Питання для самоконтролю

1.Що таке прогноз та економічний прогноз?

2.Які існують види прогнозів?

3.У чому полягає суть макроекономічного прогнозування?

4.Пошуковий та нормативний прогнози: їх спільні й відмінні риси.

5.Основні функції макроекономічного прогнозування.

6.Інтуїтивні та формалізовані методи прогнозування: суть і призначення.

7.Особливості методу “мозкова атака” і методу “Дельфі”.

8.Що таке прогнозна екстраполяція?

9.Суть економіко-математичного моделювання як методу прогнозування.

10.Назвіть основні види економіко-математичного моделювання.

11.Які стадії побудови “дерева цілей”?

12.Коротко викладіть методику та організацію розроблення цільових комплексних програм.

Заняття 5

Макроекономічне планування у системі державного регулювання економіки

План

1.Місце макроекономічного планування в системі ДРЕ, використання у світовій практиці.

2.Види (форми) макроекономічного планування: індикативне, регулятивне, стратегічне, індирективне, директивне.

3.Індикативне (рекомендаційне) планування.

4.Основи методології індикативного планування.

5.Методи макроекономічного планування: системний аналіз, балансовий, нормативний, економіко-математичне моделювання.

Ключові поняття

Макроекономічне планування. Системне планування. Протекціоністське планування. Аполітична та критична теорія планування.Нормативне і позитивне планування. Мета , цілі й функції макроекономічного планування.

Форми макроекономічного планування:

• індикативне(рекомендаційне );

• бюджетне;

• стратегічне, індирективне, директивне.

Методи розроблення індикативних планів:

• програмно-цільовий;

• нормативний;

• балансовий;

• економіко-математичний;

• техніко-економічного аналізу;

• індексного аналізу;

• системний;

• математичного програмування.

Застосування економічних та адміністративних регуляторів.Об’єкти,суб’єкти і сфера макропланування.

Основна література

1.Дідківська Л.І.,Головко Л.С. Державне регулювання економіки:Навчальний посібник. ―К.:Знання-Прес,2000. ―209 с.

2.Михасюк І., Мельник А.,Крупка М.,Залога З.Державне регулювання економіки: Підручник. ―К.:Атіка, Ельга-Н,2000. ―592 с.

3.Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки:Навчальний посібник. ―К.:МАУП,2000. ―176 с.

4.Державне регулювання економіки:Навчальний посібник /С.М Чистов.,

А.Е. Никифоров., Т.Ф. Куценко. та ін. ―К.:КНЕУ, 2000. ―316 с.

Додаткова література

1.Про поставки продукції для державних потреб: Закон України //Урядовий кур’єр. ―1996―1 лютого.

2.Про державне замовлення в Україні: Указ Президента України від 4 травня 1992 р.№289.

3.Послання Президента до Верховної Ради України.2000 рік.Україна:поступ у XXI століття ( стратегія економічної та соціальної політики на 2000-2004 рр) // Урядовий кур’єр. ―2000―28 січня.

4.Проект урядової програми “Україна―2010” (конспект урядової програми стратегічного розвитку ) // Урядовий кур’єр. ―1999. ―3,6,10,21 квітня.

5.Евграшин А.Из практики французкого индикативного планирования // Росс. эконом.журнал. ―1998. ―№2.

6.Кучма Л.Д. Наше глобальне завдання – системна перебудова економіки // Урядовий кур’єр. ―1999. ―10 березня.

7.Мельник А.Ф.Державне регулювання економіки. ―К.:ІСДО,1994.

8.Науменко В.,Панасюк Б.Впровадження методів прогнозування і планування в умовах ринкової економіки. ―К.:Глобус,1995. ―185 с.

9.Пашута М.Т.,Калина А.В.Прогнозування та макроекономічне планування: Навч. посібник. ―К.:МАУП,1998. ―С.6-83.

10.Ходов Л.Г.Основы государственной экономической политики :Учебник. ―М.: БЕК,1997. ― С.41-126, 291-305.

Планування―це специфічна управлінська діяльність із визначення цілей та шляхів їх досягнення. Його ведуть на основі ринкових досліджень і аналізу внутрішніх можливостей. Змістом розроблення планів є визначення взаємопов’язаних завдань структурним підрозділам об’єкта планування, обгрунтування потрібних ресурсів, визначення показників для контролю й оцінки ступеня досягнення цілей. Світова практика застосування макроекономічного планування дає змогу виділити три його головні форми: директивне, індикативне та стратегічне.

Директивне планування є формою прояву жорсткого державного регулювання економіки. Централізм директивного планування, яке практикували в планово-розподільній системі країн колишнього СРСР, був доведений до абсолюту.

Макроекономічне планування стратегії поведінки на ринку (стратегічне планування) набуло широкого застосування, зокрема в країнах Європейського Співтовариства. Суть цього планування полягає в забезпеченні виживання економічної одиниці будь-якого рівня ( в тому числі макроекономічної національної системи) на динамічному ринку шляхом виявлення та утворення довготермінової стійкої відповідності між цілями системи, її ринковими шансами й внутрішнім потенціалом.

Найбільшого поширення в системі макроекономічного планування набуло планування індикативне. Суть цього планування полягає у тому, що уряд впливає на розвиток національної економіки не шляхом указівок і затвердження директивних обов’язкових завдань для товаровиробника, а за допомогою координації виробників і забезпечення їх інформацією. Використовується як засіб , за допомогою котрого можна запобігати виникненню в економіці кризових явищ.

Індикативний план передбачає три типи показників: прогнозні, директивні та розрахункові. Для розроблення індикативних планів на різних рівнях планування використовують методи:

• системного аналізу;

• балансовий;

• нормативний;

• економіко-математичний;

• програмно- цільовий.

Метод системного аналізу застосовують для вивчення розвитку економічної ситуації у народному господарстві в минулому, теперішньому і майбутньому з урахуванням різних його варіантів. Зміст балансового методу планування полягає у використанні системи розрахунків, які пов’язують потреби суспільства з ресурсами за допомогою системи економічних балансів.

Застосування нормативного методу в індикативному плануванні дає змогу за допомогою норм і нормативів визначити потребу у виробництві продукції чи послуг.Економіко-математичні методи у плануванні побудовані на засадах реалізації принципу оптимізації , тобто вибору плану з найбільшим економічним ефектом .

Програмно-цільовий метод планування передбачає розроблення цільових соціально-економічних, науково- технічних, організаційних, екологічних та інших програм, проектів, вибір найважливіших напрямів робіт і визначення комплексу взаємопов’язаних заходів щодо їх розв’язання.

Показники державної програми (плану) економічного й соціального розвитку обов’язково узгоджуються з державним бюджетом.