- •Методичні вказівки
- •Лабораторна робота 1. Вивчення маркшейдерських планів та вирішення задач.
- •Лабораторна робота 2. Складання проекту робочої основи у вигляді експлуатаційної сітки
- •Лабораторна робота 3. Маркшейдерське забезпечення проведення траншеї
- •1 Рис. 3.1. План траншеї і відвалу:1000
- •Лабораторна робота №4 маркшейдерське забезпечення буропідривних робіт
- •Лабораторна робота №5
- •І. Маркшейдерський контроль за станом та розвитком гірничих робіт.
- •Іі. Визначення об’ємів видобутку корисної копалини на відпрацьованій ділянці.
- •Лабораторна робота №7
- •Ііі. Маркшейдерське забезпечення планування гірничих робіт
- •Лабораторна робота №6
- •Лабораторна робота №8 вирішення прямої та оберненої засічок
- •Лабораторна робота №9 маркшейдерське забезпечення трасування лінійних споруд в кар’єрі
- •Література
Лабораторна робота 2. Складання проекту робочої основи у вигляді експлуатаційної сітки
Мета. Скласти проект робочої основи у вигляді експлуатаційної сітки. Розрахувати елементи виносу сітки в натуру з оцінкою точності.
Завдання
1.
Обчислити дирекційні кути зовнішніх
сторін сітки
та
координати кутових пунктів
.
Завдання 2. Скласти план експлуатаційної сітки в масштабі 1:5000.
Завдання
3.
Обчислити вихідні дані для виносу в
натуру пунктів сітки
від
вихідних пунктів опорної основи
і
(способом полярних координат для пункту
,
кутових засічок для пунктів
і лінійних засічок для пункту
).
Зробити аналіз точності винесення в
натуру точок сітки методами: полярних
координат, кутових та лінійних засічок.
Завдання 4. Навести послідовність і методику розмічування сітки.
ВИХІДНІ ДАНІ:
Координати вихідних пунктів опорної основи:
ХА =3120,78 м, YA =1735,15 м,
XB =2979,57 м, YB =2522,59 м.
Точка
знаходиться по середині зовнішньої
сторони сітки
.
Дирекційний кут вихідної сторони αАС = 310˚10'00″ + 1˚·
+ 1'·
,
де
- номер варіанту,
- остання цифра року навчання.Кут між вихідним напрямом
і напрямом сторони сітки
.Довжина зовнішніх сторін сітки 800 м. Довжини сторін заповнюючих квадратів 100 м. Довжина сторони найменшого квадрата 50 м.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ РОБОТИ.
1.
Для визначення дирекційних кутів
зовнішніх сторін сітки
та
координат кутових пунктів
виконується обчислення теодолітного
ходу, в якому сторонами і горизонтальними
кутами є елементи сітки. Приклад показано
в табл. 2.1.
Таблиця 2.1.
Обчислення дирекційних сторін і координат вершин сітки
|
Назва пункту |
Горизонтальний
кут,
|
Сторона
|
Дирекційний
кут,
|
|
|
|
|
|
|
900
900
900
900 |
400
800
800
800
400 |
10о10'
100о10'
190о10'
280о10'
10о10' |
393,72
-141,21
-787,44
141,21
393,72
|
70,60
787,44
-141,21
-787,44
70,60
|
3120,78
3514,50
3373,29
2585,85
2727,06
3120,78 |
1735,15
1805,75
2593,19
2451,98
1664,54
1735,15 |
Дирекційний
кут
,
наприклад, для 0 варіанту
=310о10'+60о
=10о10'.
2.
На плані в масштабі 1:5000 за вихідними
даними, та даними табл. 2.1 показати
положення точок
та вершин сітки
.
На основі положення вершин
побудувати спочатку сітку зі стороною
100 м, а потім на одному квадраті зі
стороною 100 м показати сітку зі стороною
50 м.
3.
Відомо,
що для виносу точки в натуру полярним
способом, елементами розмічування є
горизонтальний кут між вихідним напрямом
і напрямом на точку, що виноситься, а
також відстань до неї. Наприклад, для
виносу в натуру точки
з твердих пунктів
і
необхідно визначити полярні координати
точки
,
тобто елементи виносу: горизонтальний
кут
або
від твердої сторони
і відстань
або
.
Ці дані визначаються за координатами
цих точок
і
:
,
,
,
(2.1)

Рис. 2.1. Експлуатаційна сітка
,
,
,
(2.2)
,
(2.3)
.
(2.4)
Для оцінки точності розмічування полярним способом використовується формула:
,
(2.5)
де:
;
або
;
=30″;
=206265″.
Для
винесення в натуру вершин
і
способом кутової засічки необхідно
визначити кути з твердих пунктів
і
на відповідні вершини сітки
або
від твердої сторони
.
Для
винесення в натуру вершини
визначаються
кути:
,
(2.6)
,
(2.7)
Для
винесення в натуру вершини
визначаються
кути:
,
(2.8)
,
(2.9)
Для оцінки точності розмічування способом кутової засічки використовується формула:
,
(2.10)
де:
=30″;
=206265″;
;
;
кути
та
при винесенні вершини
і
та
при винесенні в натуру вершини
.
Для
виносу в натуру вершини
способом лінійної засічки необхідно
за координатами твердих пунктів
та
і вершини
визначити
величини сторін:
,
(2.11)
.
(2.12)
Для оцінки точності розмічування способом кутової засічки використовується формула:
,
(2.13)
де:
;
;
.
