Іv. Блок самоконтролю.

І. У молоді роки Й.Ф.Гербарт вивчав досвід практичної педагогічної роботи: а) Й.Г.Песталоцці; б) Р.Оуена; в) Ф.А.В.Дістервега.

ІІ. Й.Ф.Гербарт є автором праць: а) „Як Гертруда вчить своїх дітей”; б) „Еміль, або Про виховання”; в) „ Загальна педагогіка, що виводиться з мети виховання”; г) Підручник з психології”; д) „Листи про застосування психології до педагогіки”; е) „Керівництво щодо освіти німецьких учителів”.

ІІІ. Під час праці у Кенігсберзькому університеті Й.Ф.Гербарта називали спадкоємцем:

а) Г.Лейбніца; б) І.Канта; в) В.Гумбольта.

ІV. „Педагогіка – це наука, яка необхідна для вихователя особисто. Але, окрім цього, він повинен знати науки, які буде викладати учню. І я тут зізнаюсь, що не уявляю собі виховання без викладання, і... не визнаю такого викладання, яке б не було виховальним”.

На основі наведеної цитати зробіть висновок про те, який напрям в педагогіці започаткував Й.Ф.Гербарт.

V. Блок самоосвітньої діяльності.

Додаткова література.

1. Джуринский А.Н. История педагогики: Учеб. пособие для студ. педвузов. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. – С.236-238.

2. Духавнева А.В., Столяренко Л.Д. История зарубежной педагогики и философия образования. – Ростов н/Д.: Феникс, 2000. – С.130-137, С.373-400.

3. История образования и педагогической мысли за рубежом и в России: Учеб.пос. / И.Н.Андреева, Т.С.Буторина, З.И.Васильева и др.; Под ред. З.И.Васильевой. – М.: «Академия», 2005. – С.225-231.

4. Латышина Д.И. История педагогики (История образования и педагогической мысли): Учеб. пос. – М.: Гардарики, 2006. - С.63-67.

5. Сбруєва А.А., Рисіна М.Ю. Історія педагогіки у схемах, картах, діаграмах: Навчальний посібник. – Суми: СумДПУ, 2000.- С.

С е м і н а р № 5. Т е м а: Педагогічна думка та шкільна справа доби українського Відродження (XVI-XVII ст.) і. Блок організації та планування навчальної діяльності.

Мета семінару:

Ознайомитись з історією становлення національної школи в Україні. Усвідомити основні принципи шкільного будівництва та визначну просвітницьку роль перших українських вищих національних закладів освіти.

Надати ґрунтовний аналіз педагогічним ідеям діячів освіти XVI-XVII ст. Усвідомити загальноєвропейський контекст розвитку української педагогічної думки та шкільного будівництва.

Сприяти формуванню відчуття національної гідності та історико-педагогічного світогляду.

ПЛАН.

1. Виникнення та діяльність братських шкіл в Україні, їх визначний вплив щодо розвитку української культури й освіти.

2. Ідея національної школи та народної просвіти в працях українських діячів XVI-XVII ст. (Стефаній та Лаврентій Зизанії, К.Ставровецький, Герасим та Мелентій Смотрицькі, П.Беринда, І.Галятовський, І.Борецький).

3. Становлення та розвиток вищих навчальних закладів в Україні: Острозька та Києво-Могилянська академії. Організаційно-педагогічна діяльність П.Могили.

4. Вплив педагогічних поглядів та практичної діяльності С.Полоцького та Є.Славинецького на поширення освіти в Московській державі і становлення слов’яно-греко-латинської академії.