Тема 8. Облік довгострокових зобов’язань

1. Види облігацій і порядок їх випуску.

2. Облік довгострокових облігацій, випущених (реаліз-них) за номінальною вартістю.

3. Облік довгострокових облігацій, випущених (реалізованих) зі знижкою (дисконтом).

4. Облік довгострокових облігацій, випущених (реалізованих) з премією (надбавкою).

5. Облік викупу облігацій і перетворення їх в акції.

6. Облік довгострокових векселів виданих.

7. Облік довгострокових орендних зобов’язань (зобов’язань з лізингу).

 

Довгострокові зобов’язання — це пасиви підприємства або кредиторська заборгованість, яка має бути сплачена впродовж терміну, що перевищує один рік. До них належать зобов’язання з випущених облігацій, за векселями виданими, з лізингу та інші. Важливою особливістю довгострокових зобов’язань є те, що підприємство виплачує кредитору не тільки отриману суму боргу, але й відсотки. Зазвичай відсотки сплачують періодично впродовж усього терміну дії довгострокових зобов’язань. Довгострокові зобов’язання є джерелом фінансування довгострокових проектів фірми. Векселі можуть видаватися на термін до 10 років, а облігації — до 50 років.

1. Види облігацій і порядок їх випуску

Для фінансування довгострокових проектів, розширення виробничої діяльності компанії можуть випускати акції або довгострокові облігації (Bonds). При цьому перевага надається саме облігаціям. Відомо, що акціонери є власниками компанії, а ті, хто тримають облігації — тільки кредиторами. Вважається також, що випуск облігацій приводить до зростання прибутку акціонерів і розміру доходу на одну акцію. Облігації можуть випускатися різних видів, залежно від наявності забезпечення (гарантії).

1. Забезпечені та незабезпечені облігації

Забезпечені облігації мають гарантію їх погашення. Забезпечуватися вони можуть майном підприємства, активами, тобто будівлями, устаткуванням тощо. Такі облігації називаються ще закладними. Незабезпечені облігації — це звичайні кредити, що не забезпечуються активами, тобто за ними компанія не видає гарантійного доручення.

2. Залежно від порядку погашення облігації є фіксованими та серійними.

Фіксовані — це облігації, за якими встановлюється один термін погашення. Наприклад, компанія випустила облігації на $1 млн. Усі вони мають бути погашенні через 10 р. Серійні облігації погашаються серіями, частковими сумами впродовж усього терміну їхньої дії. Наприклад, компанія випустила облігації на $1 000 000. Погашення — $250 000 через кожні п’ять років (термін дії 20 років).

3. Залежно від порядку реєстрації облігації є реєстровані та нереєстровані (купонні).

На реєстрованих облігаціях компанія записує ім’я та адресу їхнього власника, веде їхній облік, сплачує відсотки. Купонні облігації є безадресними, їхніх власників не реєструє корпорація. Такі облігації мають відривні купони, де вказано суму відсотків до одержання та дати отримання. Купон відривають і здають у банк. Таким чином, відсотки платять тому, хто на дату виплати володіє купоном.

4. Конвертовані та неконвертовані облігації.

Конвертовані облігації дають право власнику на певних умовах перетворити (конвертувати) їх в акції компанії.

5. Виділяють ще облігації відзивні, які передбачають умови їх довгострокового викупу, погашення компанією.

Випуск облігацій відбувається за рішенням Ради директорів ф за згодою всіх акціонерів. Необхідний також дозвіл влади. Зазвичай акції друкують номінальною вартістю $1000 або кратним числом до $1000. Інформацію про випуск облігацій та умови цього випуску (термін, відсотки, види тощо) подають у додатку (пояснювальній записці) до річного звіту. Кожний власник облігацій одержує сертифікат (свідоцтво). Крім того, компанія укладає додаткову угоду (договір), де визначено права, привілеї, терміни погашення облігацій, розмір та дати виплати відсотків, можливість дострокового викупу, конвертації в прості акції тощо. Ціна облігації може відхилятися від її номінальної вартості в той чи інший бік. Це визначається встановленою компанією квотою у відсотках до номінальної вартості облігації. Наведемо приклад. Облігація в $1000, квота 97. Це означає, що облігація буде продаватися за ціною $970 ($1000 × 97 %). Якщо ж квота 108 %, то ціна облігації $1080 ($1000 × 108 %). Квота залежить від квотування облігацій на фінансовій біржі.

2. Облік довгострокових облігацій, випущених (реалізованих) за номінальною вартістю

Наведемо приклад. Компанія «К» 1 січня 2009 року випустила 1000 облігацій номінальною вартістю $1000 кожна, на 10 років, відсоткова ставка — 9 %. Реалізація — з 1.01.09 р. Квота для ціни — 100 (тобто, облігації продають за номінальною вартістю). Операція реалізації оформляється проводкою: 1.01.09. Дт   Грошові кошти          1 000 000 Кт Облігації до сплати      1 000 000 У балансі облігації будуть показані серед довгострокової заборгованості. Відсотки інвесторам компанія сплачує двічі на рік — 1 січня та 1 липня. 1 липня компанія платить відсотки:     $45 000  (1 000 000 × 9 % × 6/12) 1.07.09. Дт  Фінансові витрати  (відсотки за облігаціями)         45 000 Кт  Грошові кошти                                               45 000 Таким чином, відсотки — це фінансові витрати компанії. Наступний платіж відсотка — 1.01.10 р. Але компанія повинна включити відсотки з 1.01.09 по 31.12.09 р. У витрати звітного періоду: 31.12.09. Дт  Фінансові витрати  (відсотки по обліг.)      45 000 Кт  Відсотки за облігаціями до сплати                     45 000 1.01.10.  Оплата відсотків: Дт  Відсотки за облігаціями до сплати   45 000 Кт  Грошові кошти                             45 000 1.01.2019. (через 10 років) корпорація здійснить остаточні розрахунки з інвесторами: Дт Облігації до сплати 1 000 000 (номінальна вартість облігацій) Дт Відсотки за облігаціями до сплати 45 000 Кт  Грошові кошти                              1 045 000

3. Облік довгострокових облігацій, випущених (реалізованих) зі знижкою (дисконтом)

У розглянутих вище прикладах припускалося, що встановлена відсоткова ставка за облігаціями була така сама (дорівнювала), як і ринкова, або реальна. Водночас ринкова відсоткова ставка постійно відхиляється від встановленої за облігаціями (щодня змінюється попит і пропозиції на фондовій біржі). Якщо інвестор може знайти облігації за вищими відсотковими ставками, він може відмовитися від запропонованих облігацій. У цьому разі вихід один — продавати облігації за ціною, нижче номінальної. Тоді інвестор опосередковано збільшить свої доходи (менше заплатить) і навпаки. Тобто, якщо ринкова ставка вища, ніж установлена (зафіксована) за облігаціями, вони продаються з дисконтом, тобто за нижчою за номінальну ціну вартістю. І навпаки, якщо ринкова відсоткова ставка нижча встановленої за облігаціями, вони продаються з надбавкою, тобто з премією.