Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
diplom.docx
Скачиваний:
108
Добавлен:
07.03.2016
Размер:
145.09 Кб
Скачать

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ КЕРІВНИКА ВНЗ.

1.1. Зміст поняття "критичне мислення" та його роль в системі освіти.

Важливе місце у реалізації стратегічних завдань соціально-економічного розвитку сучасного українського суспільства належить освіті, значення якої зростає у зв'язку з подоланням негативних наслідків минулого, орієнтацією на загальнолюдські цінності, демократизацію. На сьогодні, важливим є удосконалення системи виховання та навчання, а також підвищення професійної компетентності керівника, які стоять перед освітою загалом та загальноосвітньою школою як її базовою ланкою.

Але на практиці ми часто зустрічаємо протиріччя: між необхідністю швидкого оновлення школи, удосконаленню навчання та виховання, а також недостатньою готовністю керівників реагувати на зміни, які відбуваються в освіті; між необхідністю вирішення складних нестандартних завдань та прагненням працювати "по-старому", інтелектуально-психологічною неготовністю вибору найкращого варіанта управління навчально-виховним процесом у ВНЗ та недостатньою сформованістю творчого підходу керівників. [2, с. 3]

Процес соціального становлення майбутнього керівника має моделювати структуру завдань педагогічної діяльності, озброювати його початковим досвідом практичних стосунків в умовах демократично організованого навчання й виховання. Головне призначення освіти - навчити студентів розв'язувати педагогічні завдання.

Пошук способу розв'язання завдання завжди є актом мислення. Вчені підходять по-різному до трактування поняття "мислення".

С. Гончаренко вважає, що: "мислення" - вища форма відображення дійсності в психіці, ідеальна діяльність результатом якої є об'єктивна істина. Практика життєдіяльності людини включає попереднє розв'язання реальних завдань у сфері психіки з оперуванням даними пам'яті, пошуком у разі потреби додаткової інформації. Людське мислення базується на чуттєвому сприйнятті і постійно перебудовує його структуру. Мисленню людини притаманна властивість хоч би незначного передбачення невідомого, внаслідок чого в ході розв'язання тих чи інших завдання виникає момент раптового зрозуміння, здогадки - інсайт. Основними нормами процесу мислення є судження і міркування. [ Див.: 6, с. 208] Розкриємо детальніше ці два поняття. Судження - це форма мислення, в якій стверджується зв'язок між предметом і його ознакою (прикметою) або відношення між предметами і яка має властивість виражати істину або неправду.

Міркування - зіставлення думок, пов'язання їх задля відповідних висновків,логічне мислення. Можна розглядати міркування як аналіз і синтез даних, та їхню оцінку. Хоча знання фактів і є точкою відліку у вивченні суспільних наук, людина також повинна мати здатність до логічного мислення-міркування, адже саме міркування наповнює факти, проблеми і поняття змістом: міркуючи над засвоєним знанням, людина приходить до повнішого розуміння предмета. Міркування є також предметом логіки. [вікіпедія]

Також С. Гончаренко дотримується думки, що функції мислення є різноманітними. У навчальному процесі реалізуються переважно такі функції: розуміння (понятійна функція), функція розв'язання проблем і завдань, функція цілеутворення й рефлексивна функція. Діяльність мислення відбувається завдяки мислительним операціям і прийомам. Вихідними (загальними) операціями, що створюють передумови для інших мислительних операцій, є аналіз і синтез. Єдність аналізу і синтезу проявляється у порівняння й систематизації об'єктів. Похідними від аналізу і синтезу є операції абстрагування та узагальнення.

М И С Л Е Н Н Я

Змістовна складова

Операційна складова

  • уявлення (образи)

  • поняття (думки)

  • аналіз

  • синтез

  • порівняння

  • абстрагування

  • узагальнення

  • класифікація

  • систематизація

Прийоми мислення - це система мислительних операцій, для розв'язання конкретного завдання. За конкретними ознаками (зміст, характер завдань, ступінь новизни) мислення поділяють на:

  • конкретно-дійове;

  • наочно-образне;

  • абстрактне;

  • практичне;

  • теоретичне;

  • репродуктивне;

  • творче;

  • критичне.

Педагогічний аспект формування мислення полягає у виявленні умов, конструювання шляхів і засобів розвитку мислення керівника у навчально-виховному процесі. [ Див.: 6, 208]

Варто зазначити, що мислення може бути спрямоване на пошук способу розв'язання лише конкретного завдання ( у цьому випадку воно буде емпіричним) або всіх завдань даного класу (теоретичне).

Вчений Супруненко М. І. в своїх дослідженнях дійшов висновку, що "мислення" (абстрактне - емпіричне, логічне - інтуїтивне, латеральне) : швидкість, гнучкість, оригінальність, точність. Завдяки мисленню (формальній і діалектичній логіці) формулюються поняття, будуються висловлювання, доводяться умовиводи.

Не менш важливим у розумовій діяльності є інтуїтивне мислення. У роботі з формування творчого потенціалу потрібно також виходити з того, що думка може рухатися від причини до наслідку або від наслідку до причини, від одиничного до загального або навпаки (індукція і дедукція). До того ж у процесі мислення оперують як абстрактним так і емпіричним матеріалам. Вищим рівнем прояву розумових здібностей людини є розв'язування проблем. Будь-яка проблема розв'язується завдяки знаходженню зв'язків між властивостями предметів і явищ об'єктивного світу. Якщо такий зв'язок встановлюють уперше то мають справу зі створенням нового, з творчим розвитком проблеми. кількість, різноманітність, оригінальність та адекватність запропонованих ідей розв'язку проблеми є показниками швидкості, гнучкості, оригінальності й точності мислення. [ Див.: 23, с. 60-61]

Кожна людина мислить неповторно. Алгоритм її мислення індивідуальний, тому говорять про індивідуальні особливості мислення, а саме:

  • самостійність мислення, яка характеризує вміння людини ставити нові завдання, розв'язувати їх, не вдаючись до допомоги інших людей;

  • критичність мислення, яка виявляється у здатності людини не підпадати під вплив чужих думок, об'єктивно оцінювати позитивні та негативні аспекти явища чи факту, виявляючи цінне та помилкове у них. Людина з критичним розумом вимогливо оцінює свої думки, ретельно перевіряє свої рішення, зважає на всі аргументи, виявляючи тим самим самокритичне ставлення до своїх дій. Критичність мислення великою мірою залежить від життєвого досвіду людини, багатства та глибини її знань;

  • гнучкість мислення, що виявляється в умінні людини швидко змінювати свої дії при зміні ситуації діяльності, звільняючись від залежності закріплених у попередньому досвіді способів та прийомів аналогічних завдань;

  • глибина мислення,яка виявляється в умінні проникати в сутність складних питань, розкривати причини явищ, приховані за нашаруванням неістотних проявів, бачити проблему там, де її не помічають інші, передбачати можливі наслідки подій та процесів;

  • широта мислення, що виявляється в здатності охопити ши­роке коло питань, у творчому мисленні в різних галузях знання та прак­тики. Широта мислення є показником ерудованості особистості, її інтеле­ктуальної різнобічності;

  • послідовність мислення, яка виявляється в умінні дотримува­тися логічної наступності при висловлюванні суджень, їх обгрунтуванні. Послідовним можна назвати мислення людини, яка точно дотримується теми міркування, не відхиляється від неї, не перестрибує з однієї думки на іншу, не підміняє предмет міркування. Для послідовного мислення харак­терне дотримання певних принципів розгляду питання, зрозумілість плану, відсутність протиріч і логічних помилок в аргументації думки, до­казовість та об'єктивність у зроблених висновках;

  • швидкість мислення - це здатність оперативно розібратися в складній ситуації, швидко обдумати правильне рішення і прийняти його. Швидкість мислення залежить від знань, міри сформованості мисленнє-вих навичок, досвіду у відповідній діяльності та рухливості нервових про­цесів.

Усі властивості мислення людини формуються і розвиваються в діяльності. Змістовна й відповідним чином організована діяльність сприяє всебічному розвиткові цінних властивостей мислення особистості. [4, с. 109-110]

З прагматичної точки зору критичне мислення розглядається як науковий підхід до розв'язування широкого кола проблем — від буденних до професійних. Ідея розвитку критичного мислення зародилася у США, сягає своїм корінням у праці відомих американських психологів ХХ ст. У. Джемса та Дж. Д’юї. Засновник Інституту Критичного мислення Метью Ліпман визначав критичне мислення як кваліфіковане, відповідальне мислення, що виносить правильні судження, тому що засноване на критеріях, виправляє себе (самовдосконалюється) та враховує контекст. Американська спільнота однією з перших почала перетворюватись на інформаційне суспільство, яке характеризується змінами, що прискорюються. Інформація почала набувати якісно нових функцій, які можна порівняти з базисними функціями землеволодіння в Середньовіччі або капіталу в Новий час. Інформаційна революція містить вагому антропологічну складову, що передбачає вдосконалення не лише техніки та технологій, але й людини, передусім її мислення. Ті, хто не міг пристосуватися до нових умов життя, часто не могли впоратися з новими складними питаннями, до того ж ставали легкою здобиччю шахраїв. В Америці серйозно поставилися до цієї проблеми і почали шукати нові підходи до навчання своїх громадян. М. Ліпман започаткував практику навчання критичного мислення і пов'язував необхідність такого навчання із тим, що демократичне суспільство потребує розумних громадян, а не просто раціональних.

В недалекому майбутньому, передбачає Р. Пауль, головним капіталом буде вже не сама інформація, а її ефективний виробник. Отже, здібність обробляти інформацію буде підвищуватися в ціні, відповідно й навички критичного мислення стануть запорукою успіху в інформаційному суспільстві. Сучасний світ, стверджує вчений, потребує постійного вдосконалення навичок мислення. Це перша вагома причина, чому слід навчати критичного мислення. Безперечно, впровадження навчання, орієнтованого на розвиток критичного мислення, є нагальною методичною проблемою сучасної освіти. ХХІ ст. стане часом, коли саме розумові здібності окремих людей, а не природні ресурси, капітал і технології, визначатимуть вирішальну грань між успіхом і невдачею, між лідерами та веденими. Уміння критично мислити забезпечує науково—технічний і суспільний прогрес та є запорукою демократії, а освіта відіграє в його розвитку першорядну роль.

Такий тип мислення потрібен для вирішення неординарних практичних завдань. Коли перед нами постають реальні проблеми, які неможливо вирішити за допомогою наявних знань та умінь, тоді ми залучаємо принципи, стратегії та процедури критичного мислення. Це відбувається під час розв'язування проблемних задач, формулювання висновків, ймовірнісної оцінки та ухвалення рішень. Ф. Станкато зазначав, що критичне мислення — це формулювання суджень відносно правдивості та реальності заяв або відповідей щодо розв'язання проблем.

Отже, основне призначення критичного мислення — це розв'язання проблем (завдань), а головним результатом критичного мислення є судження. Висунення гіпотез — це одне з ключових умінь в критичному розмірковуванні, оскільки наявність проблеми передбачає формулювання припущень щодо її розв'язку. Психологічно критичне мислення покоїться на прагненні до творчого пошуку, жадобі до знань. С. О. Терно розробив теорію розвитку критичного мислення у процесі навчання.[вікіпедія]

Поняття "критичне мислення" визначають різними способами. З одного боку, у побутовій мові "критичне" асоціюється з негативним ставленням до чогось. Таким чином, для багатьох критичне мислення передбачає суперечку, дискусію, конфлікт. З іншого боку, в поняття "критичне мислення" вміщують "аналітичне мислення", "логічне мислення", "творче мислення" і так далі. Хоча термін "критичне мислення" давно відомий з робіт психологів Ж. Піаже, Дж. Брунера, Л. Виготського, у професійній мові педагогів-практиків це поняття стало вживатися порівняно недавно. В Україні вперше проблема розвитку критичного мислення була піднята харківським дослідником О. Тягло (Логика критического мышления, 1996). Сьогодні в наукових джерелах можна знайти різноманітні визначення. Д. Браус і Д. Вуд визначають критичне мислення як розумне рефлексивне мислення, сфокусоване на вирішенні того, у що вірити і що робити. Критичне мислення, на їхню думку, це пошук здорового глузду – як міркувати об'єктивно і діяти логічно з урахуванням як своєї точки зору, так й інших думок, уміння відмовитися від власних упереджень. [стаття Терно]

Д. Халперн визначає критичне мислення у своїй роботі "Психологія критичного мислення" у такий спосіб: "Використання таких когнітивних навиків і стратегій, які збільшують імовірність отримання бажаного результату. Відрізняється виваженістю, логічністю і цілеспрямованістю", тобто спрямоване мислення. Критичне мислення означає оцінювальне, рефлексивне мислення. Це відкрите мислення, яке не сприймає догм, розвивається шляхом накладення нової інформації на життєвий особистий досвід. У цьому і є відмінність критичного мислення від мислення творчого, яке не передбачає оцінювального аспекту, а продукує нові ідеї, які дуже часто виходять за межі життєвого досвіду, зовнішніх норм і правил. Однак, провести чітку межу між критичним і творчим мисленням складно. Критичне мислення – це відправна точка для розвитку творчого мислення, більше того, і критичне, і творче мислення розвиваються одночасно, вони взаємообумовлені. [стаття Терно]

Критичне мислення – складний процес творчого переосмислення понять та інформації. Це активний процес пізнання, який відбувається одночасно на декількох рівнях. Адже знання, що їх засвоює критично мисляча людина, постійно диференціюються й систематизуються з точки зору ступеня їх істинності, вірогідності, достовірності. Критичне мислення – це мислення вищого порядку; воно спирається на отриману інформацію, усвідомлене сприйняття власної розумової діяльності в оточуючому інтелектуальному середовищі. Однак рівень критичності визначається не тільки запасом знань, а й особистісними якостями, установками, переконаннями. Критичність особистості повинна бути напрямлена перш за все на самого себе: на аналіз і оцінку своїх можливостей, особистісних якостей, вчинків, поведінки в цілому. []

Критичне мислення – це процес, під час якого людина може охарактеризувати явище або предмет, виразити своє ставлення до нього шляхом полеміки або аргументації власної думки, знайти вихід з будь-якої ситуації.

Критичне мислення – це вміння активно, творчо, індивідуально сприймати інформацію, оптимально застосовувати потрібний вид розумової діяльності, різносторонньо аналізувати інформацію, мати особисту, незалежну думку та вміти коректно її відстоювати, уміти застосовувати здобуті знання на практиці.

Критичне мислення – це процес, який найчастіше починається з постановки проблеми, продовжується пошуком і осмисленням інформації, закінчується прийняттям рішення щодо розв'язання поставленої проблеми. [http://metodichka.at.ua/publ/teorija_metodika_tekhnologiji/interaktivni_tekhnologiji_navchannja/metodi_formuvannja_ta_rozvitku_kritichnogo_mislennja/2-1-0-18]

Критичне мислення неможливо відділити від творчого. Як тільки-но ми починаємо аналізувати проблему, ми одразу будуємо гіпотези, шукаємо альтернативні способи розв'язання тощо. А все це є актами творчості.

Розвивається критичне мислення шляхом розв'язування проблемних задач, робота над якими вимагатиме від керівників відповідального ставлення до ухвалення рішень. Необхідно буде не просто заявити про свою позицію щодо окресленої проблеми, а й довести та обґрунтувати її. Зважити усі "за" та "проти", передбачити наслідки ухвалених рішень. Для цього важливо розглянути проблему з різних точок зору, врахувати різні думки. [Терно]

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]