- •Розділ 1 машинобудівне виробництво та його характеристика §1. Виробничий і технологічний процеси
- •§ 2 Види (типи) виробництва та їхня характеристика
- •Розділ 2 фізико-механічні основи обробки металів різанням
- •§1. Класифікація рухів у металорізальних верстатах. Схеми обробки різанням
- •§ 2. Методи формоутворення поверхонь деталей машин
- •§ 3. Елементи різання й геометрія шару, який зрізається
- •§ 4. Елементи токарного прохідного різця
- •§ 5. Координатні площини для визначення кутів різця
- •§ 6. Кути токарного різця
- •§ 7. Різання як процес послідовного деформування шару металу, який зрізається
- •Рис 2.11. Схема процесу утворення стружки
- •§ 8. Види стружок і їхня усадка
- •§ 9 Сили різання
- •§ 10. Наріст на різальному інструменті
- •§ 11. Явище наклепу при обробці різанням
- •§ 12. Теплові явища, що супроводжують процес різання
- •§ 13. Вплив мастильно-охолоджувальних рідин і газів на процес різання
- •§ 14. Спрацювання та стійкість різального інструменту
- •§ 15. Вібрації при різанні металів
- •Розділ 3 основні відомості про металорізальні верстати
- •§ 1 Класифікація моделей металорізальних верстатів
- •Розділ 4 обробка заготовок на верстатах токарної групи
- •§ 1. Характеристика методу точіння
- •§ 2. Характеристика методу точіння
- •§ 3. Обробка заготовок на токарно-гвинторізних верстатах
- •§ 4 Пристрої для токарних верстатів Класифікація пристроїв
- •Центри, хомутики, повідкові патрони Центри.
- •А) зубчастий, б) зі зворотним зубчастим конусом, в) штирковий, г) рифлений центр Цангові та мембранні патрони
- •Способи закріплення деталей
- •§ 5 Обробка заготовок на токарно-револьверних верстатах
- •§ 6 Обробка заготовок на токарно-карусельних верстатах
- •§ 7 Обробка заготовок на багаторізцевих токарних напівавтоматах
- •§ 8 Обробка заготовок на токарних одношпиндельних автоматах
- •§ 9 Обробка заготовок на токарних багатошпиндельних автоматах і напівавтоматах
Центри, хомутики, повідкові патрони Центри.
Рис. 4.15. Типи центрів
Залежно від форми й розмірів оброблюваних деталей застосовують відповідну конструкцію центрів. При обробці звичайних валів застосовують центри, які показані на рис. 4.15. У центра розрізняють робочу 1, хвостову 2 і опорну 3 частини. Кут при вершині робочої частини центра (рис. 4.15 а) зазвичай дорівнює 60°. Конічні поверхні робочої й хвостової частин центра не повинні мати забоїн, тому що це призводить до похибок обробки. Діаметр опорної частини 3 менше меншого діаметру хвостової частини конуса. Це дозволяє вибивати центр із гнізда без пошкодження конічної поверхні хвостової частини.
Центр, який показаний на рис. 4.15 б, служить для установки заготовок діаметром до 4 мм. У таких заготовок замість центрових отворів виточують зовнішній конус із кутом при вершині 60°, що входить у внутрішній конус центра; такі центри називають зворотними.
Якщо необхідно підрізати торець заготовки, застосовують задній зрізаний центр (рис. 4.15 в). Установлюють цей центр у піноль задньої бабки або в револьверну головку.
Центр зі сферичною робочою частиною 1 (рис. 4.15 г) застосовують у тих випадках, коли потрібно обробити деталь, вісь якої не збігається з віссю обертання шпинделя.
Рифлену робочу поверхню робочої частини 1 центра (рис. 4.15 д) використовують у тих випадках, коли необхідно обробити заготовки з великим центровим отвором без повідкового патрона.
При обробці передній центр обертається разом з деталлю, а задній центр нерухомий, тому внаслідок нагрівання він втрачає твердість і підлягає інтенсивному зношуванню. Задні центри виготовляють із вуглецевої сталі з твердосплавною робочою частиною (рис. 4.15 е). При обробці з великими швидкостями й навантаженнями застосовують задні обертові центри (рис. 4.16).
У хвостовій частині 4 центра, який обертається на опорах кочення 2, 3, 5, змонтована вісь, на кінці якої виконана робоча частина 1 центра.
Рис. 4.16 Обертовий центр Установка деталі Токарний хомутик
Хомутики. Вони призначені для передачі обертання оброблюваної деталі, установленої в центрах.
Хомутик надягають на оброблювану деталь і закріплюють гвинтом 1. Хвостовиком 2 хомутик упирається в палець повідкового патрона.
Повідкові патрони. Їх застосовують для обробки деталей у центрах. Передача руху здійснюється використанням штиркових або зубчастих повідкових патронів, які передають обертовий момент через торець, залишаючи вільною для обробки зовнішню поверхню вала.
Рис. 4.17 Повідкові патрони
А) зубчастий, б) зі зворотним зубчастим конусом, в) штирковий, г) рифлений центр Цангові та мембранні патрони
Цангові патрони. Застосовують для закріплення заготовок у вигляді прутків або при повторному затисканні деталей по обробленій поверхні.
Розрізняють патрони з втягувальною, висувною та нерухомою цангами (рис. 4.18). Цанги ділять на подавальні і затискні.
Рис. 4.18 Патрони із втягувальною (а), висувною (б) і нерухомою (в) цангами
Рис. 4.19 Основні типи цанг для токарних верстатів:
а — подавальна цанга, б – затискна цанга зі змінними вкладишами,
в — затискні цільні цанги, г — затискна рознімна цанга,
д — форми отворів подавальних і затискних цанг, е — змінні вкладиші цанг
Подавальна цанга (рис. 4.19 а) являє собою сталеву загартовану втулку, що має три повні розрізи, що утворюють пружинисті пелюстки, кінці яких підігнуті один до одного. Форма й розміри отвору подавальної цанги повинні відповідати профілю прутка. Цанга нагвинчується на подавальну трубу, яка отримує осьове переміщення від кулачкового механізму або від гідромеханічного привода для подачі розташованого в ній прутка. При завантаженні верстата пруток проштовхують між пелюстками подавальної цанги. При цьому пелюстки цанги притискаються до поверхні прутка силою пружності.
Затискна цанга може бути виконана у вигляді втулки з 3 — 6 пружинистими пелюстками (рис. 4.19, в). Цангу із трьома пелюстками застосовують при обробці заготовок від 0 до 3 мм, із чотирма— до 80 мм та з шістьома — понад 80 мм. Кут при вершині конуса цанги дорівнює 30°.
На рис. 4.19, б показана затискна цанга зі змінними вкладишами. Перед обробкою прутка іншого перерізу послабляють гвинти 8, установлюють вкладиші 1 потрібного профілю та розміру, орієнтуючи їх по штифтах 2.
Для обробки заготовок малого діаметра застосовують затискні рознімні цанги (рис. 4.19) у яких розведення кулачків забезпечується пружинами. У деяких випадках застосовують рознімні цанги зі змінними вкладишами (рис. 4.19 е) форма (рис. 4.19 д) і розміри яких залежать від оброблюваного прутка.
Мембранні патрони. Їх застосовують у тому випадку, коли необхідно виконати обробку партії деталей з більш високою точністю центрування.
У мембранному патроні (рис. 4.20 а, б) оброблювану заготовку 1 установлюють між торцями гвинтів 4, які через ролики 3 пов'язані з мембраною 2. Під час прогину мембрани у бік заготовки 1 кінці ріжків 8 із гвинтами 4 розходяться та звільняють деталь, а при знятті навантаження закріплюють деталь. Настроювання патрона на розмір деталі та регулювання зусилля затискання виконують переміщенням гвинта 4 в осьовому напрямку 1 різьбі ріжка 8. У потрібному положенні гвинт 4 фіксують гайкою.
Рис. 4.20 Мембранні патрони
а, б) ріжкового типу. в, г) чашкового типу
На рис. 4.20 в показана конструкція чашкового мембранного патрона, що дозволяє закріплювати деталь за внутрішню поверхню, а на рис. 4.20 г – за зовнішню. Закріплення заготовки в обох випадках виконують затягуванням гвинта 5.