- •Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова
- •Методичні рекомендації для викладачів при підготовці до практичного заняття
- •1. Конкретні цілі:
- •2. Базовий рівень підготовки
- •Кровотечі в першій половині вагітності позаматкова вагітність
- •2. Порушення менструального циклу – мажучі, кров`яні виділення зі статевих шляхів:
- •Алгоритм діагностики позаматкової вагітності
- •Алгоритм дій лікаря при кровотечі в і половині вагітності
- •Кровотечі в другій половині вагітності передлежання плаценти
- •Класифікація передлежання плаценти
- •Лікування
- •1. Крововтрата (до 250 мл), відсутні симптоми геморагічного шоку, дистресу плода, термін вагітності до 37 тижнів:
- •3. Крововтрата (до 250 мл) при доношеній вагітності:
- •Алгоритм ведення вагітних з передлежанням плаценти
- •Передчасне відшарування нормально розміщеної плаценти (0,02—0,07%)
- •Класифікація:
- •Клінічні симптоми:
- •Діагностика:
- •Лікування:
- •Тактика при відшаруванні плаценти наприкінці і або у іі періодах
- •Алгоритм ведення вагітної з передчасним відшаруванням нормально розташованої плаценти
- •Контрольні запитання
- •Завдання для самостійної роботи студентів
- •Ситуаційні задачі
- •Завдання для позааудиторної роботи
- •1. Конкретні цілі:
- •2. Базовий рівень підготовки
- •Кровотечі в пологах (в ііі-му періоді пологів) патологія прикріплення та відокремлення плаценти
- •Кровотеча, пов’язана з затримкою, патологією прикріплення або защемленням плаценти.
- •Кровотечі в післяпологовому періоді
- •Рання (первинна) післяпологова кровотеча
- •Гіпо- та атонія матки
- •Післяпологова вторинна (пізня) кровотеча
- •Профілактика післяпологових кровотеч:
- •- Оцінка факторів ризику виникнення кровотеч; Фактори, які сприяють виникненню кровотеч у післяпологовому періоді
- •2. Під час пологів:
- •3. Після пологів:
- •Методи визначення величини крововтрати
- •4. Шоковий індекс Альговера
- •Основні принципи відновлення оцк Інфузійно-трансфузійна терапія акушерської крововтрати
- •Алгоритм надання допомоги при післяпологових кровотечах
- •Коагулопатичні кровотечі синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові в акушерстві
- •3. Діагностика
- •Іі стадія – гіпокоагуляція без генералізованої активації фібринолізу
- •Ііі стадія – гіпокоагуляція з генералізованою активацією фібринолізу
- •Характер змін коагуцяційних властивостей крові
- •4. Лабораторна діагностика.
- •Лабораторні критерії стадій двз-синдрому.
- •5. Профілактика двз - синдрому.
- •6. Лікування.
- •Таблиця 3. Рекомендовані дози інгібіторів протеолізу у залежності від фази двз- синдрому.
- •Геморагічний шок в акушерстві. Інтенсивна терапія акушерських кровотеч
- •Таблиця 2. Критерії тяжкості геморагічного шоку.
- •Інтенсивна терапія геморагічного шоку. Загальні принципи лікування гострої крововтрати:
- •Першочергові дії при виникненні геморагічного шоку:
- •Подальші дії для ліквідації геморагічного шоку.
- •Таблиця 3. Інфузійно-трансфузійна терапія акушерської крововтрати.
- •Крововтрата до маси тіла
- •Контрольні запитання
- •Кровотечі в ранньому післяпологовому періоді
- •Геморагічний шок в акушерстві
- •Двз-синдром в акушерстві
- •Завдання для самостійної роботи студентів
- •Ситуаційні задачі
- •Завдання для позааудиторної роботи
- •7. Рекомендована література.
Геморагічний шок в акушерстві. Інтенсивна терапія акушерських кровотеч
Геморагічний шок (ГШ) є найтяжчим ускладненням при патологічній кровотечі.
Геморагічний шок – стан тяжких гемодинамічних і метаболічних порушень, які виникають внаслідок крововтрати та характеризуються нездатністю системи кровообігу забезпечити адекватну перфузію життєво важливих органів через невідповідність об’єму циркулюючої крові об’єму судинного русла.
Небезпека розвитку геморагічного шоку виникає при крововтраті 15 - 20% ОЦК або 750 - 1000 мл. Кровотеча, яка перевищує 1500 мл (25-30% від ОЦК або 1,5% від маси тіла) вважається масивною.
З патофізіологічного погляду шок - це криза мкроциркуляції, нездатність забезпечити адекватний тканинний обмін, задовольнити потреби кисню в тканинах, енергетичних продуктах та видалити з організму токсичні речовини обміну. Провідним патогенетичним моментом є невідповідність (диспропорція) об'єму крові, що циркулює (ОКЦ), ємності судинного русла.
Чинники ризику виникнення геморагічного шоку в акушерстві:
Кровотечі у ранні строки вагітності:
- аборт;
- позаматкова вагітність;
- пухирний занос.
Кровотечі у пізні строки вагітності або у пологах:
- передчасне відшарування плаценти;
- передлежання плаценти;
- розриви матки;
- емболія навколоплодовими водами.
Кровотечі після пологів:
- гіпо- або атонія матки;
- затримка посліду або його частин у порожнині матки;
- розриви пологових шляхів.
Печінкова недостатність.
Патологія системи гемостазу.
Таблиця 1. Класифікація геморагічного шоку за клінічним перебігом та ступенем тяжкості (Чепкий Л.П. та співавт., 2003).
Ступінь тяжкості шоку |
Стадія шоку |
Об’єм крововтрати | ||
% ОЦК |
% маси тіла | |||
1 |
Компенсований |
15 – 20 |
0,8 – 1,2 | |
2 |
Субкомпенсований |
21 - 30 |
1,3 – 1,8 | |
3 |
Декомпенсований |
31 – 40 |
1,9 – 2,4 | |
4 |
Необоротний |
> 40 |
> 2,4 |
За класифікацією Baker в модифікації П. Г. Брюсова, розрізняють 4 ступеня ГШ.
При І ступені ГШ (помірний — крововтрата 1,0—1,5% від маси тіла) має місце помірна гіповолемія. Загальний стан середньої тяжкості. Притомність не втрачена, слабкість, серцебиття. Шкірні покриви бліді. Пульс — 90—100 уд./хв, AT — > 100 мм рт. ст., ЦВТ — 80—100 мм в. ст.
Компенсація, тобто баланс між ОКЦ і ємністю судинного русла, настає за рахунок підвищення тонусу (спазму) переважно венозних судин паренхіматозних органів, внаслідок спонтанного викиду ендогенних катехо-ламінів, альдостерону АКТГ, антидіуретичного гормону глюкокортикоїдів, ренін-ангеотензину. У таких випадках спазм периферійних судин деякий час підтримує центральну гемодинаміку і забезпечує нормальне функціонування життєво важливих органів (мозку, серця, нирок).
При II ступені ГШ (виражений — крововтрата 1,5—2,0% від маси тіла) має місце виражена гіповолемія. Пульс до 120 уд./хв, AT — < 100 мм рт. ст., ЦВТ — менше 60 мм в.ст. Загальний стан тяжкий. Слабкість, запаморочення, потемніння в очах, спрага, пітливість, задишка, глухість серцевих тонів, за-гальмованість. Виражена блідість шкіряних покривів, акроціаноз, похолодання кінцівок. Гіповолемія супроводжується розвитком тяжкої тканинної гіпоксії, декомпенсованим ацидозом, активацією викиду біологічно активних речовин (серотоніну, кініну, простагландинів, гістаміну та ін.), дилятацією судин. Цей процес сприяє зростанню диспропорції між ємністю судинного русла і ОКЦ.
За показників крововтрати більше 1500 мл (2,0—2,5% від маси тіла) спостерігається тяжка гіповолемія. Гемодинаміка значно порушена, стан хворої тяжкий і оцінюється як III ступінь ГШ (тяжкий). Стан вкрай тяжкий, «свідомість сплутана, ступор, занепокоєння, зниження температури тіла, різка блідість шкіряних покривів, периферичний ціаноз. Пульс до 140 уд/хв, AT — < 70 мм рт. ст., ЦВТ — дуже низький (40—0 мм в.ст).
За показників крововтрати більше за 2,5—3% маси тіла спостерігається по-замежова гіповолемія. Стан жінки вкрай тяжкий, свідомість відсутня. Загальна блідість, "мармуровість" кінцівок. Пульс слабкий, іноді й зовсім не визначається, підрахувати лише ЧСС (частоту серцевих скорочень), дихання поверхневе, тахіпное, патологічне рухове збудження, гіпорефлексія, анурія, знижена температури тіла. Декомпенсований метаболічний ацидоз (IV ступінь ГШ — позамежовий).
Несвоєчасне або неадекватне лікування ГШ зумовлює подовжений період дилятації мікроциркуляторного судинного русла, що супроводжується переходом внутрішньосудинної рідини та дрібнодисперсних білків (альбуміну) в інтерстиціальне русло. Згущується сироватка крові, порушується її реологія, наростає розпад та агрегація еритроцитів, тромбоцитів та клітин ендотелію судин, накопичується тромбопластин, активізуються процеси її осадження, протромбін переходить в тромбін, фібриноген — в фібрин. Розвивається синдром ДВЗ крові.
Залежно від індивідуальних особливостей організму, від ступеня анатомічної та функціональної повноцінності життєвоважливих органів, від критичних резервів органів проявляється порушення функції того чи іншого органу: шокова нирка, шокові легені, шокова печінка.