6.4. Виконання студентом 4-ї медичної маніпуляції - промивання шлунка

Промивання шлунка проводиться з лікувальною та діагностичною метою, для видалення із шлунка недоброякісної їжі, отрут, слизу. При цьому використовують принцип сифона, коли по наповненій рідиною трубці, яка з'єднує дві посудини, відбувається рух рідини в посудину, яка розміщена нижче. Одна посудина – лійка з водою, друга – шлунок. При підйомі лійки рідина буде поступати в шлунок, при опусканні – з шлунка у кухоль (рис. 11, 12).

Промивання шлунка проводять за допомогою товстого шлункового зонду товщиною 1-1,5 см, хворий при цьому сидить. Попередньо готують посудину з водою (5-10 л), черпак для набирання води й відро (таз) для промивних вод. Зонд і лійку кип’ятять, а потім лійку вставляють у просвіт зовнішнього кінця зонду. Необхідні також довгий фартух (для пацієнта), 2 рушники (для лікаря і хворого).

Необхідно враховувати індивідуальні особливості хворого (зріст, конституцію), тому для введення зонда слід виміряти відстань від різців до пупка, після чого додати відстань однієї долоні - тоді зонд точно попаде в порожнину шлунка.

Хворий сідає в крісло, щільно притиснувшись до його спинки, трохи нахиливши голову вперед. Груди хворого слід закрити фартухом. Уведення зонду може викликати нудоту і блювання, які він повинен подолати, роблячи ковтальні рухи, глибоко дихаючи через ніс. Лікар стає збоку від хворого, який широко розкриває рот і вимовляє звук "а". Швидким рухом вводять зонд за корінь язика, хворий закриває рот і робить декілька ковтальних рухів, після чого слід проштовхнути зонд уздовж по стравоходу. Якщо зонд повертається назад, його, заспокоївши хворого, вводять знову. Якщо ж зонд потрапляє у гортань, пацієнт починає кашляти, задихається. У такому разі слід негайно вийняти зонд і розпочати процедуру спочатку.

Промивання шлунка складається з двох етапів (рис. 9, 10).

Перший етап: тримаючи лійку на рівні колін хворого (лійку трохи нахиляють, щоб не вводити повітря в шлунок), вливають у неї воду й поступово піднімають вище рівня ротової порожнини. При цьому не слід чекати, поки вся вода з лійки потрапить у шлунок, бо в такому разі може засмоктатися й повітря, яке утруднює видалення шлункового вмісту.

Другий етап: коли рівень води досягає горла лійки, її опускають до колін хворого і чекають, коли вона наповниться вмістом шлунка, який виливають у відро (таз) або у велику миску. Потім знову лійку заповнюють водою і починають усі етапи спочатку. Так продовжують доти, доки вміст, котрий надходить у лійку зі шлунка, не стане чистим. Для промивання шлунка використовується 8-10 л води або промивної рідини.

Упродовж промивання шлунка необхідно стежити за станом хворого і промивними водами. У разі появи прожилок крові процедуру слід припинити (якщо шлунок промивають з приводу отруєння кислотами, то, не зважаючи на це, процедуру продовжують).

Ослабленим хворим промивання шлунка роблять у ліжку. Для цього його кладуть на бік. Щоб промивна рідина не затікала в гортань, голову необхідно розмістити низько і повернути на бік.

Коли хворий не може проковтнути зонд, йому дають випити 1-2 л розчину гідрокарбонату натрію. З’являється блювота (її викликають, натискуючи двома пальцями на корінь язика хворого). Таку процедуру повторюють декілька разів.

Рис. 9. Схематичне зображення закону сполучених посудин

(лійка ↔ шлунок хворого).

Рис. 10. Повільне піднімання лійки з водою.

Якщо промивання шлунка зроблено через декілька годин після харчового отруєння і частина їжі вже попала в кишечник, закінчуючи промивання шлунка, потрібно ввести в нього через зонд розчин сольового проносного (60 мл 25% розчину сульфату магнію).

Після закінчення промивання шлунка знімають лійку і швидким рухом виймають зонд. Лійку і зонд ретельно промивають струменем гарячої води.