1254490238

особи, яка її супроводжує, залізничним, водним, міжміським автомобільним транспортом.

б)безкоштовнийвідпускмолочних,сухих,консервованихтаінших спеціальних продуктів дитячого харчування, донорського молока для дітей першого й другого року життя із малозабезпечених сімей.

HАКАЗ

Міністерства охорони здоров’я України Методичні рекомендації

«Організація медичної допомоги та догляду за ВІЛ-інфікованими дітьми у дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладах» № 448 від 29.11.2002 р.

(витяг)

Шляхи передачі ВІЛ

Зараження ВІЛ може відбутися: при статевих контактах між чоловіками, чоловіком і жінкою; через кров – при переливанні інфікованої крові чи її компонентів, при використанні забруднених кров’ю шприців та іншого інструментарію, через ушкоджені шкіру і слизові оболонки людей, при контакті з кров’ю чи деякими секретами (слизом з піхви, грудним молоком, спермою, спинномозковою рідиною, виділенням з ран та ін.) хворих на ВІЛінфекцію. Зараження дітей у більшості випадків здійснюється від ВІЛ-інфікованих матерів (перинатальний шлях інфікування): внутрішньоутробно через плаценту, у пологах (при контакті плоду з інфікованою кров’ю чи секретами матері, при заковтуванні плодом материнської крові чи інших рідин), при вигодовуванні груддю чи грудним молоком.

ВІЛ-інфекція не передається побутовим шляхом: при дотику, обіймах, рукостисканнях, через поцілунки, при спільному проживанні в одній квартирі, через посуд, столові прилади, через їжу; через постільну білизну, предмети побуту, іграшки; через повітря (у тому числі при чханні та кашлі), при купанні у воді, через ручки дверей та кранів, унітази, через спортивне знаряддя, при укусах комах або тварин.

Уточнення діагнозу ВІЛ-інфекції у дітей, народжених ВІЛ-інфікованими жінками

Зараження дитини вірусом імунодефіциту людини від інфікованої матері відбувається у 8 – 41% випадків, у 92 – 59% діти за-

101

лишаються неінфікованими. Дуже важливо вчасно уточнити ВІЛстатус дитини, тобто інфікована дитина вірусом імунодефіциту чи ні.

Організація перебування ВІЛ-інфікованих дітей та дітей, народжених ВІЛ-інфікованими жінками, в організованих колективах

Для оптимізації надання медичної, психологічної та соціальної допомоги ВІЛ-інфікованим та народженим ВІЛ-інфікованими жінками дітям рекомендується організовувати окремі групи чи колективи для таких дітей. Доцільність створення окремих колективів обумовлена тим, що ці діти мають потребу в особливій медичній допомозі, догляді, харчуванні, вихованні та психологічній підтримці.

ВІЛ-інфіковані діти без клінічних проявів захворювання або зі слабко вираженою симптоматикою можуть перебувати в дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладах різних типів (у тому числі в будинках дитини, дитячих будинках і школахінтернатах):

•спільно з іншими дітьми, якщо кількість ВІЛ-інфікованих дітей чи дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями (до уточнення діагнозу), менше шести осіб у групі;

•в окремих групах, якщо кількість ВІЛ-інфікованих дітей чи дітей, народжених ВІЛ-інфікованими жінками (до уточнення діагнозу), більше шести;

•у випадку, коли загальна кількість таких дітей більше 50, пропонується виділити для утримання їх окремий дошкільний навчальний заклад, в т. ч. будинок дитини, дитячий будинок або інший заклад;

•ВІЛ-інфіковані діти шкільного віку можуть перебувати на загальних засадах у школах-інтернатах санаторного типу. Якщо кількість таких дітей у класі досягає 15 чоловік, їх виділяють в окремий клас.

Медичний працівник навчально-виховного закладу (як закритого, так і відкритого типу) повинен щодня проводити огляд ВІЛінфікованих дітей і, при виявленні у них гострих захворювань або уражень шкіри (які не можуть бути закриті пов’язкою або заклеєні пластиром) чи слизових оболонок, відокремлювати таких дітей від колективу. Для цього в будинках дитини, дитячих будинках і

102

школах-інтернатах варто передбачити окремий ізолятор чи карантинне відділення для хворих ВІЛ-інфікованих дітей.

Питання про направлення ВІЛ-інфікованих дітей з сімей, а також дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування до дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів, у т. ч. будинку дитини, дитячого будинку, дитячого будинку-інтернату, школиінтернату тощо, вирішується за поданням територіального центру профілактики і боротьби зі СHІДом або комісією у складі дитячого лікаря-інфекціоніста, лікаря-педіатра та завідуючого поліклінічним відділенням лікувально-профілактичного закладу за місцем проживання дитини.

Перед направленням дитини до навчального закладу спеціалісту територіального центру профілактики і боротьби зі СHІДом, лікарю-інфекціоністу або епідеміологу необхідно провести бесідуроз’яснення щодо перебування ВІЛ-інфікованих дітей та догляду за ними з персоналом закладу.

Батьків (опікунів) попереджують про те, що перебування їхньої дитини в дитячому колективі підвищує ризик його захворювання на будь-яку інфекцію з тяжкими ускладненнями через імунодефіцитний стан.

Догляд за дітьми, народженими ВІЛ-інфікованими жінками, та дітьми з ВІЛ-інфекцією

Умови виховання та організація навчально-виховної роботи для ВІЛ-інфікованих дітей не повинні відрізнятись від таких для здорових дітей.

Доглядаючи за дитиною, народженою ВІЛ-інфікованою жінкою, чи ВІЛ-інфікованою дитиною, необхідно пам’ятати, що контакт із неушкодженими шкірою і слизовими оболонками абсолютно безпечний.

Персонал, який здійснює догляд за дітьми, народженими ВІЛінфікованими жінками, та дітьми з ВІЛ-інфекцією, повинний надягати гумові рукавички в наступних ситуаціях:

•при обробці ушкодженої шкіри та слизових оболонок у дитини (обробка порожнини рота, ока, підмивання);

•при заборі крові й інших біологічних рідин для дослідження, а також при роботі з біологічним матеріалом;

•при проведенні медичних маніпуляцій, де є контакт із кров’ю,

103

а також можливість ушкодження слизових оболонок (ін’єкції, постановка клізми, промивання шлунка);

•якщо в людини, що доглядає за дитиною з ВІЛ-інфекцією, є рани на руках.

Гумові рукавички зменшують ризик розвитку інфекційних ускладнень у самої дитини та попереджують контакт персоналу з кров’ю й іншими біологічними рідинами.

При догляді за дітьми з ВІЛ-інфекцією потрібно дотримуватись чистоти. Варто максимально захистити дитину від контактів з хвороботворними мікроорганізмами. Будь-яке ушкодження шкіри дитини (тим більше ВІЛ-інфікованої) є вхідними воротами інфекції, тому ушкоджені поверхні потрібно обробити дезінфікуючими розчинами (розчин брильянтового зеленого, метиленового синього, перманганату калію, хлоргексидину тощо). Hа рану потрібно накладати стерильну пов’язку або бактерицидний лейкопластир.

ВІЛ-інфікованим дітям, навіть при відсутності клінічних ознак захворювання, можуть бути призначені ліки і маніпуляції, тому медичний персонал, який доглядає за такою дитиною, повинен вміти виконувати призначення лікаря, при цьому завжди дотримуватись правил асептики й антисептики, а також правил безпеки при контактах із кров’ю й іншими біологічними рідинами.

Особливості надання медичної допомоги при ВІЛ-інфекції

Пацієнтам, захворювання яких пов’язані з ВІЛ-інфекцією, планова госпіталізація та надання спеціалізованої медичної допомоги здійснюється в стаціонарах існуючих центрів профілактики і боротьби зі СHІДом або у визначених наказом управління охорони здоров’я лікувально-профілактичних закладах.

Госпіталізація ВІЛ-інфікованих дітей повинна здійснюватись за умови виявлення ознак прогресування ВІЛ-інфекції: поява вторинних або супутніх захворювань, які вимагають стаціонарного лікування, та при необхідності проведення планових досліджень, які не можуть бути здійснені в амбулаторних умовах.

При захворюваннях, не пов’язаних з ВІЛ-інфекцією, планова й ургентна стаціонарна допомога ВІЛ-інфікованим пацієнтам здійснюється на загальних підставах. Хірургічна, стоматологічна чи інша спеціалізована допомога ВІЛ-інфікованим дітям здійснюється у відповідних профільних стаціонарах.

104

Пацієнтам з активними формами туберкульозу планова стаціонарна допомога здійснюється в протитуберкульозних диспансерах або туберкульозних лікарнях.

Ізоляція ВІЛ-інфікованих хворих в боксовані та напівбоксовані відділення здійснюється при відкритих формах туберкульозу, наявності легеневих кровотеч та кровохаркання, гострому перебігу пневмоцистної пневмонії через їх небезпеку для оточуючих, особливо для інших хворих на ВІЛ-інфекцію. Ізоляція також рекомендується для хворих у стадії СHІДу, коли в результаті тяжкого імунодефіциту пацієнти можуть заражатися новими збудниками. Хворих у стадії СHІДу розміщувати в одній палаті з хворими на імунодефіцити іншої природи забороняється.

Вакцинопрофілактика дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями, ВІЛ-інфікованих та хворих на СHІД дітей.

Профілактичніщепленнядітям,народженимВІЛ-інфікованими матерями, та дітям, хворим на ВІЛ-інфекцію, здійснюють у відповідності до наказу МОЗ України № 276 від 30.10.2000 р.

Протиепідемічний режим у дитячих колективах, де знаходяться ВІЛ-інфіковані діти

Поширення ВІЛ-інфекції від хворих дітей пов’язане насамперед з інфікуванням через кров чи інші біологічні рідини, забруднені кров’ю. З метою попередження зараження персоналу, а також при спільному перебуванні ВІЛ-інфікованих та неінфікованих ВІЛ дітей слід виконувати звичайні вимоги по роботі з біологічними рідинами відповідно до наказу МОЗ СРСР від 12.08.89 р. № 408 «О мерах по снижению заболеваемости вирусными гепатитами в стране».

Медичні кабінети дитячих колективів повинні бути забезпечені одноразовим інструментарієм (шприці, голки, скарифікатори) у достатній кількості.

ВІЛ-інфіковані діти відрізняються вразливістю до опортуністичних інфекцій, зараження якими може відбутися через їжу, воду, навколишнє середовище, від домашніх тварин або хворих людей.

Запобігання інфекціям, що передаються з їжею та водою. Відповідно до встановлених санітарних норм:

1. У дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах всіх типів заборонено приготування сиру, простокваші-самоквасу,

105

млинців з м’ясом, макаронів по-флотськи, зельців, кремів, напоїв, морсів, фаршмаків, виробів у фритюрі, холодцю, паштетів. Категорично забороняється вживання грибів, пастеризованого, фляжного, бочкового молока без кип’ятіння, сметани без термічної обробки, яєць і м’яса водоплаваючої птиці, курячих яєць у сирому вигляді, м’яса, яке не пройшло ветеринарного нагляду, консервованих продуктів домашнього виготовлення.

2.Асортимент продукції молочної кухні підлягає погодженню з територіальною установою санітарно-епідеміологічної служби.

3.Сире м’ясо, риба, молочні продукти, овочі при збереженні не повинні контактувати. Для їхньої обробки необхідно використовувати окремі промарковані дошки, ножі, посуд. Руки і кухонний посуд та обладнання після контакту із сирими продуктами необхідно ретельно мити.

4.Вода, яку вживає дитина, повинна бути прокип’ячена.

5.Сирі овочі та фрукти необхідно ретельно мити перед вживанням та приготуванням страв з них; у період вираженої імуносупресії краще вживати тільки термічно оброблені овочі та фрукти.

6.Hеобхідно уникати купання у водоймах, тому що зараження такої дитини будь-якою хворобою може відбутися в результаті випадкового ковтка води.

5.ВІЛ-інфіковані діти повинні уникати прямих сонячних променів і контактів з піском та ґрунтом, тобто повинні носити одяг та взуття у теплу пору року і в місцях з високою сонячною радіацією. Прогулянки проводити у затінених місцях.

Заходи щодо запобігання інфекціям при контактах

здомашніми тваринами

1.Коти та собаки можуть бути джерелом інфікування збудниками багатьох опортуністичних інфекцій, у тому числі і токсоплазмозу, а також переносниками гельмінтів.

2.Після контакту з домашніми тваринами дитина повинна ретельно мити руки з милом. Hеобхідно стежити, щоб дитина уникала таких контактів. Територія навчального закладу не повинна бути забруднена фекаліями тварин.

3.Слід уникати ігор, що можуть привести до подряпин чи укусів тварин. Якщо це відбулося, місце укусу чи подряпини необхідно ретельно промити й обробити дезінфікуючим розчином (3% роз-

106

чин перекису водню, 5% розчин йоду), не допускаючи вилизування твариною рани чи порізу.

4. Hеобхідно уникати контакту дитини з домашніми птахами, рептиліями (ящірками, ігуанами), екзотичними тваринами (наприклад, людиноподібними мавпами), а також з водою із акваріумів.

Обмеження контакту з хворими людьми

Hеобхідно ізолювати ВІЛ-інфіковану дитину від хворих на інфекційні захворювання в родині чи дитячому колективі.

Виховання та психологічна підтримка

ВІЛ-інфекція створює багато різних психосоціальних проблем. У закритому дитячому колективі для ВІЛ-інфікованих дітей доцільно залучати до роботи з дітьми психолога або лікаряпсихолога.

ВІЛ-інфіковані діти-сироти та позбавлені батьківського піклування складають особливо вразливу групу, і їхнє благополуччя цілком залежить від якості догляду та виховання в установах державної опіки. Персонал повинен всіляко сприяти повноцінному психоемоційному та фізичному розвитку дітей.

Дітям перших п’яти років життя дуже важливі фізичні та емоційні контакти з дорослими (ласкаві, спокійні рухи рук при сповиванні, перевдяганні, масаж, фізкультура). Дитина повинна чути звернену до неї спокійну лагідну мову.

Особливе значення для нормального психоемоційного розвитку дитини мають іграшки, які повинні бути яскравими, кольоровими. Підбираючи іграшки, дуже важливо стежити, щоб вони легко милися і були безпечними для дитини, відповідати віку дитини, були досить міцними, дозволеними МОЗ України для дітей. Hеобхідно приділяти спеціальний час для того, щоб показувати дитині кольорові зображення людей і тварин, читати та розповідати казки, співати.

Виховання гігієнічних навичок

Дотримання гігієнічних навичок є важливою складовою підтримки здоров’я дітей при ВІЛ-інфекції. Hеобхідно часто мити руки дитині та привчати її робити це самостійно з раннього віку. З однорічного віку дитині варто чистити зуби, а потім необхідно навчити цьому її саму. ВІЛ-інфікованих дітей варто привчити ко-

107

ристуватися індивідуальними засобами гігієни, мочалкою, зубною щіткою, гребінцем, ножицями для стрижки нігтів; забороняти використовувати предмети гігієни інших людей.

Спілкування з іншими дітьми

Побутові контакти з ВІЛ-інфікованою дитиною безпечні, тому така дитина повинна брати участь у спільних іграх з іншими дітьми. Діти можуть використовувати ті самі іграшки, книги, олівці, спортивний інвентар. Hеобхідно навчити дитину безпечному поводженню (не кусати, не дряпати дітей, обережно користуватися гострими предметами, що ріжуть).

Психологічна підтримка дитини при госпіталізації

Госпіталізація є серйозним стресом для дитини. Емоційні страждання часто збільшують фізичний біль і нездужання. Щоб полегшити дитині перебування в стаціонарі, їй необхідно доступно пояснити, з якою метою її направлено до лікарні, які процедури будуть проводитись, як змінюватиметься її стан. Hеобхідно установити атмосферу довіри між дитиною та медичним персоналом. Hе можна лякати дитину медичними працівниками та маніпуляціями.

У дитячому відділенні повинна бути ігрова кімната з іграшками та різними іграми, де діти можуть відволікатися від медичних процедур, що покращує самопочуття хворого. Діти можуть взяти з собою в лікарню улюблену іграшку – це допоможе хворому відчувати тісний зв’язок з домівкою і надає підтримку в період, коли йому важко, дозволяє зменшити відчуття самотності.

Організація ігор, конкурсів допомагає дитині розкритися поіншому. У дитині закладена величезна тяга до усього нового, цікавого. Діти дуже швидко переключаються. Їм набагато легше перенести саму неприємну процедуру, коли вони знають, що після цього буде щось цікаве, що захоплює. Hеобхідно використовувати всі можливості для зменшення болю при проведенні медичних процедур. Для дитини дуже важливо знати, що перебування в лі- карні – це тимчасова міра.

Протягом життя ВІЛ-інфікована дитина має часто вживати різні ліки – таблетки, капсули, суспензії, мікстури. Персонал, що доглядає за дитиною, повинний навчити її ставитися до прийому ліків як до життєвої необхідності.

108

Починаючи з 2 – 3-літнього віку, слід навчати дитину ковтати таблетки та капсули. При цьому варто попереджати про неприпустимість приймати ліки без дозволу і вказівки дорослих, а також пригощати ліками інших дітей.

Соціальна допомога дітям віком до 16 років, інфікованим вірусом імунодефіциту людини або хворим на СHІД

Всі діти, які народжені ВІЛ-інфікованими жінками і містять в крові антитіла до ВІЛ, незалежно від віку, тобто від народження, вважаються ВІЛ-інфікованими і повинні одержувати соціальну допомогу згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.98 р. № 1051 та порядком, затвердженим наказом МОЗ від 31.08.98 р. № 265. Hе інфікована дитина, народжена ВІЛінфікованою матір’ю, також отримує соціальну допомогу до зняття з обліку у зв’язку із зникненням материнських антитіл. Діти з уточненим діагнозом ВІЛ-інфекції/СHІДу одержують соціальну допомогу до 16 років.

Конфіденційність

Згідно із статтею 12 Закону України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СHІД) та соціальний захист населення» (1998 р.) облік і реєстрація ВІЛ-інфікованих і хворих на СHІД, а також медичний нагляд за ними повинні здійснюватися з дотриманням принципів конфіденційності та поваги прав і свободи людини.

Знати про діагноз ВІЛ-інфекції повинні тільки ті особи, яким ця інформація необхідна для виконання професійних обов’язків. Розголошення медичним працівником або іншою посадовою особою інформації щодо проведення та результатів медичного огляду людини з метою встановлення зараження ВІЛ, що стали йому відомими в зв’язку з виконанням службових чи професійних обов’язків, тягне за собою відповідальність згідно із законодавством.

109