Экономический словарь

ням виробництва, які не входять в со( бівартість продукції. 3. основні витра( ти бюджетних установ, які відобража( ють специфіку їх діяльності.

операційний день (англ. ореrative day)

– перша половина робочого дня бан( ку, протягом якої відбувається прийом документів, зокрема платіж( них.

операційний дохід (англ.оperating income) – валовий прибуток мінус зат( рати, які не можуть бути віднесені на певний продукт (продаж, загальні та однострокові витрати).

опір змінам (англ. resistance to innovations) – непрямими ознаками опору, що чинить персонал проведе( ним змінам, слугує низка образних виразів, за допомогою яких персонал часто коментує характер змін, що відбуваються: “Терпіння і труд усе перетруть” (відмова від опору змінам), “Почнемо нове життя з по( неділка” (відкладання змін на потім). “Не відкладай у довгий ящик” (невиз( начене ставлення до змін), “Новий клич розбив параліч” (відсутність уп( ровадження змін), “Чим більше вит( рачаємо фарби (на гасла), тим мен( ше віримо в казки” (стратегічна не( ефективність змін), “Чого бос не знає, від того і не страждає” (саботаж змінам), “Давайте повернімося назад до справжньої роботи” (відступ від змін). Опір змінам, можливо, є не( минучим явищем. Однак після того, як керівництво вирішило здійснити зміни, опір необхідно подолати. При( чини опору змінам: невизначеність ситуації, що склалася; відчуття мож( ливих власних втрат: переконання, що зміни не принесуть нічого добро( го; очікування негативних наслідків;

переконання, що для організації зміна не є необхідністю або бажаною.

оплата праці найманих працівників –

це винагорода у грошовій натуральній формі, яка має бути виплачена робо( тодавцем найманому працівникові за роботу, виконану ним у звітному пе( ріоді, незалежно від того є цей праці( вник резидентом чи нерезидентом. Оплата праці обчислюється на підставі нарахованих сум і містить фактичні та умовні внески на соці( альне страхування.

оптимізація (англ. оptimization) – про( цес пошуку такого стану системи, за якого забезпечується максимум чи мінімум значень якихось функцій системи (вибір найліпшого варіанта з багатьох можливих).

оптовий магазин (англ. wholesale store) – торгове підприємство, від( мінною рисою якого є продаж това( ру оптовими партіями різноманітно( го асортименту переважно дрібним і середнім споживачам. Розміри партій продажу в оптових магазинах більші ніж у роздрібного магазину, але менші ніж у підприємств оптової торгівлі, збутових баз, складських приміщень. Як правило, весь асорти( мент і кількість товарів в оптові ма( газини поставляються з центральних складів постачальницько(збутових посередницьких організацій. Опто( вий магазин має торгово(виставкові зали, приміщення для оформлення документів і невелике складське гос( подарство.

оптова торгівля (англ. wholesale trade)

– 1. продаж великих партій товарів для подальшої реалізації підприємствам роздрібної торгівлі або засобів вироб( ництва підприємствам(споживачам

цієї продукції. 2. сукупність економіч( них, організаційних і правових відно( син між контрагентами в умовах вільного вибору партнерів, при по( купцііреалізаціїрізнихвидівпродукції великими партіями товарів.

оптові ціни (англ. wholebuying price) –

ціни, за якими промислові підприєм( ства реалізують продукцію великими партіями іншим торговельним чи промисловим підприємствам для на( ступної переробки або реалізації її іншим торговельним організаціям.

оптовий центр (англ. wholesale centre)

– згруповані на єдиній земельній ділянці підприємства оптової торгівлі, що належать різним фірмам. За рахунок просторової кон( центрації баз і складів знижуються сукупні витрати на спорудження ос( новних елементів ринкової інфраст( руктури, ефективніше використо( вується територія центру, підви( щується коефіцієнт обіговості запасів, оптимальнообираютьсямаршрутипе( ревезення і раціонально використо( вується сам транспорт і його заванта( ження. Усе це дає змогу підвищити рентабельністьоптовихцентрівіодно( часно знизити сукупні витрати.

опортунізм стратегічний (англ. strategic opportunism) – вид управлінської пове( дінки, коли менеджери концентру( ють свою увагу на довгострокових цілях, залишаючись, водночас, дос( татньо гнучкими для того щоб упора( тись з проблемами поточного дня. О. с. дозволяє менеджеру скоріше кон( тролювати, ніж бути у владі випадку. Заява місії, стратегічні цілі та довго( строкові плани не розглядаються в даній ситуації як стримуючі факто( ри, що роблять організацію несприй(

нятливою до нових завдань та ідей. Навпаки, вони утворюють спільні рамкові умови, котрі керівники по( стійно мають на увазі, шукаючи нові можливості їх реалізації.

опціон (англ. оption) – 1. право по( купця закупити додаткову кількість товару за умовами, обумовленими попереднім контрактом. 2. застере( ження у договорі морського переве( зення (чартер) щодо права заміни одного вантажу іншим або одного порту призначення іншим. 3. мова, що включається в біржові угоди на строк, за яким одній із сторін на( дається право вибору між альтерна( тивними елементами угоди. 4. право купівлі акцій за твердою (нижче рин( кової) ціною, яке надається компа( нією своїм службовцям.

опціон акцій (англ. stock option) – кон( тракт між двома інвесторами, один з якиходержуєправокупуватиакціювід іншого або продавати її за наперед обумовленими цінами в будь(який час протягом обумовленого періоду.

організація (англ. оrganization) –

1.ознака (властивість) явищ, речей, подій, що розглядаються як система, якийвизначаєвзаємозалежнуповедін( ку частин цілого. 2. форма об’єднан( ня людей для їх спільної діяльності в рамках структури; установа, поклика( на виконувати задані функції, вирішу( вати встановлене коло завдань, на( приклад, школа, інститут, банк, уря( дова установа. 3. процес делегування завдань і повноважень (звичайно підлеглим) для досягнення цілей організації, див. функції організації.

організація власників привілеїв (англ. trade privileges) – договірне об’єднання між виробником, оптовим продавцем

або організацією послуг (власником привілеїв), яке надає право володін( ня однією чи кількома системами, що функціонують на підставі цих привілеїв.

організація громадської думки (англ. рublic relations organization) – функція,

вмежах якої здійснюється співвідно( шення принципів і методів діяльності особи або організації з суспільними інтересами, планування та втілення

вжиття програмних дій, розрахова( них на завоювання розуміння та сприйняття суспільством.

організація за ринковим принципом

(англ. market influenced organization) –

одна із форм організації служби мар( кетингу, за якою основні ринки зак( ріплюють за керуючими ринками, які разом із спеціалістами різноманітних функціональних служб розробляють плани маркетингу по своєму ринку.

організація за товарним виробництвом

(англ. рroduction organization) – одна із форм служби маркетингу, в якій ви( робництвом окремого товару керує працівник, що взаємодіє зі спеціалі( стами різноманітних функціональ( них служб для розробки та здійснен( ня планів щодо власного товару.

організація лінійна (англ. line organi zation) – організаційна структура, де кожна людина підпорядкована одно( му начальнику, за винятком найниж( чого рівня, де кожен менеджер керує роботою працівників нижчого рівня.

організація матрична (англ. mаtrix organization) – тип організаційної структури, в якій члени сформованої проектної групи несуть відпові( дальність за свою роботу перед кері( вником проекту, а також перед своїм функціональним менеджером.

організація робочого місця (англ. worksite arrangement) – комплекс за( ходів, які спрямовані на створення на робочому місці всіх необхідних умов для високопродуктивної праці, на підвищення його змістовності та охорони здоров’я робітника. Вона поєднує вибір раціональної спеціа( лізації робочого місця та його осна( щення обладнанням та інвентарем, створення комфортних умов праці, раціональну розбивку; безперебійне обслуговування робочого місця за всіма функціями.

організація та стимулювання збуту то9 вару (англ. product sales organization and motivation) – комплекс робіт із виз( начення функцій збуту, стратегії та методів охоплення ринку, оптималь( ного потоку розподілу між учасника( ми обміну, вертикальної та горизон( тальної структури збутового каналу, розробки та реалізації оперативно( календарних планів, відвантаження та доставки товарів, що випускають( ся, стимулювання підвищення якості збутових операцій.

організація функціональна (англ. fun ctional organization) – організація служби маркетингу, в якій спеціалі( сти з маркетингу керують різними видами маркетингової діяльності і підпорядковані віце(президенту з маркетингу.

організації 19го типу (англ. system one organizations) – у теорії Р. Лайкерта — експлуататорсько авторитарний тип організації. Тут керівники і лідери не довіряють своїм підлеглим, мотива( ція до праці ґрунтується на страху, погрозах і випадкових заохоченнях. Потік інформації спрямований звер( ху вниз, а те, що йде знизу, — це не(

точна і навіть фальсифікована інфор( мація. Завдання нав’язуються зверху, там же приймаються усі важливі рішення.

організації 29го типу (англ. system two organizations) – у теорії Р. Лайкерта – доброзичливо авторитарний тип організації. Відносини між лідерами і підлеглими будуються за принципом “майстер–працівник”, спостері( гається деяка співучасть службовців у справах організації, краще налаго( джена система винагород за продук( тивну працю, активніший потік інформації знизу нагору. Взаємини між лідерами і підлеглими визнача( ються як патерналістські.

організації 39го типу (англ. system three organizations) – у теорії Р. Лайкер( та – консультативно(демократичний тип організації, в якій лідери одно( значно контролюють організацію, але консультуються з підлеглими, перш ніж прийняти яке(небудь важ( ливе рішення. Зворотний зв’язок зни( зу нагору налагоджується обережно і призводить до неприємностей, інфор( мація зверху видається неохоче і з об( меженнями.

організації 49го типу (англ. system four organizations) – у теорії Р. Лайкерта – тип організації, заснований на участі працівників в прийнятті рішень. Ліде( ри довіряють своїм підлеглим і вихо( дять з того, що всі співробітники пра( цюють заради досягнення поставле( них перед організацією завдань. Потік об’єктивної інформації йде вільно як по горизонталі, так і по вер( тикалі, завдання формулюються за участі співробітників, що залучені до прийняття рішень і до реалізації по( ставлених цілей.

організації типу “інжиніринг” (англ. еngineering organization) – розробка но( вих технологічних процесів, удоско( налення організації виробництва та технології, дослідно(конструкторсь( кі та науково(дослідницькі роботи, підготовка проектно(кошторисної документації, спостереження за бу( дівництвом або монтажем обладнан( ня та запуском його в експлуатацію.

організаційна структура й ефек9 тивність (англ. оrganizational design and efficiency) – існує тісний зв’язок між ефективною роботою організації та її структурними підрозділами. Цьому питанню багато уваги приділяла шко( ла класичного менеджменту і в пер( шу чергу Емерсон. Чому, запитував він, малі підприємства, що випуска( ють найрізноманітнішу і дрібносе( рійнупродукцію,успішноконкурують з великими корпораціями, яким, зда( валося б, забезпечена більш висока конкурентоздатність вже через еко( номію, обумовлену ростом масш( табів виробництва? Ці корпорації спроможні закуповувати великі партії товарів, отримувати значні цінові знижки і широко механізува( ти виробничі процеси. Причину ус( піху малих компаній Емерсон бачив у неефективності роботи великих кор( порацій, що випливає з некерованості занадто великих компаній, їхньої надмірної бюрократизації. Водно( час поряд з параметрами масштабу особливе значення надається опти( мальній взаємодії штабного, експор( тно(технічного і лінійного персона( лу компанії. Хоча лінійний персонал і має переважне право ініціативи, успіх справи багато в чому визна( чається компетентністю експертно(

технічного персоналу в частині опти( мального розподілу ресурсів, техні( чного оснащення чи організації праці.

організаційна структура, її класичні принципи (англ. classical principles of оrganizational design) – основні вимоги до організаційної структури, покли( кані забезпечити ефективне функці( онування організації. У свій час Фай( оль серед основних принципів нази( вав єдиноначальність, єдність керування, централізацію і скаляр( ний ланцюжок, хоча і не вважав їх принципами в справді науковому ро( зумінні. У ході еволюції теорії керу( вання, починаючи від класиків і до наших днів, зберегли своє значення чотири фундаментальні принципи в менеджменті — спеціалізація і поділ праці, поділ організаційних структур на функціональні відділи, норма ке( рованості залежно від призначення організації і єдиноначальність, що поєднується певною мірою з делегу( ванням владних повноважень на місця. Згодом погляд на організацію як один раз задану, раціонально об( ґрунтовану структуру був доповнений концепцією обставин або впливом ситуативних факторів на організа( ційну структуру.

організаційне моделювання (англ. organizational modelling) – організацій( не – об’єднання людей, суспільних груп, держав на базі спільності інте( ресів, завдань, цілей, програми дій. Моделювання – створення модель чого(небудь, взірець, примірник чо( гось.

організаційно9технологічна підготовка виробництва (англ. technological organizing preproduction) – комплекс

робіт, який поєднує аналіз техноло( гічності конструкції виробів, розроб( ку та реалізацію технологічних про( цесів, створення технологічного ос( нащення, нормування потреби в ресурсах, організацію забезпечення виробництва, оперативне управління виробництвом.

організована анархія (англ. оrganized anarchy) – особливий тип організацій( ної структури, до якої може бути зас( тосована модель “сміттєвого коши( ка”. Прикладом такої організації мо( жуть служити науково(дослідні установи, університети, мозкові цен( три і навіть деякі установи охорони здоров’я. В організаціях подібного роду пріоритети не мають чітких і погоджених визначень, технології нестабільні, участь випадкова, плинність вважається нормальним явищем. Тут пріоритети знаходять шляхом емпіричного пошуку, а не шляхом планування, як це має місце в раціональних моделях прийняття рішень.

оренда (англ.lease rent) – 1. тимча( сове володіння майном на умовах, що встановлюються в угоді між власни( ком майна та особою, в користу( вання якої це майно передається (орендар). В оренду можуть бути на( дані земля, підприємства, об’єднан( ня, організації, структурні підрозді( ли об’єднання, виробництва, цехи, окремі будівлі, споруди, устаткуван( ня, транспорт та інші матеріальні цінності. Виділяють три основні види о.: підприємство (внутрішньо( господарська, колективний підряд), сімейна та індивідуальна. За термі( ном розрізняють такі види: коротко( строкову (рейтинг), середньостроко(

ву (хай(ринг) і довгострокову (лізинг). 2. надання чи прийняття у тимчасове користування, володіння і користу( вання різними майновими об’єктами за визначену плату на договірних за( садах. Відрізняється від договору купівлі(продажу, за яким право влас( ності на товар переходить від продав( ця до покупця, О. зберігає за орендо( давцемправовласностізазданеворен( думайно,даючиорендарюлишеправо на його використання. По закінченні терміну оренди можливе придбання майнаорендарем.

орендар (англ. tenant, renter) – юри( дична чи фізична особа, що одержує в тимчасове користування той чи інший об’єкт оренди.

орендна плата англ.rent) – грошове відшкодування вартості орендованих та обігових фондів. Кошти включа( ють амортизаційні відрахування від вартості орендованого майна, що пе( редається орендарями для ремонту об’єктів по закінченні терміну орен( ди, частини прибутку (доходу), яка може бути одержана від використа( ного майна (орендний відсоток), і встановлюється договором. У дого( ворі оренди передбачені також амор( тизаційні відрахування, бюджетні, страхові платежі і відповідний прибу( ток для орендодавця.

орендодавець (англ. lessor) – юридич( на чи фізична особа, що здає в тим( часове користування майнові об’єкти або інше майно. При цьому право здачі майна в оренду належить влас( нику, зокрема іноземним юридич( ним чи фізичним особам.

ордер (англ. warrant) – 1. документ, який містить розпорядження держав( ного органу про вчинення певних дій

(наданняжитлоплощі,проведенняоб( шуку слідчими органами, вилучення документів, цінностей та інших пред( метів, що можуть бути речовими дока( зами тощо). 2. наказ керівника підприємства касі на видачу або прий( няття грошей готівкою (касовий ор( дер). 3. сертифікат,який дає його влас( нику право купувати цінні папери за раніше визначеними цінами в певний період.

орієнтація (англ. оrientation) –процес, за допомогою якого новий службо( вець вивчає роботодавця та нову ро( боту.

основи ефективності (англ. fundamen tals of efficiency) – одна з постійних тем у менеджменті, докладно розвинута Емерсоном у книжці “Ефективність як основа управління й оплати праці”. Тривале перебування Емер( сона за кордоном дало можливість йому дійти висновку, що всі нації “проклинають неефективність”, тоді як кожна з них має свої сильні сторо( ни. Так, Англія зіграла роль лідера промислової революції завдяки відкриттю для себе Світового океа( ну, Німеччина відрізняється інте( лектуальністю свого народу, францу( зи виявили себе як нація новаторів (винахід підводного човна, кулемета, фотографії), американці прославили( ся великими винахідниками(одина( ками (Едісон, Форд, Вестингауз). Наша неефективність, на противагу високій ефективності природи, є при( чиною нашої бідності, вважав Емер( сон. Є два способи перебороти не( ефективність: навчити людей пра( вильно працювати за допомогою аналізу елементів праці і ставити зав( дання таким чином, щоб вони спо(

нукали до максимальної продуктив( ності. Емерсон вважав, що реальна ефективність людини не перевищує 1% його сукупного природного потен( ціалу.

основна діяльність (англ. primary activity) – операції, пов’язані з вироб( ництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є голов( ною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.

основний ринок цінних паперів (англ. рrimary securities market) – мережа уста( нов, через які продаються інвесторам тільки(но випущені цінні папери.

основні фонди (англ. fixed assets) – за( соби праці, які беруть участь у про( цесі виробництва протягом багатьох циклів, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, і поступово, в міру зношення, переносять свою вартість на продукцію, що виробляється.

основні виробничі витрати (англ. basic productive expenses) –витрати,пов’язані з самим процесом виготовлення продукту, неминучі за будь(яких умов виробництва.

основні принципи класичної теорії організації (англ. сornerstone concepts of classical design theory) – oсновні поло( ження теоретиків класичного мене( джменту (Ф. Тейлор, А. Файоль, Дж. Муна Й. А. Рейлі), серед яких особ( ливе значення мали поділ праці, ро( зукрупнення організацій, норма ке( рованості, єдність управління, поста( новка цілей тощо. Ці принципи і нормативні цілі є керівництвом до дії і вказують на відносно універсальні і тверді правила, але вони значною мірою обмежують нашу здатність за( стосовувати проблеми логіки в теорії,

з одного боку, і суперечності та невиз( наченості на практиці — з іншого. О. п. к. т. о. таким чином не витримали наступної критики (X. Саймон). Так, був виявлений вплив факторів навко( лишнього середовища, що ускладню( ють застосування класичних прин( ципів у різних ситуаціях. Через вплив ситуативних факторів на управлінсь( ку ситуацію при недостатності абсо( лютних підходів виникла відносна або ситуативна ідея організаційних струк( тур (Г. Ломбард).

основний принцип Юра (англ. Ure’s basic рrinciplе) – головний принцип фабричної системи, що полягає, на думку А. Юра, у тому, що машини приходять на зміну ручній праці. Це знижує фізичні навантаження і при( водить до відчутного підвищення рівня життя робітників.

особистий ризик (англ. рersonal risk) –

ризик прямої втрати певної людини, наприклад, ризик, пов’язаний із жит( тям чи здоров’ям.

Оуен Роберт (англ. Owen, Robert) –

“капіталіст(добродійник”, утопічний соціаліст, вперше в історії менедж( менту визначив, що менеджмент — це не інститут, а скоріше сукупність особистостей, що відповідають за ви( користання людських і нелюдських ресурсів у процесі досягнення кор( поративних цілей. Маючи на меті створення “сільського кооперати( ву”, О. на власні кошти організував “індустріальний оазис” у Нью(Ла( нарку (Шотландія), де спробував ре( алізувати свої ідеї майбутньої со( ціальної справедливості: общинна власність і управління, виховання дітей поза родиною і прищеплення їм “справжніх цінностей”, людина

(“жива машина”) повинна бути чис( тою і охайною, забезпеченою усім необхідним для гідного існування. На його думку, слід регулювати ро( бочий час, приймати закони про ди( тячу працю, надавати держосвіту, безкоштовні обіди на роботі, залуча( ти робітників до розробки і реалізації суспільних проектів. В історію мене( джменту О. увійшов не як успішний підприємець, а скоріше як людина, яка першою звернула увагу на пер( шорядний обов’язок менеджменту — не інституціональну, а особисту відповідальність управлінців, за ви( користання людських і матеріальних ресурсів для досягнення корпоратив( них цілей. Традиція, яку він почав, формулюється в наш час трохи інак( ше, але сутність її не змінилася: у чому полягає відповідальність сучас( ного менеджменту і кожного мене( джера, зокрема.

оферта (англ. оffer) – офіційна пись( мова пропозиція, направлена потен( ційному покупцю, що містить відо( мості про продаж партії товару на визначених продавцем умовах. Роз( різняють два види: тверду і вільну.

офіс головного керівника (англ. administrative office) – організаційна форма колективного органу управлін( ня промисловою фірмою. На думку деяких закордонних експертів, кон( цепція одноособового керівництва буде поступово витіснятися концеп( цією офісу головного керівника, а концепція єдності повноважень і відповідальності — концепцією роз( ділених повноважень і відповідаль( ності. Це пов’язано з тим, що швидко змінювана економічна ситуація вима(

гає одночасного використання знань, умінь і талантів усіх основних архетипів керівника (лідер, адмініст( ратор, плановик, підприємець). А ста( рий підхід, за якого на чолі фірми ста( виться той архетип, який потрібний у даний момент, у швидко змінюваній економічній ситуації дедалі менш ефективний. Серед прихильників концепції колективного управління варто назвати компанію “Дженерал електрик”, яка визначила, що в май( бутньому їй будуть потрібні разом три різних типи головного керівника, включаючи підприємця і плановика (на фірмі плановика ще називають “керуючим ростом фірми”). Компа( нія розробила програми виявлення і підготовки цих архетипів керівника, намітила для кожного шлях служ( бового просування. Таке усвідомлен( ня необхідності мати у вищій ланці одночасно кілька різних архетипів головного керівника є відходом від традиції, початок якої було покладе( но в 40(х рр. Ця традиція мала на увазі, що, з одного боку, головний керівник має особливі навички, з іншого, – ці навички мають універсальну засто( совність для вирішення всіх проблем, що стоять перед фірмою. Крім того, вважалося, що навички вищого кері( вництва, накопичені в одній галузі, можна цілком використовувати і в інших галузях.

офіс, що працює за принципом “точно в термін” (англ. “just in time” office) –

американські фірми втрачають значні кошти на оплаті площ, що пустують тривалий час, дорогих офісів. У багатьох випадках у робо( чий час щонайменше третина (а в

давців акцій, при якому можливий найбільший біржовий обіг.

офшор (англ. оff shore) – центри спільного підприємництва, які нада( ють пільговий режим фінансово(кре( дитних операцій в іноземній валюті для іноземних резидентів.

офшорна зона (англ. оff shore zone) –

зона, практично вільна від оподатку( вання.

офшорна компанія (англ. оff shore сoтрапу) – компанія, зареєстрована на території, де не вимагається вип( лата податків із доходів, одержаних за межами цієї території. Термін “оф( шор” і “офшорна компанія” не є юридичними. Створення офшорної компанії означає формування такої підприємницької структури, функ( ціонування якої дозволяє легальне мінімізувати оподаткування, не по( рушуючи чинного законодавства. Така можливість існує як наслідок двох факторів: різних підходів країн до поняття резидентності і різних спо( собів вилучення податків.

офшорні компації (англ. offshore companies) – виникли внаслідок існу( вання великої групи малих країн і те( риторій, досить малих і за займаною площею, і за чисельністю населення, щоб мати повноцінну економіку. Звідси одним з основних способів от( римання доходів цими країнами ста( ло надання податкових пільг інозем( ним інвесторам за умови, що останні не будуть вести ніякої діяльності на території пільгового оподатковуван( ня, названої офшорною зоною. Для того щоб іноземний інвестор одержав послаблення в податках, він повинен зареєструвати в офшорній зоні фірму (зазвичай у формі товариства з обме(

женою відповідальністю). Мінімаль( ний статутний капітал такої фірми в одних країнах регламентується пря( мо (на Кіпрі, наприклад), в інших — побічно (у Сінгапурі), у третіх — не регламентується взагалі (штат Дела( вер, США). Конкретний рівень опо( датковування знову створеної ком( панії залежить від її статусу в оф( шорній зоні: резидентного чи нерезидентного. Поняття “рези( дентність” стосовно до офшорних фірм означає місце розташування органів адміністративного і фінансо( вого управління фірмою щодо тери( торії її реєстрування. Найчастіше ви( гідніше бути нерезидентною офшор( ною компанією, тому що це означає повне “випадання” із системи оподат( ковування місцевих підприємців (а в ньому може бути присутнім і корпо( ративний податок з капіталу). При правильному підборі офшорної зони щорічний податок (точніше назвати його реєстраційним збором) має фіксовану величину і становить 250( 500 фунтів стерлінгів. Резидентні оф( шорні фірми мають менші пільги: прибутковий податок на рівні 20% від прибутку і право на безподаткове пе( рерахування дивідендів іноземним акціонерам. Цим не вичерпуються до( стоїнства офшорних компаній. Вони не ведуть бухгалтерської докумен( тації і надають у контрольні органи країни перебування лише річні фінансові звіти. Безподаткові фірми можуть не мати за місцем реєстрації ні офісу, ні великого персоналу, а лише одного службовця — секретаря. У деяких випадках обов’язки щодо обробки кореспонденції і підготовки