2.2.Дослідження крові

Кров є основним об’єктом досліджень. Для біохімічного дослідження у великої рогатої худоби кров беруть із яремної вени.Кров рекомендовано брати вранці (між 7-ю і 8-ю годинами), до фізичного навантаження й діагностичних процедур. Якщо для виконання більшості тестів взяття крові проводять після 8–12 год голодування, то для визначення триацилгліцеролів необхідно витримати 10–12-годинний інтервал після вживання корму. Час годівлі суттєво впливає на вміст у крові ліпідів, глюкози, холестеролу та інших показників. Надмірне збудження тварини під час відбору крові зумовлює зміни рівня глюкози, кислотно-лужної рівноваги, гормонів, тому слід уникати зайвого насилля над твариною, а інколи слід застосувати транквілізатори. Положення тіла впливає на концентрацію загального білка, альбуміну, креатину, холестеролу, триацилгліцеролів, на активність лужної фосфатази, аспартатамінотрансферази та інших компонентів плазми. Вміст цих речовин та активність ферментів істотно підвищуються при зміні положення тіла з горизонтального на вертикальне і, навпаки, зменшуються – у горизонтальному. Максимальна зміна характерна для рівня загального білка, активності ферментів (11 %) та вмісту Кальцію (3–4 %).

При заборі крові шляхом пункції вени час здавлювання судин джгутом по можливості має бути мінімальним, оскільки стискування судини спричиняє місцевий стаз і гіпоксію, а також зсув у розподілі деяких речовин (холестеролу, калію, натрію, кальцію та ін.) між форменими елементами крові та її рідкою частиною. Для запобігання гемолізу, кров необхідно брати сухим шприцом, сухою голкою (одноразового використання), у суху пробірку й у стерильних 27 умовах. Якщо набрана шприцом кров переноситься в пробірку, то цю процедуру здійснюють повільно (для запобігання спінювання крові).

При клінічному лабораторному аналізі частіше досліджують сироватку і плазму крові. У крові визначають морфологічні показники, гематокритну величину, уміст гемоглобіну, глюкози, кетонових тіл, міді, цинку, кобальту, марганцю, селену та ін.; у плазмі крові – резервну лужність, уміст натрію, калію, неорганічного фосфору; у сироватці крові – загального білка та його фракцій, залишкового азоту, сечовини, ліпідів, білірубіну, кальцію, фосфору, магнію, загального і зв’язаного з білками йоду, заліза, міді, цинку, кобальту, селену, марганцю, каротину, вітамінів, ферментів, виконують білково-осадові проби.

Гемолізовані сироватку і плазму не рекомендується використовувати для аналізу, за винятком деяких випадків. Так, гемолізати цілісної крові можна використати для визначення активності фруктозомонофосфатальдолази, вмісту глюкози та для деяких інших тестів. Звичайно сироватку крові тримають у холодильнику при температурі 0 – 4 °С. Припускається її зберігання впродовж місяця (й навіть більше) за умови замороження відразу після отримання та при одноразовому розмороженні безпосередньо перед визначенням. Проте відомо, що активність лужної фосфатази стабільніша при кімнатній температурі (не змінюється декілька діб). У разі зберігання сироватки при зниженні температури (0 – 4 °С) активність цього ферменту поступово підвищується, досягаючи найбільшої виразності через 12–24 год. Якщо ж дані про стабільність речовин, які визначаються, відсутні, рекомендується проводити біохімічний аналіз відразу ж після забору крові. Досліджуваний матеріал, як правило, зберігають до завершення всіх аналізів, що дозволяє в разі необхідності повторити визначення.

Для отримання результатів біохімічного аналізу, який би правильно відображав зміни в організмі, необхідно забезпечувати суворе дотримання правил забору проб біоматеріалу, належні умови його зберігання і транспортування до лабораторії. Виконання цих правил повністю залежить від клінічного персоналу і має перебувати під постійним контролем лікаря, аби уникнути так званих позалабораторних помилок. [2,6]

У ході дослідження крові при пневмонії виявляють лейкоцитоз, нейтрофілію зі зрушенням ядра вліво, лімфоцитопенію, анеозинофілію.

У лабораторній діагностиці захворювань дихальної системи також використовують біохімічні констеляції. Так, наприклад при пневмонії підлягають дослідженню такі показники: ізофермент ЛДГ3 в крові, С-реактивний білок в крові, сіалові кислоти в крові. [1]