4. Індивідуальне завдання № 1 Тема « Визначення структури галузей промисловості»

Мета роботи полягає в закріпленні студентами теоретичних знань з основ технологій виробництва, поняття про промисловість та галузі промисловості, а також прищеплення студентами практичних навичок розрахунків аналізу структури галузей промисловості.

Основні теоретичні відомості

Економіка – це наука, яка вивчає специфіку виробничих процесів у певній галузі або сфері суспільного виробництва.

Економіка підприємства – наука про ефективність виробництва, шляхи і методи досягнення підприємством найкращих результатів при найменших витратах.

Технологія (від грецького «techne» – мистецтво, ремесло, майстерність, вміння та «logos» – слово, наука, знання, вчення) – наука про ремесло.

Галузь промисловості – це якісна однорідна сукупність підприємств, об’єднань та інших господарських одиниць різних форм власності, що виконують однакові функції в системі суспільного поділу праці (використовують в основному виробництві подібну сировину, використовують подібні технології та спеціально підготовлені кадри робітників).

Технологія у широкому розумінні є сукупністю знань, відомостей про послідовність окремих виробничих операцій у процесі виробництва продукції.

Технології за своєю функцією в системах технологій діляться на інформаційні та промислові.

Інформаційні технології – це комплекс методів і процедур, за допомогою яких реалізуються функції збору, передачі, обробки, збагачення та доведення до користувача інформації про стан об’єкта, процесу чи явища з використанням комплексу технічних засобів.

Промислова технологія – це сукупність способів обробки або переробки матеріалів, виготовлення виробів, проведення різних виробничих операцій тощо. Є такі визначення промислових технологій:

• технологією називають науку про отримання сировини та виготовлення з неї певної продукції;

• технологія – це процес послідовної зміни стану, властивостей, структури, форми та ін. характеристик предметів праці з метою виготовлення певної продукції;

• технологія базових галузей – це наука про виготовлення засобів виробництва, предметів споживання та продуктів харчування необхідної кількості та якості в задані терміни з найменшими витратами живої і уречевленої праці, тобто з найменшою собівартістю.

Головне завдання технології як науки – це визначення фізичних, хімічних та інших закономірностей з метою використання у виробництві найбільш ефективних технологічних систем.

Система (від грецького «systema» – ціле, складене із частин, з’єднання) – це сукупність взаємопов’язаних елементів, що становлять певну цілісність, єдність.

Технологічною системою називають об’єкт, який взаємодіє із зовнішнім середовищем, складається із великої кількості елементів, які взаємопов’язані між собою потоками і функціонують як єдине ціле із спільною метою – забезпечити економічно доцільне перероблення сировини на потрібну продукцію.

Різноманітність потреб суспільства визначає велику кількість різновидів галузей промисловості в цілому і суспільного матеріального виробництва зокрема. До суспільного матеріального виробництва належать промисловість, сільське господарство, транспорт, будівництво, лісове господарство. Між окремими ланками народного господарства існують постійні численні матеріальні, енергетичні й інформаційні зв’язки.

Використовуючи принципи системного і технологічного аналізу, промисловість можна розглядати як базову технологічну підсистему в системі суспільного матеріального виробництва, яка, в свою чергу, є складовою частиною народного господарства України.

Окремі галузі промисловості, зокрема видобувна металургія, хімічна та нафтохімічна промисловість, машинобудівна, деревообробна та целюлозно-паперова промисловість та інші, є елементами системи промислових технологій, їх класифікація може бути здійснена на основі аналізу технологій, що використовуються в кожній з галузей.

Спільність технологій, що використовуються в тій чи іншій сфері, дає можливість окремі галузі промисловості об’єднувати в групи і розглядати їх як окремі підсистеми в системі промислових технологій.

При такій класифікації в промисловості можна виділити наступні основні види технологій:

1. Видобувні технології – вирішують питання добування корисних копалин.

2. Технології первинної обробки (технології збагачення) – їх реалізація дає змогу одержати збагачену сировину.

3. Технології переробки – внаслідок їх реалізації одержують матеріали для обробляючих виробництв.

4. Технології обробки – дають можливість із матеріалів одержати готову продукцію.

5. Інформаційні технології – забезпечують узгоджену дію основних промислових технологій, їх функціонування в системі.

Виробничий процес – це складна система взаємопов’язаних процесів праці, а іноді і природних процесів, внаслідок яких вихідні матеріали і напівфабрикати перетворюються на готову продукцію.

Технологічний процес – частина виробничого процесу, яка містить у собі дії, спрямовані на змінення і подальше визначення стану предмета виробництва.

За характером технологічні процесі поділяють на фізико-механічні, хімічні, біологічні.

При здійсненні фізико-механічних процесів змінюється лише форма та фізичні властивості вихідних матеріалів. На цих процесах ґрунтується добувна галузь промисловості, деревообробна, обробка конструкційних матеріалів тиском, різанням, механоскладальні процеси тощо.

При здійсненні хімічних процесів змінюється хімічний склад і внутрішня будова вихідних матеріалів. Ці зміні відбуваються внаслідок хімічних реакцій, що протікають між складовими вихідних матеріалів.

У реалізації біологічних процесів беруть участь живі мікроорганізми – бактерії. Ці процеси є основою біотехнологій. Біотехнології широко використовуються в харчовій, фармацевтичній, гірничорудній і хімічній промисловості, у процесі очищення стічних вод.