VMB
.pdfпопередження захворювань і стимуляції росту дітей і молодняка тварин.
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1.Бортинічук В.А., Скибіцький В.Г., Ібатулліна Ф.Ж. Ветеринарна мікробіологія (практикум). Вінниця, «Нова книга», 2007 -239 с.
2.Демченко А.В., Бортнічук В.А., Скибіцький В.Г., Апатенко В.М. Ветеринарна мікробіологія та імунологія. –К.: «Урожай», 1996.
– 368 с.
3.Калініна О.С., Панікар І.І., Скибіцький В.Г. ветеринарна вірусологія. – К.: «Вища освіта»,2004. – 432 с.3. Билай В.И., Пидоплычко Н.М. Токсинообразующие микроскопические грибы и
301
вызываемые ими заболевания человека и животных. - К.: Наукова думка, 1970, - 290 с.
4 Скибіцький В.Г., Власенко В.В. Власенко І.Г.,Мельник М.В.,Ібатулліна Ф.Ж.,Соломон А.М., Козловська Г.В. Мікробіологія молока та молочних продуктів. Вінниця, «Едельвейс і К», 2008. – 412 с.
5. Скибіцький В.Г. Ротавірусна інфекція великої рогатої худоби.
–К.: «Урожай», 1994. – 167 с.
6.. Харченко С.М. Мікробіологія. – К.: «Сільгоспосвіта», 1994. - 349 с.
30.Burlianka M., Pliszka A., Burzynska H. Mikrobiologia zywnosci, Warszawa, 1983.
31.Microbiologia dia studention kienuku Towaroznawstwa. - Krakow, 1988.-22IC.
32.Mitkowska A. Mikrobiologia dea studentow kierunky towaroznawstua. Krakow, 1988.
33.Mitkowska A., Koetowska M., WpTyn kiszonek na wtasnosci organoleptyczne, mikrobiologiozne I fizykochemiczne mleka. -Krakow, 1984.
34.Muller S. Gmndlagen der Zebensuittelmikrobiologie. - Leipzig: VEB Fachluch Verlag,1983.
302
В.Г.Скибіцький, Г.В.Козловська,
С.Г.Ташута,
Ф.Ж.Ібатулліна, О.В.Яблонська
303
•ВЕТЕРИНАРНА
•МІКРОБІОЛОГІЯ
Том 2
Начальний посібник для студентів, що навчаються за напрямом «ветеринарна медицина» ОКР «Магістр»
Київ-2009
304
В.Г. Скибіцький, Г.В. Козловська, С.Г. Ташута, Ф.Ж.Ібатулліна, О.В. Яблонська
ВЕТЕРИНАРНА МІКРОБІОЛОГІЯ
За редакцією доктора ветеринарних наук, професора Скибіцького В.Г.
РЕЦЕНЗЕНТ В.П. Литвин, доктор ветеринарних наук, професор кафедри
епізоотології та інфекційних хвороб тварин НУБіП України.
305
Т.В. Мазур, доктор ветеринарних наук, доцент кафедри епізоотології та інфекційних хвороб тварин НУБіП України.
Автори: В.Г. Скибіцький, |
Г.В. Козловська, |
С.Г.Ташута, |
||
Ф.Ж. Ібатулліна, О.В. Яблонська |
«Ветеринарна мікробіологія»: |
|||
посібник |
– |
Київ», |
2009.– |
222с, |
ISBN |
|
|
|
|
У посібнику викладено сучасні дані щодо систематики, морфології, фізіології та екології мікроорганізмів, поширення у природі корисних та шкідливих видів; охарактеризовано збудники найбільш актуальних хвороб тварин. Охарактеризовано фактори патогенності мікроорганізмів, механізм розвитку (патогенез) мікробних інфекцій та суть протимікробного захисту. Описані
306
методи лабораторної діагностики та засоби специфічної профілактики. Запропоновано тести для самоконтролю знань із найважливіших питань ветеринарної мікробіології.
Підручник призначений для студентів, що навчаються за напрямом «Ветеринарна медицина» за освітньо-кваліфікаційним рівнем «Бакалавр» та «Магістр». Може бути використаний фахівцями ветеринарної медицини, слухачами курсів післядипломного навчання.
307
ПЕРЕДМОВА Мікроорганізми – надзвичайно розповсюджені, не видимі
неозброєним оком, переважно одноклітинні істоти. Їх виявляють у ґрунті, воді, повітрі, на поверхні та всередині організму людини, тварин і рослин, у льодах Антарктиди, на дні морів та океанів, у глибинах шахт та гейзерах. Мікробний світ планети надзвичайно різноманітний. Багато мікроорганізмів важливі у ланцюгу екологічних факторів, котрі забезпечують відносну стабільність умов, необхідних для існування інших істот, включаючи людину. За участю мікроорганізмів відбувається мінералізація органічних решток та синтез складних сполук. Торф, кам’яне вугілля, нафта, природний газ
– теж продукти життєдіяльності мікроорганізмів. Серед мікроорганізмів є види надзвичайно корисні для людини і тварин. Їх широко використовують у харчовій промисловості, як джерело ферментів, вітамінів, амінокислот, антибіотиків та інших біологічно активних речовин. Останнім часом інтенсивно впроваджуються у практику мікроорганізми – утилізатори різноманітних матеріалів та речовин, які забруднюють довкілля. Чимало мікроорганізмів використовують як антагоністів збудників захворювань людини і тварин. Запропоновані на їх основі пробіотики широко запроваджені у практику гуманної і ветеринарної медицини. Певні види мікроорганізмів використовують у біотехнології важливих для людини речовин (антигенів, інтерферонів, вітамінів та ін.), надаючи їм необхідних властивостей за допомогою генно-інженерних маніпуляцій.
308
Крім корисних існує немало мікроорганізмів, які здатні зашкодити здоров’ю та життю людини, тварин і рослин, обумовити порчу продуктів.
Підручник написаний за діючою типовою програмою дисципліни «Ветеринарна мікробіологія», затвердженою Департаментом кадрової політики, аграрної освіти та науки Міністерства аграрної політики України.
У кінці кожного розділу запропоновані запитання, які дозволяють студенту контролювати себе під час вивчення відповідного матеріалу.
Студентам, які виявлять бажання розширити власний кругозір з питань ветеринарної мікробіології, пропонується перелік відповідної фахової література.
Висловлюємо щиру подяку офіційним рецензентам за принципову оцінку, слушні зауваження та поради, спрямовані на поліпшення підручника.
Автори останнього будуть надзвичайно вдячними за висловлені пропозиції щодо поліпшення якості запропонованого видання.
309
ТОМ 2
СПЕЦІАЛЬНА МІКРОБІОЛОГІЯ
«Патогенні коки»
Коки – широко поширені в природі кулясті бактерії. Переважна кількість шароподібних мікроорганізмів сапрофіти. Проте є і патогенні види. Останні викликають захворювання у людей та тварин. Патогенні коки належать до двох родів Staphylococcus та
Streptococcus.
Стафілококи
Стафілококи – сферичні грампозитивні нерухливі бактерії, які відносяться до роду Staphylococcus родини Micrococcеaceae.
Стафілококи відкриті Пастером та А.Огетоном в 1880 році незалежно один від одного. Детальніше їх вивчив та описав Ф.Розенбах в 1884 році.
У 1976 році Міжнародним комітетом з токсономії стафілококів офіційно затверджено три види: S. aureus (рис.1 та 2), S. epidermidis та
S. saprophyticus.
Стафілококи мають важливе значення у інфекційній патології у людей та тварин, вони викликають фурункули, абсцеси, флегмони,
310