Д-т рах. «Нереалізовані збитки за

короткостроковими цінними паперами»          3000 К-т рах. «Зменшення ринкової вартості короткострокових цінних паперів»                   3000 Альтернативним варіантом, передбаченим стандартами бухгалтерського обліку, є оцінка і відображення поточних фінансових інвестицій, що не є інвестиціями у боргові цінні папери, за їх справедливою вартістю на дату складання балансу. При цьому справедлива вартість фінансових інвестицій визначається за їх поточною ринковою вартістю. Відхилення справедливої вартості фінансових інвестицій від їх балансової вартості визнаються як інші фінансові доходи або інші фінансові доходи або інші фінансові витрати відповідно, що відображається такими бухгалтерськими записами:

• у разі збільшення балансової вартості фінансових інвестицій:

Д-т рах. «Поточні фінансові інвестиції (акції)» К-т рах. «Інші фінансові доходи»

• у разі зменшення балансової вартості фінансових інвестицій:

Д-т рах. «Інші фінансові витрати (Втрати від знецінення акцій)» К-т рах. «Поточні фінансові інвестиції (Акції)»

 

• 3. Методика складання консолідованої фінансової звітності.

 Метод консолідації фінансової звітності застосовують у тому випадку, коли одне підприємство володіє понад 50 % простих акцій іншого підприємства. Контроль — це повноваження керувати операційною і фінансовою політикою підприємства для отримання вигід від його діяльності. Компанію-інвестора розглядають як материнську (холдінгову) компанію, а ту яка є об’єктом інвестування, — як дочірню. Таким чином, дочірня компанія — це компанія, яку контролює інша (материнська) компанія. Своєю чергою, материнська компанія — це компанія, яка має одну чи кілька дочірніх. З юридичного погляду материнська компанія та її дочірні підприємства є окремими юридичними особами й складають окремі фінансові звіти. Та оскільки рада директорів (чи інший керівний орган) материнської компанії одночасно має вирішальний голос у радах директорів дочірніх підприємств, то об’єднання компанії (батьківської та дочірніх) можна розглядати як окрему економічну одиницю. У міжнародній практиці материнську компанію з усіма її дочірніми підприємствами називають групою. Певна річ, що акціонерів і кредиторів материнської компанії цікавлять результати всіх операцій, що здійснюються під контролем материнської компанії, зокрема й дочірніми. У зв’язку з цим поряд з фінансовими звітами окремих компаній складають звіти, що відображають фінансовий стан і результати діяльності групи компаній. Такі звіти називають консолідованими фінансовими звітами. Консолідована фінансова звітність — це фінансова звітність групи, яку розглядають як єдине підприємство. Характерною її рисою є те, що активи, зобов’язання, доходи та витрати двох чи більше юридично самостійних одиниць об’єднано в окрему систему фінансової звітності. Міжнародний стандарт обліку № 22 «Об’єднання підприємств» передбачає два основні методи обліку в об’єднаннях підприємств:

1. метод придбання;

2. метод об’єднання інтересів (злиття).

Ці методи ґрунтуються на тому, що об’єднання підприємств — це або результат набуття одним підприємством контролю над іншим (або кількома), або результат об’єднання інтересів двох чи більше підприємств. Якщо материнська компанія виплачує готівкові гроші чи видає боргові зобов’язання, набуваючи акції іншої компанії, то об’єднання підприємств обліковують за методом придбання. Метод об’єднання інтересів застосовують тоді, коли акції дочірнього підприємства набуто прямим обміном на акції материнської компанії. Визначальний момент цієї операції полягає в тому, що акціонери дочірньої компанії стають акціонерами материнської. Більшість об’єднань підприємств відбувається як результат набуття одним підприємством контролю над іншим або кількома підприємствами. За методом придбання під час складання консолідованої звітності активи та пасиви придбаного підприємства повинні відображатися за їх ринковою вартістю на дату придбання. Різниця між ціною придбання та ринковою вартістю придбаних активів повинна відображатись у фінансовій звітності як «ціна бізнесу» (гудвіл) та амортизуватися впродовж корисного терміну використання, але не більше, як правило, 20 років. Процес консолідації фінансової звітності описано Міжнародним стандартом обліку № 27 «Консолідована і окрема фінансова звітність». Вона складається послідовним об’єднанням сум (статей), указаних у фінансових звітах материнської та дочірніх компаній. Щоб консолідована звітність містила інформацію про групу як про єдине ціле, у процесі її складання необхідно зробити низку врегулювань для усунення внутрішньогрупових операцій. Внутрішньогрупові операції можуть означати, наприклад, реалізацію товарів, оренду майна, надання позик.