Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного (семінарського) заняття

Навчальна дисципліна	Педіатрія
Модуль №5
Змістовий модуль №8
Тема № 41	Диспансерне спостереження за дітьми з перинатальною патологією центральної нервової системи та жовтяницею.
Курс	6
Факультет	Медичний №2

1. Актуальність теми

Стала тенденція зростання прошарку соціально-дезадаптованих дітей в Україні (рівень загальної інвалідності дітей збільшився до 78%) визначає за доцільність подальшого аналізу причин, які призводять до такого несприятливого явища. Причиною ушкодження мозку новонародженого лежить сукупність декількох факторів (хронічна гіпоксія, травма, інфекція, інтоксикація). Важко виділити головну причину, оскільки чинники хронічної гіпоксії сприяють пологовій травмі. Однак за допомогою нейросонографії, магнітно-ядерного резонансу, та комп’ютерної томографії можно встановити характер та топіку ураження. Аналіз причин первинної інвалідності, пов’язаних с захворюваннями на церебральний параліч засвідчує недостатню діагностику органічних змін в неврологічному статусі у новонароджених в пологових будинках. Це призводить до запізнілого призначення адекватного відновного лікування, що призупиняє можливість попередження у 70-80% дітей з перинатальною патологією нервової системи формування грубого неврологічного дефекта.

До сьогодні гіпоксичні ушкодження ЦНС у новонароджених і їхні наслідки залишаються провідною патологією в дитячій не­врології, неонатології, педіатрії. Водночас недостатність знань фахівців з основних клініко-диференціальних критеріїв щодо наслідків гіпоксичних ушкоджень ЦНС та дезадаптаційного син­дрому тощо призвело до необгрунтованого зростання чинника гіпоксії в структурі психоневрологічної патології у дітей. Необ­грунтовано призначається велика кількість медикаментів, небай­дужа для дитини, яка народилась в умовах зростаючого згубного впливу екосередовища. Особливо це стосується недоношених, у яких ризик розвитку органічної патології головного мозку значно вищий, ніж у доношених. За даними ряду авторів, 2/3 причин, що викликають розлади мозкового кровообігу у недоношених, діють постнатально, вони прогнозовані, і у лікарів є можливість попередити тяжкі ушкодження головного мозку.

2. Конкретні цілі.

2.3. Демонструвати вміння ведення медичної документації в умовах стаціонара чи амбулаторно.

2.4. Планувати обстеження новонародженого з визначенням показань до застосування того чи іншого пара клінічного дослідження.

2.5. На підставі перинатального анамнезу і даних клінічного обстеження визначити причини і генез перинатальних пошкоджень ЦНС.

2.6. Інтерпретивути дані лабораторно-інструментального обстеження.

2.8. Ставити попередній клінічний діагноз.

2.10. Призначити лікування перинатальних пошкоджень ЦНС в залежності від періоду хвороби (гострий і відновний).

2.11. Демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та фахової субординації.

2.12. Оптимізувати методику ведення новонароджених за інформативною згодою.

2.13. Оцінити неврологічний статус здорового новонародженого.

2.14. Виділити фактори, що зумовлюють гіпоксичні ушко­дження ЦНС у новонароджених.

2.15. Виділити провідні синдроми гіпоксичного ушкодження ЦНС у гострий і відновний періоди.

2.16. Розробити діагностичний алгоритм гіпоксично-ішемічного і гіпоксично-геморагічного ушкодження ЦНС у новона­роджених.

2.17. Провести диференціальну синдромальну діагностику гі­поксичного ушкодження головного мозку у немовлят.

2.18 Поставити діагноз гіпоксичного ушкодження ЦНС у ді­тей до року.

3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція).

N	Назви попередніх дисциплін	Отриманні навички
1. 2. 3. 4. 5. 6.	Фізіологія Пат. Фізіологія Пропедевтична педіатрія Факультетська педіатрія Біохімія Клінічна фармакологія	Оцінити неврологічний статус новонародженого; врахувати гестаційний вік і ступінь зрілості дитини; виявити безумовні фізіологічні рефлекси; класифікувати гіпоксично-ішемічні пошкодження ЦНС; провести диференційну діагностику незрілості і ушкодження ЦНС; аналізувати особливості неврологічного стану недоношеної дитини; володіти методами функціональної діагностики плода; визначати причини ГІП ЦНС у вагітної; скласти алгоритм лікування ГІП ЦНС новонародженого; оцінити клініку пошкодження ЦНС за ступенями важкості.