2) Розвиток інтуїції в сенсі егоцентризму та соціоцентризму.

Егоцентричність - це підміна реальності безпосереднім сприйняттям. Вона проявляє себе як нездатність або небажання розглянути точки зору інших і прийняти ідеї чи факти, які можуть вступити в протиріччя з задоволенням власних бажань. У крайній мірі, вона характеризується потребою бути правим у всьому, недоліком інтересу до послідовності і ясності, «все або ніщо» («Я правий на 100%; Ви стовідсотково неправі»), а також браком самокритики щодо власних розумових процесів. Егоцентричний індивід більшою мірою зосереджений на пошуках правди і справедливості, ніж на прагненні самому бути чесним і справедливим. Егоцентрічность - протилежність критичному мисленню.

Оскільки всі люди соціалізовані, егоцентрічность частково розвивається в рамках соціоцентрічності. Егоцентрична ідентифікація простягається також і на групи.

Якщо егоцентричність і соціоцентричність - хвороби, то самосвідомість - ліки.

Нашу віру у власну правоту легше підтримати, тому що ми придушуємо помилки у своєму мисленні. Ми автоматично приховуємо нашу егоцентрічность від нас самих. Ми не в змозі помітити, коли наша поведінка починає суперечити нашим поданням про себе. Ми формуємо наші вірування на помилкових припущеннях, про походження яких ми нічого не знаємо. Ми не в змозі виділити релевантні відмінності, хоча в іншій ситуації ми знаємо як їх зробити, і здатні на це (наприклад, коли виділення таких відмінностей не заважає нам отримувати те, що ми хочемо). Ми заперечуємо або «забуваємо» факти, які суперечать нашим умовиводи. Ми неправильно тлумачимо або викривлюємо те, що говорять інші.

3. дотримання справедливості у світосприйнятті.

Щоб мислити з приводу проблем критично, керівник ВНЗ повинен розглядати переваги і недоліки протилежних точок зору; подумки помістити самого себе на місце інших, щоб щиро їх зрозуміти і подолати власну егоцентричність, ототожнити правду з його безпосереднім сприйняттям. Ця характерна риса корелює зі здатністю точно відтворити позиції і міркування інших і зі здатністю приводити доводи, виходячи з передумов, припущень та ідей, відмінних від його власних. Це також дає змогу управлінцю пам'ятати ті випадки в минулому, коли він був неправий, незважаючи на гостре почуття правильності своєї позиції і, на додачу, із здатністю в разі чого уявити собі, як бути обдуреним схожим чином.

Керівник, який мислить критично визнає, що його поведінка впливає на інших, і, виходячи з цього, розглядає свою поведінку також з позицій інших людей.

4) Дослідження думок збоку відчуттів і відчуттів з боку думок.

Незважаючи на те, що багато хто розділяє думку і почуття, як якщо б вони були незалежними, навіть протилежними, силами в людському розумі, правда полягає в тому, що, фактично, всі людські почуття грунтуються на деякому рівні думки і, фактично, всі думки породжуються деякими рівнем почуттів. Думаючи з саморозумінням і проникливістю, ми повинні погодитися з існуванням близьких зв'язків між думкою і почуттям, розумом і емоцією. Керівник ВНЗ, який мислить критично, повинен усвідомлювати, що його почуття - це відповідь (але не єдино можлива, або обов'язково найбільш розумна) на ситуацію. Він знає, що його почуття були б іншими, якби у нього було інше розуміння або інтерпретація цієї ситуації. Управлінець, що мислить некритично, визнає слабкі або не визнають взагалі ніяких відносин між власними почуттями й думками.

Розуміння себе - це перший крок до самоконтролю і самовдосконалення. Для саморозуміння необхідно, щоб ми усвідомлювали наші почуття і емоції щодо наших думок, ідей, та інтерпретацій світу.

5) розвиток інтелектуальної виваженості та неспішності в оцінках.

Керівник, який мислить критично, визнає існування меж свого знання. Він розуміє, що його власний егоцентризм може призвести до самообману; він чутливий до упередження, забобонів і обмеженості власних поглядів. Інтелектуальне смиренність заснована на визнанні того, що не можна вимагати від людини більшого, ніж він фактично знає. Це не має на увазі безхребетність або покірність. Це передбачає недолік інтелектуальної претензійності, зарозумілості чи марнославства.

Такий керівник визначає свої вимоги відповідним ситуації чином.