нагадує везікулопустульоз (див. вище) із поширенням на всю потову залозу. З”являються підшкірні вузли до 1-1,5 см у діаметрі багряно-червоного кольору. Пізніше в їхньому центрі дозріває гнійний вміст.

Локализація: шкіра волосистої частини голови, задня поверхня шиї, шкіра спини, сідниць, кінцівок. Типовими є синдром інтоксікації, лихоманка, лімфоаденопатія, метастазування гнійних осередків, анемія, лейкоцитоз із зсувом вліво, нейтрофільоз, збільшена ШОЕ.

Лікування: підхід, що щадить шкіру, санація уражених ділянок шкіри стерильним матеріалом, накладання компресів; призначається антибіотикотерапія, інфузійна та ін. терапії за принципом лікування дерматиту Ріттера (див. вище).

6. Мастіт новонароджених – відноситься до важкого запалення грудних залоз, що звичайно розвивається на фоні їхнього фізіологічного нагрубання.

Клініка: збільшення і гіперемія однієї грудної залози, ії інфільтрація і болючість. Дитина неспокійна, плаче, погано ссе. Температура тіла підвищується. З”являються інші симптоми інтоксікації. Незабаром гіперемія шкіри над залозою посилюється, виникає флюктуація. З ії протоків при натисканні або самовільно виділяється гнійний секрет. Можливий розвиток метастатичних гнійно-септичних ускладнень

Лікування дивиться нижче лікування флегмони новонароджених.

7. Некротична флегмона новонароджених – найбільш важка форма гнійно-запального процесу. Захворювання починається з появи ділянок щільної гіперемії шкіри. Виділяють 4 стадії розвитку:

- початкова – характеризується швидким, протягом декількох годин, поширенням осередку враження на підшкірну жирову клітковину з гнійним розплавленням. Цьому сприяє багата мережа лімфатичних судин і широкі лімфатичні щілини;

- альтеративно-некротична – виникає вже через 1-1,5 доби після початку захворювання. Уражена шкіра набуває багряно-синюшного відтінку, у центрі виникає размягчення;

- відторгнення – характеризується омертвінням відшарованої шкіри, після видалення якої утворюються раньові дефекти з підритими краями і гнійними кишенями;

- репарації – наступає розвиток грануляції і епіталізації раньової поверхні з наступним утворенням рубців.

Захворювання часто протікає по септичному типу (лихоманка, блювота, явища диспепсії, осередки гнійних метастазів).

Лікування проводиться в умовах спеціалізованного відділення дитячої лікарні за участю хірурга.

Всім немовлятам, що знаходяться в контакті з хворими, роблять зміну пелюшок і одіял, призначають біфідумбактерін. Широко використовується місцева терапія (див. лікування везікулопустульоза), стерильна обробка осередків враження із широким використанням дезинфікуючих засобів.

Загальна терапія включає:антибактеріальне і антибіотичне лікування.Використовуються напівсинтетичні пеніциліназостійкі пеніциліни (метіциллін,оксацилін, ампіокс та ін. ),цефалоспоріни 1-2-3 поколінь, лінкоміцин (особливо при розвитку остеомієліту),аміноглікозиди з урахуванням визначення чутливості мікрофлори.

Широко використовуються: инфузійна, дезінтоксикаційна, симптоматична терапія, комплекси вітамінів, специфічна імунотерапія (противостафілококкові імуноглобуліни і плазма).

Харчування новонароджених, хворих стафілодерміями: грудне молоко в об”ємі, що відповідає віку з урахуванням инфузійної терапії. Молоко матері застосовується тільки в тому випадку, якщо воно стерильне.

ІІ. Стрептодермії.

1. Бешихове запалення.

Локалізація: шкіра обличчя, ділянка пупка з тенденцією швидкого поширення на інші ділянки шкіри.

Симптоми: фебрильна температура, озноб, локальна гіперемія з інфільтрацією шкіри і підшкірної клітковини, гіперестезія. Буває “біла бишиха” без гіперемії, іноді виникають пухирі, підщкірні абсцеси, некрози. Відмічається синдром інтоксикації – важкий загальний стан, млявість, відмова від грудей, явища диспепсії, міокардит,ураження нирок і ін.

2. Інтертригінозна стрептодермія – різко відмежована гіперемія шкіри з незначним мокнуттям за вухами й у природних складках із можливим розвитком тріщин, фліктен. У період угасання запалення з”являється висівковидне шилушіння.

3. Папулоерозивна стрептодермія характеризується появою на шкірі сідниць і стегон папул синюшно-червоного кольору розміром 0,1-0,3 см, що швидко ерозуються і покриваються кірочками.

4. Вульгарна ектіма – виразкова форма стрептодермії. Виділяють форми:

- просту. Характеризується утворенням пустул на шкірі нижніх кінцівок. Після вскриття утворюється виразка, дно якої вкрито гноєм і кірочками, на місці яких формуються рубці.

- прободну. Виявляється множинними ектімами, що нерідко зливаються між собою. Локалізація: шкіра волосистої частини голови. Симптоми: лихоманка, інтоксикація, млявість, відмова від грудей, диспепсія, регіонарний лімфаденіт.

5. Параніхії – інфекційне враження нігтьових валиків. Типовим для запалення є поява на фоні гіперемії і набряку пухирів із наступним розвитком ерозій. Можливий регіонарний лімфаденіт.

Лікування стрептодермії принципами загальної і місцевої терапії аналогічни таким при стафілодермії.

ІІІ. Захворювання пуповидного залишку і пупочної ранки.

1. Неінфекційні захворювання.