Основні клінічні ознаки симпатико-адреналового і вагоінсулярного кризів у дітей

Ознаки	Симпатико-адреналова криза	Вагоінсулярна криза
Частота зустрічаємості	Часто	Рідше
Наявність передвісників	Відсутні, початокраптовий	Мають місце (в’ялість, розбитість, тривога)
Частота пульсу	Виражена тахікардія	Браді- або тахікардія
Артеріальний тиск	Підвищений	Знижений
Напади задухи	Відсутні	Можуть бути
Пітливість	Не виражена	Значно виражена
Озноб, похолодання кінцівок	Є	Немає
Больові відчуття	В ділянці серця	Головний біль, біль в животі

Локальні прояви ПВН спостерігаються у вигляді краніоцеребрального, кардіального, абдомінального, дихального синдромів.

Для діагностики ПВН використовують наступні основні критерії:

• повторюваність пароксизмів (не менше трьох протягом трьох тижнів в ситуаціях, які не пов’язані зі значними фізичними навантаженнями або іншими ситуаціями, які загрожують життю, під дією будь-яких речовин і не обумовлені соматичними захворюваннями);

• наявність чотирьох з 12 перерахованих нижче полісистемних вегетативних симптомів і емоційно-аффективних розладів: пульсації, сильне серцебиття, частий пульс; пітливість: озноб, тремор; відчуття нехватки повітря, задишка; затруднене дихання, задуха; біль або дискомфорт в лівій половині грудної клітки; нудота або абдомінальний дискомфорт; відчуття головокружіння, нестійкість, легкість в голові або предобморочний стан; відчуття дереалізації, деперсоналізації; страх зійти з розуму або зробити неконтрольований поступок, страх смерті; відчуття оніміння або поколювання) (парестезії); хвилі жару і холоду;

• виключення наявності інших соматичних і психічних захворювань.

Таким чином, для діагностики ПВН необхідні критерії діагностики включають в себе:

• пароксизмальність;

• полісистемні вегетативні симптоми;

• емоційно-афективні розлади, віраженість яких може коливатись від «відчуття дискомфорту» до «паніки».

Діагностика

Діагностика вегетативних дисфункцій проводиться методом виключення, тобто необхідно бути упевненим у відсутності первинної патології в різних органах. Клінічне обстеження акцентує увагу на ознаках сполучнотканинної дисплазії у дітей; вивченні вегетативного гомеостазу: вихідний вегетативний тонус (ВВТ), вегетативна реактивність (ВР), вегетативне забезпечення діяльності (ВЗ) – ЕКГ в трьох позиціях кліно-, орто- й після фізичного навантаження. Широко використовуються інші методи – УЗД серця, кардіоінтервалографія, холтерівське моніторування, проби з дозованим фізичним навантаженням – степ-тест (проба Майстра). Для оцінки центральної гемодинаміки, стану мозкового й периферичного кровотоку проводиться реоенцефалографія й рентгенографія шийного відділу хребта. Біохімічні аналізи оцінюють усі види обміну, електролітні порушення, гіпер- і гіпокоагуляцію, гормональний спектр. Консультації офтальмолога, невропатолога, психіатра, кардіолога, ендокринолога, отоляринголога обов'язкові при обстеженні дітей з вегетативними дисфункціями.

Лікування

Лікування хворих з вегетативними дисфункціями має бути індивідуальним, комплексним, тривалим, спрямованим на всі ланки патогенезу. Успіх багато в чому залежить від своєчасності й адекватності проведеної терапії. Перевагу слід надавати немедикаментозним шляхам корекції в поєднанні із загальнорежимними та психотерапевтичними заходами.