Экономический словарь

В

валова продукція (англ. gross production) – загальний обсяг продук( ції у вартісному вираженні, виробле( ної за певний період.

валовий внутрішній продукт (англ. gross domestic product) – узагальнений економічний показник, розрахований у системі національних рахунків (СНР), який оцінює остаточні резуль( тати поточного виробництва в країні за певний проміжок часу. Являє собою суму доданої вартості, створеної у ви( робничій і невиробничій сферах, та спожитого основного капіталу у виг( ляді амортизації. Обчислюється трьо( ма методами: 1) розподільчий – як сума всіх первинних доходів в еко( номіці у вигляді фактичних доходів, які одержують інституціональні оди( ниці, та доходів від власності, що одержуються завдяки праву володін( ня активами, а також чистих податків. 2) кінцевого споживання – як сума витрат резидентів країни, домашніх господарств і урядових установ на кінцеве споживання товарів і послуг, інвестиційних витрат підприємниць( кого сектора і сальдо експортно( імпортних операцій. 3) виробничий – як сума доданої вартості, створеної у виробничій і невиробничій сферах економіки, а також чистих податків на виробництво та імпорт.

валовий дохід (англ. gross income) –

частина вартості виробленої валової продукції та наданих послуг за вира( хуванням вартості матеріальних вит( рат, тобто знову створена вартість, в яку входить заробітна плата та при( буток.

Валовий Національний Продукт (ВНП) (англ. Gross national product, GNP) – узагальнюючий показник, що дає змогу балансувати доходи держа( ви її витратами. Балансова статистика ВНП ґрунтується на положеннях вчення Дж. Кейнса про те, що дохід, створений у процесі виробництва то( варів і послуг, дорівнює їх ринково( му обсягу.

Валовий Національний Продукт, но9 мінальний ВНП (англ. Nominal Gross national product) – величина в поточ( них ринкових цінах усіх кінцевих то( варів і послуг, що вироблені в країні протягом року чи іншого періоду.

валовий обіг (англ. gross calculation) –

сумарна вартість усіх видів про( дукції, виробленої за звітний період, куди входить вартість готових ви( робів, напівфабрикатів власного виготовлення, незавершеного ви( робництва і робіт промислового ха( рактеру незалежно від їх подальшо( го використання на самому підпри( ємстві чи поза ним.

валовий (чистий) прибуток (англ. gross income) – показник, що характе( ризує перевищення доходів над вит( ратами, які підприємства мають у ре( зультаті виробництва. Чистий прибу( ток визначається шляхом виклю( чення з валового прибутку споживан( ня основного капіталу.

валоризація (англ. valorization) – су( купність заходів, спрямованих на штучне підвищення ціни товару, кур( су цінних паперів, національних па( перових грошей.

валюта (англ. сиrrency) – 1. грошова одиниця певної країни (долар, фунт стерлінгів, гривня тощо); тверда в. – валюта, стійка стосовно власного

номіналу, а також курсів інших ва( лют, забезпечена золотом або інши( ми цінностями; знецінююча в. – ва( люта, яка знецінюється щодо власно( го номіналу та стійких валют інших країн; конвертована (конвертабель( на, оборотна) в. (валюта, яка без пе( решкод може бути замінена на іншу. 2. тип грошової системи (золота, срібна, паперова в.). 3. грошові зна( ки іноземних держав, а також кре( дитні й платіжні документи (векселі, чеки та ін.) в іноземних грошових оди( ницях, використовувані в між( народних розрахунках (іноземна в.). 4. гроші в монетах і банкнотах, вжи( вані у певній країні; convertible curren cy – валюта, яку легко обміняти на іншу; foreign currency – іноземна ва( люта; foreign currency account – банкі( вський рахунок у валюті іншої краї( ни (наприклад, доларовий рахунок); foreign currency reserves – резерви краї( ни у валютах інших держав; hard currency – тверда валюта.

валюта клірингова (англ. сurrency clearing) – використовується при оформленні міжурядових угод про взаємний залік зустрічних вимог і зо( бов’язань,щовиникаютьузовнішньо( торговельних та інших відносинах між країнами, в основі яких лежить вартісна рівність постачання товарів і послуг. Як правило, в. к. функціонує лише в безготівковій формі (у вигляді бухгалтерських записів на банківських рахунках), виконує рахункову функ( цію і є валютою ціни контрактів, що укладаються в рамках платіжної уго( ди. Її джерелом є взаємне кредитуван( ня постачання товарів і надання по( слуг країнами(учасницями кліринго( вої угоди.

валюта конвертована (англ. hаrd currency) – грошова одиниця, яка вільно і необмежено обмінюється на іншугрошовуодиницю.Конвертуван( ня може бути повним, коли валюта об( мінюється на будь(яку валюту, та час( тковим, коли обмін здійснюється лише на деякі валюти і не в усіх банкі( вських операціях.

валюта платежу (англ. сurrency) –

валюта розрахунку за товар. За в. п. може правити будь(яка валюта, по( годжена з покупцем і продавцем. При цьому велике значення надається пе( рекладу валюти ціни у валюту плате( жу. Як правило, використовується умова взаємного курсу, за якого пе( редбачається, що при настанні тер( міну платежу, при перерахунках ва( люти ціни у валюту платежу буде застосований курс грошового ринку країни експортера чи імпортера тре( тьої країни.

валютна біржа (англ. eхchange currency market) – організаційно офор( млений, регулярно діючий ринок іно( земної валюти, де формуються курси валют (валютні котирування) на підставі фактичного співвідношення попиту та пропозиції. Валютна біржа може здійснювати такі операції: ук( ладати угоди зі своїми членами та організовувати двосторонні угоди між ними на купівлю й продаж іно( земної валюти за ринковим курсом; організовувати розрахунки в іно( земній та національній валюті за уго( дами, які укладені на біржі; визнача( ти поточний ринковий курс інозем( ної валюти до національної; організовувати операції центрально( го банку для підтримання ринкового курсу національної валюти.

валютна інтервенція (англ. сиrrency intervention) – втручання центрального банку в операції на валютному ринку для впливу на курс національної валю( ти. Здійснюється шляхом купівлі(про( дажу іноземної валюти: щоб підвищи( ти курс національної валюти, цент( ральний банк продає іноземну валюту, а щоб знизити його – скуповує. В.і. є складовою валютноїполітикидержави і здійснюється за рахунок офіційних золото(валютних резервів або за раху( нок міжбанківського кредиту за систе( мою“своп”.

валютна політика (англ. сиrrency regulation) – сукупність заходів, вжи( ваних державою в сфері міжнародних валютних відносин стосовно її поточ( них і стратегічних цілей. Здійснюєть( ся як частина державної економіч( ної політики країни і виступає важ( ливим інструментом механізму державного регулювання економіки. В.п. здійснюють органи еконо( мічного управління – центральний банк, Міністерство фінансів, органи валютного контролю.

валютна система (англ. сиrrency system) – це державно(правова форма організації валютних відносин. Слід розрізняти національну, міжнародну (регіональну) та світову в.с.

валютна система національна (англ. national currency system) – державно( правова форма організації валютних відносин певної країни з іншими краї( нами та міжнародними економічни( ми й політичними структурами. Юридично визначається національ( ним законодавством з урахуванням норм міжнародного права.

валютна система міжнародна (англ international currency system) – договір(

но(правова форма організації валют( них відносин між групою країн. Ос( новними елементами міжнародної валютної системи можуть бути: міжнародна розрахункова одиниця (ЕКЮ, євро, долар та ін.); міжнародні валютні фонди; узгоджений режим регулювання валютних курсів; міжнародні кредитно(розрахункові установи тощо.

валютна система світова (англ. world currency system) – це спеціально роз( роблена державами і закріплена міжнародними угодами форма органі( зації валютних відносин між всіма чи значною кількістю країн світу. Вклю( чає такі окремі елементи, кожен з яких юридично визначається відпо( відними договорами та угодами: фор( ми міжнародних засобів обігу та пла( тежу (золото, національні валюти, міжнародна валюта – ЕКЮ, СДР); склад і структура міжнародної валют( ної ліквідності; узгоджений режим валютних паритетів та курсів; уніфі( ковані форми і правила міжнародних розрахунків; умови взаємної кон( вертованості валют; статус міжна( родних валютно(кредитних органі( зацій та ін.

валютне регулювання (англ. сиrrency regulation) – діяльність держави, спря( мована на регламентування міжна( родних розрахунків і порядку здійснення угод із валютними цінно( стями.

валютний демпінг (англ. сиrrency dumping) – знецінення державою на( ціональної валюти з метою масового експорту товарів за цінами, нижчи( ми від середньосвітових. В. д. – один із способів боротьби за ринки збуту та одержання надприбутку, на від(

міну від товарного демпінгу, здійсню( ваного за рахунок субсидій її держав( ного бюджету. Умовою в.д. є знижен( ня курсу валюти у більших розмірах, ніж падіння її купівельної спромож( ності на внутрішньому ринку.

валютний кліринг (англ. сurrency clearing) – спосіб розрахунків у зовнішній торгівлі та інших формах економічних відносин між двома чи кількома країнами. Запроваджується на основі міжнародних платіжних угод, що укладаються між держава( ми(учасницями клірингу. В міжна( родних платіжних угодах обумовлю( ються система клірингових рахунків і банки, які уповноважені їх вести; обсяг клірингу, тобто ті групи товарів чи послуг, поставки яких будуть оп( лачуватись за клірингом; валюта клірингу, тобто валюта, в якій буде вестися облік взаємних вимог і виз( начатися сальдо заборгованості; об( сяг технічного кредиту, в межах яко( го за сальдо клірингу країна(боржник не виплачує процентів іншій країні; система вирівнювання платежів і ос( таточного погашення сальдо. За спо( собом погашення сальдо кліринги можуть бути з вільною конверсією в інші (конвертовані) валюти та з об( меженою конверсією, без права кон( версії.

валютний кошик (англ. сиrrency basket) – набір національних валют, який використовується при котиру( ванні іноземної валюти, для визначен( ня валютного курсу національної чи міжнародної (регіональної) валюти. В. к.даєзмогувизначитикупівельнуспро( можність валют, загальноекономічні умови їх обміну. При визначенні в. к. використовуютьсяпоказники питомої

ваги продукції даної країни в сукуп( ному валовому національному про( дукті, зовнішньоторговельному обо( роті відповідної групи країн, як пра( вило, це ФРН, США, Франція, Англія, Японія.

валютний курс (англ. rate of exchange)

– цінагрошовоїодиниціоднієїкраїни, виражена в грошових одиницях іншої країни.Встановленнякурсуіноземних валют у національній називається ко( тируванням валют.

валютний ринок (англ. foreign exchange market) – система постійних економічних і організаційних відно( син з операцій купівлі(продажу іно( земних валют і платіжних документів в іноземних валютах.

валютні кредити (англ. сиrrency credits) – 1. різновид міжнародного кредиту, що надається у грошовій формі. В.к. використовується або для придбання товарів, або для покриття пасивного сальдо платіжного балан( су. В.к. видають банки при кредиту( ванні експорту та імпорту товарів або будівництві об’єктів країнами(креди( торами. 2. в Україні використовують( ся внутрішні кредити в іноземній ва( люті, що надаються підприємствам на оплату імпорту, розвиток експор( ту, виробництво нових експортних товарів.

валютні операції (англ. сиrrency operations) – вид банківської діяльності з купівлі(продажу іноземної валюти. Бувають кількох видів: операції “спот”, за яких обмін валют здійс( нюється протягом наступного після укладання угоди робочого дня; опе( рації “форвард”, за яких обмін валют здійснюється в певний, заздалегідь встановлений термін за курсом, виз(

наченимнамоментугоди;комбіновані операції, в яких підписуються угоди “спот” і “форвард”.

валютні резерви (англ. сиrrency reserves) – офіційні запаси золота та іноземної валюти в центральному банку країни чи в розпорядженні фінансових органів держави. Створю( ються також у міжнародних валютно( кредитних організаціях. Слугують ре( зервом купівельних та платіжних за( собів у міжнародних розрахунках, для проведення відповідної валютної пол( ітики держави, для коригування її ва( лютно(фінансового становища, для підтримання валютного курсу. Існу( ють у вигляді інвалютних депозитів у банках інших країн, вкладень в іно( земні державні цінні папери, готівко( вих запасів (авуарів) в іноземній ва( люті та запасу золота в розпорядженні центральних банків чи валютно( фінансових органів.

вальвація (англ. сonversion rate) –

визначення цінності, вартості іно( земної валюти в національній гро( шовій одиниці.

вантаж (англ. саrgo) – товар, який надходить у процесі транспортування. Транспортна характеристика в. виз( начається сукупністю фізико(хімічних властивостей,умовамийогоперевезен( ня, потребою в тарі та упаковці.

вантажі бондові (англ. bопded cargo) –

імпортні товари, що зберігаються на митниці і за які ще не сплачене мито.

варант (англ. warehouse / warrant) –

1. свідоцтво, яке дає його власникові обмежені в часі або безстрокові пра( ва на купівлю звичайних акцій чи інших цінних паперів або можливість передплатити їх новий випуск. 2. свідоцтво сховищ про прийняття то(

варів на зберігання, що дає право влас( нику одержати позику під заставу цьо( го товару. 3. в. — товаророзпорядчий документ, з передачею якого перехо( дитьіправовласностінатовар.

варіофікація (англ. variations) – ви( пуск різноманітних варіантів однієї продукції.

вартість (англ. value) – економічна категорія, що виражає втілену й уре( чевлену суспільно необхідну працю. Існує в умовах товарного виробницт( ва. Формою грошового вираження в. є ціна.

вартість капіталу (англ. соst of capi tal) – різниця між одержаною за до( помогою розрахункової процентної ставки вартістю очікуваного в май( бутньому перевищення та інвести( ційними витратами, співвіднесеними на момент початку інвестування.

вартість ринкова (англ. mаrket value)–

кількість суспільно необхідних вит( рат абстрактної праці на виробницт( во даного товару. В. р. лежить в ос( нові ринкових цін, навколо яких ко( ливаються фактичні ціни на даний товар на конкретному ринку. Різни( ця між ринковою та номінальною вартістю є прибутком.

вартість чиста (англ. net value) –

вартість підприємства, що обчис( люється як сума активів за мінусом суми боргів.

ваучер (англ. voucher) – цільовий платіжний засіб. Документ, що засвід( чує право громадян на одержання частки (суми) приватизованої дер( жавної власності, встановленого об( сягу соціально(побутових, медичних послуг, відповідного стандарту осві( ти тощо. Вкладання в., або цільових сертифікатів, дає змогу поєднати

платність послуг для тих, хто їх на( дає, з безплатністю їх для тих, хто ці послуги одержує.

ввізне мито (англ. iтрort duty) –

різновид непрямих податків, які стя( гуються митними органами з товарів іноземного походження, що ввозять( ся в країну.

Вебер Макс (англ. Weber, Мaks, 1864 1920)–відомийнімецькийсоціо( лог, прихильник ідеї раціональності в менеджменті, хоча, власне, проблеми управління і не входили в коло його першорядних інтересів. В. навчався в університетах Гейдельберга і Берлі( на, був професором політичної еко( номії в університетах Фрайбурга, Гейдельберга, а потім викладав у Мюнхенському університеті. Він пи( сав на найрізноманітніші теми, зокре( ма соціологію релігії, теорію со( ціальних та економічних інститутів, про вплив складальних конвеєрів на життя робітників. Багато академічних дисциплін зобов’язані В. своїм по( дальшим розвитком, наприклад со( ціологія, економіка і філософія. Од( нак для менеджменту особливий інте( ресстановлятьйогоідеїпрораціональну природу людських організаційних структур через їхнє значення для прийняття управлінських рішень. Ці ідеї він виклав головним чином у своїй книжці“Теоріясоціальноїйекономіч( ної організації”.

Вебер і суспільний порядок (англ. Weber and social order) – аспект теорії М. Вебера стосується координації дій різних соціальних груп. Без коорди( нуючого впливу немає порядку в суспільстві, котре, як наголошував у свій час Д. Рікардо, стає просто “на( бродом егоїстично налаштованих

людей”. За відсутності суспільного по( рядку юрба стає анархічною, порядок без влади — це всього(на(всього пуста мрія.

“Ведмідь” (англ. “вear”) – біржовий спекулянт, який розраховує на зни( ження цін у майбутньому, тобто гра( вець на знижці. “В.” продає раніше придбаний контракт, одержуючи при( буток від різниці цін.

вексель (англ. promissory note) –

письмове боргове зобов’язання вста( новленої форми, що дає його влас( никові право (по закінченню термі( ну дії) вимагати від боржника оплати зазначеної грошової суми. В сучас( них умовах в. – один з найважливі( ших інструментів розрахунків і кре( дитування, що використовується в міжнародній торгівлі.

вексель акцептований (англ. ассеptance bill) – вексель, що дає згоду (акцепт) боржника (трасата) на його оплату.Акцептоформляєтьсянаписом на векселі: “акцептовано”, “прийня( то” або “зобов’язуюсь оплатити” та підписом трасата. Акцепт може бути безумовним і обмеженим частиною вексельної суми – частковий акцепт.

вексель бланківський (англ. blank bill) – вексель, на якому поставлено лише підпис векселеутримувача, тек( стова ж частина векселя не заповнена.

вексель довгостроковий (англ. long term bill) – переказний вексель, термін погашення якого становить не мен( ше 30 днів від дати подання. Проте на практиці стосовно векселів викорис( товується термін оплати 60(90 днів.

вексель “дружній” (англ. fссотmoda tion bill) – вексель, що підписується однією особою з подальшою переда( чею зобов’язань по ньому іншій. Осо(

ба, яка підписала в. “д.”, стає його га( рантом, але не має права на одержан( ня по ньому коштів. Якщо акцептант не може сплатити за таким векселем, відповідальність за платіж переходить до гаранта.

“велика сімка” (англ. great 7) – сім високорозвинутих країн світу – США, Японія, Німеччина, Франція, Великобританія, Італія і Канада, які з 1975 року проводять економічні на( ради на найвищому рівні за участю представника Європейського співто( вариства, розглядаючи питання за( гального аналізу світової економіки та пошуку шляхів впливу на темпи і пропорції її розвитку. Частка “сім( ки” становить понад більше 50 % світового валового національного продукту.

величина надлишкового попиту, дефі9 цит (англ. eхсеss quantity demanded, storage) – перевага попиту над пропо( зицією кількості товару за встанов( леною ціною.

величина надлишкової пропозиції, надлишок (англ. eхсеss quantity supplied, surplus) – перевищення пропозиції товару за даною ціною над величи( ною попиту на нього.

венчурна фірма (англ. venture firm) –

мала або середня інвестиційна фірма, що займається науковими дос( лідженнями, інженерними розрахун( ками та їх кредитуванням. Кредитор, що надає венчурний капітал, стає співвласником фірми і розраховує на успіх в реалізації її нових ідей. Вважа( ється прийнятним, якщо тільки 20 % фінансових проектів будуть давати прибуток.

венчурний капітал (англ. venture capital) – капітал, інвестований проект

зі значним елементом ризику, особли( во грошовий капітал, що інвестовано в нове підприємство чи розширення бізнесу вже існуючої компанії в обмін на її акції. Як правило, в к. вкладаєть( ся в акції, а не позики.

венчурні операції (англ.venture operation ) – операції, що здійснюють( ся переважно інноваційними банками і пов’язані з кредитуванням та фінан( суванням науково(технічних розро( бок і винаходів. В. операції пов’язані з підвищеним рівнем ризику.

венчурні підприємства (англ. venture enterprises) – малі фірми в галузі нау( кових досліджень, інженерних розро( бок, створення і запровадження но( вовведень ризикового характеру. Роз( різняють “внутрішні венчури” (в складі корпорацій) і венчурні фірми.

верифікація (англ. verification) – 1. пе( ревірка, емпіричне підтвердження теоретичних положень науки шля( хом їх порівняння з об’єктами, що спостерігаються, реальними даними, експериментом. 2. в соціології – про( цедура оцінки соціологічних гіпотез, складова при порівнянні їх з факта( ми, станом справ у дійсності.

вертикальна і горизонтальна спеціалі9 зація в організації (англ. vertical and horizontal division of departments in the organization) – горизонтальна і верти( кальна “тканина”, складена з під( розділів організації. Вважається, що вертикальний поділ праці в органі( заційній структурі виражає її призна( чення, мету, тоді як структура спе( ціалізації підрозділів по горизонталі формується відповідно до процесу, що веде до досягнення цієї мети. Зав( дання менеджменту полягає в тому, щоб об’єднати горизонтальну і вер(

тикальну складові в загальну органі( заційну структуру.

вертикальна маркетингова система

(англ. vertical marketing system) – су( купність виробників товару, оптових та роздрібних продавців, які діють як єдина система. Один із членів в.м.с. є абовласникомінших(корпоративнав. м. с.), або надає їм торговельні префе( ренції (договірна в. м. с.), або має вплив, який забезпечує певне співро( бітництво (керована в.м.с.).

ветикальне злиття (англ. vertical marger) – злиття фірм, чиї госпо( дарські взаємини визначаються зв’яз( ком “постачальник(покупець”.

вертикальна інтеграція (англ. vertical integration) – поширення великих фірм в інші галузі, що є послідовни( ми щаблями виробництва стосовно основної галузі.

взаємодоповнюючі товари, компле9 менти (англ. сотрlements) – пара то( варів із взаємозалежною динамікою попиту, за якого зростання ціни на один товар викликає падіння попиту на інший.

взаємозалежна поведінка (англ. сir cular behaviou) – у рамках концепції М. Фоллет –“влада разом з ким(не( будь” замість “влада проти кого(не( будь”. Реалізація влади (яку Фоллет не відділяла від авторитету) для досяг( нення поставленої мети повинна здійснюватися всім персоналом даної організації і бути кооперативною, а не примусовою за своїм характером. Ідея “влади з ким(небудь” може бути втілена у формі в.п. — процесу, в яко( му людина як менеджер може впли( вати на інших менеджерів, тоді як вони, у свою чергу, певним чином впливають на нього. Водночас перед

робітниками відкриваються канали зв’язку, через які вони можуть об( мінюватися інформацією з менедже( рами. Це, на думку Фоллет, має бути постійно відтворюваний та інтегрова( ний шлях, яким повинні йти всі орга( нізації. Функціональна єдність будь( якої організації призводить до досяг( нення мети тим швидше, чим краще всі співробітники і групи інформо( вані про свої функції і чим більше їхні індивідуальні і групові здібності відповідають їхнім завданням.

взаємозамінні товари, субститути

(англ. substitude) – пара товарів із взає( мозалежною динамікою ціни(попи( ту – зростання ціни одного товару викликає зростання попиту на інший.

вибір базового ринку (англ. сhoice base market) – припускає поділ ринку на частини, що складаються із спожи( вачів з подібними потребами та пове( дінковими або мотиваційними харак( теристиками, та загострення уваги на сегментах, що створюють для фірми сприятливі маркетингові можливості.

вибір несприятливий (англ. give cre dits) – ситуація, за якої здійснюється страхування, щоб уникнути можли( вих втрат.

вивчення трудових рухів і витрат часу

(англ. motion and. time studies) – під час наукового менеджменту вивчення виробничих операцій із метою визна( чення обсягу роботи, що “першок( ласний” робітник може виконати за певний період. Ф. Гілбрет підтриму( вав ідею Тейлора про хронометру( вання робочого часу, але сам нада( вав більшого значення розкладанню трудових операцій на елементарні рухи в пошуках “єдино правильного шляху” виконання роботи, що дало

йому змогу, наприклад, збільшити продуктивність муляра майже в два рази. Науковий менеджмент для Тей( лора і Гілбрета зводився до розкладан( ня і виміру елементів праці, що в оста( точному підсумку допомагає виклю( читинепродуктивнупрацю,зменшити втому робітника, а управління трудо( вими процесами збагатити справді на( уковою методикою.

видача позичок (англ. iпsurance against loss) – надання грошових коштів у борг юридичним та фізич( ним особам для проведення розра( хунків із господарюючими партнера( ми. В. п. здійснюється готівкою або в безготівковій формі.

види консультування (англ. form of consultation) – експертне процесне консультування. У чистому вигляді зустрічаються дуже рідко. Виконую( чи роботу експерта (фахівця з яки( хось питань), консультант при видачі навіть готових рекомендацій змуше( ний знайомити клієнта хоча б із зас( тосовуваною термінологією, тобто проводити навчання. У свою чергу, в процесі навчального консультування відповідний фахівець завжди пред( ставляється як експерт, скажімо, з питань теорії управління. У процес( ному консультуванні, наприклад, коли обговорюються варіанти вирі( шення інших питань, два інші види консультування завжди присутні в явному чи неявному вигляді.

вимога (англ. сlaim) – це документ, що дозволяє складу видати цеху(ви( готовлювачу певну кількість матері( алу одного чи кількох найменувань. Вимога виписується в цеху, а дозвіл складу на видачу матеріалу дає відділ матеріально(технічного постачання.

винагорода (англ. сотpensation) –

відповіднодотеоріїмотиваціївсете,що людині може видаватися цінним.

винагорода і модифікація поведінки

(англ. rewards and behaviou modificati on) – концепція позитивного підкріп( лення, розроблена Скіннером у рам( ках біхевіориської теорії мотивації до праці. Відомі теорії мотивації (Мас( лоу) виходять із внутрішньої природи людини і спираються на такі фак( тори, як потреби людини, її погляди, установки й устремління. Скіннер підходить до мотивації ззовні в тому розумінні, що пояснює й описує людську мотивацію в поняттях її наслідків. Ключовим моментом для розуміння цього погляду Скіннера є певна система управлінських розпо( ряджень або схема підкріплення сти( мулів, що показує бажані, з погляду менеджера, факти поведінки.

випереджаюча база порівняння при плануванні оновлення об’єкта (англ. advanced comparison base for object rennovation planning) – напрям робо( ти фірми, яка ставить за мету визна( чити конкурентів, тобто потрібно спрогнозувати тенденції технічного прогресу за найважливішими пара( метрами об’єкта на період впрова( дження у споживачів перших зразків нових товарів або всієї наміченої до випуску програми. У такому випадку за найважливішими параметрами прогнозується точка, яка визначає час виходу на ринок, та значення цих па( раметрів. Ці значення закладаються у технічне завдання на проведення науково(дослідних робіт (НДР). Дос( лідники шукають шляхи технічного й організаційно(економічного вирі( шення проблем. Винахідники, техно(

логи, економісти та менеджери доку( ментально оформляють способи мате( ріалізаціїрезультатівНДР. Виробники виготовляють і запроваджують новий зразок серед споживачів.

виробнича функція (англ. production function) – економіко(математична за( лежність між кількістю продукції, що виробляється (W), та факторами ви( робництва у вигляді праці (L) і капіта( лу (К). Найчастіше має вигляд ступе( невої залежності W = бLaKb, де б – ко( ефіцієнт; а та b – постійні показники ступеня.

виробництво продукції (англ. manu facture of production) – процес створен( ня продукції або видозміни форми сировинних матеріалів, матеріалі( зації певних ідей у конкретному об’єкті.

виробництво точно в строк (англ. just in time production) – підхід до режиму виробництва, який скорочує запаси сировини і матеріалів до мінімуму, здійснюючи їх постачання на призна( чене місце точно в час використання.

виручка від реалізації (англ. revenue)–

сума грошових коштів, що надходять від платника на рахунок підприєм( ства, організації за поставлені товар( но(матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги.

виторг, грошові надходження (англ. gross sales) – гроші, одержані від про( дажу виробленої продукції, наданих послуг або елементів капіталу (фондів).

витрати адміністративні (англ. оffice expenses) – це загальногосподарські витрати, що спрямовані на обслуго( вування й управління підприєм( ством. В.а. не формують собівартості виробленої і реалізованої продукції,

а покриваються за рахунок валового прибутку підприємства або збільшу( ють валовий збиток.

витрати валові (англ. gross expenses)

– витрати, пов’язані з підготовкою, організацією, веденням виробницт( ва, продажем продукції (робіт, по( слуг); пов’язані з внесенням (нараху( ванням) податків, зборів (обов’язко( вих платежів); за операціями з борговими зобов’язаннями і валют( ними цінностями та нематеріальни( ми активами; за іншими операціями.

витрати виробництва (англ. manufac turing cost) – 1. сукупні затрати живої та уречевленої праці на виробництво продукту. В західних країнах в. в. роз( глядають як витрати суспільної праці й капіталу, постійного та змінного, витраченого на виробництво товару. В. в. показують вартість виробництва товару для підприємця. 2. витрати на виробництво продукції зазвичай ви( ражаються в грошовій формі. Розріз( няють постійні витрати, перемінні витрати, загальні (валові) витрати, а також альтернативні витрати.

витрати внутрішні (англ. iпternal costs) – витрати виробництва, яких зазнає підприємство.

витрати довгострокові (англ. long term cost) – витрати, пов’язані з вико( нанням довгострокового договору (контракту), тобто контракту, який не планується завершити раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання аван( су (передоплати).

витрати загальновиробничі (англ. general production costs) – це складова виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), які не мають безпо( середнього зв’язку з технологічним