- •Міністерство охорони здоров’я україни
- •Рецензенти:
- •Передмова
- •2. Порядок Державної атестації випускників Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова з внутрішніх, професійних та інфекційних захворювань у 2006 році
- •1. Перша частина іспиту - робота з хворим
- •2. Друга частина іспиту
- •3. Медичний ліцензійний іспит крок 2 - загальна лікарська підготовка
- •4.1. Робота з хворими
- •4.2. Вміння інтерпретувати результати лабораторно-інструментальних методів обстеження, проводити діагностичні та лікувальні маніпуляції та надавати невідкладну допомогу
- •4.3. Критерії оцінки теоретичних знань студентів та загальнопрактичної підготовки згідно іспиту «Крок 2»
- •5. Перелік знань, умінь та практичних навичок терапевтичного профілю, якими повинен володіти випускник медичного факультету
- •5.1. Знати:
- •5.2. Вміти:
- •5.3. Володіти практичними навичками:
- •5.4. Практичні навички з терапії
- •5.6. Надання допомоги при невідкладних станах
- •6. Самостійне виконання студентом маніпуляцій та завдань на манікенах
- •6.3. Виконання студентом 3-ї медичної маніпуляції - проводення реєстрації екг та синдромна діагностика гострої та хронічної ішемії міокарда. Методика реєстрації електрокардіограми
- •7. Додаткові відведення екг
- •6.4. Виконання студентом 4-ї медичної маніпуляції - промивання шлунка
- •6.5. Виконання студентом 5-ї медичної маніпуляції – промивання кишечника при різних захворюваннях внутрішніх органів
- •7. Додатки
- •7.1 Нормативи лабораторних, біохімічних та інструментальних показників і. Загальноклінічні та екскреторні показники Показники загального аналізу крові
- •Показники аналізу сечі
- •Показники секреторної функції шлунка
- •Граничні параметри функціональних інтервалів (фі) кислотоутворюючої функції шлунка під час топографічної мікрозондової внутрішньо-шлункової рН-метрії [Чорнобровий в.М., 1988]
- •Показники зовнішньо-секреторної функції підшлункової залози
- •Копрологічне дослідження
- •Бактеріологічне дослідження кала
- •Показники багатофракційного дуоденального зондування
- •Основні біохімічні показники жовчі
- •Показник вуглеводного обміну в сироватці крові
- •Іv. Інструментальні показники Показники електрокардіограми (екг)
- •Деякі показники холтерівського моніторування екг
- •Показники ехокардіограми серця (ЕхоКг)
- •Показники центральної геодинаміки
- •Спірографічні показники, які використовуються для визначення типу вентиляційної недостатності
- •7.2. Список лікарських засобів
- •7.3. Рецепти лікарських препаратів
- •Противірусні засоби
- •Антиаритмічні засоби
- •Діуретики
- •Засоби для лікування порушень бронхіальної прохідності
- •Засоби, що використовують для лікування захворювань органів травлення
- •Aктиватори тканинного метаболізму
- •Засоби, що діють на систему згортання крові
- •Засоби, що використовуються при гемобластозах та інших пухлинах
- •Засоби, що використовуються для лікування професійних отруєнь
- •7.4. Карта первинного огляду хворого протокол
- •7.5. Протокол оцінювання підготовки студентів під час проведення практично-орієнтованого державного іспиту з внутрішніх, професійних та інфекційних хвороб
- •Протокол
- •З внутрішніх, професійних та інфекційних хвороб
- •Теоретична та практична підготовка
- •Список рекомендованої літератури
- •Матеріали
- •До державної атестації випускників
- •З внутрішніх, професійних та інфекційних захворювань
- •(7.110101 Лікувальна справа)
6.4. Виконання студентом 4-ї медичної маніпуляції - промивання шлунка
Промивання шлунка проводиться з лікувальною та діагностичною метою, для видалення із шлунка недоброякісної їжі, отрут, слизу. При цьому використовують принцип сифона, коли по наповненій рідиною трубці, яка з'єднує дві посудини, відбувається рух рідини в посудину, яка розміщена нижче. Одна посудина – лійка з водою, друга – шлунок. При підйомі лійки рідина буде поступати в шлунок, при опусканні – з шлунка у кухоль (рис. 11, 12).
Промивання шлунка проводять за допомогою товстого шлункового зонду товщиною 1-1,5 см, хворий при цьому сидить. Попередньо готують посудину з водою (5-10 л), черпак для набирання води й відро (таз) для промивних вод. Зонд і лійку кип’ятять, а потім лійку вставляють у просвіт зовнішнього кінця зонду. Необхідні також довгий фартух (для пацієнта), 2 рушники (для лікаря і хворого).
Необхідно враховувати індивідуальні особливості хворого (зріст, конституцію), тому для введення зонда слід виміряти відстань від різців до пупка, після чого додати відстань однієї долоні - тоді зонд точно попаде в порожнину шлунка.
Хворий сідає в крісло, щільно притиснувшись до його спинки, трохи нахиливши голову вперед. Груди хворого слід закрити фартухом. Уведення зонду може викликати нудоту і блювання, які він повинен подолати, роблячи ковтальні рухи, глибоко дихаючи через ніс. Лікар стає збоку від хворого, який широко розкриває рот і вимовляє звук "а". Швидким рухом вводять зонд за корінь язика, хворий закриває рот і робить декілька ковтальних рухів, після чого слід проштовхнути зонд уздовж по стравоходу. Якщо зонд повертається назад, його, заспокоївши хворого, вводять знову. Якщо ж зонд потрапляє у гортань, пацієнт починає кашляти, задихається. У такому разі слід негайно вийняти зонд і розпочати процедуру спочатку.
Промивання шлунка складається з двох етапів (рис. 9, 10).
Перший етап: тримаючи лійку на рівні колін хворого (лійку трохи нахиляють, щоб не вводити повітря в шлунок), вливають у неї воду й поступово піднімають вище рівня ротової порожнини. При цьому не слід чекати, поки вся вода з лійки потрапить у шлунок, бо в такому разі може засмоктатися й повітря, яке утруднює видалення шлункового вмісту.
Другий етап: коли рівень води досягає горла лійки, її опускають до колін хворого і чекають, коли вона наповниться вмістом шлунка, який виливають у відро (таз) або у велику миску. Потім знову лійку заповнюють водою і починають усі етапи спочатку. Так продовжують доти, доки вміст, котрий надходить у лійку зі шлунка, не стане чистим. Для промивання шлунка використовується 8-10 л води або промивної рідини.
Упродовж промивання шлунка необхідно стежити за станом хворого і промивними водами. У разі появи прожилок крові процедуру слід припинити (якщо шлунок промивають з приводу отруєння кислотами, то, не зважаючи на це, процедуру продовжують).
Ослабленим хворим промивання шлунка роблять у ліжку. Для цього його кладуть на бік. Щоб промивна рідина не затікала в гортань, голову необхідно розмістити низько і повернути на бік.
Коли хворий не може проковтнути зонд, йому дають випити 1-2 л розчину гідрокарбонату натрію. З’являється блювота (її викликають, натискуючи двома пальцями на корінь язика хворого). Таку процедуру повторюють декілька разів.
Рис.
9. Схематичне зображення закону сполучених
посудин (лійка
↔ шлунок хворого). Рис.
10. Повільне піднімання лійки з водою.
Якщо промивання шлунка зроблено через декілька годин після харчового отруєння і частина їжі вже попала в кишечник, закінчуючи промивання шлунка, потрібно ввести в нього через зонд розчин сольового проносного (60 мл 25% розчину сульфату магнію).
Після закінчення промивання шлунка знімають лійку і швидким рухом виймають зонд. Лійку і зонд ретельно промивають струменем гарячої води.