Гра «музична прогулянка»

Мета: розвивати музичний слух, накопичувати слухові уявлення, ініціювати фантазування, Розвивати в дітей творче сприйняття музики, формувати в дітей повсякденну потребу в музиці, задовольняти бажання дітей грати ,виховувати любов до класичної музики, танцю, викликати бажання імпровізувати.

Обладнання: звукозапис музичного твору (С.Майкапар. «За метеликом») , програвач, фарби, альбом.

Методика проведення гри: Для того, щоб викликати інтерес до гри, доцільно створити образну ігрову ситуацію: «Одного літнього дня була сонячна, тепла, приємна погода. Уявімо діти, що ми прогулюємось лісочком, насолоджуємось літнім теплом, соковитою зеленню дерев та кущів, промінцями сонечка…як ось, до нас прилетів чарівний метелик та став кружляти, та ніби звати за собою у чарівну долину…» Вихователь пропонує прослухати музичний твір та намалювати нашу музичну пригоду. Музичний твір доцільно повторювати декілька разів, проаналізувати форму, динаміку, загальний настрій, темп, обговорити, які фарби для малюнка ми вибираємо.

Вправа «диригент»

Дитина диригує під музику. Ця вправа допомагає включити в роботу всі м’язи, відпрацьовується плавність та пластичність руху. Важливо слідкувати за правильним диханням, тоді плечі не зажаті, не піднімаються. Грудні м’язи розправлені. Постава струнка, проте вільна. Вправа розвиває координацію слуху та руху, правильне дихання.

Слухання та сприйняття музики як вид дитячої музичної діяльності

Слухання музики та її сприйняття є активним внутрішнім процесом зосередження, який дає дітям відчувати, сприймати й розуміти різні види й жанри музичного мистецтва.

Методи розвитку музичного сприйняття: наочний (наочно-слуховий – виконання музики, якість звучання; візуальний), словесний, практичний.

Бесіда про музику може включати в себе інформацію про музику як вид мистецтва, про композитора, про жанрову приналежність. Особливої ваги набуває необхідність усвідомлення дітьми тих настроїв, почуттів, що передає музичний твір. Саме це має бути ядром бесіди. Рекомендується проводити заняття, спираючись на такі теми: «Які почуття передає музика?», «Про що розповідає музика», «Як саме говорить з нами музика?».

На першому році життя слухання простих народних поспівок, пісень, контрастних за звучанням, як засіб розвитку дитини відіграє головну роль. На другому році життя використовують такі прийоми, що розвивають сприйняття музики: рух, що підкреслює характер твору («ладушки», «полетіли», пальчики «пляшуть», кулачки «стучать»); ігри з використанням дитячих музичних інструментів (свистульки, губні гармошки, дудочки); роз’яснення вихователя щодо змісту пісні; показ іграшок – персонажів пісень. На третьому році життя дитини основою методики організації слухання музики є виразне виконання музичного твору (пісні, поспівки, потішки), душевність, щирість інтонацій педагога, що передає його відношення до художнього образу. На четвертому році методика направлена на формування емоційного відгуку через виразне виконання, короткі пояснення, застосування різних наочних засобів. П’ятий, шостий рік життя – увагу звертають на жанри, окремі частини твору, порівнюють контрастні за характером твори. Вихователь може використовувати епіграфи, поетичні цитати, які характеризують образ. звертають увагу на особливості виконання вже знайомих творів, широко використовують наочність: картинки, малюнки тощо.