32

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Факультет ветеринарної медицини

Кафедра біохімії тварин, якості і безпеки сільськогосподарської продукції

імені акад.. М. Ф. Гулого

Лущай Юлія Олександрівна

К У Р С О В А Р О Б О Т А

з дисципліни «Клінічна біохімія»

на тему:

« Клініко-біохімічні дослідження при захворюваннях дихальних шляхів у молодняка ВРХ та клініко-діагностичне значення їх результатів. »

4 курс, 2 група

спеціальність: 6.110101 – ветеринарна медицина

Науковий керівник , доктор ветеринарних наук, професор

(підпис) (посада)

Грищенко Вікторія Анатоліївна

(ПІБ)

Київ – 2015 зміст

Вступ………………………………………………………………………………....3

Розділ 1. Механізм виникнення пневмонії. Етіологія, класифікація, лікування..4

1.1. Загальні відомості про хворобу………………………………………………..4

1.2. Купорозна пневмонія…………………………………………………………...6

1.3. Ателектатична пневмонія………………………………………………………8

1.4. Метастатична пневмонія………………………………………………………..9

Розділ 2. Клініко-біохімічні дослідження при захворюванні дихальних шляхів……………………………………………………………………………….11

2.1. Дослідження дихальної системи……………………………………………...11

2.2. Дослідження крові……………………………………………………………..14

2.3. Дослідження сечі………………………………………………………………16

2.4. Дослідження мокротиння……………………………………………………..18

Розділ 3. Клініко-біохімічна характеристика патологічних процесів у легенях………………………………………………………………………………21

3.1. Енергетичні процеси в легенях……………………………………………….21

3.2. Особливості метаболізму білків у легенях…………………………………..22

3.3. Ліпіди при легеневій патології………………………………………………..24

3.4. Біологічна роль бронхолегеневого секрету………………………………….25

3.5. Патохімія запального процесу в легенях…………………………………….27

Висновок…………………………………………………………………………….30

Список використаної літератури…………………………………………………..31

ВСТУП

Система дихання забезпечує газообмін, регулює кислотно-лужну рівновагу в організмі, захищає його від шкідливої дії зовнішнього середовища. Функції її найчастіше зв’язані з функціями серцево-судинної системи, крові, шкіри та нирок.

Широке розповсюдження хвороб органів дихання зумовлене зни­женням природної резистентності тварин внаслідок порушення тех­нології утримання (зокрема їх великої концентрації на обмежених пло­щах, що сприяє повітряно-крапельному способу передачі інфекції), ви­сокою концентрацією в повітрі приміщень мікроорганізмів, у тому числі умовно-патогенних та патогенних.

За ураження органів дихання змінюються функції серцево-судин­ної, травної, сечовидільної та інших систем, зменшується надходжен­ня повітря в легені, дифузія оксигену (кисню) в кров, що спричиняє порушення газообміну і розвиток задишки.

У молодняку респіраторні хвороби часто закінчуються летально. В однокопитних запалення легень характеризується досить швидким поширенням патологічного процесу, що зумовлено особливостями морфологічної будови органа (велика альвеолярна поверхня, відсут­ній сегментарний поділ легені на частки, дещо гірше розвинена міжальвеолярна сполучна тканина).[3,4]

Мета роботи: з’ясувати діагностичну інформативність хвороб дихальних шляхів у молодняка ВРХ.

Завдання: проаналізувати і визначити важливість клініко-біохімічних досліджень у постановці діагнозу та лікуванні пневмонії.

Об’єкт: клініко-біохімічні дослідження хвороб дихальних шляхів у молодняка ВРХ.

Предмет: пневмонія ВРХ.

РОЗДІЛ 1. Механізм виникнення пневмонії. Етіологія, класифікація та лікування

1.1. Пневмонія (Pneumonia; від грец. pneumom - легені) - запалення ле­гень. Характеризується заповненням альвеол і міжальвеолярної сполуч­ної тканини ексудатом, порушенням зовнішнього й внутрішнього газо­обмінів, функцій різних органів та систем, обміну речовин. Це одне з найбільш поширених захворювань молодняку, особливо у господарст­вах, що спеціалізуються з вирощування та відгодівлі великої рогатої ху­доби, свиней і овець. Найчастіше хворіють телята віком від 1 до 4 міс, поросята - у 2-4, а ягнята - у 3-6 міс. Захворювання має переважно се­зонний характер - здебільшого буває ранньої весни, пізньої осені, взим­ку, а в умовах промислового тваринництва молодняк хворіє на пневмо­нію протягом усього року. Захворювання спричиняє загибель молодняку, зниження продуктивності, тварини не досягають відгодівельних конди­цій і їх доводиться передчасно забивати.

Запальний процес рідко обмежується лише альвеолами і досить часто охоплює бронхи або, навпаки, запалення починається з бронхів, бронхіол та переходить на альвеоли (бронхопневмонія). В інших випад­ках у патологічний процес втягується плевра (плевропневмонія).

У зв'язку з різноманітністю етіології пневмоній, клінічного прояву і патологічних змін у літературі відсутня єдина, чітко визначена класифі­кація захворювання. Найбільш поширеною є класифікація, в основу якої покладений етіолого-епізоотологічний принцип. Вона розроблена для пневмоній у свиней, але може бути використана ж загальна система кла­сифікації. Згідно з нею, всі пневмонії поділені на три групи: незаразні (неспецифічні), симптоматичні та інфекційні (специфічні).

В етіології незаразних пневмоній пусковим механізмом є різні факто­ри, які знижують загальну неспецифічну резистентність молодняку: не­повноцінна годівля, порушення гігієни утримання (низька або висока температура, різкі коливання температури, підвищена вологість повітря у приміщеннях, висока концентрація аміаку, сірководню та інших газів), транспортування, перегрупування, зміна приміщень. На цьому фоні етіо­логічного значення набуває умовно-патогенна мікрофлора дихальних шляхів: пневмо-, стрепто- і стафілококи, пастерели, сальмонели, гемофіли, клебсієли, псевдомонади, бордетели тощо (від 12 до 60 видів). На фоні зниженої резистентності вони стають патогенними і діють як ін­фекційний фактор, але оскільки відсутній специфічний збудник, але є асо­ціації мікроорганізмів, які діють у симбіозі, доповнюючи один одного, то такі пневмонії вважають неспецифічними. Симптоматичні пневмонії - це хвороби, за яких пневмонія є лише од­ним із симптомів захворювання (сальмонельоз, стрептококоз, інфлюенца, туберкульоз, пастерельоз, чума, хвороба Ауєскі, деякі гельмінтози). До інфекційних (специфічних) пневмоній належать мікоплазмоз, хламідіоз, гемофільозна плевропневмонія, бордетельозна та аденовірусна пневмонії. Нині вчені не виділяють симп­томатичні пневмонії в окрему групу, а об'єднують їх з інфекційними.

Інші дослідники в основу класифікації поклали патолого- морфологічний принцип - характер запального процесу в легенях і патолого-анатомічні зміни. За цим принципом пневмонії поділяють на серозні, катаральні, гнійні, фібринозні, геморагічні, а також змішані - серозно-катаральні, катарально-гнійні, гнійно-некротичні.

В умовах клінічної ветеринарної практики значного поширення набула класифікація, яка грунтується на анатомо-патогенетичному принципі, що враховує поширення і механізм розвитку патологічного процесу. За цим принципом пневмонії поділяють на лобарні і лобуляр­ні. Лобарні пневмонії характеризуються швидким поширенням за­пального процесу з охопленням великих часток або навіть всіх легень. Вони перебігають швидко, тяжко, часто мають характерну стадій­ність. За таким типом розвиваються крупозна пневмонія, пастерельоз, інфекційна плевропневмонія та ін.

Лобулярні пневмонії характеризуються поступовим поширенням запального процесу. На початку відбувається ураження окремих час­точок (група альвеол, альвеолярні мішечки, бронхіоли, дрібні брон­хи). У подальшому в процес втягуються все нові часточки, запальні осередки збільшуються і зливаються у більш великі (зливна пневмо­нія). Лобулярні пневмонії, на відміну від лобарних, перебігають з менш чіткими симптомами. За характером розвитку патологічного процесу лобулярні пневмонії поділяють на катаральну (бронхопнев­монію), аспіраційну, ателектатичну, гіпостатичну і метастатичну, а за перебігом - на гостру, підгостру та хронічну. [3]